Обласне відділення Національної спілки письменників України в культуротворчому просторі Рівненщини

Подробнее о Культорологии: Скачать дипломную работу

Вид работы: Дипломная (ВКР)
Предмет: Культурология
Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 82,39 Кб

Обласне відділення Національної спілки письменників України в культуротворчому просторі Рівненщини

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Художньо-педагогічний факультет

Кафедра культурології

Дипломна робота

Обласне відділення Національної спілки письменників України в культуротворчому просторі Рівненщини

дипломна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

з напряму підготовки 0201 «Культура»

спеціальності 6.020101 «Культурологія»

Трофимчук Віта Олександрівна

Науковий керівник

доцент Шолудько Наталя Гаврилівна

РІВНЕ-2011р.

Зміст

Вступ

Розділ І. Національна спілка письменників України: становлення та розгортання діяльності

.1 Історико-культурні передумови створення Національної спілки письменників України

.2 Формування обласних осередків Спілки

.3 Рівненська організація Національної спілки письменників України на тлі художньо-мистецького середовища краю

Розділ ІІ. Рівненська організація Національної спілки письменників України: здобутки, тенденції, перспективи

.1 Персоналії: творче різноманіття

.2 Видавнича діяльність

.3 Робота з молоддю як форма участі спілчан у культуротворчих процесах краю

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Упродовж всієї історії література відігравала важливу роль в житті людини. Здавна за допомогою слова люди звикли передавати один одному свої думки, почуття, переконання. Сьогодні в усьому світі митці гуртуються, майже у всіх країнах є обєднання письменників, художників, композиторів під різними вивісками. У Франції, наприклад вони належать до академії мистецтв, та переважно це таки спілки. Є альтернативні угрупування й в Україні також.

Але відмінною рисою Національної спілки письменників України є те, що вона професійна й громадянська, тобто окрім чисто творчого аспекту, є ще й інші, серед яких обовязкова просвітницька робота та участь спілчан у громадському житті краю.

І насамкінець. Перше слово у назві організації – Національна – коментарів не потребує. Кожен письменник – патріот, який відстоює українську мову і Українську державу.

Тож 37 членів Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України (у складі якої діє й регіональна Дубенська письменницька організація, очолювана Любовю Пшеничною) живуть і працюють відповідно до вищесказаного. Вони пишуть, у міру можливості намагаються видати свої книги, ходять на зустрічі з читачами, організовують літературні свята та заходи, присвячені видатним постатям минулого, дотичним до нашого краю.

Іноді можна почути: а навіщо та спілка письменників? Це ж сталінський анахронізм, задуманий для пропаганди комуністичних ідей! Дійсно, саме таким колись був задум, однак ідеологічне військо на чолі з письменницькими «генералами» виявилося найрозхристанішим з-поміж усіх створених тоді структур. Більше того, саме воно розхристало тоталітарну систему і призвело до її руйнації – згадаймо, що натхненниками товариства шанувальників української мови імені Т. Г. Шевченка та Народного Руху України були саме члени Спілки письменників. Безліч письменницьких імен закарбовано в мартирологах жертв режиму, і стільки ж нині сущих членів Спілки мають, окрім спілчанського квитка ще й посвідчення реабілітованого.

Сьогодні Спілка письменників – це не просто літературна організація, це осередок, навколо якого згуртовується творча молодь краю і формується нове покоління літераторів.

З огляду на те, що Рівненська організація Спілки письменників України, ось уже чверть століття працюючи на теренах області, обєднавши у своїх лавах літераторів краю, зробила значний внесок у розвиток українського письменства, у формування культурно-мистецького середовища, здійснюючи постійно просвітницьку діяльність, стверджувала пріоритети українського слова, вважаємо дослідження діяльності такої організації актуальним.

Стан вивчення проблеми. Серед опрацьованої нами літератури немає фундаментальних теоретичних праць, в яких би була висвітлена історія та основні засади діяльності Рівненського письменницького осередку.

