Культорологічна характеристика королівства Бельгія

• Вид работы: Курсовая работа (т)
• Предмет: Культурология
• Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 88 Кб

Культорологічна характеристика королівства Бельгія

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних економічних відносин

Напрям підготовки 6.030203 «Міжнародні економічні відносини»

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни «Країнознавство»

на тему:

Культорологічна характеристика королівства Бельгія

Студентки Тумко А.А.

першого курсу, групи УО-13

Керівник: ст. викладач Касьян С.А.

Харків – 2013 року

АНОТАЦІЯ

Тумко А.А. Культорологічна характеристика королівства Бельгія

Курсова робота. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2013. – 28 с.

У курсовій роботі дається короткий опис королівства Бельгія – історія її заселення і формування держави, демографічні показники, національний склад і характер народу, його релігія і традиції, особливості побуту і сімейних стосунків, культурні досягнення і регіональні відмінності.

Структурно робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 24 найменувань, 8 додатків.

Ключові слова: Бельгія, історія, культура, демографія, народ, національний характер, регіони.

ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Науковий керівник Касьян С.А.

підпис П.І.Б.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Історичний нарис

.1 Історія заселення країни

.2 Формування держави

.3 Великі люди нації

Розділ 2. Народ і мораль

.1 Демографія

.2 Національний характер

.3 Релігія і традиції

.4 Побутові умови і проблеми

.5 Сімейні стосунки

Розділ 3. Культура

.1 Освіта, друк

.2 Наука, музеї, бібліотеки

.3 Література

.4 Мистецтва (образотворче, театр, музика, кіно)

.5 Архітектура, народні ремесла

Розділ 4. Регіональні відмінності

.1 Брюссельський столичний регіон

.2 Фламандський регіон

.3 Валлонський регіон

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Бельгія (повна офіційна форма – Королівство Бельгія) – держава в північно-західній Європі, член ЄС, ООН і НАТО. Площа – 30 528 км², чисельність населення – 11 046 266 млн. осіб. Країна названа по етноніму кельтського племені – белги. Столиця – Брюссель. Межує на півночі з Нідерландами, на сході з Німеччиною, на південному сході з Люксембургом і з Францією на півдні і заході. Омивається Північним морем на північному заході. Форма правління – конституційна парламентська монархія, форма адміністративно-територіального устрою – федерація.

Етнічний склад населення країни є досить строкатим. Етнічні групи: фламандці – 55%, валлони – 33%, французи, німці. На території Бельгії постійно проживає близько 1 млн. іноземців (італійці, марокканці, французи, турки, голландці, іспанці та ін.). Згідно з конституцією, населення Бельгії розділене на 3 лінгвістичні співтовариства: французьке, фламандське і німецькомовне. Офіційні мови – французька, нідерландська (фламандська) і німецька. Район поширення нідерландської мови (Фландрія) розташований на півночі країни, французької (Валлонія) на півдні, населення Брюсселя – бл. 80%, франкофонів і 20% фламандців. На сході Валлонії район поширення німецької мови, де проживає 67 тис. осіб.

Бельгія – одна з найменших країн Європи. Північна частина країни – це суцільні рівнини, південь – у владі мальовничих Арденн, а берегова лінія Північного моря повністю захоплена модними курортами. А внизу Бельгія перехрещена мережею водоканалів.

Бельгія – це старовинна, культурно самобутня і повна різних пам’ятників і визначних пам’яток країна. Практично кожне місто Бельгії має великі всесвітньо відомі пам’ятки, собори та фортеці, замки і будівлі середньовічних гільдій, що зберігають пам’ять про багатство середньовічної торгової Фландрії і валлонських графств. І саме такі об’єкти є найважливішими туристичними ресурсами країни.

Розвиток туристичного бізнесу в умовах ринку вимагає чіткого уявлення про наявність рекреаційних ресурсів на певній території. Існує безліч брошур, рекламних проспектів, газетних і журнальних статей, що містять інформацію про рекреаційні можливості Бельгії. Весь існуючий матеріал потребує інтеграції, суворої класифікації та оновлення. Все це і обумовлює актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи – дати комплексну культурологічну характеристику Бельгії. Для цього поставлені і вирішені наступні завдання: дослідити історію розвитку країни, дати коротку характеристику населенню Куби, основній релігії, традиціям і святам, особливостям побуту; проаналізувати культуру й регіональні відмінності країни.

Об’єктом дослідження є країна Бельгія, а предметом – демографічні, національні, культурні і регіональні особливості Бельгії.

При виконанні даної роботи основними методами дослідження були синтез й аналіз знайденої інформації.

Для успішного вирішення поставлених у даній роботі завдань були використані навчальні посібники з міжнародного туризму, туристичних путівників і оглядово-географічний атлас світу, енциклопедії. Активно використовувались ресурси мережі Інтернет для отримання останньої інформації про Бельгію.

Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі особливостей країни Бельгії.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть стати основою при розробці рекламного проекту для туристів, які бажають відвідати Бельгію.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків; містить 30 сторінок тексту, 8 додатків. Список джерел включає 9 найменувань літератури, 15 електронних публікацій.

Розділ 1. Історичний нарис

.1 Історія заселення країни

Перші археологічні знахідки на території Бельгії відносяться до ашельської культури. Близько 300 р. до н.е. тут поселились кельтські племена белгів ( звідси і назва країни). Потім в III-V столітті нашої ери Бельгія заселялась германськими племенами – франками, (народом, спорідненим мовою і культурою з нідерландцями) почасти фризами і саксами, які в значній мірі германізували колишнє бельго-римське населення Півничної частини Бельгії, внаслідок чого воно стало складовою частиною фламандської народності. Германізація бельго-римського населення Південної частини Бельгії була незначною, тому більшу частину цієї території зайняли валлони (народ, близький за походженням і мовою до французів), внаслідок тут створилась валлонська народність. Тому предками сучасних бельгійців є не лише один народ, а нація склалась із валлонів і фламандців, в меншій мірі з фризів і саксів.[1, с. ;93]

Сучасні етнопроцеси в Бельгії вважаються головною проблемою країни. Дві головні групи, що становлять населення країни – фламандці (близько 58% населення, 6 млн. чоловік) і валлони (близько 31% населення, 3,400 млн. осіб). 11% складають представники інших національностей. Фламандці живуть в п’яти північних провінціях Бельгії та говорять нідерландською мовою і його численних діалектах. Валлони живуть в п’яти південних провінціях, складових Валлонії, розмовляють на французькій, валлонській і деяких інших мовах. Тому на даний момент в країні іде протистояння двох великих мас населення, що за прогнозами скоро призведе до розколу королівства на дві самостійні держави. І все це відбувається із-за не схожості культури, мови та інших культурологічних показників. [13].

