- Вид работы: Реферат
- Предмет: Культурология
- Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 14,39 Кб
Типи бібліотек
ЗМІСТ
ВСТУП
. Сутність та критерії типології бібліотек
. Типи бібліотек
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Бібліотека – соціальна інституція, що народилася тоді, коли виникла потреба збирати, зберігати й організовувати суспільне користування книгами. Протягом кількох тисячоліть бібліотеки виконували, крім сутнісних, або іманентних, різні соціальні прикладні функції: культурно-просвітню, освітню, ідеологічну тощо. Глобальні радикальні зміни в сфері -комунікацій неминуче впливають на суспільство в цілому й окремі сфери його діяльності – науку, культуру, освіту, виробництво. Тому бібліотека як соціальна структура не може не відчувати на собі цей вплив і залишатися незмінною.
Своєрідність бібліотеки розуміється переважно як відображення індивідуальних рис, тоді як насправді своєрідність кожної бібліотеки складає переплетення загальних і особливих (індивідуальних) рис. Дійсно, зустрічаються неповторні риси, але вони – результат суто індивідуальних (нерідко випадкових) обставин і не можуть бути узагальнені. Тип вбирає в себе (репрезенує) не просто риси, а тільки ті, які характерні для ряду бібліотек.
Актуальність теми дослідження, полягає в тому, що саме типологія являє собою узагальнення досліджуваних бібліотек, розбиває їх на групи і тим самим робить внесок в їх розуміння.
Мета роботи – розкрити сутність та типи бібліотек.
Завдання роботи:
визначити критерії типології бібліотек;
дослідити класифікації та типи бібліотек.
Наукова новизна дослідження: здійснено уточнення певних наукових понять; поглиблено знання про особливості функціонування бібліотек, місце
1. СУТНІСТЬ ТА КРИТЕРІЇ ТИПОЛОГІЇ БІБЛІОТЕК
У бібліотекознавстві при вирішенні багатьох завдань часто використовуються два родинних методу – класифікація та типологія. Межі (відмінності) між класифікацією і типологією значною мірою умовні і застосування тієї чи іншої з них в певних областях знання в більшій мірі залежить від історичних традицій. Проте під класифікацією прийнято розуміти угруповання досліджуваних об’єктів, виходячи з кількісних ознак, під типологією – угрупування об’єктів за якісними ознаками.
Відправна точка класифікації – одиничні поняття. Її суть – у відволіканні від відмінностей декількох одиничних об’єктів і у встановленні їх тотожності на основі або однієї ознаки, або взаємозалежної сукупності ознак. Ця ознака (чи сукупність ознак) називається підставою класифікації.
Типологія – це синтез загального та особливого, подібності і відмінності. Своєрідність бібліотеки розуміється переважно як відображення індивідуальних рис, тоді як насправді своєрідність кожної бібліотеки складає переплетення загальних і особливих (індивідуальних) рис. Тому типологія являє собою узагальнення досліджуваних бібліотек, розбиває їх на групи і тим самим робить внесок в їх розуміння. Індивідуальні риси чіткіше проявляються тільки на тлі типологічних. Поняття "індивід" відображає його одиничність як частини цілого (типу, виду), включаючи особливе – індивідуальність, що відрізняє один тип (вид) від іншого.
Клас є емпіричною категорією, тоді як тип – це концептуальна категорія. Так, провести угруповання бібліотек за розмірами фондів (за чисельністю персоналу, читачів тощо) – це означає класифікувати їх на основі кількісного критерію, що може виявитися корисним, але така класифікація не дає можливості ідентифікувати важливі концептуальні (змістовні) категорії.
Під типологією бібліотек розуміється метод наукового пізнання, в основі якого лежить володіє певними властивостями поділ досліджуваної сукупності бібліотек на групи. Процес поділу – типологізація, його результат – типологія. Необхідність типологізації виникає у зв’язку з потребою або в упорядкованому описі множин дуже неоднорідних бібліотек, або у вивченні будь-яких закономірностей на основі аналізу таких множин. У процесі типологізації на основі змістовного аналізу досліджуваних бібліотек виявляється їх схожість і відмінність, вибираються надійні способи ідентифікації. В якості основних одиниць типології бібліотек виступають поняття "тип" і "вид", які означають зразок, модель, різновид, яким відповідають групи бібліотек, що володіють певними ознаками. При цьому бібліотеки, що згруповано за ведучому (основного) типологічному ознакою, називають типами, а процес подальшої деталізації визначає види і підвиди.
