Історія музейної справи Тернопільської області

• Вид работы: Реферат
• Предмет: Культурология
• Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 913,26 Кб

Історія музейної справи Тернопільської області

Вступ

Актуальність теми: Тернопільська область має багату історико-культурну спадщину, що й зумовило наявність великої кількості музеїв. В області функціонують музеї обласного, районного значення. Нині в Тернопільській області функціонують 26 державних музеїв, 7 – обласного підпорядкування, а також 7 меморіальних музеїв. В області діють 140 громадських музеїв: 38 – історичних, 14 – краєзнавчих, 49 – етнографічних, 16 – меморіальних, 13 – літературних, 10 – мистецьких. 15 громадських музейних закладів мають звання "народний".

Найвідомішими і найпопулярнішими музеями є Тернопільський обласний краєзнавчий музей, що має найбільше зібрання пам’яток і матеріалів з природи, історії, етнографії і побуту Тернопільщини, це найдавніший заклад культури і просвітництва в області; Художній обласний музей, що має різноманітні роботи відомих майстрів як українських, так і зарубіжних; а також Історико-меморіальний музей політичних в`язнів – найбільший в Україні музей політичних в’язнів.

Метою даної роботи є дослідження музейної справи і Тернопільській області.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

Ø  Дослідити історію музейної справи в Тернопільській області;

Ø  Охарактеризувати музейний фонд області, а саме: краєзнавчі, художні, меморіальні та історичні музеї.

Об`єкт: Тернопільська область.

Предмет: музейний фонд Тернопільщини.

Розділ 1. Історія музейної справи в тернопільській області

Музейна справа до ІІ Світової війни. Була започаткована в місті Тернополі з ініціативи товариства "Народна школа" (загальноосвітній навчальний заклад початкового навчання), при якому створено бібліотечно-музейну комісію (1907). У квітні 1913 відкрили перший у Тернопільському воєводстві Подільський музей товариства "Народна школа", від 1930 року – Регіональний Подільський музей. У 1939 році його реорганізовано у перший державний музейний заклад – Тернопільськийісторико-краєзнавчий музей, до якого було передано експонати музею товариства "Рідна школа" (працював у Тернополі від 1932року).

Від початку 1900 року діяв також приватний музей старовини, який заснував В. Федорович у родинному маєтку в селі Вікно, нині Гусятинського району (був знищений під час першої світової війни російськими військами).

У міжвоєнний період також функціонували музеї в містах Бережани, Заліщики, Кременець, Теребовля.

Радянський час. Перші новостворені музеї радянської доби: Почаївський музей атеїзму як відділ обласного (нині – історико-художній музей); меморіальний музей Соломії Крушельницької; Велеснівський етнографічно-меморіальниймузей Володимира Гнатюка (Монастириський район; підпорядкований обласному).

У 1978 році в Тернополі створено картинну галерею (нині – ТОХМ).

За постановою РМ УРСР від 1 січня 1978 року створено близько 400 громадських музейних закладів у всіх районах Тернопільщини, кращі отримали статус державних й увійшли як відділи до ТОКМ.

До січня 2002 року в його структурі працювали 19 районних музеїв та Історико-меморіальний музей політв’язнів і репресованих (м. Тернопіль; донині – відділ ТОКМ) [1; 6].

Розділ 2. Характеристика музейного фонду Тернопільської області

В області функціонують музеї обласного, районного значення. Нині в Тернопільській області функціонують 26 державних музеїв, 7 – обласного підпорядкування, а також 7 меморіальних музеїв. В області діють 140 громадських музеїв: 38 – історичних, 14 – краєзнавчих, 49 – етнографічних, 16 – меморіальних, 13 – літературних, 10 – мистецьких. 15 громадських музейних закладів мають звання "народний".

Краєзнавчі музеї: Тернопільський обласний, Бережанський, Борщівський обласний, Бучацький, Гусятинський, Денисівський, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Копичинецький, Кременецький, Лановецький, Теребовлянський, Чортківський, Шумський, Музей Трипільської культури в печері "Вертеба".