1.2 Формування держави

В стародавні часи на території сучасної Бельгії проживали кельтські племена белгів, які прийшли на землі королівства в 300 р.д.е. Потім в 57 р. д. е Бельгію завоював Юлій Цезар і приєднав їх до складу Римської імперії. В 3 ст. н. е до Бельгії вторглись германські племена франків і фризів, які частково винищили корінних белгів. У ранньому Середньовіччі Бельгія перебувала в складі франкської держави. Потім за Верденським договором територію теперішньої Бельгії було поділено по річці Шельді на дві частини: західна відійшла до Франції, східна – до Лотарингії.[24] У ΧIII-XIV століттях Бельгія була ареною запеклої боротьби між Англією та Францією.

У середині ΧV столітті стала володінням бургундських герцогів. У 1477-1516 рр. територія бельгії належала імперії Габсбургів, а в 1516-1713 рр. – Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Урехтським миром 1713 р. територія була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів як Австрійські Нідерланди. [23] Наприкінці XVIII століття , в 1789 році внаслідок буржуазної революції австрійці були вигнані. 11 січня 1790 року проголошена незалежна держава – Сполучені Штати Бельгії, але в 1791 році Австрія відновила владу над Бельгією. У 1795 році термідоріанський конвент проголосив приєднання Бельгії до Франції. Після падіння імперії Наполеона колишні Австрійські Нідерланди рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. було злучено з Нідерландами в єдине королівство – Сполучені Нідерланди піл владою нідерландського короля Вільгельма I. Внаслідок революції в 1830 році Бельгія здобула незалежність. [1 с. 529]

1.3 Великі люди нації

Один із самих видатних вихідців із Грюгге (Бельгія), Гвідо Гезелле, був улюбленим поетом, священником і видатним спеціалістом з фламандської мови. Гезелле писав поеми, наповнені відчуттям релігіозного здивування і злегка переробленими духовними уроками. У віці 16 років Гвідо Гезелла став вчитися на священика в Розеларе, розташованому в 40 км південніше. Саме там він незабаром став публікувати свої вірші. У 1853 р. Гезелле був присвячений в релігійний сан в Брюгге, де він зав’язав міцні дружні відносини з членами англійської громади, багато з яких були католиками, залученими в реставрацію міста. Пізніше він стає виконуючим обов’язки ректора Англо-бельгійської семінарії в Брюгге, а потім – священиком парафіяльної церкви. У 1872 р. він переїжджає Кортрейк, де наступні 27 років буде служити в церкві Богоматері. Завдяки енергійному і часом суперечливому просуванню голландської мови і фламандських діалектів він стає провідною фігурою у Фламандському русі. У 1899 р. Гезелле стає Директором англійського монастиря в Брюгге, але незабаром помирає. [12]

Розділ 2. Народ і мораль

.1 Демографія

За останніми розрахунками ЦРУ чисельність населення Бельгії складає 11 046 266 осіб. За кількістю населення Бельгія посідає 78 місце у порівнянні з іншими країнами світу. [20]

Щільність населення в середньому становить 362 ос./ км.² Особливо заселена центральна Бельгія: долини річок Самбр і Маасу, смуга Антверпен – Брюссель – Шарлеруа і територія між містами Антверпен – Гент -Брюссель. Тут зосереджене основне промислове і транспортне життя країни. Щільність населення в таких урбанізованих та промислових ареалах перевищує 700 – 1000 ос. / км.² У сільській місцевості щільність декілька нижча. У Бельгії проживає понад 1 млн. іноземців. Приїжджають головним чином італійці, марокканці, у меншій мірі французи, голландці, іспанці і німці. Бельгійці які живуть в прикордонних районах, іноді знаходять роботу в сусідніх країнах де працюють близько 50 тис. бельгійців. Особливо великий потік робітників з Кампіна в Нідерланди і з Південної Фландрії до Франції.[21]

Вікова структура населення Бельії:

·  0-14 років: 15,9% (хлопчики 892,995 , дівчатка 857,373);

·        15-64 років: 66,1% (чоловіки 3,480,072, жінки 3,419,721);

·        65 років і старше: 18% (чоловіки 760,390, жінки 1,047,447).

Середня тривалість життя:

·        чоловіки: 41 р.;

·        жінки: 43,6 р.

Очікувана продовжуваність життя при народженні для обох статей:

·  загальний показник: 79 5 р.;

·        чоловіки: 76,4 р.;

·        жінки: 82,8 р.

Коефіцієнт приросту населення: 0,1% рік

Коефіцієнт народжуваності населення:

·  хлопчики: 5,14 народжень на 1000 осіб;

·        дівчатка: 4,92 народжень на 1000 осіб.

Коефіцієнт смертності населення: 10,6 смертей на 1000 осіб.

Коефіцієнт дитячої смертності:

·  загальний: 4,33 смертей на 1000 народжених живими;

·        хлопчики: 4,86 смертей на 1000 народжених живими;

·        дівчатка: 3,78 смертей на 1000 народжених живими.

Загальний показник фертильності населення: 1,64 дитини на 1 жінку.

