Постановочний план вистави за п’єсою Олександра Фредро “Згасла свічка”

• Вид работы: Дипломная (ВКР)
• Предмет: Культурология
• Язык: Русский , Формат файла: MS Word 54,35 kb

Постановочний план вистави за п’єсою Олександра Фредро "Згасла свічка"

РОЗДІЛ І. РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛІЗ

1.1 ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ

Щось нове у серці забриніло, мов сп’яніло запахом суцвіть. Будить думку і бадьорить тіло. Але що – не можу зрозуміть…

В. Симоненко

Кохання – тема вічно актуальна, цікава, важлива. Про кохання написано багато. Багато, тому що до теми кохання звертались поети, художники, музиканти всіх часів, присвячуючи йому чудові твори, навіяні хвилюванням та роздумами. Варто згадати, донесені до нас з усної народної творчості, вірші стародавніх поетів, присвячених коханим. Варто згадати “Ромео і Джульєту” У. Шекспіра, чудові картини Леонардо да Вінчі, Рафаеля; лірику А. Пушкіна, М. Лермонтова, А. Фета, Т. Шевченка. А скільки видатних творів наших сучасників, присвячені коханню.

Мало, тому що почуття це – кохання невичерпне, як саме життя. Скільки б не було написано про кохання, його первинність, його драматизм, його багатогранність не можуть бути вичерпаними, поки живе людина на землі і поки б’ється її серце.

Я ще не знаю, що мені робити.

Та вже немає вороття.

Не розумію, як я буду жити –

Чи без кохання варте щось життя?

О. Ткач

Кохання робило людину доброю, ніжною. Як добрий чарівник, воно наділяло закоханих непереборною силою, відвагою, сміливістю, волею.

Приходить кохання неочікуване і в кожного воно своє. В когось сумне, в когось ніжне, а в когось сповнене дзвінкої радості. До когось воно приходить непомітно, до когось – налітає бурею і сповнене трагізму, а когось зводить в досить комічних ситуаціях, як це сталося з героями комедії А. Фредро “Свічка згасла”. Дякуючи катастрофі поштової карети, познайомились двоє молодих людей. Їх кохання народилось одразу, яскраво, про таке кохання говорять: “з першого погляду”.

В фіналі п’єси згасає свічка напередодні відроджує мого дня. Згасає свічка, щоб тільки-що народжене кохання, розгорілося, а промені сонця, що сходить і світило довго, тепло і ласкаво. В наш час молодь занадто відверто, цинічно відноситься до кохання, не завжди вірить в його існування. Потрібно виховувати її на кращих прикладах драматургії, літератури, музики, живопису. І краще за все це робить театр, тому що відтворені на сцені образи – це люди, які живуть поряд з нами, але як часто ми не звертаємо на них увагу, а театр примушує нас озирнутись, замислитись.

П’єса А. Фредро “Свічка згасла” мені цікава тим, що не має складного сюжету, мало дійових осіб, може бути втілена в будь-якому драматичному колективі. А. Фредро один з кращих комедіографів, видатний творець побутової комедії. Його п’єси вирізняються точністю і яскравістю сценічних образів, жвавістю і гостротою діалога; за діалогами одразу відчуваються характери персонажів. А. Фредро уміє тонко, з гумором відтворити любу життєву ситуацію і катастрофа не здається такою страшною. На ситуацію, в якій опинилися герої п’єси, автор примушує глядача подивитись зі сторони і зрозуміти, що до будь-яких життєвих ситуацій варто відноситися з гумором, а раптом це закінчиться коханням. В п’єсі “Свічка згасла” в повній мірі розкриті талант драматурга. Невелика за обсягом вона достойна стати поруч з його знаменитими п’єсами “Дами і гусари”, “Помета”, “Дівочі обітниці”, “Муж і жона”, “Пан Йов’яльський” та інші. О. Фредко представник класичної західної драматургії, а класика завжди цікава.

1.2 АВТОР І ЕПОХА

Над початком історії польського професіонального театрального мистецтва височіє постать великого комедіографа Александра Фредро – народився в 1793 році, помер – в 1876. Йому, без сумніву, належить перше місце в польській шляхетській комедіографії. Його широко популярні п’єси “Муж і жона” (1820 р.), “Дами і гусари” (1825 р.), ”, “Караци, що робиться” (1826 р.), “Дівочі обітниці” (1827 р.), “Пан Йов’яльський” (1832 р.), “Помста” (1834 р.) та інші увійшли в національний репертуар. З драматургією А. Фредро зустрічалися всі наступні покоління акторів і режисерів. І сьогодні у театрах Польщі його п’єси грають так само часто, в самій тільки Варшаві можна побачити на кількох різних сценах.

В юні роки у Львові А. Фредро був близько зв’язаний з театром, його частенько можна було бачити там за кулісами. Зять письменника Людвік Яблоновський свідчив: “комедії Фредро були написані для акторів, вони самі заробили їх в уяві автора, вони накреслили контури дійових осіб, вони поділилися з ним своїми поняттями про мистецтво і знаннями таємниць сцени”. Це свідчення доводить органічні контакти Фредро з тогочасним театром. Добре, практичне знання законів сцени відчувається у драматургічній вправності комедіографа, в злагодженості досконалої архітектоніки його комедій.

Драматургічна майстерність А. Фредро дійсно прекрасна. Дія в його п’єсах розгортається стрімко, характери рельєфні і наділені багатьма життєвими якостями. Не дивлячись на свою невичерпну комедійну винахідливість, А. Фредро ніколи не грішить проти правди виведених ним характерів. Події і ситуації п’єс найкращим чином сприяють їх яскравому виявленню. Блискучий, лаконічний і дотепний діалог, витонченість і стройність компонентів, невимушеність розвитку інтриги – все це в повній мірі притаманне комедіям “польського Мольєра”, як часто називають А. Фредро. Хоча найкращий польський оредролог – відомий критик і літературний діяч – Тадеуш Бой-Желенський рішуче стверджує, що творчість Фредро слід пов’язувати не з Мольєром, а з Мюссе: “Фредро і Мюссе – то люди однієї сфери. Якщо хтось слушно назвав театр Фредро театром “великопанським”, то панським без сумніву, є і театр Мюссе. Вражає подібність середовище…”.

Бой підкреслює близькість побуту і звичаїв людей того самого соціального прошарку у різних країнах. “Ті самі соціальні умови творять ту саму моральну надбудову, ті самі вади й чесноти. Тому і легковажний хлопчина, і ласкавий дядечко, і панни, і мами мають стільки подібних рис у Фредро і Мюссе”.

А. Фредро довелося зазнати досить розчарувань. Син письменника наводить таку його розповідь: “Я був у Львові в театрі, коли грали “Пана Йов’яльського”. Взяли утрьох ложу на другому поверсі, але вистава йшла так поволі і нерівно, актори так не знали ролей, так паскудно грали, що я відчув, ніби мені хтось пиляє склом кишки. І здалося мені, що публіка поділяє ці відчуття. Не маючи сил далі витримати, я посеред другої дії вийшов з ложі, затріснув двері і втік додому…”.

