Трансформація підсніжника в комплекс для відпочинку

• Вид работы: Курсовая работа (т)
• Предмет: Культурология
• Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 1,38 Мб

Трансформація підсніжника в комплекс для відпочинку

Курсова робота з дисципліни

"Основи формоутворення"

На тему: "Трансформація підсніжника в комплекс для відпочинку"

Зміст

Вступ

1. Загальне уявлення про форму як гармонійне поєднання функційно-експлуатаційних якостей

2. Загальні уявлення про форму яка відповідає екологічним вимогам

3. Функційна виразність

4. Художній образ

5. Потреби як складова функціонального комплексу

6. Інструментальна функція створюваного об’єкту дизайну

7. Раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення

8. Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога як базис формоутворення

9. Проблематизація у дизайні

Висновки

Список літератури
Вступ

Актуальність

Формоутворення – це процес створення форми в діяльності художника, архітектора, дизайнера у відповідності з загальними цінностями й вимогами, що стосуються естетичної виразності майбутнього об’єкту, його функції, конструкції й використаних матеріалів.

Формоутворення об’єкту – трансформера є важливим питанням для розвитку сучасного дизайну, адже сьогодні у глобалізованому й урбанізованому суспільстві важливу роль грає компактність, багатофункціональність, креативність, зручність експлуатації.

Крім цього, залишається відкритим питання про напрямок процесу дизайнерського проектування й значення екологічної складової.

Мета – на основі аналізу теорії створити трансформацію підсніжника в комплекс для відпочинку за допомогою таких завдань:

Загальне уявлення про форму як гармонійне поєднання функціонально – експлуатаційних якостей.

Загальні уявлення про форму, яка відповідає екологічним вимогам.

Функційна виразність.

Художній образ.

Потреби як складова функціонального комплексу.

Інструментальна функція створюваного об’єкту дизайну.

Раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення.

Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога як базис формоутворення.

Проблематизація у дизайні.

Розвиток сучасного дизайну, досягнення науки й техніки, свідчать про великі перспективи в зміні предметно-просторового середовища, які відображаються за умов кардинального перегляду культурних стратегій і зміни ціннісних орієнтирів, визначаються логікою та факторами створення принципово нових речей. Перш за все, форма об’єкту має відповідати своїй функції, об’єкт має бути зручним і тривалим в експлуатації – це питання розглянуто в першому й третьому підрозділі.

Набирає обертів новий напрям – екодизайн, тому важливо розглядати форму у контексті відповідності екологічним вимогам. Водночас, завжди залишається актуальним у процесі виготовлення виробу той емоційний посил, що він несе, відображаючи своїм змістом і формою певний художній образ – ця проблема розкрита у четвертому підрозділі. У сфері дизайну об’єкти пов’язані між собою, утворюючи функціональний комплекс, невід’ємною складовою якого є потреби. Значення цієї складової описано у п’ятому підрозділі. Речі слугують нам знаряддями в процесі перетворення зовнішнього середовища. Призначення будь-якої речі так чи інакше пов’язане з її інструментальною функцією про що написано в шостому підрозділі. У сьомому підрозділі описано раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення, розглянуто складові, що необхідні для чіткої розробки раціональної художньої форми. Форми предметного середовища створювалися людиною спочатку на основі наслідування формам природи. Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога розглянуто в восьмому підрозділі.

Сучасний дизайн вимагає нової постановки проблеми, нестандартних і, навіть, абсурдних рішень. Проблематизація дизайну – тема, що описана у дев’ятому підрозділі.

Всі вище перераховані завдання є важливими у створенні сучасного об’єкту дизайну, який буде відповідати переліку економічних, естетичних, ергономічних, екологічних, функційних, раціональних якостей.

форма функціональний експлуатаційний формоутворення
1. Загальне уявлення про форму як гармонійне поєднання функційно-експлуатаційних якостей

Фо́рма (з лат. forma) – термін, що характеризує тривимірну зовнішню оболонку, контурний вигляд певного об’єкту. Форма обумовлює структуру, композицію, функціональність, екологічність виробу, вибір зображально-виражальних засобів й технічних прийомів, що допомагають дизайнеру розкрити її основний зміст і художній образ. Краса, довершеність форми у дизайні нерозривно пов’язані з її доцільністю, функцією.

Важливу групу вимог до дизайн-об’єкту формують вимоги до структури й форми, які найглибше розкривають призначення, функціональність та ергономічність виробу.