Коефіцієнт міграції: 1,2 мігранта на 1000 осіб. [22]

2.2 Національний характер

У Валлонії, так само як і у Фландрії, віддають перевагу консенсусу конфлікту і скромність вважається першою чеснотою пристойної людини. У професійних контактах переважає простота, а авторитет і відмінність статусу проявляються інакше, ніж у Франції. Часто запевняють, що фламандці мають німецький темперамент, а валлони – латинський. У всякому разі, незважаючи на всі ці твердження, ніщо не дозволяє відрізнити фламандця від Валлона на вулиці перш ніж людина відкриє рот. Більше того, бельгійці доброзичливі. Добрі провінціали, вони не цікавляться поверхневими відносинами. Бельгійці, дружбу яких ви завоюєте, збережуть і пронесуть її через все своє життя. [4 с. 132]

Бельгійці дуже люблять працювати. При цьому вони роблять це не заради заробітку, а заради власного задоволення. Тут процвітають найрізноманітніші професії, причому поважаються всі – від двірницького ремесла, до топ-менеджменту. Кожен бельгієць при бажанні досягає великих висот у вибраній справі, проте це – не самоціль, оскільки на першому місці завжди залишається почуття задоволення від процесу роботи. [8]

Бельгійці – найкращі у світі колекціонери. При цьому колекціонують жителі Бельгії речі дивні – сірникові коробки, серветки, нижню білизну, пивні банки, бобіни від магнітофонів, статуетки, надгробки та інші речі, що мають для колекціонера особливий сенс. Після цього можна з упевненістю називати бельгійців дивними людьми. [3, с. 253]

Бельгійці – любителі порядку. Вони прагнуть демонструвати свою порядність, але при цьому практично некеровані на відпочинку і в моменти, коли їх ніхто не бачить. У такі моменти місцеві жителі за допомогою туристів запросто можуть перетворити вулиці міста на звалища сміття, прибирати які доведеться двірникам-ентузіастам. Однак, таке трапляється дуже рідко. [5, с. 143]

.3 Релігія і традиції

У Бельгії є світська і атеїстична меншість, укорінена з XIX ст. Держава визнає католицизм, протестантизм, іудаїзм та іслам як офіційні релігії, їх викладання субсидується в приватних і державних школах. Конкретніше, то більшість віруючих (бл. 70% населення) – католики, іслам (250 тис. осіб), протестантство (бл. 70 тис.), іудаїзм (35 тис.), англіканство (40 тис.), православ’я (20 тис.). При не конфесійному навчанні невіруючі учні вивчають курс світської моралі. [2, с. 689] Релігійність бельгійців досить велика, у всякому разі її зовнішні прояви дуже різноманітні. В містах і селищах багато католицьких храмів, в нішах будинків нерідко можна бачити статуї мадонни з палаючими перед ними лампадами, а в дні релігійних свят, зазвичай влаштовуються урочисті церковні процесії. [2, с. 692]

У Бельгії щорічно проходить близько 2000 різних свят. Розповісти про всі просто неможливо. Та я згадаю лише деякі, найвідоміші та значні.

·  1 січня – Новий Рік

·        Великдень

·        1 травня – Свято Весни і Праці

·        Вознесіння

·        Трійця

·        Духів День

·        1 липня – День Національної Незалежності

·        11 липня – Свято Нідерландської Культурної Спільноти

·        21 липня – День Присяги Короля, Національний День Пам’яті.

·        Червень – День Привидів

·        15 серпня – Успіння

·        27 вересня – Свято Франко-Мовця Культурної Спільноти

·        1 листопада – День Всіх Святих

·        11 листопада – День Перемир’я

·        15 листопада – День Народження Короля (День Королівської Династії)

·        25 грудня – Різдво

·        26 грудня – День Вручення Подарунків

Національними святами в Бельгії є:

·  11 липня – Свято Нідерландської Культурної Спільноти

·        21 липня – День Присяги Короля, Національний День Пам’яті.

·        27 вересня – Свято Франко-Мовця Культурної Спільноти. [15]

.4 Побутові умови

У фламандській частині Бельгії найбільш поширені будинки з довгим фронтоном, характерні і для сільських місцевостей Нідерландів. Всі житлові та господарські приміщення утворюють тут єдину витягнуту в довжину споруду під спільним дахом. Вузький фронтон будинку звернений до вулиці, а вхід знаходиться на подовжній стороні, причому в кожне приміщення веде зазвичай окремий вхід. [10] У Брабанте планування будинку дещо інше: головний вхід в будинок веде у вузький коридор, розділяє житлові приміщення і стійла. У коридорі один проти одного розташовані дві двері – в кухню і в стійла. Нерідко від коридору відділена невелика частина, де стоїть хлібна піч. Таке планування будинку найбільш близьке до планування поширеного в Німеччині так званого франконського типу будинку. [8]

Як серед фламандського, так і серед валлонського сільського населення побутує й інший тип будинку, званий замкнутим двором. Всі приміщення в такому будинку групуються навколо квадратного внутрішнього дворика, зазвичай вимощеного кругляком. Біля стіни, що виходить на вулицю, розташовані житлові приміщення, по інший бік двору паралельно житлового будинку знаходяться сараї та інші господарські приміщення, а ліворуч і праворуч від житлового будинку стійла. Всі приміщення щільно прилягають один до одного, утворюючи єдине ціле. Двері і велика частина вікон виходять в двір, так що зовні ця споруда виглядає як невелика фортеця. У будинок ведуть великі ворота. [11]

Фламандські будинки зазвичай оштукатурені і пофарбовані в білий, жовтий або рожевий колір. Їх шиферні дахи мають помаранчеве або рожеве забарвлення. Валлонські будинки на відміну від фламандських здебільшого не оштукатурені. Їх червоні цегляні стіни іноді жваві горизонтальними білими смугами вапнякового цегли. Для обрамлення вікон і дверей вживають особливий твердий камінь, пофарбований у білий колір. У Фландрії на конику даху часто закріплюють дерев’яну прикрасу з двох стилізованих голів лебедів, звернених у різні сторони. В інших провінціях коник прикрашають або залізним флюгером або дерев’яним різьбленим шпилем. [8]

Опалюються старі будинки каміном, частіше розташованим біля фронтонної стіни. Стіна біля каміна облицьовується кахлем темних кольорів. Як під фламандських, так і в валлонських будинках, постелі знаходяться в стінних нішах-шафах. Характерна велика кількість декоративного посуду – тарілок, глечиків, розставлених на пристінних та надкаміних полицях. [3, с. 446]