Меморіальні музеї: Володимира Гнатюка, Леся Курбаса, Богдана Лепкого, Юліуша Словацького, Соломії Крушельницької, Уласа Самчука, Олександра Неприцького-Грановського, Леопольда Левицького, Івана Хворосте. Художні та мистецькі музеї: Тернопільський обласний художній, Бережанський музей книги, Музей театрального мистецтва Тернопільщини.

Історичні музеї:Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів, Музей "Молотківська трагедія", Почаївський історико-художній музей, Музей "Зборівська битва", Підгаєцький музей героїв УПА, Музей переслідуваної Церкви, Музей пам’яті жертв тоталітарних режимів.

Найвідомішими і найпопулярнішими музеями є Тернопільський обласний краєзнавчий музей, що має найбільше зібрання пам’яток і матеріалів з природи, історії, етнографії і побуту Тернопільщини, це найдавніший заклад культури і просвітництва в області; Художній обласний музей, що має різноманітні роботи відомих майстрів як українських, так і зарубіжних; а також Історико-меморіальний музей політичних в`язнів [6].

Таблиця №1 Музеї Тернопільської області [5]

2.1 Краєзнавчі музеї

Тернопільський обласний краєзнавчий музей

Тернопільський краєзнавчий музей – краєзнавчий музей у місті Тернополі, найбільше зібрання пам’яток і матеріалів з природи, історії, етнографії і побуту Тернопільщини, найдавніший заклад культури і просвітництва в області (Див. рис. 2.1).

Тернопільський обласний краєзнавчий музей заснований в 1913 році. Офіційно відкритий 13 квітня 1913 року як Музей Подільський Товариства "Народної школи". Вже тоді у фондах музею налічувалося майже 100 тис. експонатів.

Рис. 2.1.Тернопільський краєзнавчий музей[2].

У структурі музею є 7 відділів три експозиційні відділи (природи, давньої історії та нової і новітньої історії), а також відділи фондів, науково-методичної роботи, науково-просвітницької роботи та художньо-реставраційний.

У його складі – 42 наукові працівники (2009 року), які забезпечують усі види музейної діяльності: науково-дослідницьку, просвітницьку, експозиційну, виставкову, видавничу, комплектування фондів, збереження пам’яток історії та культури і науково-методичну.

Рис. 2.2. Природничий відділ Тернопільського краєзнавчого музею[2].

Завдяки співпраці музею з українською та західною діаспорою, у 1990-х надійшли тисячі експонатів. В тому числі художні полотна Я. Гніздовського, М. Мороза, О. Кендла, інших художників, документальні і фотоматеріали з національної історії та національно-визвольних змагань. Музейна експозиція визнана однією з кращих серед краєзнавчих музеїв України. Сьогодні збірки музею становлять 170 тисяч матеріальних пам’яток. Унікальними серед них є стародруки, старовинна зброя, збірки національного одягу, поштівки, рідкісні фотографії та документи, предмети міського та сільського побуту, філателістична та нумізматична колекція, антикварні речі.

Другий поверх музею відданий чисельній колекції природничих матеріалів (Див. рис. 2.2), які об’єднані у збірки "Палеонтологія", "Геологія і мінералогія", "Зоологія" та "Ботаніка". До найцікавіших із них належать унікальна колекція комах, чучела рідкісних тварин та птахів. Експозиції відділу природи побудовані здебільшого за допомогою діорам, що відтворюють основні ландшафти та природничі особливості краю.

Третій поверх присвячений відділам стародавньої історії, середніх віків, нового часу. Особливу увагу привертають реконструкція двокамерного наземного житла з поселення трипільської культури, зрубна напівземлянка періоду ранніх слов’ян VI-VIII ст. н. е., макет Тернопільського замку XVIІІ ст., діарама Зборівської битви 1649 р., інтер’єр селянської хати періоду феодалізму, тощо.

