- Вид работы: Реферат
- Предмет: Культурология
- Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 13,47 Кб
Культура Стародавнього Китаю
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ
РЕФЕРАТ
На тему:
«КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ»
Виконала:
Студентка 2 курсу,
Групи Т-21к
Мельничук О.О.
Київ 2013
Зміст
конфуцій культура стародавній китай
Вступ
Розділ 1. Культура Стародавнього Китаю
.1Писемність
1.2Наука і культура
.3Духовна культура
.4Мистецтво
.6Даосизм
Висновки
Список використаних джерел і літератури
Вступ
Культура Давнього Китаю сформувалась у III тис. до н.е. і розвивається майже безперервно протягом 5 тис. років. Китайський етнос створив особливий тип культури, що відрізняється від культури інших народів. Соціальна етика та адміністративна практика тут завжди відігравала більшу роль, ніж містика та індивідуалістичні пошуки спасіння. Найбільшими, загальновизнаними пророками тут вважалися ті, хто вчив жити гідно відповідно до прийнятої норми. Жити заради життя, а не заради блаженства на тому світі чи спасіння від страждань. Не релігія як така, а, перш за все, ритуа-лізована етика формувала обличчя традиційної китайської культури. Важливою рисою стародавньої китайської культури було, на відміну від європейської, не досягнення практичних цілей, а особисте самовдосконалення людини.
Характерними особливостями китайської культури виступають: традиціоналізм – орієнтація на підтримку способу життя предків, на підпорядкування індивіда соціальному порядку; релігійно-поетичне ставлення до природи, що була предметом поклоніння; китайська церемонія – наявність фіксованих норм поведінки і мислення, що склалися на основі культу древності, і які були покладені в основу нового типу міської раціональної культури;
Основними видами мистецтв у Китаї виступають архітектура, література, музика, живопис, прикладне мистецтво. Уже у XV столітті до н.е. в Китаї існувала розвинена система ієрогліфічного письма, що нараховувала близько двох тисяч ієрогліфів. Надзвичайно бурхливий розвиток китайської писемності характерний для перших століть нашої ери: так, у ІІ столітті число ієрогліфів складало більше 10 тис., у ІІІ столітті – більше 18 тис. Створення ієрогліфічної писемності дало можливість легко спілкуватися носіям численних мовних діалектів, що не розуміли усного мовлення, в письмовій формі. При імператорських дворах створюються великі бібліотеки. До початку І тис. до н.е. відносяться найбільш ранні пам’ятки давньокитайської літератури – "Книга пісень", що містить близько 300 пісень і віршів, і "Книга змін".
Широко відомі стародавні китайські монументальні споруди – Великий канал, що будувався протягом багатьох віків, та Велика китайська стіна, будівництво якої здійснюється в період об’єднання країни в єдину централізовану державу 221-207 до н.е. і яка повинна була захистити Китай від зовнішніх ворогів.
Розділ 1.
Китайська Стародавня культура своїми витоками сягає середини II тис. До н.е. її своєрідність, незвичайність полягає у рівні буденної свідомості, яка вже давно отримала назву "китайські церемонії" – етико-ритуальні принципи з відповідними їм нормами поведінки. Етика і ритуал були позбавлені міфологічного й, певною мірою, сакрального (потаємного) та священного змісту. Словом, міфологія і релігія поступалися етико-ритуальним нормам. Цей процес знайшов своє найповніше відображення і завершення у вченні Конфуція (551-479 рр. до н.е.), яке у II ст. до н.е. було канонізовано і покладено в основу офіційної ідеології феодального Китаю.
Вічними цінностями китайської традиційної культури є:
·акцент на розвиток культури;
·моральне самовдосконалення людини;
·гармонію взаємовідносин між особистістю і суспільством;
·повага до старших;
·допомога ближньому;
·традиції родинних стосунків та ін.
Визначну роль у китайській культурі відіграв і даосизм, філософсько-релігійний напрям, з яким пов’язаний розвиток науки і техніки. Ледь не половина найважливіших відкриттів і винаходів, на які спирається сьогодні наша цивілізація, прийшли із Стародавнього Китаю.