Ще на початку діяльності драматурга за атакував тогочасний демократичний табір. Ідеологія Фредро зв’язана загалом з епохою польського Просвітництва XVIII століття. Його комедії мали на меті “просвітити” і “удосконалити” шляхту. До того ж форма його п’єс споріднена з застарілим на той час класицизмом. Такі твори вийшли на громадську арену Польщі відразу після національної трагедії – поразки листопадового повстання 1830 р. Політична індиферентність і консерватизм галицького графа Фредро, якого Т. Бой-Желенський називає “шляхтичем до самих кісток”, в ті пристастні дні були явно не на часі. Для сучасників п’єси Фредро виглядали “салонними комедіями на полі бою”. Тим більше, що вже перед повстанням прозвучали перші удари набату польського революційного романтизму. Опоненти Фредро у полемічному запалі перекреслювали всю мистецьку цінність його творчості. А. Фредро на багато років припинив свою театральну діяльність. Він продовжував писати п’єси, але забороняв їх публікувати і ставити. Можливо, причину мовчання Фредро слід шукати і в тогочасних життєвих умовах, адже письменник все життя залишався галицьким поміщиком і сам вів господарство. “Графство” Фредро, до речі, досить сумнівне. В польській державі не було такого титулу. Батько драматурга дістав його від австрійської влади, яка з політичних міркувань загравала з польським дворянством. Як би там не було, а Фредро надовго замкнувся від світу і театру.

Згодом по роках зневаги прийшов час возвеличення Фредро. Після поразки повстання 1863 року радикальні і демократичні тенденції в польському суспільстві починають відходити на другий план. Поета з галасом проголошують “польським Мольєром”. Ідейно скромні “Дівочі обітниці” прославляють як “програмну національну комедію”. На честь письменника влаштовується гучне урочисте свято з врученням йому спеціально випущеної меморіальної медалі.

Весь час, поки точилися битви, польський театр практично користувався з драматургії свого класика. Комедії Фредро – зразок “високої комедії” реалістичного театру, які відрізняються точністю і яскравістю сценічних образів. Виходець з аристократичної сім’ї, драматург зумів в кращих п’єсах критично і, навіть, сатирично підійти до відображення побуту і вдачі шляхетства. Характеристики дійових осіб в його комедіях подані майстерно. На драматургії Фредро у польському театрі роками вироблялась тонка міра комізму, виховувався добрий мистецький смак.

Фредро вважається творцем польської побутової комедії, але в творчості драматурга можна побачити і водевілі, і комедії сатиричні. Характерним прикладом сатири А. Фредро може служити одна з значних його комедій “Пан Йов’яльського”. В головному персонажі цієї п’єси драматург зі скритим сарказмом осміює обмеженого поміщика-шляхтича, який живе старими традиціями, до долі Батьківщини. Протиставлені пану молоді герої вносять нову свіжу хвилю в затхлий світ.

До цього часу популярна комедія Фредро “Дами і гусари”. Її іронія сміх доброзичливий. Автору знайома і люба атмосфера гусарського укладу життя. Сюжет комедії побудований на приїзді в садибу до заядлого холостяка-майора його сестер-хлопотух з наміром одружити майора на його особистій племінниці. Планомірна осада енергійними дамами миролюбних кавалеристів створює в п’єсі неповторну і різнобарвну гаму комедійних положень (до речі як і в п’єсі “Свічка згасла”). П’єса “Дами і гусари” на Україні йшла на сцені Національного театру ім. І. Франка, Львівського академічного театру ім.. М. Заньковецької. Йшла вона на сцені і Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. Приблизно в 1987 році п’єса була поставлена на сцені театру режисером Ол. Олексиком, в виставі були заняті актори: народний артист України А.Н. Гаврюшенко, заслужений артист України В. Д’яков, А. Романюк (тепер м. Луцьк), П. Ліеничук, П. Хредченко; артисти Г. Цьомик, В. Антонінина та інші.

П’єса “Свічка згасла” не йшла на сценах обласних театрів, можливо з-за невеликого об’єму, але це ніяк не принижує її цінності.

Фредро без сумніву один з родоначальників реалізму в польській драматургії, який майстерно володіє психологічним мотивуванням подій і взаєминами між дійовими особами.

1.3 СПЕЦИФІКА ЗОБРАЖУВАНОГО В П’ЄСІ ЖИТТЯ

Дія п’єси відбувається в кінці 19 століття, а точніше в 50-60 роки. Як і скрізь, в Польщі це був розквіт панівного класу. В усьому вбачалась красота і пишність, основою яких було насилля і брехня. “Золота вільність” – вільність панівної верхівки, яка не раз оберталася своєю темною стороною, на якій написано: кріпацтво, гніт. При цьому слід відмітити, що в Польщі кріпацтво було особливо жорстоким. Панівна верхівка влаштовувала розкішні бали, полювання, свята, демонструючи сусідам свою велич, багатство, владу. А за всім цим стояв виснажливий труд простих людей, які частіше не мали чорної скоринки хліба.

В часи Речі Посполитої важко було здійснювати судові вироки, так як виконавча влада не має майже ніякої підпорядкованої собі поліції. В той час як великі пани мали у себе при дворі цілі полки, а такі, як Радзівіли військо в декількох тисяч жовнірів. Судові справи пани вирішували самі. Якщо один з панів вважав в чомусь винним свого сусіда, він збирав своє військо і “йшов на нього війною”. Бідняки ж були взагалі безправні. Про яку ж справедливість польського суду могла йти мова.

В Польщі в той час піднімався революційний рух. Але багато хто з передових дворян не могли опре ділити для себе стабільну соціально-політичну програму. Розчаровуючись – не без болю – в “золотому віці” минулого, багато хто уявляв собі “золотий вік” майбутнього як рожеву крихку, мглисту утопію, куди людство повинно припливти на хвилях християнської всемогутньої любові, якої в дійсному житті ніколи не було й не могло бути.

Передові письменники, поети, драматурги відображали в своїх творах безправне виснажливе життя бідняків, обмеженість, лінь лицемірство польської шляхти. Все це знаходить відображення і в п’єсах О. Фредро.

Польське панство жило в розкішних домах, мало величезне обійстя. По декілька разів в тиждень влаштовувались бали, пишно відмічались релігійні свята. Багатії ходили молитися в костьоли і хвилювалися про стабільність капіталу, о дотриманні статусної рівності в родині і о модності свого туалету. Туалети в той час (крім бальних) приймають звичайний вигляд. І саме дякуючи революційному руху в Європі ця маскіровка під демократією стає особливо явною у вельмож і високопоставлених осіб.

Плаття, особливо літні, можуть бути досить простими і тільки комірець і манжети з дорогої тканини відрізняли пані від горничної. В цей час з’являються криноліни, завдячуючи яким плаття стають навколо талії. Вузькі в плечах рукави розширювалися до низу і з-під них з’являлись кружевні манжети, оборки з тюлю, або другий пишний рукав. Великі спідниці прикрашалися воланами – гладкими зубчиками, зібраними в складку і збірку. Їх декорація стала головною темою моди. Жінки стали шити довгі, вузькі панталони, які носили всі особи жіночого полу незалежно від віку.

Гладко зачесане на проділ волосся та скручена на потилиці коса змінили і форму капелюшка, який прийняв вигляд і назву “кибитка”: тулія склала одне ціле з полями. Капелюшки прикрашалися квітами.

Намагання зрівнятися в одязі з простим людом відобразилося і на костюмі чоловіків. Вони стали носити сорочки, такі як носили селяни і ремісники з невеликою модернізацією. В іншому чоловічий костюм не змінюється суттєво. В моді, як і раніше сюртуки, фраки, дещо спрощеної форми, щось близьке сьогоденним піджакам.

1.4 ОСНОВНІ ПОДІЇ П’ЄСИ

Початкова – Катастрофа поштової карети

Головна подія – Двоє мандрівників опинилися в одній хатинці.