Гордістю музею є численні колекції декоративно-ужиткового мистецтва. Це – художня кераміка і тканини, народний одяг і вишивка, художня обробка шкіри і дерева. Унікальну мистецьку вартість мають "борщівські" сорочки, які вражають різноманітною технікою вишивання.

На четвертому поверсі розташований відділ нової та новітньої історії, де висвітлюються події Першої та Другої світових війн. У цьому допомагають фондові збірки "Рідкісні документи". В основному це документи воїнів Червоної армії: орденські книжки та посвідчення, воєнні квитки, фронтові листи-трикутники. Це також численні матеріали, що розкривають трагедію Української Повстанської Армії та Дивізії "Галичина". Відвідувачам буде цікаво оглянути також діараму "Битва за Тернопіль" [2; 7].

Кременецький районний краєзнавчий музей

Кременецький краєзнавчий музей – науковий культурно-освітній заклад у місті Кременець Тернопільської області (Див. рис. 2.3).

Рис. 2.3.Кременецький краєзнавчий музей[4].

Музей створений у березні 1937 з ініціативи польських учених Ф. Мончака та З. Опольського. Деякий час знаходився у приміщені колишнього ліцею.

Від 1950 – в будинку на вул. Шевченка, 90, праве крило якого входить до комплексу будівель 18 століття. Ліве добудоване на початку 20 століття.

Нині (2000р.) Кременецький районний краєзнавчий музей бере активну участь в культурному житті міста й району.

У 16-и залах Кременецького районного краєзнавчого музею – 5,5 тис. експонатів. Фонди закладу налічують понад 50 тисяч одиниць.

Кременецький краєзнавчий музей має відділи: природи, історії краю, сучасного періоду (Див. рис. 2.4), літературний Т. Шевченка, художньо-меморіальний І. Хворостецького в місті Почаїв.

Тут є цікаві ентомологічні, палеонтологічні, археологічні, нумізматичні колекції, старовинна зброя, предмети побуту, вироби майстрів народної творчості, першодруки творів польського поета Ю. Словацького, особисті речі українського композитора М. Вериківського, полотна Ж. Сафонова, А. Лазарчука, В. Галімського та інших відомих митців.

Рис. 2.4. Зал сучасного періоду. Народні промисли (лозоплетіння)[5].

В експозиції Шевченківського залу музею зокрема представлені матеріали про Єжи Єнджеєвича [3].

Борщівський обласний краєзнавчий музей

Борщівський краєзнавчий музей – краєзнавчий музей, культурно-освітній заклад у місті Борщів Тернопільської області.

Створений 1976 року на громадських засадах. 1979 отримав статус державного, 2003 – обласного музею.Директор – М. Сохацький (від 1988).

Діють відділи: історико-краєзнавчий, музей Т. Шевченка, картинна галерея, печера-музей "Вертеба".

Загальна кількість фондів – понад 12 тис. предметів.

Зберігаються археологічні колекції (зокрема трипільської кераміки), колекція вишитих сорочок, так звана "борщівська сорочка" (Див. рис. 2.5), колекція творів українських художників (зокрема роботи Я. Гніздовського і Л. Левицького).

Представлено експонати з історії Борщівщини від найдавніших часів, предмети побуту й етнографії.

Рис. 2.5. Борщівська "чорна" сорочка[5].

В музеї відбулися конференції до 90-річчя О. Кандиби-Ольжича (1997), міжнародна археологічна з питань трипільської культури (1999) та інші. Від 1990 працює археологічна експедиція. Музей видає науково-краєзнавчий збірник "Літопис Борщівщини" [5].

Музей Трипільської культури в печері "Вертеба"

Музей трипільської культури в печері "Вертеба" – музей трипільської культури, що розташований в однойменній печері, яка розташована за 2 км на північний захід від села Більче-Золоте. Був створений 5 жовтня 2004 р. в печері "Вертеба" створено перший в Україні підземний музей трипільської культури.

