Весільна фотозйомка

• Вид работы: Дипломная (ВКР)
• Предмет: Культурология
• Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 1,11 Мб

Весільна фотозйомка

Вступ

весільний винахід фотозйомка

Фотографія – це найпотрібніший і найважливіший винахід людства, в який вкладали свою працю багато вчених різних країн світу. Сьогодні фотографія досить широко застосовується в різних сферах діяльності людства: в мистецтві, в науці чи в повсякденному житті.

Першою в історії фотографією вважають «вид з вікна», зроблену в 1826 році Жозефом Н’йепсом за допомогою камери-обскури. Для отримання зображення знадобилось вісім годин експонування.

Фото. «Вид з вікна» Жозеф Ньепс

За увесь час свого існування фотографія переживала як часи піднесення, так і занепади, піддавалась гонінням з боку майстрів пензля, невпинно зацікавлювала нових прибічників і вдосконалювалась: вже через 13 років було винайдено новий спосіб отримання зображення, вигаданий французьким художником Луї Дагером і мав назву дагеротип. За допомогою мідної пластини, покритої шаром срібла, після 30-хвилинного експонування, пластина оброблялась парами ртуті і закріплювалася сіллю. Знімок мав гарну якість, але створити копію було неможливо. Майже в той же час англійський вчений Уілья Генрі Фокс Тальбот незалежно від Дагера, створює свій, альтернативний спосіб отримання зображення, вже негативного і називає його калотипія. Велика перевага цього способу полягає у тому, що це зображення, яке можна було скопіювати. Саме калотипія поклала початок основам фотографії, якою ми її бачимо сьогодні.

У кінці 19 сторіччя робітник банку Джордж Істмен так зацікавлюється фотографією, що реєструє власну фірму, яка отримала назву Kodak. Саме ця фірма вперше використала плівку в котушках, що повністю змінила уявлення про світ фотографії того часу.

Переломним моментом також став випуск в 1925 році фотоапарата Leica, який став справжнім культом. Камера була компактна, мала плівку на 36 кадрів і давала абсолютну свободу рухів, фотографи змогли позбутися штативу і отримали абсолютну свободу в своїх діях.

З того моменту пройшло досить багато часу, багато речей змінилося і фотографія також не є виключенням. Було зроблено мільярди знімків, засновано багато нових течій у жанрі фотомистецтва і зараз ми маємо цифрову фотокамеру – найвище досягнення у сфері фотографії.

На сьогоднішній день людині важко уявити своє життя без фотографії. Люди фотографуються на все, що має змогу зробити знімок: чи це буде мобільний телефон, планшет, веб-камера або фотоапарат. Для більшості людей фотознімки є важливими документами, розповідями про їх історії із життя. Фотографія – це не просто картка, на якій хтось виглядає добре, чи не дуже добре, в конкретний момент – це «згусток» реальності, матеріальне втілення його стану, почуттів, емоцій, бажань, переживань, часточка внутрішнього світу.

Кожного дня люди фотографують щось. Вони фотографують своїх друзів, дітей, домашніх улюбленців, пейзажі та інші предмети. Це все вносить в життя людей більше барв. Робить його більш різнобічним, динамічним і цікавим. Фотомистецтво це можливість фотохудожника перевтілюватися, відкривати нові погляди на речі, невідомі йому частини власного внутрішнього «Я», зупинити час, зафіксувати створений художній образ, свій стан у ньому, для того, щоб потім побачити і показати оточуючим нові грані і перспективи оточуючого нас світу. В фотографії відбувається об’єднання реальності і фантазії, завдяки чому фотознімок набуває статусу освоєння власної внутрішньої реальності. Завдяки магічним властивостям фотографії, вона також може принести почуття легкості і свободи, гармонії душі і тіла. За допомогою фотокамери ми «фіксуємо» історичний момент, щоб потім переглядати і насолоджуватися спогадами. У фотознімках – наша історія, безцінний слід людини на Землі. Фотозйомка, сприйняття фотографій і їх художнє оформлення викликають у людини різнобічні асоціації, оживають спогади, стимулюється творче мислення, формуються нові уявлення про себе, про світ, про можливі ситуації… Фотоапарат запам’ятовує коротку мить з життя, якийсь її фрагмент. І ось, дивлячись на фотокартку, глядач сам домислює загальну картину, сам переживає те, що зображено на знімку – як би створює для себе певну історію. При цьому не треба говорити багато слів, знімок говорить за себе. Фотографія дозволяє «зупинити мить», сфокусуватися на цій миті, чого в звичайному буденному житті зробити просто неможливо. Вона дає людині матеріал для самоаналізу, завдяки якому людина має змогу побачити свої переживання і рішення з іншої сторони. Фотографія дає людині можливість показатиї почуття і емоції. Показувати індивідуальні виявлення людини, що відображуються у зовнішньому вигляді за допомогою міміки, жестів, стану, одягу, зачіски і макіяжу.        Професія фотографа надзвичайно складна – передати глядачу через фотокартку ідею, заінтригувати і зацікавити глядача зображенням на папері. Необхідно бути дуже талановитим, щоб стати професійним фотографом, адже фотографії мають торкатися душі, щоб зацікавити глядача. Фотохудожник використовує мистецтво фотографії, як один із способів комунікації, де з однієї сторони це представлення себе і своїх робіт великій аудиторії людей (близьким людям, друзям, знайомим, колегам по роботі тощо), а з іншої сторони – це діалог із самим собою. Самодослідження, дослідження своїх почуттів, емоцій, почуттів, творчих можливостей.

1. Характеристика фотоекспозиції

Весільна фотографія – напрям у фотографії, покликане художньо відобразити події, що відбуваються під час весілля. Цей жанр у фотографії вимагає від фотографа вміння поєднувати у своїй роботі такі жанри, як портрет, фотожурналістика, документальна фотографія, художня фотографія.

Весілля, без сумніву, є одним з найбільш пам’ятних, красивих і хвилюючих подій в житті кожної людини. Закарбувати, зберегти для історії цю урочисту подію людям завжди хотілося, але для більшості така можливість з’явилася лише з винаходом фотографії.

Жанр весільної фотографії – практично ровесник самої фотографії, так як перші фотознімки, що зображують молодят, датовані серединою 40-х років XIX століття. Ще не існувало ні фотоплівки, ні фотопаперу, а знімки, виконані на металевих або скляних пластинах, неможливо було покласти в фотоальбом.

Технічні пристрої були досить великими і важкими, що не дозволяло фотографу бути на кожному святі у всеозброєнні. Через недосконалість фотографії тоді виготовлялися в єдиному екземплярі, і то у вигляді пластини з олова, міді або скла. Для таких фотографій доводилося залишатися в нерухомому стані деякий час. У силу зазначених причин фотографія не представляла особливого комерційного інтересу і не була свого роду напрямком мистецтва. Але сама ідея весільних фотографій з’явилося приблизно в цей час. Але серед перших клієнтів фотографів XIX століття було чимало женихів і наречених, охочих знятися на пам’ять у весільних нарядах.

Фото

Фото

Після Другої світової війни весільна фотографія набуває комерційний інтерес. Нова плівка, переносні камери і фотоспалахи дозволяли багатьом фотографам перебувати на місці урочистості. В основному цю практику почали непрофесіонали, які, незважаючи навіть на середню якість фотографій, створили конкуренцію фотостудіям. Тим не менш, професійна фотозйомка на студійне обладнання залишалася досить дорогою. А обмежена кількість плівки змушувала молодят позувати і після церемонії.

До 1970 року у весільній фотографії переважав традиційний стиль, який характеризували оригінальні пози, звичні для фотозйомки у фотостудії або на виїзді при хорошому освітленні.

В кінці XX століття розвиток фотоіндустрії і зростаючий попит сформували новий стиль – фотожурналістику. Цей стиль передбачають створення хронологічної серії фотознімків всього весільного дня.

В даний час саме цей спосіб найбільш поширений в якості виїзна фотосесії. Це пояснюється зокрема тим, що робота в даному жанрі часто виявляється для фотографів найбільш вигідною матеріально.