Основна подія – Пані вимагає, щоб Пан був уважнішим і поступливішим до неї.

Центральна подія – Пан бачить, що Пані молода і гарна і, закохується в неї.

Фінальна подія – Освідчення.

1.5 ПОДІЙНИЙ РЯД

1)   Катастрофа поштової карети.

2)   Хто винен в катастрофі.

3)   Боротьба за зручності.

4)   Пан намагається лягти спати.

5)   Пані робить крок до примирення.

6)   Одкровення старого холостяка.

7)   Прозріння.

8)   Близьке знайомство.

9)   Освідчення

Початкова запропонована обставина – Двоє мандрівників опинилися в одній хатинці.

Ведуча запропонована обставина – По-можливості зручніше провести час, поки прийде поштова карета.

1.6 ФАБУЛА

Вночі поштова карета прямувала з міста в місто. Пасажирів тільки двоє: він і вона. Несподівано, карета перекинулась, за щось зачепившись і залилася водою. На щастя мандрівників недалечко виявилася хатинка. Чоловік, як справжній джентльмен, заносить жінку в хатинку. Настрій у нього гидкий: на вулиці дощ, карета перекинулась, кучер кудись пішов, в хатині ніяких зручностей, дама котра, на думку чоловіка, неодмінно стара, доскіпається з дурницями, вимагає бути з нею люб’язним. Дама запитує, чи можна їхати далі. Чоловік відповідає, що їхати немає на чому – карета перекинулася, а колеса кудись закотилися. Прийдеться чекати іншу карету. Для двох супутників необхідність перебувати разом стає неприємністю.

Мандрівники намагаються з’ясувати, хто ж з них винен в катастрофі. Чоловік говорить, що якби дама не переодягалась десять разів, то вони ще вдень проїхали б небезпечне місце і їх не застигнув би дощ і карета не перекинулась. А дама говорить, що якби він не спав і розбуджував би кучера, то катастрофи б не сталось. І чим більше вони з’ясовували причину, тим більше сварились. Питання лишилося не з’ясованим. Запановує довготривала мовчанка. Її порушує дама сповіщаючи, що вона промочила ноги. Обуренню чоловіка немає меж, адже він виніс її на руках, тільки що із чобіт вилив дуже багато води, а вона обурюється, що промочила ноги. Далі потрібно привести себе до належного вигляду і вона просить, щоб її супутник вийшов з хатинки. Ну це, на думку чоловіка, ні на що не схоже: на вулиці дощ, холодно і темно. Він категорично відмовляється. Дама різними засобами хоче змусити супутникам бути до неї уважнішим і поступливим, а чоловік хоче звільнитися від її присукувань, тому що з жінками йому завжди не щастило – вони завдавали йому неприємності. Вирішивши спробувати останній засіб, він пропонує дамі заснути, тому що уві сні не говорять. Але дама відмовляється спати на “жахливому” ліжку. Тоді чоловік вирішує самому лягти спати, але дама не дає йому здійснити цей задум: адже – це жахливо спати в присутності дами. Терпець чоловіка починає уриватися. Коли дама просить води – він приносить лійку, коли просить запалити вогонь, він роздратовано показує їй одну тріску, відмовившись дмухати в грубку. Зате в попелі виявилася печена картопля, котра і помирила супротивників. Після вгамування голоду у чоловіка з’явився чудовий настрій, потягнуло на відвертість і він розповів, чому він так не терпить жінок. Одного разу на балу його за ногу зачепила якась дама і він шкутильгав цілий тиждень. Іншим разом в театрі загорілася гасова лампа, одна дама виявилася охоплена полум’ям, він кинувся гасити вогонь. І після цього два тижні прохворів. Так само жалюгідно закінчилися й інші спроби прийти на допомогу дамам. І найчастіше дами були пристаркуваті. Розповідаючи ці історії він так апетитно їв і картопля так смачно пахла, що супутниця не витримала і попросила картоплю. Щоб їсти картоплю дамі довелося зняти шляпу з густою вуаллю і чоловік побачив, що його супутниця молода і гарна. І якщо раніше вона намагалася привернути його увагу, то зараз чоловік намагається проявити себе з кращої сторони перед милою дамою. Пояснює свою поведінку декількома хвилинами раніше, намагається прислужитися їй, безперестанку вибачається. І звичайно ж, молода дівчина приймає його вибачення, до того ж супутник молодий і гарний. Тепер відбувається справжнє знайомство. Непомітно між ними виникає кохання. Воно ще несміливе, полохливе, тремтливе, як вогник свічки. Але, звичайно ж, їх кохання зміцніє з часом: стане щирим і ласкавим, теплим і яскравим, як промінь сонця в чудовий літній день. І вони пронесуть його через все життя.

1.7 ТЕМА ТА ІДЕЯ

Кохання – може виникнути раптово, там де його не чекаєш і на все життя лишитися світлим щирим почуттям – єдиним для двох люблячих сердець.

Справжнє кохання – творець всього доброго, світлого.

Покохавши людина ладна відмовитися від будь-яких своїх забаганок заради коханої людини.

1.8 КОНФЛІКТ І ПРЕДМЕТ КОНФЛІКТУ

Між Паном і Панею в боротьбі за щоб комфортніше пережити катастрофу в старій занедбаній хатині.

Зручніші місця для ночівлі

ЖАНР – комедія

Характер – лірико-побутова

1.9 НАСКРІЗНА ДІЯ

Наскрізну дію веде Пані (Ядвіга) намагаючись примусити несподіваного супутника згадати, що він джентльмен і бути ввічливим і уважним до дами.

1.10 ПРОТИДІЯ

Протидію веде Пан (Владислав), щоб відгородити себе від незручностей та майбутніх нещасть, які несуть, на його думку, жінки, особливо похилого віку, а він впевнений, що Пані літня жінка.

1.11 КОМПОЗИЦІЯ

Експозиція – Катастрофа поштової карети.

Зав’язка – Двоє мандрівників опинилися в одній хатинці.

Розвиток дії – Пані вимагає, щоб Пан був уважнішим і поступливішим.

Кульмінація – Пан бачить, що Пані молода і гарна і, закохується в неї – “Прозріння”.

Розв’язка – Освідчення.

1.12 ЖАНРОВІ І СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ П’ЄСИ

П’єса Ал. Фредро “Свічка згасла” по своїй думці, по масштабу охвата життєвих явищ менш значима в порівнянні з іншими п’єсами визначного польського драматурга. Одначе вона написана з великою майстерністю. Особливо чудовий діалог – дійовий, дотепний, точно відтворюючий характер персонажів. Характери рельєфні і наділені багатьма життєвими якостями. Зустрічаються обороти притаманні польській мові.

Прийоми будування прості. Тут немає накопичення різких випадковостей, майже неймовірного збігу різних обставин, дивуючи своєю несподіванкою. Дія відбувається плавно, але в чіткому темпоритмі. Витонченість і стрункість композицій, невимушеність розвитку інтриги.

Випадок, поданий драматургом, може статися мало не з кожним, з тими чи іншими відмінностями.

РОЗДІЛ ІІ. РЕЖИСЕРСЬКИЙ ЗАДУМ ВИСТАВИ

2.1 НАДЗАВДАННЯ ВИСТАВИ І НАСКРІЗНА ДІЯ ВИСТАВИ

Пронести кохання по житті, як тремтливе полум’я свічки, не погасивши її випадковим холодом.

