- Вид работы: Статья
- Предмет: Культурология
- Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 13,4 Кб
Комунікація в музейних установах засобами веб-ресурсів
Комунікація в музейних установах засобами веб-ресурсів
С. Ю. Куценко
У статті досліджується проблема взаємодії між музеями, з однієї сторони, та суспільством – з іншої. Висвітлено поняття музейна комунікація, розглянуто її види, проаналізовані перспективи впровадження та використання Інтернет-технологій у сфері музейної комунікації, на прикладі музейних установ України.
Ключові слова: музей, музейна комунікація, новітні інформаційні технології, Інтернет-ресурси. веб музейний комунікація
Музейний світ – це середовище, в якому нагромаджуються памятки природи, матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення. Сучасний музей є цілісним вираженням духовних устремлінь культури минулого і сьогодення. Незважаючи на розвиток новітніх технологій, музеї не втратили свого значення у сфері не тільки культурного, а й загального розвитку людини, як повноцінної, багатосторонньої особистості. Зараз у світі ледь не щодня відкривається новий музей і за останній час їх стало більше, ніж за останні півстоліття. Триває виставковий підйом, витягуються із запасників і сховищ унікальні музейні предмети, які стають експонатами. В музейному середовищі відвідувач вступає в діалог культур. Слухач на різних рівнях сприймає музейні цінності, за допомогою розуміння, співпереживання, пояснення, аналізу і споглядання, і навіть в окремих випадках – дотику до артефакту. Занурення у самобутній світ музею вимагає певної самовіддачі, душевних зусиль, а часом подолання стереотипів, внутрішніх і зовнішніх барєрів. Якщо погляди відвідувачів відповідають культурним і науковим нормам музейних фахівців, то між ними виникає порозуміння, змістовна розмова, а висвітлений музейними працівниками матеріал буде сприйнято і засвоєно. В цьому і полягає елементарний акт комунікації в музеї.
Проблемою еволюції й адаптації комунікаційних технологій для сучасних потреб музеїв займалися Н. Борисова [1], Є. Дашкова [5], Я. Долак [2], В. Ду- кельський [3], Є. Івушкіна [5], Н. Толстая [6], Е. Сав- руцька [7], О. Сапанжа [8]. Дослідники аналізували існуючі технології та розробляли нові підходи до взаємодії музеїв між собою та з їх потенційною аудиторією в комунікаційному середовищі. Досліджували можливості використання музеями нових способів спілкування за допомогою інформаційних технологій, що дозволяло б їм спростити ознайомлення суспільства із музейним фондами, розширити міжмузейні звязки та інтегруватися в світове музейне співтовариство. Аналіз наукових джерел дає змогу стверджувати, що в Україні ця проблема мало досліджувалася. Лише Р. Романовська комплексно розглядає новітні форми та методи музейної комунікації і висвітлює перспективи використання інформаційних технологій у музейній діяльності [9].
На сьогодні існує проблема оновлення та використання нових форм і методів взаємодії музеїв у своєму внутрішньому і зовнішньому середовищі. Практично залишається невирішеним питання ефективної модернізації комунікації у музейній сфері, відповідно запитам XXI ст., що несе в собі підґрунтя для застосування новітніх технологій у роботі музейного працівника, та дає змогу розширити й інтегрувати звязки музею у соціумі. Музейна комунікація має стати рівним, багатостороннім діалогом в ході якого буде активізуватися на найвищому рівні увага задля сприйняття інформації. Метою статті є аналіз перспектив використання Інтер- нет-технологій у сфері музейної комунікації.
Комунікація (з лат. роблю спільним, повязую) – це процес обміну інформацією від однієї до іншої особи. Комунікація – це інформаційний звязок субєкта (відправника інформації) та обєкта (її отримувача), а спілкування – це звязок співрозмовників, «співучасників спільної справи». Комунікацію розрізняють як монолог або як спілкування-діалог. Комунікація протікає за допомогою якого-небудь носія. Це можуть бути матеріальні обєкти, знакові системи, мова, логічні конструкції, ментальні форми та інші вияви. Комунікація може здійснюватися за допомогою тексту або іншого носія інформації, якщо субєкти комунікації не вступають у прямий контакт. Головна риса комунікації – наявність можливості для субєкта зрозуміти та проаналізувати ту інформацію, яку він отримує.