Послуга виготовлення весільної фотографії швидко стала популярною, і багато фотостудії та ательє отримали можливість розвиватися саме за рахунок доходів від зйомки молодят. І незважаючи на те, що протягом приблизно 100 років з моменту зародження жанр весільного фото залишався досить консервативним, попит на цю послугу зростав щорічно.

2. Засоби та прийоми композиційного рішення і технологічного виконання фоторобіт за обраною темою

Сьогодні весільна фотографія – самостійний і динамічно розвиваючийся жанр, в якому можна виділити кілька різновидів і стилів зйомки. Однак основними вважаються два стилю: класичний і репортажний. Неважко здогадатися, що класичний (традиційний) стиль з’явився першим: це ті самі постановочні знімки середини XIX століття, покликані передати почуття молодят один до одного і залишитися на пам’ять майбутнім поколінням. Головним завданням фотографа була фіксація окремих моментів весільного дня (а іноді фотосесія робилася і до весілля) у вигляді сюжетних і портретних знімків. На фотографіях могли бути не тільки наречений з нареченою, але й батьки, подруги, друзі; робилися також загальні, групові знімки

Класичний стиль і сьогодні залишається одним з головних стилів весільної фотографії. Це і постановочні знімки в РАГСі або на виїзній реєстрації, і художні фотографії прогулянки молодят по парках або міських визначних пам’яток, і сюжетні – з розрізанням весільного торта або запалюванням «сімейного вогнища». Класичний стиль весільної фотографії передбачає обов’язкове позування нареченого і нареченої перед об’єктивом фотоапарата, а від фотографа потрібно уміння добитися від молодят потрібних поз і емоцій на обличчях, а також відмінне володіння навичками портретної зйомки. Саме класичні фотографії найчастіше ставлять у рамки і зберігають у сімейних фотоальбомах.

Класичний стиль весільної фотографії залишався єдиним приблизно до 30-х років ХХ століття. З появою компактних фотокамер і спалахів з’явився і став стрімко розвиватися репортажний стиль. Він також називається ілюстративним або весільною фотожурналістикою. Так чи інакше, репортажний стиль повністю протилежний класичному. Головна відмінність в тому, що фотограф не втручається в події, що відбуваються, а лише уважно спостерігає за ними і ловить найцікавіші моменти. Весільний репортаж не дарма вважається одним з найбільш складних видів зйомки: більшість моментів на весіллі повторити неможливо.

Вміння працювати «з першого дубля», бачити потрібний кадр в умовах постійно мінливої обстановки, встигати вчасно зафіксувати те, що відбувається – такі вимоги пред’являються до фотографа-репортера. Отримані фотознімки в цьому випадку розповідають глядачеві «живу» історію весільного дня, чого не можуть зробити традиційні, постановочні фотографії. Робота в репортажному стилі дозволяє фотографу проявити свою індивідуальність і власне бачення того, що відбувається. Дуже часто репортажні кадри виглядають цікавіше постановочних, оскільки в них фіксується і рух в танцях, і кидання букета і підв’язки, і розбивання келихів. Сьогодні часто можна бачити весільні фотографії з незвичними ракурсами, кутами зйомки, грою зі світлом і тінню тощо Можливість сучасних фотокамер знімати по декілька кадрів в секунду дозволяє відобразити, наприклад, такі унікальні речі, як політ букета в повітрі або удар келиха об асфальт з осколками, що розлітаються.

Існує ще кілька додаткових видів весільної фотозйомки, таких як передвесільна фотосесія (Love story, «Історія кохання»), коли наречений і наречена фотографуються за кілька днів до весілля, створюючи фотоинсценировку свого знайомства, першого побачення і т. д.; весільна фотозйомка в студії, що нагадує про самі перші фотографіїї XIX століття; а також виїзна фотозйомка зі студійним освітленням (фотограф з обладнанням виїжджає на місце прогулянки молодят або в ресторан, де проводиться банкет).

На сьогоднішній день більшість весільних фотографів воліють не дотримуватися якогось одного стилю, а працювати відразу в двох напрямках – як в класичному, так і репортажному. Довгий весільний день дозволяє зробити і постановочні, і репортажні кадри, і зафіксувати деталі і інтер’єри. Цифрові технології значно розширили можливості художньої обробки фотознімків, тому частина фотографій можуть бути чорно-білими або обробленими «під старовину», частина – кольоровими і яскравими, а частина – «розмитими» або зі зміненим фоном. Дуже популярні сьогодні весільні колажі, які роздруковуються форматом А4 або А3. Все залежить від художнього смаку і бачення фотографа.

У сьогоднішніх женихів і наречених є можливість вибрати будь-який стиль і спосіб обробки своїх весільних фотографій, не кажучи вже про те, що весільний альбом сьогодні може бути не тільки традиційний – паперовий і в палітурці, але і електронним – у вигляді барвистого слайд-шоу на DVD-диску. Жанр весільної фотографії знаходиться в постійному розвитку – з самого зародження «рухаючись в ногу» з іншими фотожанрами.

Зйомка ритуалу одруження. Фотографування в місцях, де проводиться реєстрація одруження, -рспортажный вид зйомки.

Умови ритуалу не тільки не допускають постановки сюжетів, але й категорично забороняють в будь-якій формі спілкування фотографа з присутніми в залі. Успіх зйомки значною мірою залежить від культури фотографа, його творчих навичок, уміння вибрати виграшний момент. Це ускладнює завдання і вимагає від фотографа зосередженої уваги і навички до цієї роботи. Будівництво Палаців одруження, величність і краса їх інтер’єрів, вдосконалення самого ритуалу одруження, його урочистість призвели до значного збільшення замовлень на фотозйомку в момент реєстрації шлюбу. Зміст знімків визначає хронологія проведення ритуалу. Фотограф фіксує всі значні моменти: урочисте проходження, розпис, вітання, вручення свідоцтва про шлюб та ін. На натурі молодят фотографують при відвідуванні меморіали в пам’ять про воїнів, загиблих у Великій Вітчизняній війні, біля пам’ятних місць, на фоні мальовничого пейзажу. Зйомка на натурі надає фотографу великі можливості використання світлових ефектів і композиційних рішень. Подібну зйомку краще виконувати на кольорових з подальшим виготовленням фотовідбитків і діапозитивів.

Рис.

Швидкість проходження ритуалу часом не дає можливості продублювати сюжет, а пропущений або невдало знятий момент неможливо заповнити. Звідси і рекомендація

Перший кадр будь-якого сюжету треба прагнути зняти на самому початку епізоду, щоб мати можливість повторити його. Зйомку здійснюють зазвичай малоформатними камерами. Тип фотоапарата вибирає сам фотограф. Під час зйомки у фотографа повинен бути під рукою другий апарат, яким без зволікання продовжують зйомку, якщо виявилася несправність. Враховуючи, що зйомка відбувається при русі людей, а наводка на різкість забирає багато часу і можна упустити цікаві моменти, фотограф часто користується шкалою відстаней, наявної на об’єктиві. Найбільш важлива сторона цієї специфічної зйомки -емоціональне рішення фотознімку. Воно вдасться лише тим, які володіють даром портретиста, спостережливістю і знаннями в фізіономіки. Звичайно, і не володіють цими якостями можуть зафіксувати цікаву емоційну фазу, але не в результаті вміння, а чисто випадково. Під час зйомки предметом пильного спостереження повинні бути тільки наречені. Стан їх зовнішності в момент зйомки можна розмежувати на дві сфери: сферу почуттів і сферу дії. Фотограф повинен прагнути знайти характерне рішення, пов’язавши ці два елементи. Однак якщо цього досягти неможливо з причин, не залежних від фотографа, то, безсумнівно, перевагу слід віддати відображенню на фотознімку емоційного стану молодят, так як в урочисту хвилину одруження – це головне.

2.1 Суть композиційних прийомів або засобів, які найбільш характерні для обраної теми

Композиція у фотографії подібна композиції в живописі – покликана підкреслювати красу, незвичайність або інші важливі особливості сюжету.