Про те, що кохання сильне, що воно надихає на саможертовні вчинки знає кожен. Але про те, що воно тендітне і тремтливе замислюється не кожен, а частіше забувають про це. Наше завдання нагадати про те, яке прекрасне кохання, що народитися воно може випадково і що випадково, недбало зронене слово, дія, можуть відлякати його, знищити. Не розмінюватись на випадкові почуття, а чекати і вірити в велике кохання і воно обов’язково прийде.

Часто молоді хлопці та дівчата захоплюються мало не “колекціонування” поклонників і поклонниць, а коли приходить справжнє почуття – його не розпізнають і часто гублять.

2.2 ОБРАЗ І СТИЛЬ ВИСТАВИ

З іскри зраненої “свічкою” захоплення розгориться полум’я кохання. Згасла свічка і з нею згасли старі образи і непорозуміння. Починається новий день і починається нове життя.

Александр Фредро жив і писав свої геніальні комедії в 19 сторіччі, його п’єси написані в стилі класичної драматургії, де дотримуються час, місце дії. Природно, що п’єса „Свічка згасла” також написана в стилі класичної драматургії: тут є певне місце дії – стара хатина, час дії – ніч після катастрофи. Александр Фредро драматург-комедіограф, тому п’єса „Свічка згасла” за жанром комедія. Події, які сталися з героями п’єси з нашого (і драматургія, і режисера, і виконавців і, зрештою, глядачів) погляду комічні. Як би герої були уважніші один до одного, вони хоча б псували один одному настрій і приємніше провели час до настання ранку, але в такому випадку „прозріння” пана Владислава гне було б таким приголомшливим, він інакше б подивився на супутницю і не закохався і тоді це була б зовсім інша історія.

Адже, виставу „Свічка згасла” ми будемо грати в стилі класичної побутової комедії. В декорації і реквізиті ми намагатимемося відтворити побут того часу, щоб глядачі уявили, що оточувало героїв, в яких умовах вони опинилися. Костюми підбирали притаманні часу, в якому жили герої, і писалася п’єса.

2.3 МАНЕРА АКТОРСЬКОЇ ГРИ

П’єса Александра Фредро „Свічка згасла” класична, лірична комедія. І хоча події, які сталися з героями п’єси могли статися з ким завгодно і в мої часи: і в старій хатині, і в розкішному номері готелю і, навіть, в ескімоскій юрті, і в минулому століття, і десять років назад, і позавчора. Схожі події трапляються кожен день. Адже, п’єса „Свічка згасла” написана Александром Фредро багато років тому назад, тоді коли було зовсім інше життя, інше виховання, інші манери, інші відносини, інші погляди на життя і стосунки, інша мода. Н.В. Гоголь говорив: „…Театр- это такая кафедра, с которой читается разом целой толпе живой урок, где при торжественном блеске освещения, при единодушном смехе показывается знакомый прячущийся порок…, где при тайном голосе всеобщего участия выставляется знакомое, робко скрывающееся возвышенное чувство…”Ось і ми в своїй роботі хотіли показати глядачам і відносини, і виховання, і побут часу в якому жили герої. Завжди цікаво дізнатися, як жили люди за багато років до нас. В роботі над нашою виставою я намагалася зберегти жанр і стиль п’єси запропонований автором. В манері акторської ми дотримувалися тих особливостей, які притаманні класичній драматургії. Для цього ми знайомилися з історією того часу, з вихованням, з манерами поведінки, з побутом.

2.4 КОМПОЗИЦІЯ

1 ЕПІЗОД. Непередбачені обставини.

Подія: Катастрофа поштової карети.

Конфлікт: між мандрівниками і обставинами, які привели мандрівників в стару хатинку.

Предмет конфлікту: перекинута карета і неможливість їхати далі.

Задача Пані: Довідатись, чи можна їхати далі.

Дії Пані: Намагається примусити Пана знайти вихід, щоб їхати далі.

Задача Пана: Висловити незадоволення з приводу катастрофи.

Дія Пана: Брутально відповідає на запитання Пані.

2 ЕПІЗОД. „З хворої голови на здорову”.

Подія: Хто винен в катастрофі.

Конфлікт: між Паном і Панею.

Предмет конфлікту: перекинута карета.

Задача Пані: Звинуватити Пана в катастрофі.

Дія Пані: Доводить, що поведінка Пана в кареті призвела до катастрофи.

Задача Пана: Виправдатись, переклавши провину на Пані.

Дія Пана: Доводить, що до катастрофи призвела затримка виїзду з вини Пані.

3 ЕПІЗОД. „Своя сорочка ближче до тіла”.

Подія: Боротьба за зручності.

Конфлікт: між Панею і Паном.

Предмет конфлікту: Хатинка, в якій не можуть бути двоє.

Задача Пані: Виставити Пана з хатинки.

Дія Пані: Нагадує Пану про ввічливість та що чоловік і жінка не можуть бути в одній хатинці.

Задача Пана: Не уступити і залишитись.

Дія Пана: Відмовляється іти на поступки.

4 ЕПІЗОД. „Галантний кавалер”.

Подія: Пан намагається лягти спати.

Конфлікт: між Паном і Панею.

Предмет конфлікту: Ліжко, на якому можна відпочити.

Задача Пані: Примусити Пана не спати, а розважати її.

Дія Пані: Нагадує, що спати чоловікові в присутності жінки не припустимо.

Задача Пана: Звільнитися від домагань Пані.

Дія Пана: Засинає.

5 ЕПІЗОД. „Налагодження контактів”.

Подія: Пані робить крок до примирення.

Конфлікт: . між Паном і Панею.

Предмет конфлікту: нелюб’язність Пана..

Задача Пані: Примусити Пана бути уважнішим до неї.

Дія Пані: Просить Пана принести води і запалити піч.

Задача Пана: Виконати примхи пані, щоб відв’язатися.

Дія Пана: Виконує прохання Пані із знущанням (воду приносить в лійці).

6 ЕПІЗОД. „Біда через випадковість”.

Подія: Відвертість старого холостяка.

Конфлікт: Між Паном і його життєвими обставинами.

Предмет конфлікту: Намагання Пана бути послужливим перед жінками.

Задача Пані: Остання спроба примирення.

Дія Пані: Звертається до Пана.

Задача Пана: Виправдати свою поведінку, щоб остаточно порвати відносини з Панею.

Дія Пана: Розповідає свої пригоди, пов’язані з жінками.

7 ЕПІЗОД. „Молодість і краса відкривають серця”.

Подія: Прозріння.

Конфлікт: Між Паном і його нетерпимістю до жінок.

Предмет конфлікту: Його неуважність до Пані.

Задача Пані: Покарати Пана за минулу неувагу.

Дія Пані: Нагадує Пану, коли він був нечемним.

Задача Пана: Вибачитись перед Панею і показати себе з кращої сторони.

Дія Пана: Активно догоджає Пані запобігаючи перед нею.

8 ЕПІЗОД. „Примирення сторін”.

Подія: Ближче знайомство.

Конфлікт: Між Паном і умовами його особистого життя.

Предмет конфлікту: Самотність Пана.

Задача Пані: Прийняти вибачення Пана.

Дія Пані: Висловлює свою приязнь до Пана, розповідаючи про себе.

Задача Пана: Примусити Пані прийняти вибачення.

Дія Пана: Запевняє Пані, що лише обставини примусили його бути нетактовним.

9 ЕПІЗОД. „Любов засяє назавжди”.

Подія: Освідчення.

Конфлікт: Між супутниками і обставинами, що змінилися (за ними приїхала карета).

Предмет конфлікту: Недостатність часу, щоб висловити свої почуття.