Поняття «музейна комунікація» ввів у науковий обіг 1968 р. Д. Камерон. Його роботи виявилися поворотними у розвитку музеєзнавства і дозволили по-новому поглянути на музей як на місце, в якому створені всі умови для «спілкування відвідувача з експонатами». Відвідувач вступає у контакт з музеями, коли оглядає його експозиції, бере участь у всіх запланованих заходах, спілкується із його співробітниками, переглядає тематичні музейні видання [4]. Комунікаційне середовище музею є складним багатостороннім процесом взаємодії. В основі діяльності сучасного музею лежить музейна комунікація, що реалізується за допомогою науково-фондової, науково-дослідницької, експозиційної та екскурсійної роботи. З них перші два напрями – це взаємодія між музеями та його працівниками на професійному рівні, інші види музейної діяльності здійснюються між співробітником музею і його відвідувачем. Музеї являються активними учасниками соціального життя країни. Поступово вони стають важливим елементом соціуму, до якого кожен може звернутися за задоволенням потреби у знаннях, враженнях і спілкуванні. Актуальним на сьогодні є змінити підходи музейної комунікації із відвідувачем: від спонтанно-епізодичного контакту – до програмно- систематичного. Музеї співпрацюють із представниками органів влади, журналістами, фахівцями різних галузей. Музейні фахівці намагаються розширити та вдосконалити якість запропонованих послуг, що надаються, тому впроваджують у свою практику інноваційні технології, що дає змогу покращити комунікаційні звязки між аудиторією та музеями. Музей, який не застосовує у своїй діяльності новітні технології, приречений залишитися невідомим для більшості спільноти [8]. До музейної комунікації, в рамках сучасного інформаційного суспільства, можна віднести:
. наявність у музею певної ніші в інформаційному
просторі (в якості пріоритету, поряд з накопиченням, збереженням і трансляцією культурних цінностей, виходить і робота із «глядачем»);
. присутність сучасних форм взаємодії музею з інши
ми музеями і відвідувачами – актуальні і співвідносні з рівнем розвитку суспільства, відповідають сучасним запитам;
. розробка нових способів для експонування предмет
ів, адже музей повинен бути «рухливим», постійно розробляти нові виставки та способи подачі інформації;
. можливість застосовувати новітні технології для
створення експозицій – більш цілісні і контекстні, необхідні програми, розраховані на різні групи «глядачів», в залежності від віку чи рівня підготовки до сприйняття інформації;
. певна доступність до фондів для дистанційного оз
найомлення і опрацювання (створення Інтернет-ка- талогу) [2, 106].
Музейна комунікація може бути зовнішньою, локальною і міжмузейною, представляючи різні технології взаємодії. Зовнішня комунікація спрямована на спілкування поза межами музею. Завдяки мережі Інтер- нет, як комунікаційного механізму, зросла роль віртуального спілкування. Музеї створюють акаунти у популярних соціальних мережах, ведуть блоги (гібрид щоденника і журналу в режимі онлайн, для якого характерне хронологічне розташування інформації), активно розпочинають спілкуватися з аудиторією всього світу. Приміром, музей Булгакова у м. Київ [#”justify”>Дітература
Дукельский В.Ю. Чем больше музей делится информацией, тем он богаче [Интервью] // Русский журнал. – 2006. – 18 мая.
Камерон Д. Музей храм или форум? // Советский музей. – 1990. – № 2.
Ивушкина Е., Дашкова Е., Коммуникационный подход в музееведении. – Новочеркасск, 2005.
Новые информационные и коммуникационные технологии в развитии музеев // Аналитическая записка / Сост. Н. Толстая. – М., 2014.
Савруцкая Е.П. Коммуникационное пространство региональных музеев [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://www>. cr-journal. ru.
Сапанжа О.С. Развития представлений о музейной коммуникаций // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. Герцена. – СПб., 2009. – Вып. 103.
Романовська Р.В. Сучасні музейні комунікації та перспективи їх розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://histans>. com/JournALL/kraj.