З метою вивчення історії створення та діяльності літературних організацій першої проловини ХХ сторіччя ми звернулися до праці Виткалова В. Г. ,,Українська культура: сторінки історії ХХ ст. [10] та сторінок ,,Літературознавчої енциклопедії, укладач якої Ю. І. Ковалів [30].

Джерельною базою для нашого дослідження стали нормативно правові документи, що регулюють діяльність творчих спілок, Статути, сторінки історії спілок України, газетні та публіцистичні матеріали.

Зокрема велике значення мають Статут Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України, Положення про прийом до Національної спілки письменників України (див. Дод. № 2), Закон України про видавничу справу [18], Закон України про професійних творчих працівників та творчі спілки [19], Рішення про стан виконання Програми розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки, затвердженої рішенням обласної ради 09.12.2005р. та інші документи [53].

Події з життя Спілки висвітлюються на сторінках періодичних видань, серед яких особливу увагу потрібно звернути на газети ,,Літературна Україна [2] та ,,Вільне слово [4].

Велику вагу в дослідженні творчих процесів у Спілці та вивченні доробку спілчан має літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина, головним редактором якого є Є. Цимбалюк [21].

Хрестоматійною є антологія ,,Літературна Рівненщина (упор. Л. Рибенко), присвячена 25-ій річниці з дня заснування Рівненської організації Національної спілки письменників України. В ній висвітлено доробок письменників різних часів, життя і творчість яких певним чином повязана з нашим краєм [32].

В дослідженні роботи Спілки письменників з молоддю допоміг літературний альманах ,,Наше коло, упорядник якого Л. Рибенко [51].

Особливу цінність для розкриття теми нашого дослідження становить безпосереднє спілкування з головою Рівненської організації Національної спілки письменників України – Лідією Гуріївною Рибенко.

Обєкт дослідження: Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України.

Предмет дослідження: літературно-творчі процеси та видавнича діяльність Спілки.

Мета дослідження: дослідити літературно-творчі процеси та видавничу діяльність Рівненської організації Національної спілки письменників України.

Завдання:

1.Опрацювати літературу з означеної теми.

2.Висвітлити історико-культурні передумови створення Національної спілки письменників України.

.Проаналізувати процеси формування обласних осередків.

.Охарактеризувати художньо-мистецьке середовище краю.

.Висвітлити жанрову палітру та здобутки рівненських письменників.

.Прослідкувати тенденції розвитку видавничої справи на Рівненщині.

.Дослідити роботу з молоддю як форму участі спілчан в культуротворчих процесах краю.

.Узагальнити висновки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому що нами вперше вивчено, проаналізовано і систематизовано матеріали, що висвітлюють діяльність цього культурного осередку протягом усього періоду його діяльності.

Практична цінність дипломної роботи виявляється у поглибленні та розширенні знань про особливості літературної та громадської діяльності Спілки письменників Рівненщини.

Теоретичні положення, результати проведеного аналізу можуть бути впровадженні у зміст навчальної дисципліни ,,Українська література. Вони можуть стати теоретичним підґрунтям у науково-дослідній та педагогічній діяльності. Матеріали можуть бути використані під час написання дипломних і магістерських робіт.

Апробація результатів дослідження реалізовувалась через доповіді на наукових конференціях:

– Молодіжне крило у Рівненському відділенні Всеукраїнської Спілки письменників України: здобутки, тенденції, перспективи // Духовна культура України: реалії та перспективи: матеріали VІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Рівне, 2010 р., 11 -12 листопада: програма. – Рівне: РДГУ, 2010. – С. 16.

Місце історичного роману в жанровій палітрі Рівненських письменників // Матеріали звітної наукової конференції викладачів, аспірантів, докторантів та студентів РДГУ за 2010р. – Рівне, 2010р., 10-11 березня: програма. – Рівне: РДГУ, 2010. – С. 99.

– Рівненська організація Національної спілки письменників України як осередок літературного процесу області // Наука, освіта, суспільство очима молодих: IV Міжнародна науково-практичній конференції студентів та молодих науковців. 17-18 травня 2011 року. Програма – Рівне: РДГУ, 2011. – С.41.