Задача Пані: Прийняти пропозицію, відповісти взаємністю.

Дія Пані: Погоджується на пропозицію Пана.

Задача Пана: Освідчитись в коханні і отримати згоду.

Дія Пана: Пропонує Пані одружитись.

2.5 РЕЖИСЕРСЬКА ТРАКТОВКА РОЛЕЙ

ПАН ВЛАДИСЛАВ

Автор про нього:

Пан в пальто з коміром піднятим вище вух, в шапці накинутій на очі. В руці ліхтар від карети.

Сам про себе:

Така моя доля, фатум.

Но я передбачав це, як тільки помітив на станції, що моєю супутницею буде дама.

Якби карета впала в мою сторону, я б охоче і люб’язно прийняв би вас в свої обійми. Але я впав дотримуючись пристойності.

Мои ноги теперь для танцев не годятся.

В воді? Ні, вже, вибачте, така ввічливість не по мені, і я на неї не здатен.

Ніякої опіки над вами я не брав і брати не збираюсь. Хотів би я побачити ту розумницю, яка мене спіймає… вона в одні двері, я – в іншу…

А знадобиться, так і з даху скрипну і річку перепливу.

Як тільки я здумаю прислужити дамі, зі мною обов’язково трапляється біда. Тому я й не одружився.

Не щастить мені з чарівною статтю поважного віку. Куди б я не обернувся – одразу катастрофа.

Я вам не розповідаю, я говорю з самим собою – монолог.

… Я був надто голодним.

А, я дурний, спав! Заснути! Дурень, осел, чурбан!

Який я радий, що зміг вам прислужитися.

Якби я роздивився ваше обличчя, я не став би спати, я будив би, розштовхуючи, кучера, не дрімаючи слідкував би за ним.

Мене звуть Владислав Порей. У мене є невеликий будинок в невеликому маєтку; з однієї сторони – великі липи, з другої – галявинка, а за галявинкою – річка… але чогось не вистачає – я завжди клянуся, я дуже поважаю і навіть обожнюю чарівну стать.

Я потребую порадника, хорошого, розумного… гарного порадника. Я охоче підкорюся турботливим рукам.

Мені на абат потрібен, мені потрібна молода, чарівна, м’яка опекунша. Я був би таким покірливим, слухняним, я так мовив би свою опекуншу. І опекунши був би будиночок в квітах, а в будочку любляче серце.

Інші про нього:

Пані – Ви справді не ввічливі.

Як би ви були ввічливішими, ви б не спали, могли б слідкувати за кучером і будили його, карета не перекинулися б і ви не обвалилися б на мене всією своєю вагою, забувши, що поруч дама.

Ви придавили мене, мало не задушили.

Це ж треба було опинитися під опікою такого тирану.

Йому б тільки їсти і спати, мабуть старий холостяк.

Ви любите перебільшувати.

Тільки надмірної ввічливості з вашої сторони можна не боятися.

Я уявляла вас більше літнім. Тому, що молоді люди зазвичай люб’язніші.

Якщо вам набридла самотність зробіть як всі – одружіться. Але я чула, що ви ненавидите жінок.

А часто траплялося, що ви не встигаєте озирнутися?

Пану Владиславу років тридцять, він, вочевидь, ніколи не відчував справжнього кохання. Тим сильніше відчуває він раптово спалахнувши почуття.

Владислав – людина життєрадісна, поривчаста, не байдужа до всіх радощів життя. Сприймає все щиро, безпосередньо, скоріше серцем ніж розумом, реагує на події життя швидко, рішуче, не задумуючись. Він вочевидь мисливець: сміливий, чутливий до краси. Грубість і жінко ненависть для нього не притаманні. Це скоріше личина, котра повинна спасати його від неприємностей, подібних тим, що йому вже довелося пережити.

Владислав не задоволений катастрофою тому він ставить жінку, як річ, недбало скидає її речі, бурчить, клянучи і кучера, і карету, і коней, а по суті супутницю, котру він вважає старою. На її зауваження відповідає роздратовано. Коли пані звинувачує його в катастрофі він обурений до краю, але як добре вихована людина стримується. Коли Ядвіга (Пані) намагається виставити його за двері, він стійко опирається із зростаючим роздратуванням, знущається над нею, і кінець кінцем відверто грубіянить. Помітивши ліжко, пропонує пані лягти спати, але не з люб’язності, а щоб звільнятися від неї. Ядвіга намагається зробити крок до примирення, але він не приймає її шляхетних намагань. Пан розповідає про нещасні випадки, які сталися з ним з вини жінок, щоб Ядвіга залишила його в спокої. Раптом він дізнається, що Ядвіга молода жінка, і тепер намагається проявитися з найкращої сторони, щоб заробити пробачення. Ядвіга сподобалася йому. Щоб заслужити її прихильність, щиро догоджає їй. Його почуття щирі, і коли розуміє що, і він не байдужий жінці, освідчується їй і отримує позитивну відповідь.

Надзавдання – Відгородити себе від майбутніх неприємностей, які виходять від жінок.

Наскрізна дія – відмежуватися від присукувань пані Ядвіги.

Зерно образа – Буря пристрастей.

ПАНІ ЯДВІГА

Автор про неї

Біля печі сидить Пані в солопі або капорі з шарфом або густою вуаллю.

Пані переносить стілець на авансцену і сідає, дещо обернувшись від столу.

Пані ледве стримує сміх.

Встає і прогулюється в глибині сцени.

Знімає шляпу, кладе її на табуретку. Знімає печатки і приймається за картоплю.

Поправляє кучері, весь час дещо відвернувшись від Пана.

Віддає шляпу і вибухає сміхом.

Подає йому руку.

Сама про себе

А не нашу ніяких перукарських виробів.

А як я промочила ноги.

Я вам вже дякувала, тричі дякувала і ще раз дякую.

Мені потрібно привести себе до порядку

О, я нещасна!

Але я не вмію пити з лійки.

В житті більше не поїду поштовою каретою.

Мене звуть Ядвіга Донецька, я дочка полковника.

Я їду до Львова

Я сподіваюсь отримати місце гувернантки.

Я можу вам допомогти.

Інші про неї:

Владислав:

Як би ця дама не затримала нас на півгодини, як би вона не одягалась, роздягалась, переодягалась без кінця і крало, ми б виїхали вчасно, проїхали б погану дорогу при місяці. Музична старушенція!

…Стара ханжа завопить

Звичайно стара, інакше, не було б катастрофи. Молода не сховалась би під шляпу з такою густою вуаллю.

Чарівна, слово честі, красуня.

Але ви сховались за шляпою з вуаллю.

Панна Ядвіга, якщо ви вирішили стати гувернанткою, станьте моєю.

О, моя чарівна панна Ядвіга.

Ядвіга – дівчина із збіднілої дворянської родини, змушена працювати. В її характері поєднуються лукавство, норовливість, гордість і примхливість, що були притаманні багатьом дівчатам того часу, особливо вихованкам пансіонатів. При цьому Ядвіга безперечно чесна, навіть дещо простодушна, але не дурна, гостра на язик. Особливо це відчувається коли Владислав пересвідчившись, що Ядвіга молода гарна дівчина, догоджає їй, залицяється до неї, намагаючись показати себе в кращому вигляді, вона по жіночому мститься йому за минулу неувагу.