Ціль композиції – створити фотографію, що сподобається і вам, і глядачам, які будуть її розглядати. Композиція підкреслює виразність сприйняття знімка, і часто розкриває невидимі з першого погляду деталі. Правила можна використовувати для надання кадру динамічності, акцентування уваги на деталях, глибині сприйняття.

Кадрування:

Не все, що ми фотографуємо, виглядає на знімку виразно. Або в кадрі є щось зайве, або, навпаки, важливе опиняється «за кадром». Тут допоможе кадрування. Його можна проводити двома шляхами. Перший: зробити фотографію великого формату, а потім обрізати її. Другий: кадрувати фотографію на стадії друку, збільшуючи до потрібного формату найбільш значимі ділянки зображення (цей спосіб називається викадровка).

Композиційна рівновага в кадрі:

Виразність і завершеність знімку тісно пов’язані з поняттям «композиційна рівновага». Це термін умовний, але відомо, що закони рівноваги мас на площині існують об’єктивно, як закони зорового сприйняття.

Під «зоровою рівновагою» розуміється правильно знайдене фотографом співвідношення правої і лівої частин кадру, його верху і низу, що дає відчуття гармонії малюнка, стійкості, композиційної стрункості картини. Такий образотворчий результат досягається в тому випадку, коли зображуваний матеріал – фігура, предмети і всі інші компоненти малюнка розміщуються в рамці видошукача і на знімку так, що жодна з частин фотографічної картини не здається перевантаженою і гармонійно поєднується з іншими її частинами.

Золотий перетин

Правило золотого перетину дозволяє досягти гармонії в композиції за допомогою певних пропорцій і чисел. Вважається, що першим вивів це поняття Піфагор (VI ст. До н.е.) запозичивши знання у єгиптян і вавилонян. Це правило застосовували математики, архітектори, художники, біологи.

Якщо говорити точніше, золотий перетин – це поділ цілого на дві нерівні частини, у співвідношенні, як меньша частина відноситься до більшої, або більша частина до всього цілого і навпаки.

У математиці це легко продемонструваті на відрізку, тоді становится зрозуміліше про що йдеться (Ілюстрація 1.2).

Це співвідношення позначається буквою φ = 0,618 = 5/8. Менший відрізок відповідно = 0,382 = 3/8, а весь відрізок приймаємо за одиницю. (Ілюстрація 1.3)

Від краю кожної площині на відстані 5/8 і 3/8 проводені лінії. Точки перетину ліній часто називають – "зоровим центром", так як погляд людини затримується саме в цих точках, тому там ми і намагаємося розміщувати головні об’єкти композиції.

У ціфровій камері можна включити сітку видошукача і розрахувати де знаходяться ці точки, таким чином під час зйомки буде легше орієнтуватися де краще розміщувати об’єкти зйомки.

Фібоначчі італійський математик, вивчаючи природні явища відкрив золоту пропорцію чисел.

Ряд чисел 0, 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55 і т.д. відомий як ряд Фібоначчі. Числа стоять в особливій послідовності так, що кожне число, починаючи з третього, дорівнює сумі двох попередніх 2 + 3 = 5; 3 + 5 = 8; 5 + 8 = 13, 8 + 13 = 21 а відношення чисел, які розташовані поруч, наближається до відношення золотого перетину. Наприклад, 21: 34 = 0,617, а 34: 55 = 0,618.

Застосування золотого перетину і чисел Фібоначчі спостерігається в природі, в анатомії людини. Наприклад кількісне співвідношення частин тіла відповідає числам з ряду Фібоначчі.

 <#”802984.files/image006.gif”>

Фото 1. (практична частина)

Витримка 1/250

Діафрагма – f/2.2

ISO- 800

Фотоапарат – Canon 5D Mark II

Об`єктив – Canon EF 135 f/2.0 L

Фото 2 (практична частина)

Витримка 1/1600

Діафрагма – f/2.2

ISO- 200

Фотоапарат – Canon 5D Mark II

Об`єктив – Canon EF 135 f/2.0 L

Фото 3 (практична частина)

Витримка 1/2000

Діафрагма – f/4.0

ISO- 160

Фотоапарат – Canon 5D Mark II

Об`єктив – Canon EF 70-200 f/4.0 L

5. Процес обробки та друк фотовідбитків

.1 Обробка фотозображення в графічних редакторах та використання дизайнерських прийомів при підготовці їх до друку

Процес обробки відбувався за допомогою таких графічних редакторів, як: Adobe Photoshop CS5 та Adobe Photoshop Lightroom 4.

Всі зображення були зроблені у форматі RAW. Під форматом RAW розуміються оцифровані дані, отримані з матриці з мінімальною обробкою. RAW іноді називають «цифровим негативом», тим самим підкреслюючи, що:

RAW-файл не призначений для безпосередньої візуалізації (без попередньої конвертації). Кінцевий, візуально сприйманий універсальний графічний файл – це «відбиток» з «негативу», умови створення якого (як і при друку в плівковій фотографії) можна змінювати, отримуючи з одного і того ж «негативу» різні відбитки.

Обробка RAW-файлу дозволяє змінювати параметри кадру (такі як експозиція (в певних межах), яскравість, контраст, баланс білого, різкість, насиченість) безпосередньо перед конвертацією, як якщо б їх робили перед зйомкою. Це дозволяє отримати кінцеве зображення, не втративши при цьому занадто затемнені або занадто освітлені ділянки одного кадру, наприклад, пейзажу з темним лісом і яскравим небом або контрастного об’єкта.

Далі переходимо до ретуші шкіри. Так як ідеальної шкіри не буває, то такі інструменти як «Healingbrush», «Patch» або «CloneStamp» використовують майже в кожній фотографії. Після видалення дефектів шкіри, переходять до форми всього обличчя, вирівнюючи світло-тіньовий малюнок за допомогою техніки «DodgeandBurn». Її суть в тому, що освітлюють та затемняють потрібні ділянки шкіри таким чином, щоб добитись більшої виразності світла. Найчастіше за допомогою цієї техніки підвищують контрастність зображення, висвітлюючи світлі ділянки та затемняючи темні, також можуть послабити або й зовсім прибрати зморшки, шрами та інші дефекти.

Слід, однак, пам’ятати, що деякі параметри, наприклад, значна помилка експозиції, відсутність фокусу, змазаність корекції не піддаються.

Переваги цього формату: Набагато більше півтонів за рахунок більшого числа біт в цифровому представленні сигналу дозволяють сильніше коригувати знімки без появи дефектів (таких, як постерізация).

Колірний обхват RAW включає всі сприймані камерою кольори. Колірний обхват системи sRGB, в яку фотоапарати зазвичай конвертують дані з сенсора при збереженні в JPG, не містить жодного чистого спектрального кольору.

Можливість деякої корекції експозиції після зйомки. Можливість корекції балансу білого, контрасту, насиченості, яскравості та рівня шуму з тим же і кращою якістю, як якби відповідні налаштування були встановлені при фотографуванні.Можливість корекції недоліків об’єктива (віньєтування, хроматичної аберації) .

Перетворення може бути більш якісним, оскільки виконується потужним процесором комп’ютера без обмежень за часом, а не порівняно слабким процесором камери, який зобов’язаний обробити знімок швидко.

При зйомці в нестандартному спектральному діапазоні (наприклад, в ультрафіолеті або інфрачервоному світлі) можна досягти бажаного художнього ефекту і отримати якісний знімок.

Недоліки: Формат представлений безліччю несумісних видів.; При редагуванні без попереднього перетворення файлу виникають складнощі; Немає можливості перегляду файлів на побутових пристроях і комп’ютерах без попередньої конвертації; Потрібен час на перетворення у формати для Інтернету або друку.; Більший обсяг файлів, ніж при збереженні в JPEG; На карті пам’яті уміщається менше кадрів;

Більшість фотоапаратів, мають можливість запису в RAW, при серійної зйомці в JPEG можуть зняти до декількох десятків кадрів підряд або навіть знімати безперервно до заповнення карти пам’яті, у той час як максимальна довжина серії в RAW обчислюється, як правило, трохи більше десяти кадрів.