У процесі типологізації вирішуються одночасно два завдання – теоретико-пізнавальна і практична. Теоретико-пізнавальна задача полягає в зборі та аналізі фактів, що характеризують діяльність бібліотек, з метою розкрити об’єктивні закономірності їх функціонування і типологічного розвитку. Однак типологія бібліотек не зводиться лише до порівняльного вивчення істотних ознак бібліотек і віднесення їх до певних типів і видів. Практична, прикладна задача типології бібліотек полягає в розробці рекомендацій з організації та вдосконалення їх діяльності. Вона дозволяє диференціювати завдання, функції, зв’язки, відносини, рівні організації бібліотек в залежності від тих чи інших типологічних характеристик. А це – одна з умов ефективної роботи бібліотек. З урахуванням типу та виду бібліотеки, загальних і специфічних особливостей діяльності можна цілеспрямовано формувати склад і структуру фондів, задовольняти читацькі запити, забезпечувати побудову та функціонування системи бібліотек та їх взаємодії, ефективне управління бібліотечною справою і т. д.
. ТИПИ БІБЛІОТЕК
Бібліотечна теорія ні в нашій країні, ні за кордоном не виробила ще наукової типології бібліотек. Зарубіжні бібліотекознавців стикаються з тими ж проблемами, що й вітчизняні.Їх класифікації далеко не збігаються, існує термінологічна плутанина. Але все таки більшість учених виділяють такі різновиди бібліотек: національні, публічні, навчальні, академічні, спеціальні.
Наприклад, ЮНЕСКО запропонована така класифікація:
. Національні бібліотеки.
. Бібліотеки вищих навчальних закладів.
. Інші великі і найбільші універсальні загальнодоступні бібліотеки.
. Навчальні бібліотеки.
. Спеціальні бібліотеки (бібліотеки НДІ, громадських організацій, відомчі, профспілок, музеїв тощо).
. Масові загальнодоступні (або народні) бібліотеки.
Як бачимо, тут фіксуються сформовані різновиди бібліотек, відсутня єдина підстава для наукової типології.
Найбільший інтерес представляють пошуки, робляться в цьому напрямку вітчизняними фахівцями. Відомо, що типологія бібліотек відображає процес розвитку бібліотечної справи, поява і зростання нових бібліотек, ускладнення їх функцій. У 1920-і рр. більшість бібліотекознавців виділяли три типи бібліотек: масові, наукові, шкільні. У 1930-і рр. проти поділу бібліотек на масові і наукові виступив М.А. Потапов. Він вважав, що такий розподіл дає підставу протиставляти наукові бібліотеки масовим, вважати, що перші призначені тільки вченим, а другі – для мас. Тому він ділив бібліотеки на два типи: універсальні і спеціальні, беручи за основу складу книжкових фондів. У 1940-і рр. І.М. Фрумін повертається до поділу бібліотек на масові і наукові. За основу угруповання він приймає характер читацьких запитів: загальноосвітні, науково-дослідні, виробничі та навчальні. У 1950-1960-і рр. О.С. Чубар’ян диференціював бібліотеки по читацьким призначенням, виділяючи два основних типи: перший – масові, другий – наукові та спеціальні. Але розуміючи, що зазначеного ознаки для характеристики всього різноманіття бібліотек недостатньо, він запропонував доповнити його іншими, вторинними ознаками, що відображають, зокрема, територіальну та відомчу приналежність бібліотек.
У 1970-1990-і рр. на сторінках збірника "Наукові та технічні бібліотеки СРСР" проблемі типології бібліотек була присвячена спеціальна дискусія, в ході якої висувалися різні типологічні концепції. Одними авторами бібліотеки поділялися на масові і наукові, іншими – на загальні та спеціальні, третіми – на універсальні та спеціальні, публічні та відомчі, наукові та дитячі. Загальним недоліком висувалися типологічних концепцій є те, що класифікація створювалася для всіх різновидів бібліотек без єдиного логічного підгрунтя. Тому дослідники не змогли прийти до єдиної думки про те, які ознаки бібліотек є головними, які – додатковими.
Розглянемо детальніше найбільш оригінальні підходи до типології бібліотек, запропоновані М.І. Акіліной і Є.Т. Селіверстова.