Печера Вертеба є особливою серед гіпсових печер Поділля. Вона дещо відрізняється від інших своєю геологічною будовою, а також тим, що в ній виявлено величезне багатство археологічних знахідок доби енеоліту (IV-III тис. до н.е.). Загальна протяжність підземних ходів печери Вертеба становить 8 км. Перша задокументована згадка про археологічне обстеження печери відноситься до початку XIX ст.

Рис. 2.6. Печера Вертеба. Реконструкція стоянки древніх людей[5].

За кількістю і науковою вартістю знахідок печера Вертеба не мала собі рівних на Поділлі і тому її називали "Наддністрянською Помпеєю". Початково всі матеріали зберігалися в палаці Л. Сап’єги у селі Більче-Золотому, а пізніше їх вивезли до музеїв Кракова та Відня.

В печері виявлено три локальні групи трипільської культури. Для верхнього шару характерна кераміка кошилівецького типу. В нижньому шарі представлена кераміка заліщицької групи. Виявлено також незначну кількість уламків посудин касперівської групи (Див. рис. 2.7).

Матеріали попередніх досліджень, а також сучасні результати дозволяють попередньо висловити припущення про функціональне призначення печери. Очевидно, що печеру відвідували люди лише в критичних ситуаціях, проте збиралися тут у великій кількості, можливо, цілим поселенням, але на короткий термін.

Враховуючи унікальність природного об’єкту, 5 жовтня 2004 р. в печері "Вертеба" створено перший в Україні підземний музей трипільської культури. Відвідувачі мають змогу здійснити мандрівку підземним світом печери, познайомитися з матеріалами оригінальних археологічних розкопок та оглянути діораму з трипільським посудом та п’ятьма скульптурами, що відображають сцени життя трипільців в печері. Екскурсійний маршрут прокладений залами та коридорами печери протягом 1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеомаршрут.

Центральне місце експозиції музею займає діорама із скульптурами, що знаходиться в найбільшому залі печери ім. Леона Сап’єги (Див. рис. 2.6). В невеликому залі "Кают – компанія" під час війни перебував штаб одного із загонів УПА. Тут же була підпільна друкарня, яка випускала листівки про тогочасні події.

В правій частині печерного району "Хатки" під час Другої світової війни проживали євреї, які переховувались від німців. Тут перебувало 65 чоловік. З того часу на "Хатках" залишились кам’яні перегородки, які розділяли сім’ї євреїв. Планується в підземному музеї створити розділ, який би розповідав про ту сумну сторінку історії [4].

2.1 Меморіальні музеї

Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса

Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса – державний музейний заклад у селі Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області. Відкритий у лютому 1987 до 100-річчя від дня народження Леся Курбаса. Від 1988 – відділ ТОКМ, від 2002 – у віданні Тернопільського обласного відділу культури.

Експонати розповідають про життєвий і творчий шлях Леся Курбаса, вшанування його пам’яті, діяльність театрів товариства "Руська бесіда", "Тернопільські театральні вечори", "Молодого театру", театрів "Київського драмтеатру" (Див. рис. 2.8), "Березіль".

Рис. 2.8. Музей-садиба Леся Курбаса (експозиція "Творча діяльність у Києві") [4].

Експозицію музею розміщено в парафіяльному будинку, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. До експозиції музею, яка розміщена в п’ятьох кімнатах, ввійшли архівні матеріали про життя та діяльність театрального митця, про його учнів та однодумців, які працювали з ним на підмостках театральної сцени в 20-30 роках ХІХ століття.

За своєю суттю музей є експериментальний, кожна експозиція виконана в певному стилі, який несе дух певного відтинку часу. Експозиція першої кімнати розповідає про дитячі та юнацькі роки Леся, перші його театральні кроки, друга кімната – творча діяльність у Києві, третя – матеріали про Харківський найбільш тривалий і трагічний період життя митця, четверта – учні та послідовники Л.Курбаса. Експозиція п’ятої кімнати розповідає про Тернопільський обласний драматичний театр з дня його заснування до наших днів, окремий розділ – куток вшанування пам’яті Л.Курбаса.