Китай – країна стародавньої цивілізації: на його території виявлені залишки первісної культури часів раннього палеоліту та бронзового віку. Первіснообщинний лад існував тут довго – коли в XIV ст. до н. е. сформувалася перша рабовласницька держава Інь. Саме в інську епоху зародилася культура, яка дала початок китайській цивілізації в усій її специфіці та значущості. Був складений в основних рисах місячний календар та винайдене письмо – праобраз сучасної ієрогліфічної каліграфії. Подальший розвиток культури відбувався у перших централізованих імперіях – династії Цінь (221-207 рр. до н. е.) та династії Хань (206 р. до н. е. – 220 р. н. е.). Етапи розвитку культури Стародавнього Китаю. З більшою підставою, ніж про будь-яку культуру, можна говорити про культурну єдність, своєрідність і замкненість культури, яка сформувалася в Стародавньому Китаї і майже без змін проіснувала аж до XVII ст. н. е. Основні періоди (епохи) в історії Стародавнього Китаю традиційно носять назви династій і царств:
·Шан (або Інь) – XVI – XI ст. до н. е.
·Цінь – 221 – 207 рр. до н. е.
·Хань – 206 – 220 рр. до н. е
1.1Писемність
Писемність в Китаї виникла ще в сиву давнину (III тис. до н.е.) Археологи знайшли багато старовинних предметів з написами: це посуд, кістки для ворожіння, панцири черепах. В період правління династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін.
Знаками в китайському письмі є ієрогліфи. Кожен ієрогліф означав окреме слово. У давньокитайському письмі використовувалось близько 10 тис. ієрогліфів. Розділових знаків не існувало. Тому навчання грамоти вимагало багато часу й зусиль. Спочатку китайці писали на панцирах черепах, кістках тварин та на бронзовому посуді.
У І тис. до н.е. китайці писали пензликом на дощечках з бамбука. Пензлик вмочали в лак, виготовлений із соку дерева. За допомогою шкіряного чи шовкового шнурка бамбукові дощечки з’єднували в особливу книгу. Подібна книга могла займати цілий віз, а то й більше.
Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки.
На них було зручно писати, але шовк на той час був дуже дорогим матеріалом.
Наприкінці І тис. до н.е. почали писати на папері. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу.
1.2Наука і культура
У культурному житті Китаю важливу роль відігравали буддійські монастирі, котрі були прикрашені скульптурними зображеннями Будди і буддійських божеств, імператорські палаци (у ІІІ столітті до н.е. їх було збудовано більше 700).
У VII-XVIII століттях основне місце серед інших видів мистецтва посів живопис, котрий відобразив преклоніння людей перед красотами Всесвіту, природи. Самостійними жанрами були "люди", "квіти-птахи", "гори-води", що стали традиційними на багато століть.
Стародавній Китай збагатив світову науку та культуру значними досягненнями : він є батьківщиною таких винаходів, як компас (III ст. до н. е.), спідометр (III ст. до н. е.), сейсмограф (II ст. до н. е.), порох (X ст.н. е.), книгодрукування (VI-VIII ст.), фарфор (III – V ст). А також магнітний прилад – прародич компасу, водяний млин, перший у світі сейсмограф, спідометр, папір, книгодрукування, порох, .
У галузі математики був відкритий метод розв’язання рівнянь першого ступеня з двома і трьома невідомими, обчислено відношення довжини кола до його діаметра – число л. У галузі астрономії китайці знали, як вираховувати дату затемнення сонця, склали один із перших каталогів зірок, вели спостереження за плямами на Сонці та ін. Папір виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий підбадьорюючий засіб – чай. Пізніше його почали вживати як напій. Досить широкого розвитку набула торгівля, цей важливий чинник культури і прогресу. Китайці вели жваву торгівлю з Індією та країнами Середньої Азії Великим шовковим шляхом, а також з Кореєю, Японією, арабськими країнами – морським шовковим шляхом.