Концепція М.І. Акіліной полягає в тому, що неможливо побудувати єдину ієрархічну класифікацію бібліотек через безліч класифікаційних ознак, що є, на її думку, однаково значущими. Вона класифікує бібліотеки по рівнозначним трьома ознаками (паралельна класифікація): документ, споживач, інформаційні потреби. Кожна конкретна бібліотека одночасно належить до різних типологічних груп, залежно від підстави (зазначених ознак) поділу [1, с. 17]. Такий підхід дозволяє автору типологізувати бібліотеки шляхом послідовного їх розподілу за окремими ознаками. У результаті замість ієрархічних класифікацій, які передбачають виділення одного головного ознаки, утворюються паралельні типологічні ряди, кожен з яких відповідає певному ознакою.
Є.Т. Селіверстова в залежності від складу фондів розділила бібліотеки на галузеві, багатогалузеві і універсальні. Далі вона орієнтувала побудова бібліотечної системи в першу чергу на документні потреби: загальні, особливі й одиничні. Загальні – задовольняють універсальні бібліотеки, особливі – спеціалізовані. Залежно від характеру потреб, обумовлених родом діяльності (видом занять), виділені бібліотеки навчальні, спеціальні, публічні; в кожному з цих трьох типів – масові бібліотеки (шкільні, технікумів, підприємств, сільські, міські, профспілкові) та наукові (обласні, вузівські , спеціальні, центральні) [5, с. 49]. Таким чином, Є.Т. Селіверстова запропонувала ускладнену, відірвану від сучасної практики, багаторівневу класифікаційну схему, що складається з розрядів, класів, типів і видів бібліотек.
У 1994 р. наукові співробітники Російської державної бібліотеки А.В. Гришин та А.М. Ушакова запропонували взяти за основу класифікації мотивацію звернення читача до бібліотеки, що, на їхню думку, є проявом головного напрямку потреби в інформації. Відповідно до цього вони виділили два основні класи бібліотек – публічні та спеціальні, які розділили на підкласи на підставі характеристики читацького попиту. За цією ознакою публічні бібліотеки розділені авторами на публічні наукові та масові [2, с. 51]. Перші орієнтуються на задоволення запитів підвищеного рівня, другі – стандартизованих запитів. Той же підхід застосований і до поділу спеціальних бібліотек: підвищені читацькі запити задовольняються науковими бібліотеками; стандартизовані запити виробничого характеру – виробничими бібліотеками; навчального – навчальними бібліотеками.
Оцінюючи підхід А.В. Гришина і А.М. Ушакової, слід виділити три моменти. По-перше, класифікація проведена ними за ознакою читацьких потреб, по-друге, автори не визначили, що ж собою являють підвищені та стандартизовані запити, нарешті, виділення класу публічних бібліотек некоректно, оскільки такі є і в класі спеціальних бібліотек. Бібліотеки характеризуються різноманіттям озная, які чітко розрізняються. Тому для наукового підходу до типології необхідно спочатку систематизувати самі ознаки.
Бібліотеки відрізняються один від одного за цільовим призначенням, контингенту користувачів, тематичного видовим складом, обсягом фондів, приналежності, масштабу діяльності, юридичної самостійності, ступеня доступності та ін.. По кожному з цих ознак можна виділити ряд типів, видів, підвидів бібліотек. При цьому одна і та ж бібліотека може бути охарактеризована кількома ознаками, тобто займе своє місце одночасно в різних класифікаціях.
Можна висловити думку, що освіта типів бібліотек відбувається не стільки формально-логічним шляхом, скільки шляхом змістовним. З безлічі нерівноцінних за своїм значенням ознак необхідно виділити первинний, здатний відобразити сутність бібліотеки як соціального інституту. Такому вимогу найбільше відповідає суспільне, соціальне призначення бібліотеки. Ця ознака визначає необхідність функціонального підходу до типологізації бібліотек, що дозволяє виявити стійку змістовну характеристику бібліотек і розрізняти їх перш за все по функції, тобто характером, змістом, спрямованості діяльності, що, в свою чергу, визначається характером задовольняються інформаційних потреб. Їх особливості обумовлені процесами диференціації та інтеграції, які охоплюють всі сфери суспільного життя. З одного боку, відбувається подальше дроблення функцій і структури виробництва, науки, освіти, поглиблення їх спеціалізації, що посилює диференціацію професій та спеціальностей. Ця тенденція об’єктивно формує потреби у вузьких областях знань. У структурі інформаційних потреб все більш домінують запити вузькогалузевого (узкопредметного) типу. З іншого боку, у міру розвитку суспільства посилюються інтеграційні процеси, яким необхідні "комплексні" фахівці, які синтезують різноманітні наукові знання.