Відображення сучасного уявлення про значення форми предмету – рівень естетичної досконалості об’єкту виходячи з тенденцій промислового формоутворення, розкриття зв’язку виробу і функціонально-предметного середовища з людиною.

Організація форми внаслідок її функції, форми як гармонійного поєднання краси і зручності має важливе значення для дизайнера. Об’єктивні закони гармонійно створеної форми й засоби композиції (масштаб, пропорції, контраст, нюанс, колір,ритм), мають місце як фактори формоутворення в мистецтві і дизайні.

Раціональність організації форми, демонструє наскільки об’єктивно форма й конструктивне рішення предмету відображають його головну функцію, призначення, експлуатаційні характеристики, принцип дії та особливості створення. Велику роль відіграє те, настільки виріб пов’язаний з предметами, що його оточують, його взаємодія з середовищем. Всі формоутворювальні показники мають відповідати умовам, у яких виріб будуть використовувати. Отже, раціональну організацію форми предмету визначають:

—      функціонально-конструктивна обумовленість, що свідчить про відповідність форми об’єкту його призначенню, конструктивному вирішенню, матеріалам і функціям;

—      відповідністю умовам його використання;

—      відповідністю форми об’єкту навколишньому середовищу.

Поєднання функційно-експлуатаційних якостей у виробі є базовими, адже споживач, перш за все, цінує максимальну здатність об’єкту виконувати свою первинну базову функцію якомога довше і якісніше.

Першим етапом формування властивостей виробу вважається аналіз потреб споживача. Вимоги, що висуває споживач до призначення виробу й процесу його використання мають назву функціональні.

Функціональні вимоги до виробу: функціональна корисність об’єкту, різноманітність функцій, зручність і тривалість експлуатації, ясність і простота у використанні виробу. Функціональні показники поряд із показниками технічної ефективності дизайн – об’єкту визначають користь експлуатації виробів, рівень, оригінальності, прогресивності, перспективності закладених у них рішень. Якщо характеризуються складні технічні вироби, ці показники називають експлуатаційними.

Конструктивні показники визначають уявлення про основні проектно – конструктивні вирішення виробів, визначають зручність їх встановлення й монтажу, органічність поєднання з простором, можливість транспортування, габаритність. До цієї категорії відносять дані про розміри товару, наявність у ньому додаткових пристроїв, рівень використання готових блоків, дані щодо ефективності й функціональності.

Гарантійні терміни експлуатації продукції визначають за показниками надійності, що спричиняють збереження головних показників в межах певного часу й за відповідних умов експлуатації. Дизайнер, проектуючи виріб, вважає, що буде дотримано належних умов та режимів функціонування виробу, правил його зберігання, транспортування, ремонту. В залежності від властивостей та призначення особливостей експлуатації виробу виробник повинен встановлювати гарантійні терміни споживання і зберігання. Надійність виробу – складна властивість, що закладається в проектуванні, забезпечується виробництвом й підтверджується експлуатацією.

Для досягнення максимально високої функційно-експлуатаційної якості об’єкту дизайнер має володіти глибокими технічними знаннями і при створенні виробу враховувати відповідні показники якості продукції.

Вимоги до дизайн – об’єктів залежать не лише від якості естетичного сприйняття певного предметного середовища, системи загалом, а й від потреб споживачів, їхнього бачення функціональності та зручність об’єкта, від об’єктивних чинників показників ергономічності, екологічності й естетичності виробу, гарантійного терміну експлуатації.

Наприклад на Рис. 1 представлено предмети, що зберігають свою пряму функцію незважаючи на нестандартний дизайн, який лише підсилює функцій ну зручність та продовжує термін експлуатації. Використання об’єктів є простим і зрозумілим, їх форма відповідає функційним вимогам до виробу, розкриває призначення, функціональність та ергономічність виробу.

Рис. 1 – поєднання функційно-експлуатаційних якостей у формі виробів промислового дизайну.