Є матеріали про творчість Г. Бабіївни, В. Василька, М. Крушельницького, діяльність Тернопільського академічного театру імені Тараса Шевченка, Тернопільського театру актора і ляльки, самодіяльних народних театрів області.

Музей Соломії Крушельницької

Музей Соломії Крушельницької – музей-садиба у селі Біла Тернопільського району Тернопільської області у приміщенні єдиного уцілілого після війн житлового будинку з маєтку Крушельницьких.

Музей займає лише половину будівлі, у іншій знаходиться білецька загальноосвітня школа.

У 1963 році в дні святкування 90-річчя з дня народження Соломії Крушельницької, на будинку було встановлено меморіальну дошку. Тоді ж було відкрито невеликий музей у кімнаті, що праворуч від входу. У музеї побували відомі громадські діячі і письменники України, зокрема Леонід Кравчук, Ліна Костенко, Олесь Гончар та інші.

В основу експозиції лягли фотографії, особисті документи співачки, афіші, програми, запрошення, листи, рукописи спогадів сучасників, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі, твори музики, образотворчого мистецтва та літератури, присвячені Соломії Крушельницькій.

До музейного комплексу входять: мурована церква св. Миколая (1625 р.); три козацькі хрести, розміщені навколо будинку; кам’яний хрест "Свободи" 1848 р., і дві релігійні фігури, а також біломармуровий надгробний пам’ятник на могилі батьків на сільському кладовищі, привезений С. Крушельницькою з Італії.

Експозиція музею відкривається цитатою з листа С. Крушельницької до відомого українського письменника і громадського діяча М. Павлика від 23 лютого 1894: "Питаєте, звідки я родом?.. Я родилася на Поділлі, підростала в Тисові коло Болехова, а доростала таки на Поділлі, в Білій, коло Тернополя".

В основу експозиції лягли фотографії, особисті документи співачки, афіші, програми, запрошення, листи, рукописи спогадів сучасників, сценічні прикраси, одяг, предмети побуту та меблі, твори музики, образотворчого мистецтва та літератури, присвячені заслуженому діячеві мистецтв України Соломії Амвросіївні Крушельницькій [3; 4].

2.2 Художні та мистецькі музеї

Тернопільський обласний художній музей

Тернопільський обласний художній музей було засновано 1 травня 1991 року на базі колишньої Картинної галереї, одного з відділів Краєзнавчого музею. Фактично він почав діяти від 1 червня того ж року.

Діяльність Тернопільського обласного художнього музею спрямована на науково-дослідну фондову, просвітницьку (екскурсійну і лекційну), експозиційно-виставкову, методичну і реставраційну роботи.

Зал 1. Мистецтво України. Зал українського мистецтва поділений на три секції. У першій – подане малярство, різьба і графіка Галичини XVIII – початку XX ст. Тут представлені оригінальні твори українського бароко: різьблені барельєфи И.Г. Пінзеля (Див. рис. 2. 10), дерев’яна пластика А. Осинського ("Св. Апостоли Петро і Павло"), гравюри А. Гочемського. Продовжують експозицію ікони XIX – поч. XX ст. – "Пресвята Богородиця", "Ісус Христос" А. Шурми (Див. рис. 2.11), "Бог-Отець, Пресвята Богородиця з малим Ісусом та святими". Друга половина XIX – початок XX ст. – час розквіту українського мистецтва. Про творчість пейзажистів С.Васильківського, П. Левченка, М.Пимоненка дають уявлення ліричні етюди-мініатюри. "Пейзаж" І. Труша – поетичний закуток старого садка, а "Собор св. Юра" – улюблений архітектурний мотив О. Новаківського. Краса Карпат відображена в картинах Ф. Манайла, А. Коцки. Зацікавлення у глядачів викликає полотно Д. Нарбута "Сорочинський ярмарок". У третій секції Тернопільського обласного художнього музею розміщені твори мистців, які народилися або працюють на Тернопільщині. Тут подані картини А. Манастирського, О. Шатківського, П. Обаля, гравюри О. Кульчицької, Л. Левицького, Я. Музики – уродженців області, які жили у Львові. Паралельно можна ознайомитися із творчими здобутками сучасних живописців Тернополя (А. Ткаченко, Д. Шайнога, С. Ковальчук, С. Нечай, Я. Новак, Б. Ткачик). Різні напрямки представляють скульптурні роботи І. Сонсядла, І. Мердака, В. Лупійчука, В. Ропецького.