Приклади графічної обробки фотографій дипломного проекту.

Фото №1 (практична частина).

Фотографія була оброблена у Adobe Photoshop Lightroom. Під час обробки відбулася корекція експозиції, кривих, підвищення різкості, колірної температури, кадрування та конвертація з raw у jpeg.

Фото №2 (практична частина).

Спочатку фотографія була оброблена у Adobe Photoshop Lightroom. Під час обробки відбулася корекція експозиції, кривих, балансу білого, кадрування, підвищення різкості, позбавлення від переекспонування на певних ділянках, правка контрастності та конвертація з raw у jpeg. Далі фото було оброблено у Adobe Photoshop. Відбулося тонування зображення у теплий колір, підвищення різкості та зміна розміру зображення.

Фото №3 (практична частина).

Спочатку фотографія була оброблена у Adobe Photoshop Lightroom.. Відбулося підвищення різкості, насиченості, контрасту. Трохи додано заповнюючого світла щоб темні деталі не зникли. Також зображення було кадроване. Потім розмір фотографії був зменшений і відбулася конвертація з формату raw у jpeg.

5.2 Рекомендовані та використані способи друку фотовідбитків персональної фотоекспозиції

У сучасних фотолабораторіях основна маса фотографій друкується на спеціальних машинах, які називають мінілабі. Це обладнання орієнтоване на друк малих і середніх форматів – як правило,від 10 х 15 до 30 х 90 см включно. Особливість мінілабів полягає в оптимізації процесів під масову фотодрук типових ( не довільно ) форматів. За допомогою спеціальної лазерної або світлодіодним головки зображення з графічного RGB -файла експонується на фотопапір зі світлочутливої ​​емульсією, далі відбиток потрапляє в класичний «мокрий « процес. Сучасні мінілаби в сукупності з технологіями роботи по локальній мережі дозволяють друкувати 1000-1800 цифрових відбитків 10 х 15 на годину і більше. При друку з фотоплівки негатив чи слайд сканується спеціальним вбудованим сканером, далі робота з картинкою будується так само, як із звичайним файлом. У невеликих лабораторіях, де зупинка виробництва не надто критична для бізнесу, зазвичай є одна машина. У середніх же і великих лабораторіях рідко встановлено менше 2-3 високопродуктивних мінілабів.Оператор фотодруку робить корекцію кольору.

За останні кілька років ринок виробників мінілабів звузився до двох гігантів – компаній Noritsu і Fuji.

За неофіційними даними, в цей час робилися спроби до об’єднання відповідних підрозділів в єдину корпорацію, однак Антимонопольний комітет Японії цього не допустив. В результаті сьогодні обидві компанії виробляють практично однакові мінілаби, але під різними логотипами. Всі інші виробники мінілабів припинили свою діяльність. Віднедавна на ринку стали з’являтися китайські виробники, зокрема Sophia. Незважаючи на те, що їх мінілаби фактично копіюють Noritsu, якість цих машин залишає бажати кращого, тому використовуються такі машини в основному в лабораторіях без будь-яких значущих вимог до якості друку. Судячи з усього, частка подібних машин в світі поки несуттєва.

Крім мінілабів існують друкарські машини для великих форматів. Лідером « великого формату « у наш час є італійський виробник Durst. У цілому технології друку на цих машинах такі ж, як на мінілабі. Основні відмінності полягають у можливих форматах друку, дозволі і колірному охопленні, який, як правило, трохи вище для великих машин. Якщо мінілаби орієнтовані на типові формати, то машини великого формату дозволяють друкувати довільні розміри в межах максимально можливого.

Фотознімки були надруковані на цифровій фотолабораторії Noritsu QSS-3701 серії є сучасним високотехнологічним комплексом друку фотографій модельного ряду 2008 року.

Мінілаби QSS-3701/3702/3703 – ефективні, мультифункціональні минилабы з дружнім інтерфейсом, які дозволяють надавати широкий спектр послуг для найвимогливіших клієнтів.

Вони об’єднують у собі базові характеристики популярної серії QSS-32 з наступними двома особливостями:

Компоненти робочої станції (ПК, монітор, сканер і ін) можуть бути розділені, дозволяючи Вам розмістити їх так, як Вам зручно.

Може використовуватися як мережевий принтер. Можливе використання минилаба серії QSS-37 в мережі з різноманітними пристроями введення та/або різними принтерами.

ВЛАСТИВОСТІ NORITSU QSS-3701:

Лазерна система експонування в минилабах QSS-3701/3702/3703 забезпечує "живі", високоякісні відбитки з роздільною здатністю 300dpi.

Технологія обробки зображення AccuSmart дозволяє легко передавати натуральну красу сюжету, яку фотограф побачив у момент зйомки. Ця передова технологія забезпечує не тільки чудову якість знімків, але також застосовує відповідну корекцію, що дозволяє отримати відбитки найвищої якості, яка обмежена тільки можливостями джерела зображення

Сканер HS-1800 обробляє широкий діапазон плівок, включаючи 120, і сканери LS-600 (600 кадрів/годину) / LS-1100 (1200 кадрів/год) обробляють тільки 135 і IX240 плівки. Також ви можете використовувати сканер взагалі і використовувати QSS-3701/3702/3703 як автономний принтер.

EZ Контролер дозволяє легко виконувати багато важливих функцій, таких як PJP (друк з попереднім переглядом), створення фотографій value-added (рамки, мульти-фото тощо), розподіл замовлень, і корекція зображень. Крім того, видаються інструкції по включенню і виключенню машини, доповнені великою кількістю ілюстрацій, що полегшує читання і розуміння попереджуючих повідомлень і повідомлень про помилки.

Колориметр вбудований у процесор. Це дає можливість автоматичного проходження калібрувального відбитка через колориметр, після того як він виходить з сушіння, виключаючи необхідність робити це вручну. Також у серії минилабов QSS-37 є нова опція – «Control Strip Auto Loading Unit», яка дозволяє автоматично обробляти контрольні стрипи.

Світлодіодне підсвічування (стандартно) сортувальнику замовлень використовується, щоб вказати які замовлення були перервані і в якому лотку лежать фотографії з перерваного замовлення.

Швидка обробка.Фотолаби серії QSS-37 підтримують "швидку обробку", використовуючи комбінацію з хімії Fujifilm CP-49E і папери Fujifilm Color, щоб забезпечувати високоякісний сервіс "в один підхід", де клієнт може розмістити своє замовлення і забрати готові відбитки в той же візит (мають використовуватися тільки зазначені хімія і папір). Відбитки довжиною до 914,4мм (36"). Максимальна ширина паперу 305мм (12") і максимальна довжина 914,4мм (36") дають можливість надавати безліч різних послуг друку

6. Економічна частина

Багато підприємців хочуть створити власний бізнес без великих фінансових вкладень, грунтуючись на своїх професійних знаннях, навичках і уміннях.

Кожен фотограф бажає успішно працювати, переходячи від випадкових заробітків до створення власної фотостудії. Дане прагнення слід зміцнити, розробивши бізнес план відкриття фотостудії.

Якщо ви не знайомі з різноманіттям бізнес документації, то при його складанні можуть виникнути труднощі, тому є відмінна можливість скачати бізнес план фотостудії.

На сьогоднішній день ринок професійних фотопослуг представлений приватними фотографами, які працюють за запрошенням. Даний ринок не розвинений з точки зору централізованих фотопослуг, тому відкриття фотосалону є прекрасною бізнес ідеєю.

Для створення, організації та відкриття фотостудії необхідний готовий бізнес план фотостудії. Він допоможе визначити основні моменти організації, кроки для успішного розвитку.

Існує три джерела отримання прибутку в даній сфері послуг. Це професійна студійна фотозйомка для реклами, каталогів, буклетів, портфоліо, другий напрямок – це репортажна фотозйомка будь-яких подій. Третій напрям -здача в оренду приміщення та обладнання для проведення зйомок іншим особам.