В Китаї , вперше в історії людства тут був створений небесний глобус, що відтворював рух небесних тіл, складений каталог медичних книг, у яких були зібрані рецепти лікування багатьох хвороб, вперше китайці ввели поняття негативних чисел.
На весь світ славиться китайська медицина, яка має тритисячолітню історію. В Стародавньому Китаї вперше було написано "Фармакологію" (Бень цао), вперше стали робити хірургічні операції з застосуванням наркотичного засобу, вперше описали і застосували метод лікування голковколюванням, припеченням, масажем.
.3Духовна культура
У духовній культурі Стародавнього Китаю важливе місце посідав феномен буденної свідомості, відомий в історії як "китайські церемонії". Це суворо фіксовані стереотипи етико-ритуальних норм поведінки і мислення, які складалися на основі дотримування культу старовини. В. Полікарпов зазначає, що гіпертрофія цих етико-ритуальних принципів зрештою призвела до того, що вони замінили релігійно-міфо-логічне сприйняття світу. А деміфологізація й до певної міри десакралізація етики та ритуалу спричинили формування унікальності китайця як представника культури. Насамперед місце культу богів посів культ реальних кланових та сімейних предків. З іншого боку, ті боги, які залишилися в пошані, позбавилися найменшого олюднення і стали холодними, абстрактними божествами-символами, як-от Небо, Піднебесна, Дао тощо. Ці поняття не мають аналогій в інших стародавніх культурах, бо, скажімо, китайське Небо – не якийсь бог, а вища загальність, холодна, сувора, абсолютно байдужа до людини.
Великий Дао – це всеохоплюючий, всезагальний Закон і Абсолют, безформний і безіменний, небачений і нечуваний, недоступний органам чуттів людини, але всемогутній творець світу. Пізнати Дао, зрозуміти його своїм розумом, спробувати злитися з ним – ось ключові принципи та кінцева мета стародавнього китайця. Найяскравіше ця концепція пояснення світу втілена у філософських системах конфуціанства та даосизму.
1.4Мистецтво
У Стародавньому Китаї будинки будували з дерева, і тому вони не збереглися до нашого часу. Проте до нас дійшли їх глиняні макети. Китайські архітектори створили своєрідний стиль багатоярусного будинку.
До нашого часу збереглися чудові рельєфи на надгробних кам’яних плитах. В основному на них зображувались картини жнив, полювання. Стіни склепів прикрашали похоронними фресками. На них зображувались побутові картини, наприклад виїзд на колісницях.
Важливе значення в Стародавньому Китаї надавалося танцям і музиці. До нас дійшло багато пісень Стародавнього Китаю, які були записані в "Книгу пісень" (Ші цзін).
У китайському мистецтві особливе місце посідають каліграфія, поезія та особливо живопис – гохуа – розпис водяними фарбами на шовку чи паперових сувоях. Ієрогліфічна кодова система давала змогу через ці три види мистецтва відображати життя людини в найпотаємніших порухах її душі, найбільш повно відтворювати її прагнення до злиття мистецтва з мистецтвом життя. Музика Китаю – одна з найдавніших у світі (збірник "Книга пісень" датується XI – VI ст. до н. е.). Протягом двох тисяч років, починаючи з VI ст. до н. е., в Китаї будувався найбільший у світі Великий канал, який у XIII ст. з’єднав Пекін з Ханчжоу, – складна гідротехнічна споруда з численними пристроями, цікавими способами перекачування та очищення води. Друга видатна споруда в період династії Цінь – Великий китайський мур (IV – III ст. до н. е.) довжиною 4 тис. км для захисту кордонів. У III-VI ст. до н. е. під впливом буддизму зводилися ярусні культові башти-пагоди, печерні храми. Надзвичайною витонченістю форм й легкістю пропорцій вирізняється "Залізна" пагода доби династії Сун (960-1279).