Окремий розділ складають твори мистців української діаспори, що мають національне і світове значення: скульптура М. Паращука, графіка Я. Гніздовського, живопис А. Малюци, Д. Шолдри, Х. Куріци, Б. Титли, В. Савчака, В. Воронюка.

Зал 2. Зарубіжне мистецтво. Музейну експозицію продовжує західноєвропейська графіка, у свій час передана Ермітажем із Санкт-Петербурга. Розділ розпочинає офорт із циклу "Види Рима" італійського мистця XVIII ст. Д. Піранезі. Витончені психологічні зарисовки сучасників бачимо у літографіях француза П. Гаварні.

Рис. 2.10. І.Г. Пінзель "Товій" (зліва) та "Алегорія" (справа), XVIIIст.[4].

Окрема стіна в залі зарубіжного мистецтва виділена для полотен польських живописців, зокрема: Ф. Лампі ("Весталка"), Ю. Фалата("Повернення з полювання"), Ю. Мсгоффера ("Співачка"), Є.Коссака ("Повстанець"), Г. Виґживальського ("Шукач перлів"). Відомо, що автор картини "На жнивах" В. Щепанік до війни працював у Тернополі. Окреме місце займають твори релігійного живопису невідомих майстрів Австрії, Німеччини, Італії. Великий образ "Христос в Еммаусі" (1863), що поступив із церкви с. Криве Підволочиського району – одне з цінних надбань музею. "Зустріч Ісаака з Ребеккою" (2-а пол. XIX ст.) передана нам і відреставрована у музеї.

Кращі риси італійського Відродження втілює картина "Муки святого". Привертають увагу ілюзорний натюрморт "Симфонія" (1753), досконалий "Портрет молодого чоловіка" (XVII ст.) невідомого автора. Французьку школу представляють два твори на міфологічні теми і класичний пейзаж середини XVIII ст. Про мистецтво Чехії дають уяву картини мистців кола П. Брандля "Навчання рахунків" і "Портрет чоловіка з монетами".

Малярство Росії представлене пейзажами "передвижників" М. Клодта, А. Кісельова. "Портрет старої" В. Маковского є етюдом до більшої картини "Очікування". Експозицію доповнюють теракотова статуетка ангела, погруддя хлопчика (автор П. Біліньскі) та бронзова копія голови Венери Мілосської.

Меморіальна зала Д. Шолдри. Діонізій Шолдра подарував Тернопільському Художньому музею 50 авторських картин. Частина з них виставлена для огляду в Меморіальній залі. Тут представлені для огляду особисті речі Майстра, інструменти, якими він користувався, реставраційні матеріали, які привіз з Нью-Йорка та Відня. В експозиції знаходяться фотокопії полотен, що зберігаються у приватних колекціях України, Австрії, США і Канади, фотографії відреставрованих ним картин, документи, каталоги виставок, в яких брав участь[3; 7].

Бережанський районний музей книги

Бережанський районний музей книги – культурно-освітній заклад у місті Бережани Тернопільської області.

Заснований у червні 1984 як міжобласний методологічний центр пропаганди книги. Від 1991 – регіональний центр української книги. Від 1994 – відділ Тернопільського краєзнавчого музею.

Поширює інформацію з історії книгодрукування, творчого життя письменників Західної України, репрезентує книжкові новинки.

Рис. 2.12. Постова Тріодь. 1690 р.[2].