Для успішного розвитку бізнесу фотосалон повинен пропонувати максимальний перелік послуг. В такий перелік можна внести фото на документи, сімейну фотографію і моментальне фото, створення портфоліо початківців моделей, фотошаржі і фотомонтажі.

Крім того, можна додати ряд інших послуг, які будуть затребувані клієнтами, наприклад, друк фото з різних носіїв.

При організації фотосалону необхідно ретельно підходити до вибору приміщення. Фотостудію слід розташовувати в нежитлових приміщеннях на першому поверсі спальних районів, у великих торгових центрах або на центральній вулиці міста

Остаточний варіант визначається фінансовими можливостями. Бажано відкривати салон в районі, де існує найменша конкуренція в даному секторі.

Оформлення приміщення має велике значення. Бажано, щоб воно було оформлено у відповідному стилі (ретро-фототехніка, готові роботи). У салоні повинно бути передбачено робоче місце адміністратора і гримерна. Значна частина первинних вкладень необхідна для купівлі обладнання: камер, освітлювальних приладів, штативів.

Так як до послуг фотостудій часто звертаються молодята, то студія повинна мати достатню кількість фахівців, які зможуть виїхати до місця одруження.

Після того, як студія буде готова до роботи, слід провести рекламну кампанію. У разі розташування фотостудії в спальному районі, необхідно розклеїти рекламні оголошення на рекламних стендах, організувати роздачу флаєрів. Також необхідно виготовити барвистий штендер на головній вулиці, зробити помітну і яскраву вивіску.

В економічній частині дипломної роботи розглядається проект створення нового підприємства шляхом реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю з трьома засновниками й участю позикового капіталу у формі кредиту на покупку устаткування в сфері надання фото послуг. Основну увагу в роботі приділяється розрахунку основних економічних показників , що характеризують ефективність діяльності підприємства. Вихідними даними є такі умови :

. Підприємство є платником податку на прибуток

. Плануємний обсяг реалізації :

·                  Замовлень – 7300 шт.

·        Середня вартість одного замовлення з ПДВ – 230 грн..

. Заплановані витрати, грн.. :

·        сировина та матеріали ( Вс) – 462459 грн.

·        паливо та енергія(Вп) – 72713 грн.

·        заробітна плата (Зп) – 137971 грн.

·        нарахування на соц.страх. (Відр) – 52235 грн.

·        Цехові витрати – 256343 грн.

·        Виробнича собівартість ( Вир.В ) – 981723 грн.

·        Позавиробничі витрати(витрати на маркетинг) (Мар) -107059 грн.

·        Загальногосподарські витрати (В.з.г.) – 88871 грн.

·        Повна собівартість – 1177654 грн.

6.1 Розрахунок основних показників господарської діяльності

На процес встановлення цін впливає цілий комплекс факторів, основними з яких є вартісноутворюючі та ринкові.

Ціноутворення – встановлення ціни на доставлені на ринок або надані споживачеві у процесі виготовлення товари чи послуги.

Ціноутворення починається з методики розрахунку ціни пропозиції, до якої належать такі основні елементи, як визначення завдання ціноутворення, оцінка витрат виробництва підприємства (собівартості продукції), вивчення попиту, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення і встановлення остаточної ціни.

Завдання ціноутворення визначають у процесі вибору таких варіантів поведінки підприємства на ринку і цінової політики:

забезпечення виживання підприємства;

максимізація прибутку і розширене відтворення індивідуального та колективного капіталу;

входження в лідируючу групу підприємств за величиною ринків збуту, привласненого прибутку, якості виготовлених товарів та надання послуг.

Основним завданням є максимізація прибутку, оскільки в ньому певною мірою відображаються всі інші завдання.

Вибір методу ціноутворення дає змогу звузити діапазон цін, у межах якого буде обрана остаточна ціна товару.

Існує кілька найважливіших методів ціноутворення:

) середні витрати виробництва плюс прибуток;

) одержання цільової норми прибутку на інвестований капітал;

) оцінка очікуваної цінності товару (за якого основою ціноутворення є сприйняття споживачем цінності пропонованого товару, використання сприятливого моменту купівлі-продажу); 4) врахування рівня поточних цін (до уваги беруть насамперед ціни конкурентів, а зміна ними цін, як правило, зумовлює зміну цін інших компаній); без тісного зв’язку з витратами підприємства не існує; 5) метод закритих торгів (на підставі очікуваних цінових пропозицій конкурентів з метою отримання замовлення та укладання контракту з вигідним і перспективним клієнтом). Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут – повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості. Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін. Прибуток – це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності. Розрізняють прибуток обліковий (бухгалтерський), економічний і нормальний. Обліковий (бухгалтерський) прибуток – це різниця між ціною реалізованої продукції і витратами на її виробництво. Нормальний прибуток – це винагорода за підприємницьку діяльність, складова витрат виробництва. Економічний прибуток – це різниця між обліковим і нормальним прибутком. Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність. Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Для того, щоб зробити висновки про діяльність підприємства необхідно ввести показник, який би прямолінійно відображав результати цієї діяльності. Таким показником у господарській діяльності є рентабельність.

Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат.

При обчисленні рентабельності необхідно враховувати наступні пункти:

. Ємність ринку – кількість даної продукції, що може бути реалізована на ринку

. Відсоток охоплення ринку – частка нашої продукції на ринку; умовно приймаємо 100%

. Виробнича програма – кількість продукції, що ми збираємося виробляти 7300 шт (N)

. Відпускна ціна (

) – ціна одиниці послуги ( замовлення ) з урахуванням ПДВ – 230 грн.;

ПДВ = ЦзПДВ *20% /120%

ПДВ= 230*20% /120%=38,33 грн.;

ЦбПДВ =ЦзПДВ-ПДВ

ЦбПДВ = 230-38,33 =191,67грн.;

. Виручка від реалізації:

(1)

Виручка = 230*7300=1679000 (грн.)

Виручка = 1679000 грн

6. Витрати на виробництво  981723 (грн);

. Витрати на маркетинг (

) – витрати, що необхідно зробити для рекламування, просування товару на ринок для забезпечення надалі більшої кількості реалізації.

Мар = 107059 (грн);

Таблиця 1. Бюджет маркетингу

8. Загальні витрати витрати на маркетинг , виробництво , загальногосподарські витрати:

+ В з.,

Заг В =981723+107059+88871=1177653 (грн.);

Заг В = 1177653 (грн.)

9. Податок на додану вартість (ПДВ):

ПДВ= 1679000*20/120 = 279833,33 (грн.)

10. Прибуток підприємства обчислюється по формулі:

ПП =1679000-279833,33-117765 = 221613,67 (грн.)

11. Податок із прибутку . Ставка 18%

Под.П =18%*221613,67 = 39890,46 (грн.)

12. Прибуток у розпорядженні – "чистий" прибуток підприємства:

,

Прибуток чист. = 221613,67-39890,46 = 181723,21 (грн.)

Таблиця 2. План розподілу прибутку

13. Рентабельність продукції

,

Р = 221613,67/1177653*100%=18 (%)

Таблиця 3. Основні показники господарської діяльності

Таблица

Таблиця 4. Необхідне основне і допоміжне устаткування, його вартість на 2014 р.

Таблиця 5. Визначення рівня загальної рентабельності

Визначення крапки беззбитковості

Рівень беззбитковості по кожному виду продукції визначається виходячи з середнього рівня цін без податку на додану вартість. У зв’язку з тим, що при наявності декількох видів продукції, що випускається, на підприємстві розділити витрати на постійні і змінні дуже складно, то за постійні витрати приймають найбільший планований рівень накладних витрат, розподілений по видах продукції відповідно до частки основної заробітної плати в загальному фонді заробітної плати в 1 році. Саме такий підхід дозволяє визначити скільки продукції кожного виду необхідно продати для досягнення беззбитковості фірми. Також використовується традиційний підхід при визначенні крапки беззбитковості в умовах випуску/продажу декількох видів виробів – визначення крапки беззбитковості на одну гривню товарної продукції.