.5 Конфуцій та його вчення
Невід’ємною частиною культури Китаю є Конфуцій. Він народився в 551 р. до н.е. Родина, до якого він належав, колись була знатною та багатою, але потім збідніла і вже не займало колишнього становища. Не дивлячись на скромний достаток, маленький Кун (Конфуцій) старанно вчився. Коли юнак підріс, його призначили наглядачем комор і державних земель. Свої обов’язки він виконував сумлінно. Крім того, він збирав перекази про давнину. Уже в 30 років Конфуцій створив першу в Китаї приватну школу. Слава про його розум та добре виховання поширилася по країні. Він став поважним вчителем. З усіх країн приходили юнаки, щоб слухати його настанови і стати його учнями. Конфуцій вчив, що кожен громадянин повинен неухильно виконувати "ритуал і церемоніал", распространялась тобто дотримуватися давніх народних традицій, встановлених норм поведінки. Лише за цієї умови можна досягти в країні процвітання та злагоди. Передусім, як вчив мудрець, потрібно шанобливо ставитися до батьків та старших за віком. Адже міцна сім`я – це запорука сильної держави. Конфуцій вчив, що володар повинен бути володарем, чиновник – чиновником, батько – батьком, син – сином. "Платіть добром за добро, а за зло віддячуйте по справедливості", – повчав Конфуцій. Конфуцій подорожував країною, намагався переконати правителів справедливо керувати народом. Володарі зустрічали його з почестями, проте не завжди виконували його поради. Учні Конфуція викладали його вчення у вигляді їхніх бесід з учителем. Пізніше вони були зібрані в 13 книг. Найвизначнішою з них є "Луньюй" ("Бесіди і судження учителя Кун Цзи (Конфуція) з численними учнями" ). Помер Конфуцій в 73-річному віці. Його вчення поширювалось в усьому Китаї.
1.6 Даосизм
Великого поширення у Стародавньому Китаї набуло вчення даосизму. Саме слово "даосизм" походить від слова "дао", що значить "шлях", або "основа світу". Виникнення цього вчення пов’язане з ім’ям давнього мудреця – Лао Цзи, який жив у VI-V ст. до н.е. В перекладі його імя означає старий філософ. Легенда розповідає, що він народився з сивим волоссям і тому був названий "Лао" – "старий". За значенням і популярністю Лао Цзи вважають другим після Конфуція мудрецем Китаю. Його вчення викладено у відомій книзі "Дао-де-цзін", що означає "Книга про шлях і добрі справи. Послідовники даосизму були проти нерівності в суспільстві та засуджували війни. "Хороше військо – засіб, який породжує нещастя, його ненавидять всі… Прославляти себе перемогою – це значить радіти з убивства людей. Ті, хто радіє з убивства людей, не можуть завоювати співчуття в країні… Коли убивають багатьох людей, то від цього слід гірко плакати. Перемогу Треба відзначати похоронною процесією", – зазначав Лао Цзи. Він виступав проти багатства та розкоші знаті, поборів влади, які доводили народ до злиднів. Великий мудрець засуджував жорстоких правителів і свавілля чиновників. Лао Цзи висунув принцип "недіяння". З одного боку, воно виражало вимогу до правителів не гнобити народ і дати йому вільно розвиватися. З другого – "недіяння" містило заклик до народу повернутися до природи, до "золотого віку", коли не було кровопролитних воєн і суперечок, які роздирали суспільство. Послідовники даосизму відкидали жертвоприношення небу, землі, річкам, горам тощо. Даоські ченці були вмілими ворожбитами, магами, шаманами і дбайливо ставились до народних традицій та обрядів. Висновки Китай – найстаріша країна у світі, безперервна історична традиція якої налічує майже 5000 років. Давньокитайська культура заклала основи культурної традиції, що простежується протягом багатовікової історії Китаю аж до новітнього часу. Протягом близько семи тисячоліть, починаючи з неоліту, вибудовується "китайський світ". Майже третина цього часу припадає на цивілізацію. У II тис. до