Поєднання в інформаційних потребах сучасного фахівця комплексної і спеціальної тематики правомірно пов’язує типологію бібліотек з інтеграцією та диференціацією, чому відповідають два типи бібліотек: універсальні і спеціальні. Можна погодитися з Н.І. Тюліною і в третій тип виділити національні бібліотеки через їх особливої соціальної значущості і ролі в бібліотечній системі країни. Подальший видовий поділ є єдиним для всіх типів бібліотек.
Він конкретизує їх основне функціональне призначення і визначається трьома групами факторів:
формальними;
змістовними;
системними.
Формальні ознаки незалежно від конкретних умов функціонування вже при відкритті бібліотеки визначають досить чіткий коло функцій, обумовлених її діяльністю в рамках конкретного відомства, організації, території. Бібліотеки можуть бути засновані органами державної влади будь-якого рівня, місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, юридичними і фізичними особами.
Відповідно до порядку установи та формами власності в законі України про бібліотечну справу виділяються такі основні види бібліотек:
державні (міністерств і відомств);
муніципальні (міські, районні, сільські);
бібліотеки наукових, освітніх та спеціальних навчальних установ,
бібліотеки підприємств, організацій, установ;
бібліотеки громадських об’єднань; приватні бібліотеки.
Змістовні ознаки конкретизують функціональне призначення бібліотеки по суті, з урахуванням місцевих умов, тобто уточнюють функції кожної бібліотеки по задоволенню її фондами інформаційних потреб конкретного напряму, визначеної читацької групи. Сьогодні для бібліотек характерна тенденція поглиблення спеціалізації: універсальні бібліотеки виділяють пріоритетні групи, спеціальні – за складом фондів. Системні ознаки доповнюють видову характеристику бібліотеки для уточнення її ролі і місця в системі бібліотек. На підставі цієї ознаки формуються центральні галузеві і територіальні (різного рівня), депозитарії, опорні, головні, філії, пересування, бібліотечні пункти.
Відповідно до законів про бібліотечну справу органи державної влади та місцевого самоврядування можуть встановлювати статус центральної бібліотеки будь-якого адміністративно-територіального поділу: в республіці – національна або республіканська бібліотека; в краї, області – крайова, обласна, в районі – центральна районна та в місті – центральна міська. Центральна бібліотека зобов’язана формувати, зберігати та надавати користувачам найбільш повне універсальне зібрання документів на своєму рівні, організовувати взаємовикористання бібліотечних ресурсів території та надавати методичну допомогу бібліотекам. Можуть створюватися і спеціальні центральні бібліотеки для обслуговування певних категорій користувачів або за певним напрямком з аналогічними функціями. Центральні бібліотеки засновуються також міністерствами і відомствами.
Останнім часом серед бібліотекознавців виникають дискусії навколо універсальних бібліотек. Основою для типологічної характеристики універсальних бібліотек та вдосконалення конкретних напрямків їх діяльності є виконувані ними функції, а не склад фондів, як іноді стверджують. Універсальність тут насамперед функціональна, а не тематична (галузева). Універсальна бібліотека – найбільша публічна бібліотека території (області, краю, міста, району), тобто відкрита, доступна для всіх і кожного. В її діяльності органічно поєднуються основні соціальні функції: освітня, культурно-освітня та інформаційна. Найважливіша роль універсальної бібліотеки полягає у сприянні вільному всебічному розвитку особистості, задоволення різноманітних читацьких потреб, підвищенню освітнього та професійного рівня населення. Будучи центральною бібліотекою регіону, вона є культурним центром, центром бібліотечного краєзнавства та бібліотечної системи.
Залежно від характеру задовольняються інформаційних потреб і читацьких інтересів універсальні бібліотеки поділяються на наукові та масові. Діяльність універсальних наукових бібліотек (УНБ) спрямована на задоволення інформаційних потреб, пов’язаних переважно з науковою роботою, розширенням професійних знань та підвищенням кваліфікації фахівців з вищою освітою. УНБ сприяють самостійного вивчення нових або суміжних наук особам, які отримали достатню наукову підготовку і бажаючим на цій основі опанувати певної наукової дисципліною або проблемою, а також систематично знайомитися з новими досягненнями науки. Це пріоритетний напрямок діяльності УНБ пов’язано з реалізацією інформаційної функції, характерною рисою якої є ознайомлення читачів з наукою на дійсному, досягнутому нею рівні, на дослідному рівні.