Для знаходження точки беззбитковості необхідно матизначення наступних величин:

. Умовно-постійні затрати – затрати по утриманню і експлуатації приміщення, обладнання, організації виробництва, управління:

Уп = ЗВ + НевирВ

Уп = 256343+88871+107059= 421344 (грн.)

ЗВ – цехові і згальногосподарські витрати;

Невир В – поза виробничі витрати. ( Мар)

Мар – витрати на маркетинг;

2. Умовно-змінні затрати – це затрати, загальна сума яких за певний час залежить від об’єму виготовленої продукції, віднесені до виробничої програми:

Узм= (М + Зп + Відр) / Н

Узм = (535172+137971+52235)/7300= 99,36 (грн.)

М = Вс + Вп

М = 462459+72713=535172 (грн.)

Зп – основна і додаткова зарплата;

Відр. – нарахування на соц страхування.

Н – кількість замовлень . шт

ТБ= 452253/191,67-99,36 =4899 (шт.)

Ц – ціна замовлення без врахування ПДВ.

Критичним об’ємом виробництва продукції, вище якого виробництво стає рентабельним, являється 4899 штук замовлень. Критичний обсяг виробництва ( точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому вимірі , що є більш прийнятним для багатопродуктного виробництва. У цьому разі

Вкр = Уп / К

Вкр = 452253/0,48=942193,75 (грн.)

Вкр – критичний обсяг виробництва , грн.

К – коефіцієнт маржинального прибутку

К = (В- Сзм) / В

К = 1399166,67-725378/1399166,67 = 0,48

Сзм -загальна величина змінних витрат

В -виручка , грн. без ПДВ

Сзм = М + Зп + Відр,

Сзм = 535172+137971+5253=725378 (грн)

Що більшим є обсяг виробництва над його критичну величину , то вищою є економічна безпека виробництва .

7. Охорона праці

.1 Загальні питання охорони праці фотостудії

Професійні фотохудожники працюють в студіях, або інших приміщеннях та на природі. У виробничому процесі мають місце певні небезпеки. У виробничому середовищі, тобто в сукупності фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на працівника під час виконання ним трудових обов’язків, велике значення мають безпечні умови праці – техніка безпеки.

Основна задача – не допустити виробничої травми, нещасного випадку на підприємстві, запроваджуючи профілактичні засоби та заходи щодо охорони праці.

Законодавчими актами, що визначають основні положення з питань охорони праці є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти, що забезпечують гарантії прав працівників під час укладання договору, під час роботи, пільги і компенсації за тяжкі і шкідливі умови праці, відшкодування у разі втрати здоров’я, або життя, обов’язкові медичні огляди, тощо.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці підприємства є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всіх працівників, не залежно від Форми власності підприємства.

Нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП), що діють на підприємстві – це норми, правила, вимоги, положення інструкції та інші документи, обов’язкові до виконання.

Перелік законодавчих і нормативно-правових актив приводяться реєстрі.

Крім НПАОП в Україні діють санітарні норми (СН), будівельні норми і правила (БНіП).

До приміщення виконання робіт і працівників представляються певні вимоги з охорони праці, а саме до виробничої санітарії, мікроклімату приміщень, вентиляції, опалення, освітлення, попередження негативного впливу шкідливих і небезпечних факторів пожежної безпеки.

Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у виробничих приміщеннях у холодні та перехідні умови: температура повітря не нижче 20-22° С, відносна вологість повітря 40-60%, швидкість руху повітря не більше 0,2 м/с. Освітлення: природне – не менше 1/6 площі приміщення, штучне – світильники з люмінесцентними лампами білого кольору (ЛБ). На робочих місцях передбачено комбіноване освітлення (місцеве – лампа розжарювання, галогенні лампи в колбі з молочного скла та загальне). Освітленість робочих місць 500-1600 лк. Вентиляційна система приміщення, що стоять окремо, природна, через фрамуги, а на першому поверсі багатоквартирного будинку – окремо від вентиляції будинку, примусова. Шум від роботи вентиляційних установок не більше 55 дБл.

Водопостачання та водовідведення у всіх приміщеннях, або централізоване, або місцеве. Але воно повинне забезпечувати потреби виробничі, господарські та пожежогасіння. Рівні локальної вібрації від обладнання не повинні перевищувати допустимі норми згідно СПіН.

7.2 Організація охорони праці фотостудії

Організація       охорони праці в підприємстві покладається на роботодавця. Він створює на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства у галузі охорони праці.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих в процесі виконання робіт чи під час перебування на території, знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила користування засобами колективного та індивідуального захисту, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

За порушення зазначених вимог працівник несе безпосередню відповідальність                                (адміністративну,   дисциплінарну,   матеріальну,   або кримінальну).

Робоче місце фотохудожника розташоване на відстані 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1 м, між собою робочі місця не менше 1,5 м (коли є декілька робочих місць в одному приміщенні). Відносно вікон робоче місце розташоване так, щоб природне світло падало на нього з боку, переважно зліва. Робочі місця розташовані так, щоб уникнути потрапляння в очі прямого світла. Джерела світла розташовані з обох боків екрана паралельно напрямку погляду працюючого. Для уникнення світлових відблисків екрана, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення, або сонячних променів, на вікнах установлюють жалюзі.

З метою недопущення травматизму в фотостудії приміщенні, проводиться навчання з питань охорони праці: інструктажі з охорони праці(вступний, первинний,         повторний,          позаплановий     та цільовий         (у      випадку необхідності).

Інструкції з охорони праці вивчаються безпосередньо на робочому місці перед початком роботи під розписку.

Громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці здійснюють профспілки (технічний інспектор), а де їх немає – уповноважений трудового колективу. Державний нагляд за виконанням законодавства з питань охорони праці здійснюють територіальні управління Держгірпромнагляду (державні інспектори).

Електропостачання (назва підприємства) по ступені забезпечення надійності належить до третьої категорії з напругою 380/220 В. Контролювати стан ізоляції проводів потрібно не менше одного разу спеціалістами.

Розслідування та облік нещасних випадків проводиться на загальних положеннях.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише при умові ретельного вивчення їх причин, які поділені на п’ять груп:

– організаційні (невиконання заходів щодо охорони праці, порушення технічних регламентів, правил експлуатації устаткування, тощо);

– технічні (несправність устаткування, недосконалість технологічних процесів, тощо);

– санітарно-гігієнічні (поганий мікроклімат, недосконале освітлення, шум, вібрація);

– економічні (низький заробіток, неритмічність роботи, тощо);

– психофізіологічні (монотонність праці, помилкові дії внаслідок втоми, тощо).

З метою запобігання, попередження, недопущення травматизму, або профзахворювань, повинні проводитись певні заходи.

Організаційні: проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог охорони праці.

Технічні заходи: модернізація обладнання, перепланування його і розміщення.

Санітарно-виробничі: придбання пристроїв, які захищають від різного роду випромінення, пилу, шуму, вібрації, удосконалення вентиляційних систем, систем опалення, встановлення кондиціонерів, встановлення душових, гардеробних приміщень.

Медико-профілактичні заходи: придбання миючих та знешкоджуючих засобів, спецодягу, організація профілактичних медоглядів, лівально-профілактичного харчування, тощо.

Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та точності сприймання зорової інформації. Тому в підприємстві широко використовуються знаки безпеки праці, які встановлюються в місцях, перебування в яких пов’язано із можливою дією шкідливих, або небезпечних чинників. Вони повинні контрастно виділятись на фоні, що їх оточує та знаходиться в полі зору працівників.

7.3 Вимоги безпеки при виконанні зйомки весільного свята

Безпечність виробничого процесу – це властивість виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, установлених нормативною документацією ( правильним вибором технології, вибором матеріалів, способів зберігання матеріалів тощо).

Виробничий процес не повинен забруднювати навколишнє середовище, а також спричинювати вибухи чи пожежі.