н. е. на території племені інь сформувалася рабовласницька держава Інь. Культура Китаю – найдавніша з відомих сьогодні. Це унікальна культура, яка своїм розвитком живила інші культури світу. На території Китаю знайдені свідоцтва первісного формування людини сучасного вигляду. Серед давніх цивілізацій Китай – символ традиційності, замкнутості, стабільності. У другій половині ІІ тисячоліття до н. е. в середній і нижній течіях Хуанхе виникла одна з найдавніших міських цивілізацій світу – Інь. Інь була Рабовласницькою державою, на чолі якої стояв цар – ван. Було розвиненим землеробство, шовкоткацтво, обробка шкіри, виноробство, розведення шовковичних хробаків. Знайдені вироби з бронзи, вази, посуд, зброя. Китайській культурі властивий не містичний шлях до виявлення істини і не індивідуально-унікальний пошук абсолюту, а суспільна норма, яка визначає певний ритм і спосіб життя. Мудрість древніх, незаперечність досвіду предків – основа соціально-політичного порядку, тому що минуле зберігало все найкраще, ідеальне, досконале, справедливе. Новаторство лякало. Згідно до широко відомих філософсько-етичних вчень, будь-яка людина могла зайняти соціальний щабель відповідно до її здібностей. Просування по службі – показник доброчинності, тому що розкриття талантів наближає до авторитету мудреця-чиновника, який вміє зберігати золоту середину між духовним і тілесним, між сімєю і суспільством. Одним із головних елементів культу предків були церемонія поховання глави сім’ї, наступна жалоба і жертвоприношення. Панахиду починали буддиські ченці, а продовжували даосські. Закінчували спаленням предметів, призначених для небіжчика у світлі тіней – спалювали паперовий будиночок, одяг, шовкову тканину, зображення золотих і срібних монет. Чим багатшим було життя людини, тим багатшим має бути і потойбічне існування. Тому могили імператорів починали будувати за життя. У 50 кілометрах від міста Сіань розташована гробниця імператора Синь Шихуана, засновника централізованої держави.(ІІІ ст до н.е.). Будівництво могили тривало майже 10 років, його споруджували майже 700 тисяч чоловік. Гробниця займає площу майже 250 тис. кв. метрів, насипаний курган 47 м. У 1974 р на відстані км від гробниці у величезному склепі були знайдені глиняні статуї у натуральну величину 6000 воїнів, вишикованих у бойовому порядку. – теракотова армія. Про будівельну вправність китайців свідчить Велика китайська стіна – величезна оборонна споруда, зведення якої було розпочате у 214 р. до н. е. Вона мала захищати території імперії від набігів кочівників-гунів а півночі і північного заходу. Будівництво Стіни тривало понад 1000 років і було завершене лише у XVI ст. Заввишки вона сягала 6,6 м, а її ширипа у нижній частині становила 6,5 м із таким розрахунком, щоб по її верху, ховаючись за зубцями, могли проїхати візки і пройти загони солдатів. Через кожних 100-120 м над Стіною піднімалися невисокі башти, з яких легко обстрілювалася найближча її ділянка. Умільці Піднебесною подарували нашій цивілізації що такі корисні речі: китайський гороскоп, барабан, дзвін, арбалет, скрипку ерху, гонг, військові мистецтва "ушу", оздоровчу гімнастику цигун, вилделку, локшину, пароварку, палички для їжі, чай, соєвий сир тофу, шовк, паперові гроші, лак, зубну щітку з щетини, туалетний папір, повітряного змія, газовий балон, настільну гру Го, гральні карти, фарфор і багато чого іншого.
Список використаних джерел і літератури
1.Рубель В. А. «Історія середньовічного Сходу» – К.: Либідь, 2002.
.Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. К.: Знання, 2000.
.Матвєєва Л.Л. «Культурологія», 2007.
.Левчук Л. Т. «Історія світової культури», 2003.
5.Історія світової культури" А.И.Чернокозост.
6.Енциклопедія нового Китаю.
7.«Китайська народна республіка». Довідник.