Структура дипломної роботи і послідовність викладу матеріалу обумовлені її метою і завданнями та складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У вступі визначено актуальність обраної теми, мету й завдання, обєкт і предмет дослідження, наукову новизну, практичне значення, проаналізовано джерельну базу та наведено характеристику розділів.

У першому розділі ,,Національна спілка письменників України: становлення та розгортання діяльності окреслюються передумови створення літературних спілок на теренах України та формування обласних письменницьких осередків; характеризується художньо-мистецьке середовище нашого краю.

Другий розділ ,,Рівненська організація Національної спілки письменників України: здобутки, тенденції, перспективи присвячений розгляду специфіки діяльності Рівненської письменницької спілки, вивченню жанрової палітри та здобутків письменників краю, роботі Спілки з молоддю як формі участі спілчан у культуротворчих процесах області.

У висновках підведено підсумки дипломної роботи, зроблено аналіз здійсненого дослідження.

Основний зміст роботи викладено на 64 сторінках, її загальний обсяг – 74 сторінки. Список використаної літератури становить 64 позиції. Додатки містять 8 джерел.

Розділ І. Національна спілка письменників України: становлення та розгортання

.1 Історико-культурні передумови створення Національної спілки письменників України

Передісторія НСПУ охоплює період пошуків організаційних форм літературного життя. Починаючи з 1922 року, утворюються численні літературні угрупування та спілки. Першим масовим обєднанням літературних сил була спілка селянських письменників ,,Плуг (1922 р.) і спілка пролетарських письменників ,,Гарт (1923 р.). На початку 1922 року у Харкові організувалася науково-мистецька група ,,Комкосмос. У період 1921-1927 рр. активно виступала група ,,неокласиків, які уникали нової тематики, орієнтувались на античні зразки [10, с. 77].

У першій половині 20-х років з’являється ,,теорія боротьби двох культур (української і російської), яку активно відстоював один з лідерів комуністичної партії України Д. Лебідь. Прихильники цієї теорії розглядали українську культуру як відсталу, селянську, заперечували необхідність її розвитку. Ця теорія на практиці могла поглибити розрив між робітниками і багатомільйонною селянською масою, вона зміцнювала платформу двох національних таборів – російського й українського, озброюючи кожний з них ідеєю боротьби до повної перемоги ,,своєї культури. Згодом ця теорія була засуджена на офіційному рівні.

Різноманітність пошуків шляхів ідейної художньої виразності вилилася у виникненні цілої низки літературно-художніх об’єднань. Насамперед це Спілка селянських письменників ,,Плуг, що діяла в Харкові у 1922-1932 роках і мала свої філії у Києві, Полтаві, Лубнах, Прилуках, Сумах, Вінниці та інших містах України. Її представниками були А. Головко, П. Панч, П. Усенко, Наталя Забіла, Г. Коляда, а очолював Спілку С. Пилипенко. У своїй платформі ця Спілка ставила завдання спрямовувати творчість на організацію психіки і свідомості селянської маси, сільської інтелігенції в дусі пролетарської революції. Вона не обмежувала митців у використанні художніх засобів, хоч надавала переваги традиційному реалізму. Організація, налічуючи спочатку 63 ,,плужанина, швидко збільшувалася, проте змушена була скорочуватися під тиском критики, що пролунала під час Літературної дискусії 1925-1928 років. Спілка мала власні видавництва, власний однойменний двотижневик, альманах, місячник ,,Плужанин. Єдиний номер двотижневика ,,Плуг вийшов 15 квітня 1922 року в Харкові за редакцією С. Пилипенка. Часопис був покликаний ,,зміцнювати союз робітників і селян. У ньому зявилися вірші В. Сосюри, А. Паніва, І. Драгунчі (справжнє прізвище Й. Шевченка), І. Сенченка, байки С. Сліпого (псевдонім С. Пилипенка), прозові твори М. Майського, О. Копиленка, критичні нотатки В. Коряка. У 1925 році був створений місячник художньої літератури і критики за редакцією С. Пилипенка, І. Сенченка, А. Головка, А. Паніва. На його сторінках друкувалися переважно ,,плужани: А. Головко, І. Сенченко, С. Божко, О. Копиленко, А. Лісовий та ін. [31, с.186]. Під час Літературної дискусії 1925-1928 років С. Пилипенко виступав у ньому як основний опонент М. Хвильового, боронячи вульгарно-соціологічні ,,партійні позиції у літературі і мистецтві. У 1933 році журнал виходив під назвою ,,Колгоспна Україна, був виданням оргкомітету Спілки радянських письменників України. Також Спілка видавала одноіменний літературний альманах (Харків, 1924р., 1926р., 1927р.) за редакцією С. Пилипенка. На його сторінках друкувалися художні твори В. Стефаника (,,Сини), О. Копиленка (,,Іменем українського народу), П. Панча (,,Мишачі нори), М. Дукина (,,Пасинки степу), Остапа Вишні (усмішки ,,Плуг), І. Сенченка (,,Земля), О. Демчика (,,Верболози), та ін., а також вірші О. Донченка, А. Паніва, Наталі Забіли, О. Бена (псевдонім О. Бендюженка), Й. Шевченка, В. Мисика, О. Ведміцького, Г. Плискунівського, А. Шмигельського, М. Кожушного, В. Алешка. У кожному його випуску публікувалися літературно-критичні матеріали, бібліографія [31, с. 187].