Структура виробничого процесу при роботі представляє собою.

Загальні вимоги безпеки виробничого процесу :

·        усунення безпосереднього контакту працівника з вихідними матеріалами, напівфабрикатами, продукцією та відходами виробництва, які чинять на нього небезпечний та шкідливі впливи ;

·        застосування засобів колективного захисту працюючих ;

·        застосування комплексної механізації, автоматизації та комп’ютеризації виробництва ;

·        раціональна організація праці та відпочинку з метою профілактики монотонності ;

·        своєчасне видалення та знешкодження відходів виробництва, які є джерелами шкідливих та небезпечних чинників ;

·        забезпечення пожежної безпеки об’єкта.

Електробезпека – це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист працівників від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму електродуг електромагнітного поля і статичної електрики (блискавки).

Електробезпека в приміщенні забезпечується конструкцією електроустановок, технічними способами та засобами захисту, організаційними та технічними заходами. Технічні способи та засоби: захисне занулення, заземлення, вимикання, розділення мереж.

Організаційні та технічні заходи : ізольовані електрозахисті засоби, огороджувальні засоби, запобіжні електрозахисті засоби та пристосування. Кожен працівник зобов’язаний знати і уміти звільнити потерпілого від дії електроструму, і надати першу допомогу при ураженні елктричним струмом працівника.

Основним обладнанням робочого місця фотографа є монітор, системний блок, клавіатура. Сканер та принтер використовується як обладнання загального використання. Вимоги безпеки праці під час роботи на комп’ютерному обладнанні включають в себе загальні вимоги, вимоги безпеки перед початком роботи, під час роботи, після закінчення роботи та в аварійних ситуаціях.

Вимоги безпеки при роботі з фото обладнанням (фотоапарати, сканери, цифрові камери, тощо).

Правила користування фотоапаратом. Сьогодні фотоапаратом вміють користуватися навіть діти. Однак не варто забувати, що фотоапарат – це електронний пристрій, при роботі з яким не варто забувати про безпеку. Отже, основні правила:

–  Не   розбирайте    фотоапарат   самостійно,    а    зверніться    до кваліфікованого фахівця. Врахуйте, що при розбірці фотоапарата гарантія виробника на нього анулюється.

– Не направляйте об’єктив на відкрите сонце і не дивіться на нього через видошукач. Сонце може пошкодити матрицю фотоапарата, вивести з ладу автоматику і зашкодити Вашому зору.

Не зберігайте та не використовуйте фотоапарат з умов підвищених/ знижених температур, підвищеної вологості та у агресивному середовищі (природна сіль на березі моря, різні виробництва і т.п.).

– Захищайте фотоапарат від попадання в нього дрібних частинок: пилу, піску, вологи.

– Не тримайте фотоапарат поблизу сильних джерел електромагнітних випромінювань: СВЧ-печі, телевізора, холодильника і т.д.

Використання фотоапарата відразу після різкої зміни температур може призвести до негативних наслідків.

– Бережіть камеру від падінь та ударів.

Правила техніки безпеки при роботі у фотостудії:

Забороняється використання апаратури з оголеними проводами, ознаками іскріння або іншими неполадками, які можуть викликати загоряння або коротке замикання.

Забороняється використання апаратури з несправними механічними кріпленнями.

– Знімання софт-боксів та заміна насадок проводиться тільки при знеструмленій апаратурі. Якщо Ви не вмієте цього робити, проконсультуйтеся заздалегідь. Ви можете пошкодити кріплення або лампи.

– Не допускається підключення до однієї електричної розетки апаратури з сумарним енергоспоживанням більше 1000 Вт

При переміщенні освітлювачі необхідно відключити від мережі.

– При роботі з елементами освітлювачів, що піддаються термальному нагріванню, слід дочекатися їх повного охолодження.

Заміну ламп, пілотних ламп, перегорілих запобіжників або яких-небудь несправних елементів виробляють тільки співробітники студії.

У разі задимлення приміщення або при інших несправностях, слід негайно знеструмити всі електроприлади і звернутися до адміністрації студії.

Забороняється використання в студії-яких сторонніх електроприладів без узгодження з адміністрацією.

Механічне регулювання освітлювального обладнання слід проводити при вимкненому живленні, уникаючи динамічних ударів і зламу кріпильних механізмів.

Вимоги до компютерної системи. Основним обладнанням робочого місця користувача комп’ютера є монітор, системний блок та клавіатура.

Робочі місця мають бути розташовані на відстані не менше 1,5 м від стіни з вікнами, від інших стін на відстані 1м, між собою на відстані не менше 1,5 м. Відносно вікон робоче місце доцільно розташовувати таким чином, щоб природне світло падало на нього збоку, переважно зліва.

Робочі місця слід рошташовувати так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Джерела освітлення рекомендується розташовувати з обох боків екрану паралельно напрямку погляду. Для уникнення світлових відблисків екрану, клавіатури в напрямку очей користувача, від світильників загального освітлення або сонячних променів, необхідно використовувати антиполискові сітки, спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки, на вікнах – жалюзі.

Екран дисплея повинен бути розташованим перпендикулярно до напрямку погляду. Якщо він розташований під кутом, то стає причиною сутулості. Відстань від дисплея до очей повинна трохи перевищувати звичну відстань між книгою та очима. Перед екраном монітора, особливо старих типів, повинен бути спеціальний захисний екран. При його відсутності треба сидіти на відстані витягнутої руки від монітора.

Фільтри з металевої або нейлонової сітки використовувати не рекомендується,  тому         що    сітка  спотворює зображення         через інтерференцію світла. Найкращу якість зображення забезпечують скляні поляризаційні фільтри. Вони усувають практично всі відблиски, роблять зображення чітким і контрастним.

Ще одним моментом, який стосується зору, є необхідність створення неоднорідного поля зору. Для цього можна розвісити на поверхнях (стінах) плакати та картини, виконані у спокійних тонах. Наприклад, пейзажі.

При роботі з текстовою інформацією (в режимі введення даних та редагування тексту, читання з екрану) найбільш фізіологічним правильним є зображення чорних знаків на світлому (чорному) фоні.

Монітор повинен бути розташований на робочому місці так, щоб поверхня екрана знаходилася в центрі поля зору на відстані 400-700 мм від очей користувача. Рекомендується розміщувати елементи робочого місця так, щоб витримувалася однакова відстань очей від екрана, клавіатури, тексту.

Вимоги безпеки перед початком роботи:

– увімкнути систему кондиціювання в приміщенні;

– перевірити надійність встановлення апаратури на робочому столі. Повернути монітор так, щоб було зручно дивитися на екран – під прямим кутом (а не збоку) і трохи зверху вниз, при цьому екран має бути трохи нахиленим, нижній його край ближче до оператора;

перевірити загальний стан апаратури, перевірити справність електропроводки, з’єднувальних шнурів, штепсельних вилок, розеток, заземлення захисного екрана;

– відрегулювати освітленість робочого місця;

– відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, зручний для користувача нахил його спинки;

– приєднати до системного блоку необхідну апаратуру. Усі кабелі, що з’єднюють системний блок з іншими пристроями, слід вставляти та виймати при вимкненому комп’ютері;

– ввімкнути апаратуру комп’ютера вимикачами на корпусах в послідовності: монітор, системний блок, принтер (якщо передбачається друкування);

– відрегулювати яскравість свічення монітора, мінімальний розмір світної точки, фокусування, контрастність. Не слід робити зображення надто яскравим, щоб не втомлювати очей.

Вимоги безпеки під час виконання роботи:

необхідно стійко розташовувати клавіатуру на робочому столі, не опускати її хитання. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися;

для забезпечення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу «миша» належить забезпечувати вільну велику поверхню столу для переміщення «миші» і зручного упору ліктьового суглоба;

– не дозволяються посторонні розмови, подразнюючі шуми;

– періодично при вимкненому комп’ютері прибирати ледь змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою порох з поверхонь апаратури. Екран ВДТ та захисний екран протирають ганчіркою, змоченою у спирті. Не дозволяється використовувати рідинні або аерозольні засоби чищення поверхонь комп’ютера.