Ядвіга хоче виїхати образу, тому з поспіхом звертається до чоловіка, чи скоро вони поїдуть. Не отримавши відповіді звинувачує його в нечемності. Ядвіга обурена нелюб’язністю супутника, тим що він звинувачує її в катастрофі карети; тим що не поступається їй, як жінці, тим незначним комфортом, який можливий в цій хатинці; тим що Пан не розважає їй, як належить єдиному кавалеру. Так її виховали Ядвіга не знала, що „Кавалер” натерпівся прикрощів від жінок, і просто уникає упадання за нею, щоб знову не зазнати неприємностей. Добра і щира по натурі жінка не може знаходитись з людиною в одному приміщенні і ворогувати. Тому вона намагається знайти шляхи до примирення. Будучи Справжньою Жінкою вона пускає в хід всі жіночі чари. Коли Владислав побачив її обличчя і впевнився, що вона молода і гарна, змінив свою поведінку по відношенню до Ядвіги, вона робить вигляд, що не розуміє його залицянь, іронізує, злегка знущаючись над ним.

Ядвіга вже знає, що Владислав, молодий і гарний, він подобається їй і вона готова простити йому недостойне відношення до неї, але не хоче, по-жіночій логіці, швидко здаватися. Бачачи, що Владислав закоханий в неї і щиро жалкує про своє відношення до неї спочатку, Ядвіга пробачає його. І коли Владислав робить їй пропозицію вийти за нього заміж – вона приймає її.

Надзавдання: Домогтися належної уваги від Пана.

Наскрізна дія: Примусити Пана створити всі умови для комфортного перебування в хатинці.

Зерно образу: Жінка – і в цьому все.

2.6 ТЕМПОРИТМ ВИСТАВИ

Комедія Алексадра Фредро „Свічка згасла” за жанром комедія. Один з принципів сценічного втілення комедії – тяжіння до швидкого темпо-ритму. Наша вистава лірична комедія. Мабуть потрібно, щоб дія йшла в ритмі повільного вальсу, але … грім, дощ, катастрофа поштової карети, неприязнь між чоловіком і жінкою – тут не до вальсів. Темпоритм напружений. Полум’я свічки виструнчилося, натяглося, ніби знизу його підтримує вітер і не дає ухилитися на бік. Діалог героїв чіткий, конкретний, поривчастий, схожий на полонез.

Проходить деякий час, чоловік і жінка звиклися з ситуацією, в якій опинилися. Дещо спокійнішим став їх діалог (особливо після того, як чоловік перекусив) і помірним темпоритм.

Адже ось чоловік побачив, що жінка молода і гарна – фанфари; він розуміє що закохався – фанфари; він робить жінці пропозицію і вона погоджується – фанфари;. В душі звучать вальси Шопена – темпоритм піднесений, прискорений, чіткий. Свічка згасла – народжується новий день, щасливе майбутнє.

2.7 АТМОСФЕРА

З першого ж епізоду атмосфера напружена. Стара облуплена хата не справляє веселого враження. Герої тільки що пережили катастрофу карети, в якій їхали кожен в своїх справах. Їх перше, якщо можна так назвати, знайомство було неприємним: чоловікові довелося довго чекати в кареті, поки жінка нарешті вибере плаття для подорожі. До того ж чоловікові довелося під дощем, по калюжах виносити жінку з перекинутої карети. Звичайно ж це не додає настрою. Замість вдячності, жінка звинувачує чоловіка в тому, що він винен в катастрофі, бо він, бачте, мусив будити кучера, щоб не спав і не прорізав небезпечне місце, і постійно вимагає, щоб він був уважнішим до неї і поступливішим. А цього зовсім не хочеться, тому що від старших жінок, а вона неодмінно стара – під вуаллю не вгадаєш, – у нього самі неприємності. Жінка теж не задоволена обставинами, що склалися. Чоловік, з яким її звела доля не хоче бути ввічливим і уважним. Звичайно, атмосфера від цього буде напруженою і неприємною. Як кажуть: „В повітрі відчувається гроза”.

Поступово, коли супутники призвичаїлись один до одного, зрозуміли що іншого виходу, як ночувати в цій хатині, у них немає, до того ж чоловік з’їв трохи печеної картоплі і заспокоївся, атмосфера стає спокійнішою, але між ними існує деякий холод. І тільки, коли чоловік побачив, що його супутниця молода і гарна, коли він закохується так, що ладен провести з цієї жінкою все життя – напруження спадає, атмосфера стає теплою, радісною, світлою.

Перехід від однієї якості атмосфери вистави в іншу я створюю за допомогою шумів і світла в першу чергу. На початку вистави це дощ, який буде періодично повторюватись і грім, шум перекинутої карети. Світло притемнене, яке буде поступово підсилюватися, коли запалять свічку і коли стосунки між Паном і Панею стануть трохи спокійнішими і, нарешті, в кінці буде повне світло (свічка згасла, але починається новий день, нове життя). Музика буде звучати лише фоном, щоб підкреслити деякі моменти.

2.8 ПЛАСТИКА ВИСТАВИ

Тема п’єси – кохання може виникнути за будь-яких обставин і що до кохання від неприязні справді один крок, або … одна догорівши свічка. В виставі я намагалась показати життєву реальність тих обставин, тих подій, які сталися з героями п’єси, тому побут і декорації на сцені в повній мірі точно відтворюють місце подій. Матеріальне середовище в якому діють актори наближене до правди побуту. В костюмах теж дотримується певна достовірність. Актори в своїй грі можуть дещо перебільшувати оцінку, діалог активний, тому що герої намагаються вплинути один на одного, щоб досягнути своєї мети. Пані щоб примусити супутника бути більш уважним до неї; а Пан, щоб відкараскатись від її домагань. В розмові героїв присутнє звертання до глядацької зали, але не пряме, а ніби думки вголос. Пан за характером поривчастий, рішучий, тому його рухи впевнені, точні, хода стрімка. Пані, вихованка пансіонату, навчена стримувати свої почуття, тому рухається вона повільно, врівноважено з гонором, реагує на все стримано.

На початку п’єси Геро

Відчувають один одного неприязнь, тому дія напружена, активна, поступово напруження спадає, дія стає спокійнішою, розміреною. А коли Пан бачить справжнє обличчя дами, розуміє, як помилявся в своєму поводженні з нею, розуміє, що закохується в неї і не хоче розлучатися, дія знову приймає активний, тепер уже піднесений характер.

РОЗДІЛ ІІІ. ВТІЛЕННЯ ЗАДУМУ ВИСТАВИ

Двоє молодих людей: він і вона – їхали у поштовому диліжансі. Була пізня година, йшов дощ… Пасажири і кучер задрімали під шум дощу і помірний стукіт коліс. І ось несподіванка. Карета об щось спотикнулася і перекинулася з містка в глибокий ручай. Куди подівся кучер невідомо, можливо пішов на поштову станцію. А на щастя мандрівників, недалечко виявилася хатинка. Бідненька, зате суха. От тут все і почалося…

Точніше, почалося все трохи пізніше, а зараз чуєте? Це їде поштовий диліжанс, в якому їдуть наші герої. Але що це? Якийсь дивний гамір? Та це ж перекинулася карета. А навкруги … грім, блискавка, дощ, вітер… Погодка не позаздриш.

Завіса ще закрита. Спочатку звучить декілька тактів легкої ліричної музики, яка передає характер п’єси. Після цього грім, вітер і т. ін. На сцені повна темрява. Завіса тихо відкривається, ледь-ледь запалюється світло, на сцені сутінки.