Форма комплексу поєднує в собі функційно – експлуатаційні якості. Плавні лінії обумовлені тим, що комплекс має використовуватись в громадському місці де гострі кути не доречні, тому форма пелюстки найкраще поєднує ці вимоги, а також круглий стіл всередині, навколо якого зручно розташувати три сидячих місця. Нестандартність форми є цікавим вирішенням для концептуального кафе чи клубу, привертаючи увагу пересічного споживача, що хоче відпочити від напруженої роботи і зануритись у фантастичний і казковий світ. Виріб є простим в експлуатації і розрахований на тривале використання. При його виготовлені використано матеріали які потребують мінімум догляду, тканина зроблена з волокон, що відштовхує бруд, пластик і скло покриті захисним шаром, що не дозволяє йому пошкоджуватись і зменшує кількість часу, що потрібно витрачати на чистку виробу. Транспортування комплексу спрощується тим, що комплекс складається з окремих елементів.

Таким чином, форма дизайн – об’єкту має поєднувати у собі ряд якостей, особливе місце серед яких займають функціонально – експлуатаційні якості. Але при цьому виріб має й відповідати екологічним вимогам. 2. Загальні уявлення про форму яка відповідає екологічним вимогам

Проектно-художня діяльність сьогодні набуває нових рис, які відображають екологічну свідомість. З великої кількості комплексу факторів, що потрібно враховувати під дизайнерського проектування, сьогодні надважливе значення почав відігравати екологічний фактор.

Тенденція розвитку дизайну і проектної культури залежить від двох факторів:

) науково-технічний прогрес;

) викликані ним соціальні та екологічні зміни.

Визначні періоди розвитку екології у своїх працях розглянули видатні вчені ХХ століття – В.І. Вернадський, Д.С. Лихачов, М.Ф. Реймерс, А. Печчея та інші. На сучасному етапі багато країн займаються розробкою комплексних підходів, основним завданням яких є охорона та поліпшення стану довкілля. Формується концепція цілісного середовищного мистецтва, яка охоплює продукти графічного, промислового, ландшафтного дизайну і архітектури. У процесі розвитку сучасного дизайну виникають численні терміни, що пов’язують проектно-художню діяльність та екологію. Сьогодні найбільш популярним серед них є "екодизайн".

Екодизайн – це дизайн, естетична цінність якого не зменшується або зростає з плином часу. Напрям у дизайні, який виносить проблему охорони навколишнього середовища на передній план, протягом усього життєвого циклу виробу; під час формоутворення враховує екологічні аспекти й сприяє розвитку культури і споживання.

Сьогодні відповідальність за кризову екологічну ситуацію лежить не тільки на промислових виробниках, а й на дизайнерах, зокрема, внаслідок їх проектної діяльності. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, що створені на основі природних аналогів, демонструють послідовну реалізацію концепції екологічного дизайну. Екологічний напрям розвитку дизайну загострив і по-новому сформував питання про значення "природного фактора" у предметно-просторовому середовищі, тому що показав результативність звернення до історичного досвіду, життєвого устрою, що формувався за певних природних, історичних, соціальних умов. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, що створені на основі природних аналогів, демонструють послідовну реалізацію концепції екодизайну. Варто відзначити, що одним із основних завдань дизайну сьогодні стає формування екологічної культури споживача за допомогою результатів проектної діяльності. Можна виділити перелік проектних тенденцій, які сформувалися під впливом розвитку екологічного руху і поширилися серед дизайнерів. Вони засновані на таких положеннях:

економія сировини за допомогою зниження матеріаломісткості конструкції виробу;

використання більш дешевих матеріалів;

виробництво товарів з тривалим часом експлуатації;

подовження терміну використання товару завдяки технічному втручанню;

створення і виготовлення товарів власноруч;

використання принципу "рециклінгу". Тобто методу повернення товарів, які вважаються непридатними, до сировинного циклу.

Важливою складовою сучасного дизайну є формоутворення, що враховує "життєвий цикл продукту", з урахуванням впливу на навколишнє середовище усіх виробів. Будь-яке виробництво і використання виробу впливає на довкілля. Аналіз складових життєвого циклу виробу показує, що чим більше матеріалів використовується для створення виробу, тим складніші стають зв’язки матеріалів і процес виробництва, і тим важче простежити і правильно оцінити потенційний негативний вплив на навколишнє середовище.

При формоутворенні дизайн – об’єктів з врахуванням екологічних показників застосовується не тільки інноваційні технології й матеріали, а й грунтовне вивчення і використання традиційної народної творчості, збереження етнічних і культурних цінностей, що притаманні кожному регіону. Екологічний баланс в виробах, що проектуються можна досягти за допомогою поєднання трьох принципів: економічність, універсальність, довговічність.