На початку 30-х років ХХ ст., було створено дочірнє обєднання ,,Трактор, а у 1932 році ,,Плуг припинила своє існування.

Учасники Спілки пролетарських письменників ,,Гарт, серед яких були В. Сосюра, І. Кулик, М. Хвильовий, П. Тичина, Ю. Смолич, підкреслювали свою підтримку комуністичної партійності, а, з іншого боку, головний теоретик ,,Гарту – В. Блакитний – говорив про створення ,,комуністичної культури, культури загальнолюдської, інтернаціональної і безкласової. Лідери ,,Гарту, виходячи з того, що культура – явище цілісне, вважали, що їх організація повинна об’єднувати діячів музики, театру, малярства. ,,Гарт розпався в 1925 році, коли помер його головний організатор В. Блакитний.

У 1927 році за ініціативою компартії задля протистояння ,,пролетарських письменників представникам ВАПЛІТЕ, ,,неокласикам, МАРСу була створена ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників). Найактивніші учасники ВУСППу – керівники І. Кулик, І. Микитенко, І. Кириленко, а також Б. Коваленко, В. Коряк, І. Ле, С. Жигалко, Ю. Зоря та ін. Організація діяла під гаслом ,,рішучої боротьби за інтернаціонально-класовий союз літератури України проти міщанського націоналістичного, прагнула реалізувати ,,пролетарський конструктивний реалізм, здійснювала не так творчу, як адміністративно-партійну роботу, мала свої друковані періодичні видання – ,,Літературна газета, журнали ,,Гарт, ,,Красное слово (орган російської секції), ,,Проліт (орган єврейської секції), а також регіональні – ,,Зоря (Дніпропетровськ), ,,Стапелі (Миколаїв), ,,Забой (Донецьк). Вона проіснувала до 1932 р. і була ліквідована після постанови ЦК РКП(б) ,,Про перебудову літературно-художніх організацій. Згодом організація утворила ядро майбутньої Спілки радянських письменників України [30, с. 90].

Помітну роль у розвитку художньої культури відіграла Спілка письменників ,,Західна Україна (М. Ірчан, Ф. Малицький, А. Турчинська). Спочатку це була секція Спілки селянських письменників ,,Плуг. Від квітня 1926 року – окрема літературна організація, що об’єднувала понад 50 письменників і художників – вихідців із західноукраїнських земель в Києві, Одесі, Дніпропетровську, Полтаві. Очолювали ,,Західну Україну Дмитро Загул, згодом – Мирослав Ірчан.