У фламандців і валлонів основу їжі складають овочі і круп’яні страви. Вони, як і інші жителі Західної Європи, хліба вживають мало. Хліб частіше випікають із житнього борошна або із суміші пшениці з житом. Фламандці в свята споживають багато різних борошняних виробів-печив, булочок, пирогів. До кожного свята вони готують особливий сорт печива, іноді випікається в спеціальних формах, прикрашених майстерною гравіюванням і написами. І фламандці і валлони багато їдять картоплі і різних овочів, солоної риби, особливо оселедця. Найбільш поширені напої – молоко, кава. Раніше до свят на кожній фермі варили пиво. Улюблені ласощі у Бельгії – смажена картопля, яку продають на вулицях міст у спеціальних наметах або на лотках, де її майстерно смажать у присутності покупця. [16]

Фламандський народний жіночий одяг мав велику схожість з голландським. Він складався з полотняної сорочки з плічками, нижньої полотняної кофти з рукавами і зашнурованого спереду темного корсета. Іноді зверху надягалась ще довга кофта з басками з строкатого ситцю і світлий фартух. Жінки носили по декілька спідниць, з яких верхню – дуже широку, зібрану в поясі в густі збірки, шили з темної одноколірної матерії. Характерною була велика шаль (одноколірна або картата) з бахромою; її накидали на плечі, а кінці перехрещували на грудях. [24]

У XIX в. у всіх фламандських провінціях був поширений ще один характерний для цих областей вид жіночого одягу – плащ з капюшоном. Його одягали зазвичай в погану погоду при виході з будинку. Така форма плаща у XVIII ст. була в Європі характерна лише для іспанських Нідерландів і південних провінцій Голландії. [20]

Типи жіночих головних уборів сильно варіювали по областях: на північному сході Брабанта носили маленькі щільно прилеглі до голови білі чепчики, у Фландрії поширені були пишні мереживні чепчики, кінці яких вільно спускалися до самих плечей, і фламандські чепчики обов’язково прикрашали букетиками штучних квітів у поєднанні з мереживом, намистом і стрічками (У звичайні дні поверх очіпка голову пов’язували невеликою строкатою хусткою). [3, с. 365]

В даний час повний народний костюм фламандських жінок можна побачити лише в дні народних свят. Але і зараз ще в деяких місцевостях літні жінки носять окремі елементи народного одягу: велику шаль, накинуту на плечі, білі полотняні чепчики. У дощову погоду надягають ще плащ-накидку з капюшоном. Чоловічий народний фламандський костюм втрачений вже давно і в даний час одяг чоловіків не має нічого своєрідного. Деякі елементи старого народного костюма зберігаються в сучасному одязі чоловіків. Так, валлонські фермери і робітники, як і багато французьких робітників, носять берети і довгу робочу блузу. [11]

.5 Сімейні відносини

У складі сім’ї, в укладі сімейного життя існують значні відмінності між фламандцями і валлонами. Фламандці і зараз ще багатодітні: три-чотири дитини в сім’ї звичайне явище; у валлонів дітей у кожній родині менше. Це позначається і у відмінностях у рівні природного приросту між двома частинами країни. За звичаєм, у фламандців дорослі діти живуть разом з батьками. [10]

Життя фламандської сім’ї протікає замкнуто, здебільшого у стінах свого будинку. Фламандці, дуже привітні і гостинні господарі, вони люблять приймати у себе гостей. Для валлонів характерне життя поза стінами свого будинку, як це прийнято у південних народів Європи. Свята, сімейні торжества, зустрічі з друзями вони влаштовують частіше в ресторанах і кафе, ніж в своєму будинку. [11]

Сімейні обряди валлонів і фламандців в даний час майже зовсім втрачені, і лише деякі з них ще продовжують дотримуватися в сільських місцевостях.

Так, при народженні дитини в багатьох фламандських селах батько садить у своєму саду дерево: горіх або яблуню, якщо народився хлопчик, і грушеве, якщо народилася дівчинка.

Після хрещення дитини влаштовується урочистий обід, на який запрошують родичів і сусідів. Велике значення надається вибору хресних батька і матері, так як, за повір’ям, дитина успадковує особисті якості хрещених батьків. Зазвичай хрещений батько вибирає і ім’я дитині. [3, с. 273]

Весільні звичаї фламандців в загальних рисах зовсім подібні з голландськими. Валлонське ж весілля має деякі відмінності. Так, велике значення мають у валлонів заручини. Урочисто обставлено запрошення на весілля: друзі нареченого ходять по селу з будинку в будинок і у віршах запрошують господарів на весільне торжество.

В даний час весь весільний церемоніал зводиться до урочистого повернення молодих після вінчання додому в супроводі музикантів, родичів, друзів і знайомих і до рясного частування усіх, що прийшли привітати молодят. [10]

Загальний показник шлюбів становить 4,3 шлюби 1000 людей.

Загальний показник розлучень становить 2,8 розлучень 1000 людей.

національний демографічний культурний бельгія

Розділ 3. Культура

.1 Освіта

Рівень функціональної грамотності подолано, частка грамотних серед дорослого населення – 98% Кількість закладів професійної освіти (середньої і вищої – бл. 380). [17]

Майже всі приватні школи отримують державні субсидії. Перший ступінь шкільного навчання – шестирічна початкова школа. Середня освіта, перші чотири роки якого є обов’язковими, поділяється в більшості випадків на три ступені по два роки. Близько половини учнів першого і другого ступенів отримують загально педагогічну підготовку, художню освіту або проходять технічну або ремісничу підготовку; інші проходять загальний курс навчання.