Сьогодні прикладів, які б яскраво демонстрували ефективність включення екологічного фактору в процес формоутворення в Україні, не так багато. Проте нечисленні напрацювання в цьому напрямку, а також схильність до гуманізації та екологізації сучасної дизайнерської освіти, що особливо розвивається останнім часом, демонструють важливість і актуальність запровадження екологічного фактору в сферу технічної естетики. Досягнення балансу між природою і об’єктами створеними людиною, має надважливе значення та є однією з провідних ідей формоутворення, що відповідає екологічним вимогам.

Рис. 2 ілюструє використання трансформованої біоформи в екологічних будинках, а на останньому зображенні робота угорського дизайнера – біолампа. Це вуличний ліхтар, що освітлює за допомогою енергії, яка отримується в результаті перетворення вуглекислого газу на кисень.

Рис. 2 – використання трансформації природного елементу в об’єкт біодизайну.

Комплекс для відпочинку у вигляді підсніжника привертає увагу споживачів до екологічної проблеми, що полягає в урбанізації, глобалізації, вимиранні певних видів рослин і тварин.

Використання мотиву квітки характерне для українського декоративно – прикладного мистецтва. Сьогодні використання біоформи набирає популярності, форма квітки є однією з найбільш характерних.

Матеріали є екологічно чистими і при утилізації не несуть шкоди природі. Також їх можна використовувати повторно, тобто повертати до сировинного циклу. Кількість видів матеріалів зведено до мінімуму.

Отже, комплекс для відпочинку є предметом екодизайну і відповідає його вимогам, а також відповідає ергономічним, естетичним і функційним вимогам.
3. Функційна виразність

Функційна виразність – відображення у формі об’єкта ергодизайну його придатності для здійснення певної функції або створення умов для її виконання.

Функційна виразність включає: зображення художніми засобами у формі предмету його функціонально-технічного призначення, відображення у формі функцій предмету і ергономічних показників; виявлення у формі специфіки матеріалів, тобто форма має бути інформативною. Виразність форми – це відповідність зовнішнього вигляду конструкції і призначенню виробу, властивість форми створювати емоційний настрій у людини, що відповідає характерній ситуації використання даного виробу.

Дизайн має бути виразним, тобто таким, щоб його можна охарактеризувати емоційно забарвленим прикметником, таким як "яскравий", "нудний", "оригінальний", "незвичайний". Якщо звернутися до історії дизайну, то ще 1739 році американський скульптор – фундаменталіст у своїх естетичних есе проголосив, що "форма слідує за функцією", а на початку XX ст. Френк Ллойд Райт визначив, що "форма і функція єдині".

Дизайн може бути функційно виразним лише за умови дотримання всіх складових функціонального комплексу (метод, використання, потреби, телезис, асоціації, естетика). Проблема поєднання функції і краси є завжди актуальною, особливо для молодих починаючих спеціалістів.

Тому дизайн потрібно розглядати на основі функціонального комплексу, зважаючи на всі його аспекти для досягнення максимальної функціональної виразності. Метод-оптимальне поєднання інструментів, процесів й технологій. Тобто матеріал має відповідати суті виробу, наприклад застосування металу за декорованим під дерево у меблях не є доцільним.

Використання – предмет має виконувати первинну функцію і бути зручним для функціонування, наприклад сучасний "винахід" двері з картону, які не виконують первинну функцію – надійна ізоляція простору. На противагу можна подивитися на різноманітність художніх пензлів – різний ворс, тримач з різного матеріалу, довжина та товщина теж різні залежно від мети його використання та фарби. Потреби – дизайн-об‘єкт має задовольняти основні потреби, а не лише поверхневі тимчасові бажання. Наприклад, створення паперових пакетів є необхідним для збереження навколишнього середовища, тобто задовольняє потреби людини. Телезис – дизайн виробу має відповідати часу і місцю в якому він буде функціонувати, а також відповідати соціально-економічному порядку.

Тобто якщо перенести предмет з однієї країни в іншу то він не збереже свої функції абсолютно, це зумовлено тим, що він пристосований до певних соціально-культурних умов. Асоціації – психіка людини влаштована таким чином, що найяскравіші моменти дитинства ми переносимо в своє доросле життя, формуючи прихильність або відразу до речей.

Більшість асоціацій є універсальними в межах однієї культури вони сформовані на підсвідомості. Тому якщо характеристики об’єкту не несуть під собою ніякого сенсу, то їх успіх серед споживачів буде сумнівним.