Розміщений у 6-ти залах 1-го поверху ратуші. В експозиції музею представлені стародруки, матеріали про творчість М. Шашкевича, І. Франка, О. Маковея, М. Яцківа, Т. Бордуляка, В. Стефаника, А. Чайковського, а також сучасних письменників, котрі підтримують творчі зв’язки з Бережанщиною, – Р. Лубківського, Д. Павличка та інші документи про діяльність Товариства книголюбів тощо.

У фондах музею зберігаються унікальні видання: 17 стародруків 17-19 ст., перше виданя "Кобзаря" Т. Шевченка, "Грамматика язика малоруского в Галиції, сочиненная Іваном Вагилевичем" (Львів, 1845), "Граматика рутенської (русинської) мови" Й. Левицького (Перемишль, 1834) та ін.; маляр. роботи – "Мадонна з дитям" Л. Лепкого, графіка О. Кульчицької, картини В. Беднарського, М. Кузіва, Т. Осадци, Д. Шай-ноги та ін.

До золотого фонду музею належать зразки глаголичних листків, факсиміле "Ізборник Святослава" (ХІ ст.), "Київський псалтир" (ХV ст.), копії видань І. Федорова – "Апостол" та "Буквар" (обидва 1574 р.). В колекції музею є оригінали стародруків: "Лексикон слов’яно-руський" (упор. Паво Беринда), "Учительне Євангеліє", "Граматика" (Кременець, 1638 р.), "Богогласник" (Почаїв, 1790 р.), Постова Тріодь (1690 р.) (Див. рис. 2.12) та інші цікаві видання.

Експозиція складається з чотирьох розділів: початки красного письменства на Бережанщині; Літературна Бережанщина кінця ХІХ – початку ХХ ст.; Сучасна літературна Бережанщина; Література діаспори [6].

2.3 Історичні музеї

Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів

Це найбільший в Україні історико-меморіальний музей політичних в’язнів. Його відкрито і освячено 14 жовтня 1996 р. Засновниками музею стали обласний краєзнавчий музей, Інститут національного відродження України та обласна організація Спілки політв’язнів і репресованих України.

Матеріали фонду та експозиція музею розміщені у 28 колишніх камерах слідчого ізолятора. Вони передають історію національно-визвольної боротьби на теренах Тернопільщини.

Відділ "Репресії 1939-1941 років" розташований у приміщенні камери №1, де збереглися автентичні двері тих часів. Цікавими є матеріали, які висвітлюють період утворення та діяльності ОУН-УПА на території Тернопільщини, та відділ "Шістдесятники", який розповідає про репресованих патріотів України, зокрема В. Чорновола та Л. Костенко.

Не може не вражати в експозиції музею макет концтаборів, одяг та предмети побуту політв’язнів та меморіальна кімната С. Бандери з посмертною маскою героя України. А приміщення карцерів та камера смертників справляють шокуючі враження.

Рис. 2. 13.Макет криївки, яку було виявлено на хуторі біля с. Великий Раковець [8].

Предметом особливої гордості музею є розріз в натуральну величину великої криївки та колекція макетів повстанських криївок з інтер’єром, в тому числі і макет криївки Р. Шухевича в с. Августовка Козівського району Тернопільщини. Усі дев’ять макетів зробив і подарував музеєві тернопільчан Іларіон Пилипець (Див. рис. 2.13).

Рис. 2.14. Макет одягу політичних в`язнів[8].

Окремий відділ музею присвячений репресованим духовним служителям греко-католицької церкви зі стендом, який розповідає про шлях Й. Сліпого.

Експозиція відтворює режим утримання політичних в’язнів, одяг (Див. рис. 2.14), методи допитів, перебування ув’язнених у таборах.

Серед експонатів – карта СРСР із зазначенням місць розташування спеціальних таборів, стенди життєписів керівників збройного підпілля: Д. Клячківського, О. Польового, В. Сидора, Р. Шухевича та інших, речі політв’язнів, фотографії та біографії провідників ОУН і УПА, листівки 1940-1950, світлини з унікального фотоархіву УПА, знайденого 1999 в Івано-Франківській області, матеріали про репресії 1939-41 у Західній Україні [7; 8].