Програма й завдання організації, визначені її першим з’їздом (1930 р.), були спрямовані на висвітлення тяжкого становища і революційної боротьби трудящих Західної України, пропаганду досягнень Країни Рад серед народних мас західноукраїнського краю, підготовку до воз’єднання з Радянською Україною. Організація від 1927 року видавала журнал ,,Західна Україна, тоді ж організувала видавництво ,,Західна Україна. 1930 року ,,Західну Україну прийняли в Міжнародне об’єднання революційних письменників [10, с. 79].

У 1934 році більшість членів ,,Західної України увійшла до складу Спілки радянських письменників України . Значну частину їх було незаконно репресовано.

До найактивніших членів організації належать: Василь Атаманюк, Дмитро Бедзик, Василь Бобинський, Володимир Гадзінський, Мечислав Гаско, Володимир Гжицький, Любомир Дмитерко, Мелетій Кічура, Михайло Козоріс, Федір Малицький, Микола Марфієвич, Мирослава Сопілка, Микола Тарновський, Іван Ткачук, Антон Шмигельський.

Гострій критиці в офіційній пресі, літературознавстві була піддана ВАПЛІТЕ (Вільна Академія Пролетарської Літератури, 1925-1928 рр.), яка була створена з ініціативи М. Хвильового як альтернатива масовим і підлеглим владі офіційним організаціям. Вона виступала проти примітивізації літературної творчості і культури загалом, наполягала на європейській орієнтації, що виразилося у лозунгу: ,,Геть від Москви. Виникла вона внаслідок розпаду спілки ,,Гарт, у якій ще у 1925 році утворилася група М. Хвильового ,,Урбіно. На основі цієї групи сформувалась ,,академія з орієнтацією на європейський рівень літератури, з відмовою від масовизму. ВАПЛІТЕ об’єднала 22 письменників і поетів. Серед них – П. Тичина, В. Сосюра, Ю. Смолич, М. Бажан, Ю. Яновський, О. Довженко, Л. Курбас та ін. Першим президентом ВАПЛІТЕ був М. Хвильовий. Це була доба відносної лібералізації літературного та мистецького процесу, коли популярними стали твори прозаїків І. Микитенка, М. Хвильового, А. Шияна, Ю. Яновського, поетів М. Бажана, В. Сосюри, драматургів І. Кочерги, М. Куліша. ВАПЛІТЕ мала власний літературно-художній двомісячник ,,Вапліте, редакційну колегію якого сформували М. Йогансен, М. Куліш, І. Сенченко, О. Слісаренко, П. Тичина. Під назвою ,,Вапліте вийшов перший зошит (1926 р.), в якому було опубліковано статті ,,До розвитку письменницьких сил О. Досвітнього, ,,В боротьбі за пролетарську естетику О. Слісаренка, ,,До проблеми образотворчого мистецтва О. Довженка, ,,Аналіз одного журнального оповідання М. Йогансена, ,,Путі письменницькі А. Лейтеса, ,,Перегруповання революційних французьких письменників В. Сержа, а також ,,Статут ВАПЛІТЕ. На його сторінках зявлялася оригінальна та перекладна поезія з турецької, єврейської та ін. мов, а також проза: ,,Заради неї І. Дніпровського, ,,Байгород Ю. Яновського, ,,Восени Г. Епіка, ,,Вальдшнепи М. Хвильового (перша частина). Журнал постійно публікував полемічні статті М. Хвильового, М. Куліша, П. Христюка. Шостий номер журналу мав зявитися 5 січня 1928 року; у ньому було заплановано надрукувати другу частину роману ,,Вальдшнепи М. Хвильового, оповідання О. Досвітнього, І. Дніпровського, поезії Г. Коляди, В. Еллана, статті І. Немоловського, І. Сенченка, Г. Юри. Однак через роман ,,Вальдшнепи номер було конфісковано, а журнал заборонено [30, с.73]. З політичних міркувань у 1927 році з організації було виключено М. Хвильового, М. Ялового та О. Досвітнього. Однак це не допомогло змінити позицію інших ваплітян у Літературному процесі і 28 січня 1928 року ВАПЛІТЕ оголосила про саморозпуск. Її представники продовжували діяльність при альманасі ,,Літературний ярмарок та в літературному угрупованні Пролітфронт.