У Бельгії налічується 7 університетів: Льєжський державний, Університет в Монсі-Ено, Державний Гентський, Вільний Брюссельський (франкомовний і окремо фламандський), Лувенський католицький (франкомовний і окремо фламандський). Також є відділення кількох зарубіжних університетів (у Брюсселі та Антверпені), і ряд бельгійських вузів, прирівняних до університетів. Також до університетських навчальних закладів відноситься Королівська військова школа. [13] Вища освіта в Бельгії має старі традиції: перший вищий навчальний заклад – Лувенський католицький університет був створений в 1425 році з ініціативи папи Мартина V і за вказівкою герцога брабантського Жана IV. В 1517 році Еразм Роттердамський заснував також у Лувені Школу трьох мов (івриту, латині, грецької), за зразком якої був створений Французький коледж в Парижі. У найстаріших державних університетах – в Льєжі і Монсі – викладання ведеться французькою мовою, у Генті і Антверпені – нідерландською. Католицький університет Лувена, найстаріший і найпрестижніший в Бельгії, і що знаходиться на приватному утриманні Вільний університет Брюсселю до 1970 р. були двомовними, але через почастішання конфліктів між фламандськими і валлонськими студентами кожен з них був розділений на самостійні нідерландсько-і франкомовні відділення. Французьке відділення університету Лувена переїхало в новий університетське містечко біля Оттиньї розташованого на «лінгвістичної кордоні». У коледжах і університетах країни в 1990-х роках навчалося близько 120 тис. студентів. [17]

.2 Наука, музеї, бібліотеки

Наука

Внесок у розвиток науки і техніки Бельгії можна простежити протягом усієї історії цієї країни. В шістнадцятому столітті Південні Нідерланди стали відомі своїми вченими, такими як картограф Герард Меркатор, анатом Андреас Везалій, травник Ремберт Додунс і математик, інженер Симон Стевін, що входять в розряд найвпливовіших у науковому середовищі. У першій половині XVII століття валлонський метод виготовлення пруткового заліза поширився в Швеції, і використовувався там протягом 260 років. [14] Економічно важливий підземний видобуток вугілля під час Великої Індустріальної революції потребував висококваліфікованих спеціалізованих досліджень в галузі гірничої справи. Кінець XIX століття і XX століття ознаменувалися значущими успіхами Бельгії в прикладній науці і в теоретичних фундаментальних дослідженнях. Хімік-технолог Ернест Гастон Сольве і інженер Зеноб Теофіл Грам дали свої імена науковим поняттям: процесу Сольве і динамо-машині Грамма. В 1860-х рр. Жоржу Леметр приписується авторство (поряд з іншими вченими) теорії розширення Всесвіту. Три нобелівські премії з фізіології і медицини були присуджені бельгійцям: Жюлю Борді, «За відкриття, пов’язані з імунітетом» (1919); Корнію Хеймансу, «За відкриття ролі синусного й аортального механізмів у регуляції дихання» (1938); Альберу Клоду, Крістіану де Дюву, Джорджу Паладе, «За відкриття, що стосуються структурної і функціональної організації клітини» (1974); Бельгійський учений Ілля Пригожин отримав нобелівську премію «За роботи з термодинаміки необоротних процесів, особливо за теорію дисипативних структур» (1977). [15]

Музеї

У центрі Брюсселя розташовані Музей класичного мистецтва з прекрасною колекцією фламандських художників, включаючи Рубенса, Брегеля та ін. Музей сучасного мистецтва (XIX-XX століття), Королівський музей історії і мистецтв, який зберігає одну з найбагатших в Європі колекцій старожитностей. В Антверпені в Королівському музеї представлена найбільша в світі колекція картин Рубенса. Музей алмазів показує весь шлях від видобутку алмазів до їх перетворення в діаманти. У Музеї сучасної скульптури, розташованому під відкритим небом, представлені роботи усіх відомих скульпторів, від Родена до наших днів. У Генті розташовані музей витончених мистецтв, музей сучасного мистецтва в Ван дер Хегена (з кімнатою письменника Метерлінка), Археологічного музею і музеї декоративного мистецтва і фольклору. Музей фламандського художника Hans Memling (c. 1430-1494) розташований в Брюгге. На полі знаменитої битви при Ватерлоо розташований музей Веллінгтона. [19]

Бібліотеки

Королівська бібліотека Бельгії являє собою книжкове зібрання національного масштабу. Вона була створена в 1837 році на основі колекції бібліофіла Карла Ван Хюлтена, пізніше до неї було приєднано збори манускриптів герцогів Бургундських. В даний час бібліотечні фонди налічують 8 мільйонів книг і кілька десятків тисяч періодичних видань. Серед найбільш цінних екземплярів значаться середньовічні рукописи і книги. Крім того, тут зберігається по одному примірнику всіх книжок, що видаються в Бельгії, і книги бельгійців, випущені за кордоном. У Королівській бібліотеці Бельгії є спеціалізовані відділи. У Картографічній секції зберігаються древні карти, атласи, глобуси, а також аерофотознімки. У відділі малюнків можна побачити гравюри та фотографії. Музичний відділ служить сховищем для 50 тисяч грамофонних платівок, партитур, музичних журналів. Тут є власний концертний зал. Самим незвичайним відділом є нумізматичний кабінет, в якому зберігаються монети, банкноти, медалі, вагові гирьки, жетони. [18]

3.3 Література

Бельгія має багату історію літератури

У XVII – XVIII ст. література Бельгії перебувала в занепаді. На початку XIX ст. прославилися поети: Ф. Лебруссар і А.Ж.Ж. Лемайер. Кращі поети Бельгії після буржуазної революції 1830 р.: Т. Вестенрод, Ш. Потвен, кращий письменник – Ш. Де Костер, автор роману «Легенда про Уленшпігеля і Ламі Гудзака» Дійсність епохи імперіалізму відобразили в своїй творчості поет Е. Верхарн, письменник Ж. Робенбах. З декадентською течією в літературі Бельгії пов’язана творчість М. Метерлінка. Прагнення до реалізму відрізняє твори письменників Е. Тікара, К. Ммонье, Ж. Екаута. Серед прогресивних письменників відомі імена Ф. Елленса, Ш.Л. Парона та ін. У 40 рр. XIX ст. виникає так званий «Фламандський рух» за відродження національної фламандської літератури на чолі з Ф. Вілленсом – поетом і філологом. Широку популярність придбали поеми і вірші поетів романтиків К.Л. Ледеганка і П. Вандейсе. Значним фламандським романістом був Хендрік Консіанс. Реакціями і містичними тенденціями пройнята поезія Г. Гезеля. У другій половині XIX в. в Бельгії були спроби створити соціальний роман і драму. Вірші, в яких втілені антибуржуазні ідеї, пишуть поети Я. Вельстеке і Ю. де Гейтер, романи і повісті з селянського життя – К. Бейссе і С. Стревілс. [23]

