Філейне в’язання гачком

• Вид работы: Тип работы
• Предмет: Культурология
• Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 467,83 Кб

Філейне в’язання гачком

Філейне в’язання гачком

1. Організаційно – підготовчий етап

«В’язання гачком стимулює розумову діяльність, бо при цьому масуються нервові рецептори на пальцях, котрі відповідають за розумову діяльність».

Проф. Костик

В’язання – це творча робота, до того ж робота приємна і зовсім не утомлива. Давно відомо, що в’язання не лише відганяє похмурі думки, але і сприяє гарному настрою. Адже результат праці – красиво зв’язана річ – приносить повне задоволення.

В’язання є одним з найпоширеніших видів рукоділля, а в’язання гачком доступно і легко може освоїти будь-яка людина. В’язати можна будь-які предмети одяг і декоративні предмети, використовувані в побуті (серветки, сумки, шапочки і ін. види візерункового полотна). Здавна, намагаючись прикрасити свій побут, люди прагнули використовувати самі прості матеріали для сполучення нескладних форм і засобів з невибагливими візерунками, досягши при цьому високої майстерності. Ручне в’язання спочатку з’явилося як проста утилітарна необхідність, надалі перетворилося в дійсне мистецтво. В’язані вироби завжди цінувалися дуже високо. Наприклад, у Європі їх могли спочатку носити тільки дуже заможні люди. В’язані шовкові панчохи були подарунком навіть для королів! Так, шведський король Ерік ІV виписав собі пари шовкових панчіх. А коштували вони – річне жалування королівського шевця…

Дуже складно точно установити історію в’язання, тому що нитки і трикотаж зберегти важко. Але все-таки деякі свідчення цього мистецтва дійшли до нас у вигляді зображень. В одній з єгипетських гробниць (1900 рік до н.е.) збереглося зображення жінки, що надягає шкарпетки. Відбиток панчохи виявлений у застиглій лаві Помпеї в 79 році н.е. Дитячі панчохи ІII-IV ст. н.е. знайдені в Єгипті. Ці панчохи уже враховували форму взуття, сандалій з ремінцем після великого пальця. У древніх єгиптян при виготовленні носка великий палець в’язався окремо, як на рукавицях. Пізніше десь в ІX-XІ століттях деякі митецькі в’язальниці стали наносити навіть тексти на носки. У музеях Детройта і Баделя зберігаються такі зразки давньоєгипетського в’язання з бавовняних ниток із давньоарабським текстом. У XV-XVІ століттях в’язання досить активно поширюється по Європі і перетворюється в домашню роботу й у прибуткову галузь: в’яжуть панчохи, шкарпетки, рукавички, каптури, кофти, капелюшки. Тоді ж з’явився і став традиційним для шотландців головний убір – в’язаний берет. З’явилися цілі в’язальні цехи. У 1589 році помічник парафіяльного священика з Вулбриджа Вільям Лі винайшов в’язальний верстат. Але чим більше випускалося виробів масового машинного виробництва, тим більше коштовними ставали вироби, виготовлені вручну, а особливо, вироби, зв’язані гачком, адже такі вироби неможливо було повторити на машині. І дотепер немає в’язальних машин, які б могли в’язати полотно, схоже на зв’язане гачком.

Згодом роботи майстрів стають мистецтвом, в’язані вироби попадають у музеї. Наприклад, дві кофти XVІІ століття зберігаються у Швеції – у Північному музеї в Стокгольмі й в Історичному музеї в Ґетеборзі. Звичайно в Європі кофти в’язали з однотонної пряжі, прикрашаючи виворітними петлями лицьове полотно, але ж араби ще пару тисяч років тому могли виконувати багатобарвні складні візерунки.

У наші дні це мистецтво продовжує розвиватися, збагачуючи новими мотивами, композиційними прийомами, сучасними матеріалами. Для цього заняття потрібні знання крою і шиття по трикотажу, а в роботі з гачком багато загального з вишивкою і ткацтвом. І все рівно, ручне в’язання вигідно різниться з інших видів рукоділля. Особливо воно привабливо, що вихідний матеріал – пряжу – можна використовувати кілька разів і без особливих втрат. Ручне в’язання дозволяє виготовляти неповторні, унікальні моделі. Можливості гачка дозволяють зробити різні декоративні речі, наприклад, мережива, покривала, одяг, іграшки, прикраси. Дійсно, у даний час дуже важко представити наш гардероб без трикотажу. В’язані вироби зручні і міцні, практичні й елегантні, в них тепло і затишно. Ручне в’язання дозволяє виразити свою індивідуальність, задуманий образ за допомогою вибору фактури і кольору пряжі, її переплетень, оформлення і фасону виробів.

Багато візерунків самі по собі не нові, але комбінації цих візерунків можуть бути нескінченими, а творча думка дозволяє створення безлічі форм.

Конструкторський етап

Для початку необхідно правильно підібрати гачок. В ідеалі він повинен бути менше на один розмір того, який вибрала б рукодільниця для якогось іншого типу в’язання. Щоб обрана форма клітин надійно трималася, все стовпчики мають бути максимально щільними. Адже робота буде мати дійсно гідний зовнішній вигляд тільки в тому випадку, якщо всі клітини будуть абсолютно однакові за розміром.

У процесі вив’язування стовпчиків з накидом в аналогічні стовпчики попереднього ряду гачок повинен вводитися строго в саму верхню дужку косички ряду попереднього.

Якщо над порожніми клітинами вив’язуються заповнені, гачок повинен вводитися під весь ланцюжок повітряних петель попереднього ряду.

Взагалі, знайти схеми виробів для филенчатое в’язання дуже просто. Завдяки простоті виконання і затребуваності серед рукодільниць, їх можна знайти практично в кожному друкованому джерелі, не кажучи вже про мережі Інтернет, де подібних схем взагалі незліченна безліч.

До слова, можна використовувати для філе в’язання також і схеми, розроблені за допомогою спеціальних програм.

А ще рукодільниця без зусиль зможе будь-який малюнок з двох кольорів самостійно перетворити в схему, яка складатиметься з клітин за допомогою програм, призначених для вишивки хрестом.

Зараз ми пропонуємо рукодільниця розглянути на прикладі найпростішого шахового візерунка філейне в’язання.

Візьмемо полотно, яке буде в ширину складатися з десяти квадратів. Порожня клітка буде мати розмір один стовпчик з накидом плюс дві повітряних петлі. Заповнена клітина буде складатися з трьох стовпчиків з накидом.

2. Технологічний етап

На технологічному етапі я здійснюю безпосереднє виготовлення свого виробу. Для початку необхідно розрахувати, скільки конкретно знадобиться для основи повітряних петель (природно, з урахуванням бажаних десяти квадратів). Так, десять множимо на три і додаємо дві кромок повітряних петлі. Отримуємо основу – косичку, що складається з тридцяти двох повітряних петель. Перший ряд починається з двох стовпчиків з накидом, пров’язаних в повітряні петлі основи. Далі в’язання піде за схемою.

3. Заключний етап

Виготовлений мною виріб має привабливий естетичний вигляд. Його можна використовувати в оригінальному стилі для романтичної вечері для двох персон. Філейне в’язання – це прекрасна техніка, в якій можна зробити літній одяг: топи, спідниці, сукні, джемпери і т.д. Можна також філейне в’язання використовувати в декоруванні одягу: в’язані вставки, філейне мереживо.

в’язання рукоділля гачок

Вся робота виконувалася вдень, тому ми враховуємо витрати електроенергії = 0,20 грн.

Отже, загальна сума = 4+ 20+0,20= 24,20 грн.