Пізніше – в 1930-1931 рр. – в Харкові з ініціативи М. Корчак-Чепурківського, Хвильового та інших ,,ваплітян, харківських письменників з організації ,,Молодняк було створене і діяло літературне об’єднання ,,Пролітфронт. Мета його полягала в намаганні об’єднати всі кращі літературні сили, створити можливості для вільного, нерегламентованого компартією розвитку української літератури. Пролітфронт ідейно протистояв офіційній Всеукраїнській Спілці Пролетарських Письменників, мав свій друкований орган – щомісячний літературно-критичний журнал ,,Пролітфронт, де друкувалися М. Хвильовий, П. Тичина, Ю. Яновський, Остап Вишня, Петро Панч та інші. Внаслідок політичного та адміністративного тиску ,,Пролітфронт було ліквідовано.

У 1923-1924 рр. засновано спілку пролетарських письменників Донбассу ,,Забой та київську групу ,,Аспис, з якої згодом виділилась ,,Ланка.

Членами організації ,,Аспис були Людмила Старицька-Черняхівська, Наталя Романович-Терещенко, М. Рильський, М. Зеров, П. Филипович, Д. Загул, Григорій Косинка, В. Підмогильний, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка. Вони критично ставилися до таких літературних груп, як ,,Плуг і ,,Гарт, відстоювали свободу творчості. ,,Ланка (,,МАРС) – київське літературне угрупування, створене у 1924 році з Асоціації письменників. У 1926 році перейменувалося в МАРС (Майстерня революційного слова). Найвідомішими членами обєднання були В. Підмогильний, М. Івченко, Б. Антонечко-Давидович, Г. Косинка, Т. Осьмачка, Я. Качура, Є. Плужник та ін. Угруповання відкидало політичне пристосування, тому переслідувалося компартійними органами. В 1929 році змушене було припинити існування. Його учасників було репресовано[10, с. 78].

В період з 16 червня по 12 серпня 1934 року була створена у Києві на I Всеукраїнському з’їзді радянських письменників Спілка радянських письменників України – складова частина Спілки письменників СРСР, створеної того ж року. Вона обєднувала 120 членів та 73 кандидати в члени Спілки письменників. Першим її Головою став І.Кулик (див. Дод. № 4).

Ухвалений тоді статут СП СРСР зобов’язував радянських письменників до активної участі в соціалістичному будівництві і підпорядкування політиці комуністичної партії. Статут визначав і єдино дозволений для радянської літератури творчий метод – соціалістичний реалізм, в основу якого покладено засади ,,партійності та народності.

Підставою для створення Спілок письменників України та СРСР була постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 року ,,Про перебудову літературно-художніх організацій. За цією постановою, ліквідовано всі літературні організації, які тоді ще існували (в Україні – ВУСПП, ,,Плуг, ,,Молодняк, ,,Західна Україна), і був створений підготовний комітет для організації єдиної Спілки письменників СРСР і відповідні республіканські комітети. Спілки письменників союзних республік входили як підрядні до СП СРСР.

Найвищим органом СПУ (НСПУ) є з’їзди, які довгий час відбувалися нерегулярно, а почавши з 5-го (1966 р.), скликалися за зразком партійних з’їздів раз на 5 років. З’їзд обирає правління НСПУ, яке в свою чергу формує для керівництва поточною роботою раду, правління та секретаріат на чолі з головою правління.

СПУ – структурована організація, якій підпорядковані місцеві літературні організації в обласних центрах. При президії СПУ працюють комісії поезії, прози, драматургії, перекладів тощо.