.4 Мистецтво

Образотворче мистецтво сучасної Бельгії своїм корінням пов’язано з фламандським мистецтвом (XVII століття), якому передувало мистецтво Нідерландів (XV-XVI століття). У фламандському мистецтві пишність бароко поєднувалася з реалістичними устремліннями (П. Рубенс, А. Ван-Дейк, Ф. Снайдерс, Я. Йордан, Д. Тенірс, А. Брауер та ін.) У XVIII ст. воно втрачає свою самобутність і відчуває французький вплив. Новий підйом в мистецтві Бельгії починається з 30-х рр. XIX ст. ( Густав Вапперса, Л. Галле, X. Лейс ). У середині XIX ст. в мистецтві Бельгії розвивається побутовий жанр (Ж. Маду, А. Верве, Г. Бракелер та ін.) У картині Ш. Ерманс «На світанку» (1875) вперше зазвучала соціальна тема. У творах Ш. де-Гру відтворено життя бельгійського пролетаріату. У 80-х рр. в мистецтві Бельгії виступає видатний реаліст К. Меньє. Відомі його картини, присвячені шахтарям. Яскраво проявився його могутній талант в скульптурі («Молотобоєць», «Пудлінгувальнік», «Голова вантажника. Антверпен», рельєфи для «Пам’ятника Праці»). Сповнені любові до трудового народу твори Я. Смітса, К. Пейзера, П. Полюса, Ж. де – Брьойкера. Відомим художником сучасності є Ф. Мазерель, живописні та графічні твори якого пройняті гуманізмом і ненавистю до війни. У мистецтві Бельгії XX ст. отримали розвиток різні формалістичні напрямки. [21]

Театр

Професійний бельгійський театр існує з 1830 р. Великий вплив на розвиток бельгійського театру XIX ст. мали драматурги Ван Лерберг, Моріс Метерлінк, Роденбах, Кроммелінк. У 20-30-х рр. XX ст. в репертуарі театрів значне місце зайняли п’єси драматургів-декадентів, постановки стилізованих містерій. У ці ж роки розвинулася діяльність бельгійського робочого театру, колективів, які ставили твори бельгійських і радянських драматургів. У роки німецької окупації театральне життя Бельгії занепало. Тепер серед драматичних театрів Брюсселя виділяються: королівський театр Дю Парк, Бельгійський національний театр, театри Де Галері, Компані дю Рідо та інші. [15]

Музика

Музика Бельгії в епоху Відродження відіграла велику роль у формуванні європейської школи поліфонічного мистецтва, в XV-XVI ст. відомої як "нідерландська школа", але з 17 століття вона втратила своє провідне значення. У XIX ст. в музиці Бельгії виникли два творчих напрямки – фламандський (так званий антверпенський) і валлонський. Велику славу отримала бельгійська школа інструменталістів-виконавців (Ш. Беріо, А. В’єтан, Е. Ізаї, Ф. Серве). Серед відомих сучасних музикантів: композитори Ж. Абсіль, Л. Дюбуа, А. Дюпон, Ф. Кіне, А. Сурі, М. Поот, Р. Шевр; скрипалі К. Ван Несте, А. Грюмйо; диригенти Д. Дефо, Ф . Андре; музикознавець Ш. Ван ден Борен та ін. Світову популярність мають міжнародні музичні конкурси піаністів і скрипалів, які проводяться раз на 3 роки. [14]

Кіно

Бельгія не має розвиненої національної кінематографії, демонструються в основному іноземні кінокартини. Але документальні та науково-популярні фільми відрізняються художньою досконалістю. Серед них: «Золотий вік» – режисер П. Хазарт, «Рубенс» – режисер А. Сторк. [13]

.5 Архітектура, народні ремесла

Архітектура

Архітектура Бельгії бере початок у нідерландському мистецтві. Самими ранніми пам’ятками архітектури Бельгії є готичні собори в Брюсселі (XII ̶ XV ст.), Антверпені, Брюгге. Архітектура Відродження представлена багатьма житловими та адміністративними спорудами, зокрема ратушею в Антверпені, (арх. К. Флориса). В кінці XVI ст. створюється так звана фламандська школа, що існувала до кінця XVIII ст. Своєрідна архітектура Бельгії того періоду поєднала в собі пластику бароко і прийоми готики (будинок гільдій в Брюсселі, архітектор Г. де – Бройн, будинок-музей П. Рубенса в Антверпені, церковні будівлі архітекторів В. Кубергер, Ж. Франкар, П. Хейенса, В. Хесіуса і Л. Фрайхербе). У XIX ст. в архітектурі Бельгії запанувала еклектика (арх. Л. Сейс, і А. Бала), а згодом її змінив модерн (арх. X. Ван де Вельде, В. Орта). У XX ст. значно поширилася архітектура конструктивізму (селище «Сіте Модерн» біля Брюсселя, арх. В. Буржуа; «Хмарочос» в Антверпені арх. Р. Ван Хунакер). [24]

Народні ремесла

Багато міст зберегли старовинні ремесла (плетіння мережив, килимарство, виробництво кустарних полотен, мідного посуду, вичинку зброї тощо). [4]

Розділ 4. Регіональні відмінності

.1 Брюссельський столичний регіон

Брюссельський столичний регіон( див. додаток В) – один з трьох регіонів Бельгії, суб’єкт федерації нарівні з Фламандським і Валлонський регіонами. Брюссельський столичний регіон складається з 19 муніципалітетів,(див. додаток Г) кожен зі своїм бургомістром, ратушею і т. д. Фактично вони є районами одного міста (часто межа проходить посередині вулиці). Територія регіону складає 161,4 км². (0,53% Бельгії). На території регіону проживає 1 147 876 млн. осіб, щільність населення 7 112 ос./км². Щодо економічних даних, то ВВП на душу населення складає 59 400 євро. Найбільший прибуток приносять гастрономія (у квітні 2007 в місті було більше 2000 ресторанів) і третинний сектор економіки. Крім цього розвинені галузі машинобудування, що випускають промислове устаткування. У місті розмістилася велика кількість кредитно-фінансових установ. [9]

Брюссельський столичний регіон є двомовним. Це означає, що всі офіційні публікації видаються французькою і нідерландською мовами. Також всі вулиці, муніципалітети, станції метро мають по дві офіційних назви.