7.4 Пожежна безпека в фотостудії

Під пожежною безпекою розуміється такий стан об’єкта, коли виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людейнебезпечних чинників пожежі та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Приміщення відноситься до категорії В, класу П – 11 а.

Згідно Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій. Роботодавці, власники підприємств зобов’язані розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, забезпечувати дотримання протипожежних вимог, норм, правил, а також вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду, організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки.

Пожежна безпека підприємства забезпечується :

системою попередження пожежі (комплексом заходів і засобів, направлених на попередження пожежі) ;

системою пожежного захисту (комплексом організаційних і технічних засобів, направлених на попередження дії на працюючих негативних факторів пожежі та обмеження матеріальної шкоди ).

Приміщення забезпечене пожежною сигналізацією і зв’язком. Пожежні оповіщувачі ручні та автоматичні (теплові типу ИП 105 та димовий ИПД).

Основними системами комплексу заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки є система запобігання пожежі, система протипожежного захисту та система організаційно-технічних заходів.

Система запобігання пожежі – це створення умов до унеможливлювання виникнення пожежі, тобто щоб не було умов для виникнення пожежі, запобігання утвореного горючого середовища, запобігання виникнення в горючому середовищі джерела запалювання.

Система протипожежного захисту включає в себе сукупність заходів і засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних чинників пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.

Протипожежний захист підприємства забезпечується:

обмеженням розмірів та поширення пожежі, тобто дотриманням вимог по планування та розміщенню виробничих приміщень , систем вентиляції, кабельних комунікацій, встановленням систем автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння;

обмеженням розвитку пожежі, тобто виконання вимог до оздоблювальних матеріалів, обмеження кількості горючих матеріалів;

забезпеченням безпечної евакуації людей та майна, тобто раціональні евакуаційні шляхи, влаштування систем протидимового захисту, застосування аварійного вимкнення устаткування та комунікацій;

· створення умов для успішного гасіння пожежі, тобто встановленням в приміщеннях систем пожежної автоматики, забезпечення приміщень вогнегасниками, утримання в належному стані території, під’їздів до будівель, пожежних водоймищ, гідрантів.

Всі засоби пожежогасіння повинні знаходитись в місцях, що добре видно, захаращувати доступ до них заборонено. Використовувати пожежний інвентар та засоби пожежогасіння для господарських, виробничих та інших цілей заборонено. Увесь пожежний інвентар та засоби пожежогасіння періодично перевіряються та випробовуються з занесенням результатів в спеціальний журнал.

Всі працівники, під час прийняття на роботу і щорічно, проходять інструктаж з питань пожежної безпеки. Особи, що не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з пожежної безпеки, забороняються.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) працівник зобов’язаний негайно повідомити про це по телефону 101 пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також назвати своє прізвище, повідомити про це керівника підприємства чи іншу відповідальну посадову особу, вжити заходів до евакуації людей, гасіння пожежі та збереження майна та матеріальних цінностей.

У разі необхідності викликати інші аварійні служби.

Висновки

Весільна фотозйомка – це ціле мистецтво. Адже саме у фотографіях буде зберігатися пам’ять про найщасливіший день у житті кожної закоханої пари. Існує кілька видів весільної зйомки, кожен з яких по-своєму прекрасний і дозволяє вибрати нареченим відповідний жанр.

Однією з найпопулярніших на весіллях є репортажна фотозйомка. Її особливість полягає в тому, що фотограф виступає в ролі спостерігача, він знімає те, що відбувається і не втручається в хід подій. В результаті виходять фотографії з живими, непідробленими емоціями і чітким відтворенням картини відбувається.

Репортажну фотозйомку зазвичай використовують під час офіційної церемонії одруження. Фотограф повинен встигнути «зловити» ключові моменти: обмін кільцями, розпис, перший поцілунок.

А ось на весільній прогулянці, де і відбуватиметься основна частина фотосесії молодят, фахівець зможе попрацювати в постановочному або портретному жанрі.

Показати характер, переживання нареченого і нареченої в цей найважливіший момент їхнього життя, вибрати ракурс, який найбільш підкреслить красу молодої пари, підібрати відповідний фон і деталі – все це дуже непросто, але надзвичайно цікаво.

До речі, якщо весільний фотограф знімає процес приготування нареченого і нареченої перед початком торжества, то тут він також може використовувати постановочний жанр. Наприклад, наречена, поправляющая підв’язку і одягає намисто, або наречений, застібає запонки і зав’язує краватку.

Обробка весільного фото не повинна змінювати знімок до невпізнання, вона лише повинна підкреслювати те, що хотів передати фотограф в даному кадрі.

Більшість фотографів зараз віддають разом в кольоровими також і чорно-білі фотознімки, так останні по-справжньому передають всі емоції і переживання молодят в їх світлий день.

Весільна фотографія – прекрасна можливість для майстра відточити своє мистецтво і створити одні з найяскравіших, найзворушливіших і живих знімків.

Список використаних джерел

1.      Баканов А.П. «Точка зйомки та композиція знімка», М., Искусство, 1989

2.      Весільні фотографи http://www.aprilstudio.net/ru/10-luchshilch-mirovylch-svadebnvkh-fotografov <http://www.aprilstudio.net/ru/10-luchshilch-mirovylchsvadebnvkh-fotografov>

3.      Волгин А.Г. "Фотография. 100 рецептов", М., 1993

4.      Голубева О.Л. «Основы композиции», «Искусство», М., 2004

5.      Горбатов В. А, Тамицкий Э.Д. «Фотография», СПб : М.,Легпромбытиздат, 1985

6.      Гурлев Д.С. Довідник по фотографії, М., Техніка, 1989

7.      Дико Л.П. «Основы композиции в фотографии», М., Высшая школа, 1989

8.      Дико Л.П., Головня А.Д. «Фотокомпозиція», К., Мистецтво, 1989

9.      Железняков В.А. «Колір та контраст», М., Мир, 1990

10.    Килпатрик Д. «Світло та освітлення», М., Мир, 1988

.        Краткий справочник фотолюбителя. Под редакцией А.А. Панфилова.М., 1984

12.    Л.Г. Агафонова, О.В. Рога Підготовка бізнес-плану: Практикум. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во „Знання», КОО, 2001. – 158 с.

13.    Лапин А.И. «Фотография как…», М.„ 2004

14.    Ли Фрост «Современная фотография», «Арт – родник», М., 2003

.        МаркГейлер «Основи композиції та художньої фотоз’йомки», М., 2005

16.    Нюанси весільної фотографії http://vipsvadba.net/foto-i-video/svadebnaya-fotografiya-nyuansyi-ispolneniya.html <http://vipsvadba.net/foto-ivideo/svadebnaya-fotografiya-nyuansyi-ispolneniya.html>

17.    Пол Ф. Джироу «Весільна цифрова фотографія. Крок за кроком».

18.    Раушенбах Б. «Геометрия картины и зрительное восприятие», «Азбука-классика», С-П., 2003

19.    Рудольф Арнхейм «Искусство и визуальное восприятие», «Прогресс», М., 1974

20.    С.М. Клименко, О.С. Дуброва Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: Навч. пос. – К.: КНЕУ, 2005

.        С.Ф. Покропивний Економіка підпрємстваВид. – 2-ге, переробл. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с., іл.

.        С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. пос. – К.: КНЕУ, 1999. – 208 с.

.        С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко, Л.М. Шапринська Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. метод. Посібник для самост. вивч. диск. – К.: КНЕУ, 2001. – 160 с.

.        Симонов А.Г. «Фотографування при штучному освітлені», П., Рассвет, 2001

.        Т.О. Примак «Економіка підприємства» : Навч .посібник .

.        Тєлєтов О. С. Маркетинг у промисловості: Підручник. – : К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.

27.    Ф.Котлер .Основи маркетингу.

28.    Фельдман Я. Д., Курський Л. Д. «Техніка та технологія фотозйомки», М., 1981

29.