Число членів СРПУ постійно зростає. Якщо на час її оформлення (1934 р.) внаслідок терору початку 1930-х кількість письменників становила ледве 206 осіб, то у 1943 р. їх було 250, 1958 р.- 500. На II з’їзді СРПУ (6-12 грудня 1948 року) у доповіді Олександра Корнійчука була названа кількість членів Спілки – 263. На час III з’їзду (27 жовтня – 1 грудня 1954 року) СПУ нараховувала 323 члени і 35 кандидатів. IV з’їзд (10-14 березня 1959 р.) нарахував 534 члени СПУ, V з’їзд (16-19 листопада 1966 р.) – 770 членів, VI (18-21 травня 1971 р.) – 858 членів, VII (14-16 квітня 1976 р.) – 922 члени, VIII (7-9 квітня 1981 р.) – 1009 членів, IX (5-7 червня 1986 р.) – 1095 членів [31, с. 223].

В радянський період СПУ мала власні друковані видання: ,,Літературна Україна, ,,Вітчизна, ,,Жовтень, ,,Прапор; спільно з Українським товариством дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами – ,,Всесвіт, а з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка – ,,Радянське літературознавство; російською мовою – ,,Радуга.

Власне видавництво СПУ – ,,Радянський письменник (тепер – ,,Український письменник) було засноване у 1933 році в Харкові під назвою ,,Радянська література. Від 1934 року воно працює у Києві. У 1939 році видавництво було перейменовано на ,,Радянський письменник. В незалежній Україні воно набуло сучасної назви – ,,Український письменник. Видавництво мало опорні пункти в областях і районах України. Тодішньому ,,Радянському письменнику підпорядковувалися періодичні видання СПУ – газети «Літературна Україна», журнали ,,Вітчизна, ,,Радуга, ,,Всесвіт і ,,Київ. У складі видавництва працювало 4 редакції: прози, поезії, критики та молодого автора. Упродовж 1939-1959 років у видавництві ,,Радянський письменник видано 1 278 назв загальним накладом 22 215 000 примірників, у 1963-1966 роках – 469 назв загальним накладом 9 633 000. Впродовж 1979 р. видавництво випустило 136 назв книг накладом 3,5 мільйона примірників. На той час це більш ніж значні цифри.

Важливою подією в історії розвитку літературної організації був її IV зїзд (10-14 березня 1959 р.), на якому було прийнято рішення перейменувати СРПУ на Спілку письменників України.

Комуністична партія здійснювала керівництво СПУ через свій партійний комітет у ній. Дедалі більшу роль в керівництві СПУ відігравав КДБ. У 1971 році на посаду секретаря президії СПУ ,,обрали полковника КДБ Івана Солдатенка, на VII з’їзді (1976 р.) його замінив Полікарп Шабатин.

На межі 1980-х і 1990-х років Спілка письменників України була центром національно-визвольної боротьби, у середовищі українського письменства започатковувалися Народний Рух України, ,,Просвіта та ,,Меморіал [63].

Переломним моментом став Х з’їзд (16-19 квітня 1991 р.), який був перейменований на I з’їзд СПУ, що повинно було свідчити про відокремлення від СП СРСР і початок самостійного існування.

За весь час її існування, а це починаючи з 1934 року по сьогодні, СРПУ-СПУ-НСПУ очолювали: Іван Кулик, Іван Микитенко, Олександр Корнійчук (1938-1941 і 1946-1953), Микола Бажан (1953-1959), Максим Рильський, Олесь Гончар (1959-1971), Юрій Смолич короткочасно по VI з’їзді (1971), Василь Козаченко (1973-1978), Павло Загребельний (1979-1986), Юрій Мушкетик (1986-2001), Володимир Яворівський (від 2001).

II (XI) з’їзд пройшов у листопаді 1996 року. На ньому відбувся розкол, формально спричинений незаконним позастатутним (на думку частини членів) обранням Юрія Мушкетика головою правління СПУ на третій термін. Група письменників (Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Микола Рябчук, Ігор Римарук та інші) вийшли з СПУ і у 1997 році утворили альтернативну Асоціацію українських письменників. Не зважаючи на свій порівняно малий вік і не довгу історію, Асоціація українських письменників вже встигла зарекомендувати себе як організація, що є головним конкурентом НСПУ, а отже одним з двох найвпливовіших літературних обєднань України. Через півроку, 6 березня 1997 року, у Києві, в актовій залі Києво-Могилянської академії відбувся Перший (установчий) з’їзд Асоціації українських письменників і 120 літераторів потвердили своє бажання стати засновниками цієї організації.