Більшість жителів регіону сповідують католицтво і протестантство, також сповідуваними релігіями є іудаїзм та іслам. [12]

Унаслідок розміщення в Брюсселі установ Європейського союзу, НАТО та інших міжнародних організацій, більше чверті населення (27,1%) регіону є іноземцями. Через масові імміграції різних груп населення в регіон, як з інших регіонів Бельгії, так і з-за кордону, основний поділ населення в Брюсселі проходить у мовній, а не в етнічній площині. Все населення умовно ділиться на франкофонів, нідерландофонів і аллофонів, більшість з яких схильні до асиміляції під франкомовне середовище. [16]

Культурне життя Брюсселя досить багате і різноманітне. Крім музеїв і постійних виставок, періодично проводяться концерти та інші культурні заходи, як наприклад, святкування Дня святого Валентина та Міжнародного жіночого дня, рік коміксів, концерти світових зірок. Брюссельський столичний регіон налічує 80 музеїв, близько половини з яких розташовані безпосередньо в рисах комуни Брюссель. Крім звичних художніх та історичних музеїв, в Брюсселі існують такі унікальні музеї, як Музей шоколаду і какао, Музей коміксів, Музей пива, Музей музичних інструментів. Серед художніх музеїв слід відзначити Королівські музеї витончених мистецтв з великою колекцією творів фламандських майстрів. [23]

Бельгія вважається батьківщиною праліне, картоплі фрі та бельгійських вафель, тому ці страви дуже популярні по всій країні і зокрема в її столиці. Крім Fritkots, що спеціалізуються на продажу картоплі фрі, і закусочних з вафлями, на вулицях міста розташовані кіоски з делікатесами, наприклад, виноградними равликами і свіжими морепродуктами. Також в околицях Брюсселя виробляються особливі сорти пива: ламбік, гез («брюссельське шампанське») та інші. Всього на території Брюсселя розташовані близько 2000 ресторанів. [21]

.2 Фламандський регіон

Фландрія або Фламандський регіон Бельгії (див. додаток Д) – п’ять північних провінцій Бельгії, (див. додаток Е) де розмовляють нідерландською мовою, а саме: Антверпен, Лімбург, Східна Фландрія, Фламандський Брабант, Західна Фландрія. Є суб’єктом федерації (нарівні з Валлонським регіоном і Брюссельським столичним регіоном). Загальна площа 13 522 км². (44,29% території Бельгії). Єдиною офіційною мовою Фламандського регіону є нідерландська, хоча в 11 муніципалітетах є суворо обмежені мовні пільги для франкомовної меншини. [20]

Населення Фландрії складає 6,2 млн. осіб. Щільність населення – 462 ос./ км². Основне населення фламандського регіону становлять фламандці, німецький за походженням народ з сильним гало-романським, а пізніше власне французьким мовним і культурним впливом. Предки фламандців – франки – заселили регіон у V-VIII століттях, відтіснивши романське населення пізньої Римської імперії на південь. У 1960-х роках, за рішенням уряду Бельгії, бельгійська мовна межа між громадами була остаточно зафіксована. У фламандському регіоні є значна кількість іммігрантів, є і постійно зростаюча франкомовна меншість. Переписи населення заборонені фламандським урядом після 1947 року. Більшість фламандців традиційно добре говорять по-французьки, володіють і англійською мовою. [22]

У Фландрії народилися або прожили своє життя такі живописці, як Рубенс, Якоб Йорданс, Адам ван Ноорт, Ф. Снейдерс, Ян Брейгель, Ван Дейк і багато інших. [23]

Не без підстав вважається, що фламандська кухня є більш простою і декілька «сільською» на відміну від валлонської. Проте на території Фландрії знаходиться більше ресторанів, зазначених зірками самого шановного ресторанного гіда "Мішлен", ніж у Валлонії. Основними продуктами традиційної кухні в регіоні є свинина, яловичина, телятина, конина та домашня курка, а також риба і морепродукти. [15]

.3 Валлонський регіон

Валлонський регіон Бельгії (див. додаток К) – п’ять південних провінцій Бельгії, (див. додаток Л) де найбільш поширеною мовою є французька, а саме: 1) Валлонський Брабант; 2) Ено; 3) Льєж; 4) Люксембург; 5) Намюр. Є суб’єктом федерації поряд з Фламандським регіоном і Брюссельським столичним регіоном. Столиця – Намюр. Населення – 3 498 384, площа – 16 844 км². Найбільші міста – Льєж, Намюр, Шарлеруа, Монс, Турне, Дінан, Ейпен. [7]

Населення Валлонії становить 3498384 осіб (2010 рік). Щільність населення – 207 ос./км². Велика частина населення Валлонії – валлони, що говорять по-французьки. Крім того, на території Валлонії (у провінції Льєж) розташовується німецькомовне співтовариство, де компактно проживають 71300 чоловік, абсолютна більшість яких німецькомовна. У деяких муніципалітетах біля кордону з Фландрією дозволяється обмежене використання нідерландської в діловодстві. Хоча офіційною мовою Валлонії є французька, в побуті досі використовуються і валлонська мова. [6]

Щодо економіки, то зараз найбільш динамічно розвивається – туризм . Туристів приваблює природа Арденн та історичні міста Бастонь, Дінан, Дюбюї, а також відоме своїми мінеральними водами містечко Спа. Важким залишається економічне становище міст Шарлеруа і Льєж, які до цих пір не можуть оговтатися від занепаду традиційних галузей промисловості – вугільної та металургійної. [12]

Візитною карткою Валлонії є місто Турне, де знаходиться прекрасний кафедральний собор Нотр-Дам. Цей собор побудований в XII-XIII століттях і являє собою споруду у романському стилі. Собор славиться тим, що служив джерелом натхнення для самого Рубенса. [23]

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити нам деякі висновки.