Розчиняються двері, в хатинку заходить Пан, він несе через плече Пан, в руках ліхтар. Ставить дівчину, як річ, на підлогу, ліхтар – на стіл і знову виходить. Скоро він з’являється, вкидає речі Пані і виходить знову. Пані обурена: так недбало кидати її речі! Вона кидається складати їх в потрібному порядку. Приходить Пан, приносить свою дорожню сумку, парасольку; обтрушується, стоячи спиною до Пані, знімає капелюха, струшує з нього рукою краплі дощу і надіває знову. В цей час він виголошує прокляття на адресу поштаря, карети, а по суті і на адресу своєї супутниці. Він роздратований. (Коли він говорить: “ліхтар з казенною свічкою…”, – Пан підкручує полум’я свічки – світло на сцені додається майже до повного).

Несподівано лунає питання Пані: „Можна їхати?”. Прагнення Пані – негайно їхати, Пана – влаштуватися зручніше і не мати справ з „злостивою старою”, якою він вважає Пані. Питання дратує Пана ще більше. Пані звинувачує його в неувазі, нетактовності, бездіяльності і до того ж звалює на нього вину за катастрофу. Роздратуванню Пана немає меж, він розпечений як праска. В повітрі чується гроза, але обидва – люди виховані, намагаються все-таки триматися в межах пристойності. Він веде діалог на стриманому обуренні, котре іноді проривається. Вона побоюється невідомого і явно брутального чоловіка, з яким доля звела її наодинці вночі в глухій лісовій хатинці.

Кожна нова вимога Пані сприяє заростанню напруженості стосунків супутників.

Коли розмова заходить про шпильку Пані, Пан виймає цю шпильку з кармана і трясе нею, як речовим доказом. Довга мовчанка. Обурений Пан сідає в куток, спиною до супутниці, знімає чоботи, виливає з них воду, деякий час сидить в носках, потім, крекчучи від незадоволення, знову взувається. І в цей момент звучать слова Пані: „А як я промочила ноги”. Над Паном починає протікати стеля. Він дивиться вгору, вивчає, на скільки велика щілина, нарешті рішуче розкриває парасольку і сидить під нею. Вода з парасольки стікає на пальто. Пан зіскакує, ставить на місце, де він сидів, лійку, а сам переходить в інший куток. Чути, як в лійку капають краплі дощу.

Пані висловлює бажання переодягнутися і просить Пана вийти. Тільки цього йому бракувало. На вулиці дощ, вона буде переодягатися без кінця, а він буде в цей час „стояти під парасолькою, як лелека, на одній нозі…” Ні, це не для нього. Зі стриманим роздратуванням, підкреслено демонстративно він відвертається, закриває очі, всіляко демонструючи свою нецікавість.

Пані в розпачі. Всі її намагання примусити випадкового кавалера згадати про те, що поруч з ним дама, і що потрібно подумати про зручності для неї, натикаються на глуху стіну. „Що ж мені робити?”, – питає себе Пані. І раптом несподіванка – її супутник нагадує про ліжко. Пані припускає, що її найгірші побоювання можуть справдитись. Молода жінка різко відмовляється і в той же час з підозрою поглядає на супутника. Проте, це не заважає Пані розглядати його новий вчинок – прагнення самому заволодіти ліжком і заснути – як вияв жахливої зневаги до її особи.

Пан обурений. Він демонстративно готується до розмови на всю ніч, всаджується зручніше і … засинає. Лунає могутній храп. Навмисно голосне прохання Пані дати води розбуджує Пана. Він схоплюється: не одразу розуміє, де знаходиться, потім хапає лійку ставить її перед Панею, сідає на те саме місце і знову закриває очі. На питання він відповідає борючись з дрімотою. Тут Пані просить склянку так голосно, що Пан знову підскакує, як вжалений. Тепер Пан остаточно прокинувся. Його гнів подвоївся. Як йому хочеться відкараскатись від нав’язливої Пані! А вона знову чіпляється з новими вимогами – розпалити вогонь. Пані намагається якось пом’якшити свого супутника, але Пан невблаганний. Він роздмухує вогонь щосили, з накопиченою злістю. Попіл попав йому в очі. Пан відскочив, тре очі хустинкою, майже плаче. Пані ж наполягає: „Ще трішки, прошу вас, будь ласка!” Бурмочучи собі під ніс лайку, Пан дмухає тепер з граничною обережністю, щоб не „потурбувати” ні одну порошинку, але щоб виконати її примхи і скоріше відмежуватися від Пані.

І ось тут він помічає картоплю. Картопля всеціло захоплює женоненависника. Пан із завзяттям, за яким відчувається, що він полюбляє поїсти, готується до трапези: він безцеремонно ставить свічку зручніше для себе; потихеньку від Пані дістає пляшку з вином і склянку. Свій монолог про жінок виголошує, уминаючи картоплю, отримуючи від їжі велике задоволення. На Пані картопля справляє велике враження. Апетит у неї збільшується з кожною секундою, вона самовіддано з ним бореться, намагається не дивитись на спокусливе бенкетування. Пан же тим часом прибирає зі столу, ховає пляшку і склянку в кишеню… Вечеря зробила його дещо поблажливим, тепер можна згадати і про Гамлета, і дещо принизити супутницю, котра, звичайно, в житті нічого путнього не читала… Добре б після ситної вечері покурити і поспати. Але хіба ця фурія дозволить! Те, що Пані стара, він не сумнівається.

Вид картоплі розпалює апетит у Пані. Для того, щоб отримати можливість приступити до їжі, вона злегка кокетує. Пан натякає, щоб в обмін йому дозволили поспати, але Пані не приймає натяку.

Швидко готується дівчина до їжі, вона їсть з погано схованою жадібністю, обпікаючи руки і рот. Пану нічого не лишається робити, як спробувати знову заснути сидячи. Спроба була успішною. Але окрик Пані: „Ви спите?” – знову примушує його підскочити. Спочатку він відповідає, але глянувши на Пані і побачивши, що вона молода, гарна дівчина, він остовпів… О, Боже… Виявляється, його супутниця така гарна, а він поводив себе з такою непоштивістю, знущався, був грубим. Тепер потрібно негайно заробити пробачення і сподобатись Пані. Ролі різко міняються, тепер від дівчини залежить вирішення долі Пана. Він приводить до порядку свій туалет, охорошується, заразом розглядаючи її. Він бере ліхтар ніби для того, щоб подивитися на годинник, а насправді наближає його до обличчя супутниці… Він виправдовується, відхиляючи звинувачення в нелюб’язності, виставляючи на показ все, що зробив корисного, і скоромовкою перераховує свої гріхи проти галантності. Щоб залагодити історію з розпаленням печі, він готовий навіть спалити хатинку, але Пані вчасно зупиняє його високі наміри. Опинившись обличчям до обличчя з супутником, Пані бачить, що він теж молодий і гарний. Дівчина не одразу захоплюється супутником. Звичайно, її абсолютно влаштовує нова ситуація і вона по-своєму мститься йому, кокетує, іронізує. Це надихає Пана подвоїти енергію, шукати нові шляхи до серця чарівної незнайомки. Він атакує. Він готовий вже кинутись до її ніг, але Пані переводить розмову на офіційний тон, відрекомендовується, повідомляє своє ім’я.

Заява Пана про те, що він хоче вчитися, – вже пропозиція. Її репліку: „Я можу вам в цьому допомогти” – він сприймає як погодження, кидається до дівчини, готовий пригорнути її до себе… Її повідомлення про старого абата – як цебер холодної води.