Естетика – відповідність головним законам й закономірностям, пропорційність, відчуття прекрасного.

Рис 4. Зображає предмети функційно виразні. Їх дизайн тільки підкреслює функцію, а не деформує її.

Рис.4 – вироби, що мають функційну виразність, незалежно від часу їх виготовлення.

Форма підсніжника для комплексу, до якого входить три крісла і столик є досить логічною. Крісло вписується в плавну пелюстку, створюючи комфортне місце для сидіння. Закрита форма налаштовує на затишну й приємну атмосферу для відпочинку й спілкування. При бажанні "пелюстки" розкриваються і створюють зручні підлокітники, створюючи більш відкрите середовище. При створенні комплексу використовується екологічний пластик, скло й тканина, які зручні в експлуатації й мінімально шкідливі для навколишнього середовища. Перш за все комплекс слугує місцем для сидіння, виконуючи свою первинну функцію. Його дизайн пристосований до відповідного інтер’єру, наприклад, клубу чи кафе, де таких комплексів буде певна кількість. Форма підсніжника викликає у нас відчуття весняної свіжості, спогади про казкове дитинство. Об’єкт задовольняє потреби людини у відпочинку та комфорті. Його форма естетична, пропорційна і відповідає всім вимогам функційної виразності.

Отже, об’єкт дизайну, щоб бути корисним, має нести у собі функціональну виразність, тобто відображати у своїй формі здатність виконувати призначену функцію і відповідати всім складовим функціонального комплексу, проте дизайн включає в себе певну естетично-інформативну функцію, тому незмінною складовою будь-якого дизайн-об’єкту є художній образ. 4. Художній образ

Худо́жній образ – форма естетичного розуміння світу, за якої зберігається його чуттєвий характер, цілісність, життєвість, конкретність, гармонійність, в порівнянні з науковим пізнанням, яке подається в формі абстрактних, загальних понять. Образ – це конкретна й водночас узагальнена картина життя, що побудована за допомогою вимислу і несе естетичне значення.

Проблема особливості художнього образу протягом всієї людської історії привертає увагу дослідників. Прагнення проникнути в душу людини, визначити засоби впливу на неї, спричинило формування теоретичної проблематики образу.

Ще у працях Платона ми зустрічаємо термін "образ". На думку античного філософа – це відображення певної речі. Його бачення є важливим для нас, адже саме Платон перший, хто почав розглядати феномен художника, запропонував власне трактування мистецтва, яке на думку Платона є "тінню від тіні буття".

У художньому творі втілюється суб’єктивне бачення, яке властиве тільки йому і ніколи не повторюється, хоча варто зазначити, що мистецькі твори можуть мати спільне підґрунтя.

В думках художній образ виникає спонтанно і розвивається непередбачувано: починаючи роботу, ніколи не передбачиш, що отримаєш в результаті. Але в думках художника уявлення про художні образ формує певний алгоритм.

Мистецтво оперує художніми образами. Наприклад, в науково-логічному мисленні все чітко, то образній думці притаманна багатозначність. Справжній образ наповнений змістом, який не прочитується до кінця, бо завжди залишається "надзміст", що не підкоряється мові логіки.

В мистецтві художній образ не існує без емоції. Проте емоційність починає діяти тільки тоді, коли митець знає і зважено обдумує, яка має бути структура образів виробу. Важливе місце при створенні художнього образу займає співвідношення раціонального й емоційного. Ці поняття пов’язані між собою й доповнюють одне одного. Тобто передаючи художній образ митець має збалансовано використати раціональність, доцільність виробу з його чуттєвим началом, таким чином посиливши вплив на адресата.

Проблематика впливу художнього твору на глядацьку (споживчу) аудиторію складна й одночасно цікава. А якщо розглядати цей процес у контексті дизайну, то можна вважати, що це одне з основних його завдань. Ця проблема безпосередньо залежить від таких давньогрецьких понять: сугестія – навіюванням та емпатія – співпереживанням. Дані поняття мають дійсно співпрацювати, тоді виникає діалог між творцем і глядачем (дизайнером і споживачем). Подібний зв’язок має взаємний характер: споглядач сприймає і водночас стимулює творчу діяльність художника. Адже саме в існуванні такого діалогу є завдання мистецтва, а художній образ є основним провідником.