Королівство Бельгія – це держава в північно-західній Європі, населення якої складає 11 046 266 осіб, а площа становить 30 528 км². Столицею держави є Брюссель, форма правління – конституційна парламентська монархія. Офіційними мовами є фламандська, французька, німецька.

Історія країни досить цікава і насичена. Довгий час Бельгія перебувала під владою Римської імперії. Потім після падіння Римської імперії територія Бельгії була поділена між Францією та Лотарингією. В період раннього середньовіччя вона була володінням бургундських герцогів. У 1477-1516 рр. Бельгія належала імперії Габсбургів, а в 1516-1713 рр. – Іспанії. Потім країною володіла Австрія, згодом Нідерланди. Лише в 1830 р., під час революції, Бельгія здобула незалежність.

Валлонці і фламандці люди, які віддають перевагу скромності. Часто запевняють (мешканці обох регіонів), що у фламандців німецький темперамент, а у валлонів французький. Незважаючи на це, всі бельгійці дуже добрі люди.

Етнічний склад населення країни є досить строкатим. Етнічні групи: фламандці – 55%, валлони – 33%, французи, німці. Також на території Бельгії проживає понад 1 млн. іноземців. Основною релігійною конфесією є католицизм (майже 75% основного населення).

Культура Бельгії багата і різноманітна. У Бельгії розташовано багато музеїв, а саме: Музей класичного мистецтва, Музей сучасного мистецтва (XIX-XX століття), Королівський музей історії і мистецтв, Музей алмазів, Музеї сучасної скульптури та багато ін. Також тут знаходиться всесвітньовідома Королівська бібліотека, в якій на даний час налічується 8 мільйонів книг і кілька десятків тисяч періодичних видань. Безумовно країна славиться великою кількістю старовинних всесвітньо відомих пам’яток, соборами та фортецями, замками і будівлями середньовічних гільдій. Система освіти в Бельгії високорозвинена, налічується 8 ВНЗ. В країні народились такі лауреати Нобелівської премії як: Жюль Борді, Корній Хейманс, Альбер Клод, Крістіан де Дюва, Джордж Паладе, Ілля Пригожин.

Бельгія ділиться на три регіони: Брюссельський столичний, Фламандський і Валлонський. Брюссельський столичний регіон складається з 19 муніципалітетів, його площа становить 161,4 тис. км². (0,53% Бельгії), а населення складає 1 147 876 млн. осіб. Цей регіон є двомовним і це означає, що всі офіційні публікації видаються французькою і нідерландською мовами. Більшість жителів регіону сповідують католицтво і протестантство. Фламандський регіон – п’ять північних провінцій Бельгії, де розмовляють нідерландською. Регіон має високі економічні показники. Щодо Валлонського регіону, то це п’ять південних провінцій Бельгії, де найбільш поширеною мовою є французька. Найбільш розвиненою галуззю економіки є туризм . Туристів приваблює природа Арденн та історичні міста Бастонь, Дінан, Дюбюї, а також відоме своїми мінеральними водами містечко Спа. Важким.

Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що Бельгія – країна з високо розвиненими рекреаційними ресурсами.

Бельгія є унікальною країною з добре розвиненим туризмом. В цій державі багато історичних пам’яток, музеїв, природних парків та інших цікавих об’єктів. Все це робить її дуже привабливою для туристів. Бельгія може запропонувати туристам величезне різноманіття видів відпочинку: екологічний, пляжний, спортивний, провінційний, науковий, активний, екстремальний, екскурсійно-пізнавальний туризм і багато інших видів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Книги:

1. Большая Советская Энциклопедия, 3-е изд.‒М.: 1969-78.

2.      Большой энциклопедический справочник: Пер. с англ. ‒М.: ООО «Изд-во АСТ», ООО «Изд-во Астрель».‒ 2000. ‒944 с., илл.

.        Брук С.И. Население мира: этнодемографический справочник. ‒ М.: Наука, 1981.

.        Народы мира: историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю.В. Бромлей. ‒ М.: Сов. Энциклопедия, 1998.

.        Садохин А.П., Грушевницкая Т.Г. Этнология. ‒ М.: 2003.

.        Советский энциклопедический словар. ‒ М.: 1979, 1982.

.        Социально-экономическая география зарубежного мира. ‒ М.: 1998.

.        Страны и народы. Научно-попул. геогр . изд. В 20-ти томах. ‒ М.:1978-82.

.        Энциклопедия «Столицы мира». ‒ ТОВ «Компроект», 2003.

Матеріали з Інтернету:

10. Зарубежные народы: режим доступу

11.    Гид Бельгия: офіційний веб сайт

.        Європа, Бельгія: офіційний веб-сайт

.        Бельгія: офіційний веб-сайт

.        Ідустрія туризму, Бельгія: офіційний веб-сайт

.        Бельгия, Достоприичательности: офіційний веб-сайт

.        Бельгия, Музеи: офіційний веб-сайт

.        Википедия, Свободная энциклопедия: офіційний веб-сайт

.        Википедия, Свободная энциклопедия: офіційний веб-сайт

.        Википедия, Свободная энциклопедия: офіційний веб-сайт

.        Культура Бельгии: офіційний веб-сайт

.        Обзор, Бельгия: офіційний веб-сайт

ДОДАТОК А

Карта Бельгії

ДОДАТОК Б

Брюссельський столичний регіон

ДОДАТОК Г

Адміністративно-територіальний поділ столичного регіону

ДОДАТОК Д

Фламандський регіон

Додаток Е

Адміністративно-територіальний поділ Фламандського регіону

ДОДАТОК К

Валлонський регіон

ДОДАТОК Л

Адміністративно-територіальний поділ Валлонського регіону