Почаївський історико-художній музей

Почаївський історико-художній музей – науковий культурно-освітній заклад у місті Почаїв Тернопільської області.

Почаївський історико-художній музей створений у 1959 р. з ініціативи Андріюка Андрія Васильовича як музей атеїзму. На той час він займав дві кімнати приміщення міського будинку культури. Створення музею припадає на пік розвитку атеїстичної пропаганди в краю. Згодом музей стає відділом Тернопільського обласного краєзнавчого музею і отримує нове приміщення безпосередньо під стінами Почаївської Успенської лаври.

Вершиною діяльності музею стають 1981-1991 роки. Музей отримує колишнє приміщення профтехучилища. Експозиція музею висвітлювала історію релігії та атеїзму від первісних часів до сучасності в хронологічному порядку. Паралельно з цим діяли зал космонавтики та, так званий, зал "Контрпропаганди", де висвітлювалася діяльність протестантських церков, забороненої на той час Української греко-католицької церкви, зарубіжних релігійних організацій.

В 2002 році музею вдалося знову отримати самостійність і назву Почаївський історико-художній музей.

Музейна експозиція була побудована як комплекс окремих виставок, основну частину яких було присвячено історії Почаївської лаври (Див. рис. 2.15). Значне місце в музеї займав зал "Сакральне мистецтво Волині". Окремий розділ був, присвячений перебуванню в Почаєві Т. Г. Шевченка. Вдалося зберегти і розгорнути для відвідувачів розділ "Людина і космос", який викликав значний інтерес учнівської молоді.Основний фонд музею складає близько 40 тисяч експонатів [5].

Висновки

1. Музейна справа була започаткована в місті Тернополі з ініціативи товариства "Народна школа" (загальноосвітній навчальний заклад початкового навчання), при якому створено бібліотечно-музейну комісію (1907). У 1939 році був створений перший державний музейний заклад – Тернопільський історико-краєзнавчий музей, до якого було передано експонати музею товариства "Рідна школа". Перші новостворені музеї радянської доби: Почаївський музей атеїзму; меморіальний музей Соломії Крушельницької; Велеснівський етнографічно-меморіальний музей Володимира Гнатюка.

2. В області функціонують музеї обласного, районного значення. Нині в Тернопільській області функціонують 26 державних музеїв, 7 – обласного підпорядкування, а також 7 меморіальних музеїв, де представлені матеріальні і духовні надбання тернопільчан, в експозиціях музеїв відображені історичні події та славетні біографії земляків. В області діють 140 громадських музеїв: 38 – історичних, 14 – краєзнавчих, 49 – етнографічних, 16 – меморіальних, 13 – літературних, 10 – мистецьких. 15 громадських музейних закладів мають звання "народний": історії смт. Коропець,лемківської культури (обидва – Монастириський район), історії смт. Товсте Заліщицького району, сіл Ягільниця Чортківського і Стіжок Шумського районів та ін.

Тернопільська область має багатий музейний фонд. В самому місті Тернопіль є такі музеї: обласний краєзнавчий музей; обласний художній музей; історико-меморіальний музей політичних в`язнів; меморіальний музей Соломії Крушельницької.

Список використаних джерел

музейний тернопільський бібліотечний фонд

1.      Гайдукевич Я. Музейна справа на Тернопільщині/ Гайдукевич Я. // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", том ІІ. – 2005.

2.      Музеї, виставки Тернополя та Тернопільської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://west-express.info/muzei.html.

3.      Музеї Тернополя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=43659.

4.      Музеї Тернопільщини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.turystam.in.ua/2011.

.        Музеї Тернопільської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irp.te.ua/index.php2009-10-04-10-17-32.

.        Музейна справа в Тернопільській області [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Музейна_справа_в_Тернопільській_області.

.        Найвідоміші музеї Тернополя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraina.turmir.com/ua_loc_1226_cat_36.html.

8.      Олещук І. Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в’язнів/ Олещук І., Савка О. Путівник. – Тернопіль: Воля, 2011. – 23 с.