Універсальні масові бібліотеки (УМБ), на відміну від УНБ, в основному покликані обслуговувати читачів, у яких пробуджується прагнення до самостійного набуття наукових знань. Завдання УМБ полягає в тому, щоб зміцнити і поглибити це прагнення на популярному рівні. Тому вимога універсальності фондів має поєднуватися з вимогою доступності змісту книги для масового читача.
Багато років УМБ функціонували в умовах одноманітності, уніфікації змісту і методів їх роботи. Однак не можна погодитися з твердженнями деяких фахівців, що масова бібліотека зжила себе організаційно, функціонально та ідейно. У вітчизняному бібліотекознавстві спостерігається тенденція змішування і протиставлення понять "масова" і "публічна" бібліотека. Так, у збірнику "Від масової – до публічній бібліотеці" проводиться думка, що публічна бібліотека не є різновидом масової, а являє собою зовсім новий, особливий тип державної бібліотеки, що має свій юридичний статус і позначення у правових документах. Масова бібліотека, на думку авторів збірника, як і раніше, орієнтується на широкий загал читачів, пропаганду масових ідей, а публічна – це елітна, відкрита громадська бібліотека [7, с. 79].
Протиставлення масової і публічної бібліотек є принципово невірним. Недоліки діяльності УМБ в попередні роки, зумовлені певною ідеологічною системою, не можна переносити на сучасні бібліотеки і закріплювати як типологічні, сутнісні. Між бібліотеками публічними і масовими існують термінологічні, а не типологічні відмінності. УМБ не тільки може стати публічною, вона нею є по своїй суті. Зараз УМБ переживають складний перехідний період, основний зміст якого – усунення недоліків попереднього періоду і створення умов для перетворення їх у дійсно публічні бібліотеки.
Треба звільнити УМБ від заідеологізованості і формалізму, розширити сферу їх діяльності, змінити методи роботи, зробити відкритими для всіх і кожного. Будучи універсальними за своїми функціями, УМБ здатні забезпечити виконання широкого спектру завдань, спрямованих на сприяння загальній освіті, підвищенню культурного рівня та організації розумного дозвілля населення району, поповненню професійних знань та підвищення кваліфікації, поширення та популяризації наукових знань.
Недостатній розвиток мережі спеціальних бібліотек, особливо в невеликих містах і сільських районах, стимулює використання УМБ фахівцями в професійних цілях. У багатьох випадках УМБ є єдиними установами, що задовольняють інформаційні потреби фахівців у галузі народної освіти, сільського господарства, медицини, місцевої промисловості та ін УМБ – це територіальна, муніципальна бібліотека, максимально наближена до місця проживання, праці та відпочинку читачів. У сучасних умовах стає перспективною розвиток такої функції УМБ, як забезпечення довідково-фактографічної інформацією з питань повсякденному житті (про приватизацію, житловому та трудове законодавство, пенсійному забезпеченні, працевлаштуванні, діяльності місцевої адміністрації та ін.) УМБ стає центром соціального життя міста, району, своєрідним загальнодоступним банком даних, з якого населення черпає необхідну йому інформацію.
Отже, навряд чи можливе здійснення "чистої" типологізації бібліотек. Якісь моменти завжди виявляться неврахованими. Саме поняття типу і виду, будучи результатом певної абстракції, відвернення від бібліотечної дійсності, рідко практично реалізується в "жорсткому" вигляді. Тому до бібліотечної типології можна підходити як до чогось раз і назавжди встановленим і застиглому. Людському суспільству властиво постійний розвиток, в процесі якого змінюється соціальна роль книги, знання, а отже, і потреби в них, задовольняються бібліотекою. Зміна цих потреб призводить не тільки до появи нових різновидів бібліотек, але і до істотних змін в їх традиційній діяльності, які впливають на всю типологічну структуру бібліотечного обслуговування.