Та ось Пан конкретизує свою пропозицію: законний шлюб. Пані згодна. Він цілує їй руки. Чути ріжок поштової карети, що під’їжджає. Свічка догоріла і починається ранок. Сцена залита яскравим світлом, який для Ядвіги і Владислава (так звуть наших героїв) віщує ранок любові, ранок нового життя. Взявшись за руки вони вибігають. Веселим акомпанементом їх настрою звучить ранішній пташиний спів, в який вливають звуки радісної музики.

3.1 РОБОТА З АКТОРАМИ

П’єса Александра Фредро „Свічка згасла” класична комедія. Події, які описані в п’єсі відбулися в 19 сторіччі. Класична драматургія завжди цікава тим, що дає можливість не тільки спостерігати за життям героїв, а і ознайомитись з побутом, костюмами, манерами, відносинами між людьми минулого часу. Я навмисне зберегла і епоху і побут п’єси, щоб краще ознайомити і глядачів і виконавців з часом і обставинами, в яких жили і діяли герої п’єси.

Роботу я почала з того, що ознайомила колектив з п’єсою. Так., як виконавці молоді люди і, звичайно, не обізнані з життям 19 сторіччя, ми разом знайомилися з Польщею, тому що Александр Фредро видатний польський драматург, з історією країни, з біографією автора, з розвитком і становленням польського театру. Прочитали декілька п’єс польських драматургів, щоб ознайомитись з манерою написання п’єс в Польщі. Знайомилися з манерами поведінки, спілкування, відносин його часу. Знайомилися з історією костюмів і з тим як їх носити.

Після розподілу ролей і читки по ролям працювали етюдне. Кожен епізод довго обговорювався, щоб зрозуміти, як потрібно грати, довелося користуватися і методом наказу. Підбираючи виконавців, я використовувала зовнішню схожість і схожість за характером. Виконавці не професійні актори, а члени шкільного драматичного гуртка, тому їм легше виконати поставлені задачі, якщо персонажі близькі їм по характеру.

3.2 СЦЕНОГРАФІЯ ВИСТАВИ

Працюючи над сценічним оформленням вистави, ми вирішили як можна точніше передати побут і середовище, в якому опинилися мандрівники. На сцені буде змонтований павільйон з облупленими стінами, стара піч, тапчан, стіл і стільці старі, збиті з дощок. На тапчані старі. Обшарпані рядно і ковдра. В кольорах переважає сірий, коричневий кольори, що повинно створити атмосферу непривітності, запустіння. Все це має підкреслити, що чоловік і жінка опинилися тут випадково, вони не збиралися провести тут ніч – сюди привела їх катастрофа. Оточуюче середовище справляє на них неприємне враження і ніяк не додає настрою і бажання спілкуватися, до того ж кожен з них вважає іншого винним у катастрофі. І тому на намагання Пані привернути увагу Пана до себе, він опирається цьому. На початку вистави світло пригашене. Чоловік і жінка не можуть роздивитись одне одного і помиляються що до зовнішності кожного. Поступово, непомітно освітлення збільшується майже до повного. Спокійніша атмосфера, спокійніші відносини між героями, хоча приязні ще немає. Тільки тоді, коли жінка знімає шапку з вуаллю і чоловік помічає, що супутниця молода і гарна, змінюється атмосфера, горить повне світло. Згасає свічка, але сходить сонце, починається новий день. Між героями зароджується кохання, і тепер не таки похмурим здається оточення, хатинка видається досить привітною. Отже і за таких обставин, і в такій обстановці може зародитися кохання і все сірі непривітне стає приємним і добрим. Костюми персонажів добрані відповідно епосі в якій жили герої п’єси відповідно моді, яка існувала в ті часи. Костюми персонажів виконані в більш яскравих кольорах.

3.3 МУЗИЧНО-ШУМОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВИСТАВИ

Відомо, що музика – один з важливіших компонентів вистави. Вона допомагає створити певну атмосферу, підкреслити характер персонажу, або напругу дії. Александр Фредро прекрасний комедіограф, діалоги, діалоги персонажів виписані блискуче, за ними відчувається і характери персонажів і їх ставлення один до одного, дія відбувається стрімко. Тому я вирішила використати музику і шуми тільки в крайній необхідності, щоб не відволікати глядачів від прекрасних діалогів і розвитку подій. У виставі використаний умовний тип музики. На початку вистави, при закритій завісі звучить легка лірична музика, яка підкреслює жанр і характер вистави. У музику вплітається шум дощу, вітру, грім, згодом звук, у я кому чується гуркіт карети, що перекидається. На затемненні відкривається завіса – шум дощу і, часом, грому. Шум дощу і грому буде час від часу повторюватись на протязі вистави.

Після слів Пані: „Як я промочила ноги” кріз шум дощу чути капотіння крапель, не зі сталі капає вода. Пан відкриває парасольку чути звук удару крапель по парасольці, потів в лійку.

Наприкінці вистави Пан, отримавши згоду на свою пропозицію, цілує Пані ручку – гудок ріжка поштової карети і звук карети, що під’їжджає. Гудок ріжка повторюється декілька раз.

І нарешті ранішній спів пташок і радісна музика, яка підкреслює настрій і внутрішній стан героїв.

Музика підібрана з фонотеки і звучить в фонограмі. Використана музика польських композиторів Ф.Шопен.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.   Ал. Фредро “Свічка згасла”. – К.: М-во, 1972.

2.   А. Міцкевич “Пан Тадеуш”. – К.: Веселка, 1970.

3.   А. Гончаров “Советы режиссера”. – М.: Ис-во, 1974.

4.   Б. Захава “Мастерство актера и режиссера”.– М.: Ис-во, 1969.

5.   Н. Башинджанян. Театр Польської Народної республіки. Історія зарубіжного театру. Ч. 4. – М.: Просвещение, 1987.

6.   В. Гаккебуш. В сучасному польському театрі. – К.: Мистецтво, 1972.

7.   Театральная энциклопедия. Т. IV (Н – С). Т. 4. – М.: Сов. Энц., 1965.

8.   Р. Захаршевская “Костюмы для сцены”. – М.: Сов. Россия, 1974.

ДОДАТКИ

Затверджено

Директором школи №1

ГРАФІК ВИПУСКУ ВИСТАВИ

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Александр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Художник: І. Мигальова

Освітлювач: Ф. Кухаревич.

Музоформлювач: М. Шоптенко

Режисер-постановник /Н. Тертичка/

10 вересня 2006року

МУЗИЧНО-ШУМОВА ПАРТИТУРА

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Алекандр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Музоформлювач: М.Шоптенко

Термін виконання

Партитуру для виконання отримав ______________________________

ПАРТИТУРА СВІТЛА

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Алекандр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Художник: І. Мигальова

Освітлювач: Ф. Кухаревич.

Партитуру отримав освітлювач: _________________________________

СПИСОК КОСТЮМІВ ТА ВЗУТТЯ

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Алекандр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Художник: І. Мигальова

Костюмер: Н. Пашковська

Термін виконання роботи:

Список отримав костюмер _____________________________________

СПИСОК РЕКВІЗИТУ

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Алекандр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Художник: І. Мигальова

Реквізитор: В. Клімішина

Термін виконання роботи:

Список отримав реквізитор:____________________________________

МОНТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Алекандр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Художник: І. Мигальова

Машиніст сцени: В. Грачевський, В. Шваров

Монтувальний лист отримав машиніст сцени: _____________________

СПИСОК ПЕРУК

П’єса: „Свічка згасла”

Автор: Алекандр Фредро

Режисер: Тертичка Наталія Іванівна

Художник: І. Мигальова

Перукар: Н. Дмитрук

Список отримав перукар _______________________________________