Тривалий час дизайн не використовував поняття "художній образ". Мова йшла про "конструктивну гармонію". Однак, починаючи з 1970-х років, у наукових колах з’являється поняття "художній образ в дизайні". Звичайно, художній образ в дизайні не завжди так наочно виявлений, як у мистецтві. Тут не варто вдаватися до спрощеного розуміння художнього образу, наприклад коли "човну надається вигляд акули". У справжніх вартісних дизайнерських рішеннях "художній ефект досягається завдяки глибокому зануренню в суть речі й реалізації цієї сутності в індивідуальній формі.

У художньому образі відображається функція предмета, його призначення, художнє завдання стилю, національні особливості, рівень науково-технічних знань. Художній образ є результатом добору характерних рис предмета, що втілюється в композиції, виборі матеріалу, форми, кольору, декору.

Дослідженням художнього образу в дизайні займаються такі діячі: П. Флоренський, Г. Єрмаш, С. Рапоппорт, Г. Демосфенова, Л. Дорогова, О. Іконников, В. Плішевський, Я. Пундик, В. Сидоренко, О. Хмелевський, О. Чернишов.

"Художність – внутрішній образ проектності, а проектність – діяльний модус художності", – так вважає український мистецький діяч Віктор Сидоренко.

Довершеність форми, її краса і дизайн тісно пов’язані з її функціональністю. Дизайнерські образи не мають такого тривалого життя, як мистецькі. Їхня цінність зазвичай знижується з появою більш функціональних і ергономічних речей. Тому можна вважати, що існує певна якісна відмінність між художнім образом у дизайні і в мистецтві: дизайн-вироби не можуть донести таку глибину, як вироби чистого мистецтва.

На Рис. 4 зображено стільці, що несуть різні художні образи. Дизайнери за допомогою композиції, матеріалу, форми, кольору розкривають сутність задуманого образу, який підкреслює характерні риси представленого об’єкту дизайну.

Рис. 5 – втілення різних художніх образів у предметах, що виконують одну й ту ж функцію.

Аналізуючи зовнішню форму трансформованого комплексу відпочинку, можна чітко прослідкувати задуманий художній образ. Комплекс повторює форму підсніжника зі стеблом-лампою. Підсніжник – символ легкості, чистоти, нового життя, внутрішньої сили. Обтікаюча форма спинки крісел складає враження футуристичних пелюсток, які при трансформації розкриваються вертикально, або ж при повному розкриванні утворюють підлокітники. Кольори використані світлі й весняні, що створює образ ніжної квітки. Для повноцінного функціонування "підсніжника" пелюстки – стільці розсуваються і розташовуються навколо схованого всередині стола, також при потребі можна скористатися ширмою.

Отже, художній образ є невід’ємною складовою вартісного об’єкту. Він створюється за допомогою характерної форми, кольорів, матеріалів, при цьому відповідаючи функції виробу та потребам споживача.
5. Потреби як складова функціонального комплексу

Функціональний комплекс – сукупність певних об’єктів, або ж виробів, що за функціями доповнюють один одного і призначені для досягнення єдиної мети. Функціональний комплекс складає 6 понять: метод, використання, потреби, телезис, асоціації, естетика. Отже, розглянемо більш детально складову функціонального комплексу дизайну – потреби.

Сучасний дизайн зазвичай задовольняє лише незначні бажання, в той час, коли варто звернути увагу на справжні потреби. Проте у людини існують й інші основні потреби. Взагалі задовольнити економічні, духовні, соціальні, психологічні, інтелектуальні запити людини зазвичай важко й невигідно, на відміну від вже стандартних бажань.

Взагалі основна маса споживачів вимагає від ринку речі, що ніби то допоможуть їй побороти певні комплекси. Наприклад, переважна більшість одягу створена для того, щоб людина могла змінювати свій зовнішній образ, водночас нібито змінюючи свій внутрішній світ. Але можна знайти й позитивні риси якщо розглянути розвиток мобільної техніки (диктофон, автодозвін, голосова індентифікація), яка дає можливість користуватися нею не тільки пересічним споживачам, а й людям з особливими потребами.

Рис. 5 ілюструє предмети дизайну, що відповідають базовим людським потребам – приготування і зберігання їжі. Об’єкти є нестандартними за формою, але водночас вони зберігають свою функціональність, навіть полегшуючи використання їх у побуті.