Слід визнати також, що типи і види бібліотек стійкі лише відносно, розмежувальні лінії між ними досить рухливі. Типи і види бібліотек розвиваються і змінюються. Так, перетворення ЦБС у великі бібліотечні установи універсального профілю змінює і традиційне типологічне уявлення про масову бібліотеці, зближуючи її з бібліотеками, що обслуговують науку і виробництво. Відзначається процес стирання граней між публічними і спеціальними бібліотеками, між науковими, навчальними та виробничими; є бібліотеки, які не можуть бути беззастережно віднесені до якогось типу чи виду. Один вид бібліотек не тільки може переходити в іншій – часто в процесі діяльності зміст, методи і кінцеві результати приймають характерні форми, властиві і тим і іншим. У багатьох випадках межі між ними змістилися і навіть переплелися в такій мірі, що, здається, їх взагалі важко встановити. Пояснити це можна не тільки внебібліотечних інтеграційними процесами, а й значною мірою внутрішньосистемним бібліотечними зв’язками, інтенсифікацією міжсистемних зв’язків бібліотек з іншими закладами культури, органами науково-технічної інформації. Відбувається таким чином інтеграція функцій бібліотек різних типів і видів.
Наукова типологія повинна виходити з рухливості граней, які поділяють бібліотеки, враховувати знову виникаючі перехідні та проміжні види бібліотек, передбачати і визначати напрями їх можливого розвитку, перехід від одного виду до іншого, поява нових бібліотечних видоутворення.
Разом з тим, незважаючи на стирання кордонів між типами і видами бібліотек, необхідно враховувати, що кожен з них має свої істотні особливости (ознаки), які дозволяють бібліотекам займати своє особливе місце в їх типології. Характер і специфіка цих бібліотек повинні постійно враховуватися при плануванні своєї діяльності, фінансування та вплив на задоволення інформаційних потреб відповідних груп читачів. ВИСНОВКИ
бібліотека фонд тематичний інформаційний
Типологія – це такий метод, сутність якого визначається не за допомогою питань "як вона діє", або "для якої мети вона використовується, а з допомогою питання "як бібліотечна реальність впорядковується".
Тут виявляються всі гідності і межі можливостей цього підходу, спрямованого на логічну інтеграцію всіх елементів накопиченого знання з вивчення системи бібліотек.
Оскільки типологія передбачає абстраговане об’єднання в систему, вона забезпечує досліднику певну свободу суб’єктивних побудов.
Безсумнівно, у цьому одна з причин досить вражаючого числа типологій бібліотек і того очевидного факту, що ці типології (класифікації) не обов’язково узгоджуються між собою. Типологія бібліотек будується відповідно до напрямку інтересів дослідника. Вона створюється на перетині наукового потенціалу та творчої уяви бібліотекознавця і фактичних даних. Звідси кращі, науково обгрунтовані типології бібліотек сприяють наукової взаємодії та обміну, стають носіями колективної пам’яті. Вони допомагають акумулювати знання про бібліотеки, стають своєрідними, періодично переглядаємимі каталогами знання.
Типологія в її більш сучасною, закінченій формі повинна бути не тільки своєрідним систематизирующим реєстром, вона повинна бути переконливою і пояснювальною, повинна забезпечити бібліотекознавців концептуальними засобами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛИТЕРАТУРИ
1.Акилина М.И. К вопросу о классификации библиотек. // Науч. и техн. б-ки СССР, 1998. – № 12. – 133 с.
2.Гришин А.В., Ушакова А.М. Предложения по классификации библиотек. // Науч. и техн. б-ки, 1994. – № 5. – 229 с.
.Гукова В.Г. Подход к классификации библиотек. Проблемы формирования и развития библиотечной системы страны. // Труды Гос. б-ки СССР им. В.И. Ленина. Т.25. – М., 1991. – № 4. – 478 с.
.Ільганаєва В. Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку. Навчальний посыбник. – К.: Знання, 1996. – 255 с.
.Селиверстова Е.Т. Функциональный характер потребностей как основа типологии библиотек. // Науч. и техн. б-ки СССР, 1991. – № 4. – 289 с.
.Каліберда Л. Загальне бібліотекознавство: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1998. – 192 с.
.От массовой библиотеки – к публичной. Материалы семинара (10-11 нояб. 1992г.). – М., 1993. – 137 с.
.Тюлина Н.И. Национальная библиотека. Опыт типологического анализа. М.: Кн. палата, 1998. – 378 с.
РЕЦЕНЗІЯ
на індивідуальне завдання
Короткий аналіз позитивних сторін:
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
Докладний аналіз недоліків та помилок:
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
Висновки та оцінка роботи______________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
______________________________________________________
Підпис викладача_______________________________
Дата