Ось лише деякі імена, письменників, що увійшли до Асоціації: Юрій Андрухович та Ігор Римарук, Василь Герасим’юк та Оксана Забужко, Володимир Моренець і Микола Рябчук, Петро Мідянка і Анатолій Кичинський, Наталка Білоцерківець і Тарас Федюк, Василь Голобородько і Сергій Жадан, В’ячеслав Медвідь і Олександр Ірванець, Віктор Неборак та Іван Лучук, Олександр Кривенко та Іван Малкович, Дмитро Кремінь і Мирослав Лазарук, Юрко Винничук та Юрко Покальчук, Павло Гірник і Костянтин Москалець, Борис Нечерда і Дмитро Стус, Людмила Таран і Василь Портяк.

Першим президентом Асоціації українських письменників було обрано Юрія Покальчука. Віце-президентами – Юрія Андруховича, Володимира Моренця, Ігоря Римарука, Тараса Федюка.

13 листопада 1997 року Міністерством юстиції України було зареєстровано Всеукраїнську громадську організацію Асоціація українських письменників. З 1998 року за сприяння фонду "Відродження" почала виходити літературна газета Асоціації ,,Література плюс. 19 квітня 2001 року Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки [30, с. 25].

За роки існування АУП до неї долучилися такі відомі українські письменники як Василь Шкляр, Олесь Уляненко, Марина та Сергій Дяченки, Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська та інші.

Діяльність АУП є важливим елементом літературного життя України завдяки не тільки письменницькій діяльності її членів а також громадській роботі організації. Разом з НСПУ ця організація створює умови здорової конкуренції серед письменників, що практично виключає ,,літературний застій в державі, даючи у результаті не лише кількісний, а й якісний продукт.

Сьогодні НСПУ викликає неоднозначне ставлення до своєї діяльності. Нинішній голова Спілки Володимир Яворівський (з 2001 року) останнім часом чи не у всіх інтернет-виданнях, та й в періодиці, піддається нищівній критиці через свою політичну діяльність та її вплив на роботу НСПУ. При цьому колеги звинувачують його в численних порушеннях Статуту НСПУ, що в принципі не заважає йому ось уже десятий рік успішно керувати Національною спілкою письменників України [63].

В. Яворівський є лауреатом Державної премії України ім. Т. Шевченка за повість ,,Вічні Кортеліси (1984 р.). Упродовж 1996-1999 рр. він був головою Комітету Державних премій України ім. Т. Шевченка.

В 2008 році Володимиру Яворівському було присвоєно звання Академіка Міжнародної Академії Науки, Освіти, Промисловості і Мистетства в США.

Він є автором книг ,,А яблука падають…, ,,Гроно стиглого винограду, ,,Катапульта, ,,Кривий танець, ,,Мішень, ,,Перед тим, як жити, ,,Вовча ферма та ін.; романів ,,Ланцюгова реакція, ,,Оглянся з осені, ,,Автопортрет з уяви, ,,А тепер – іди, ,,Марія з полином наприкінці століття, ,,Криза. Його перу належать збірки публіцистики ,,Крила, вигострені небом, ,,Що ж ми за народ такий?.. (4 томи), ,,Тут, на землі, ,,Право власного імені. Наприкінці 2010 року у видавництві ,,Український письменник вийшов 5-й том публіцистики ,,Що ж ми за народ такий?…

Багато років голова Спілки вів на Національному радіо України авторську програму ,,20 хвилин з Володимиром Яворівським.

В період незалежності продовжується розбудова Спілки, вона стає більш структурованою організацією. При НСПУ працюють творчі комісії: комісія по міжнародних літературних звязках, видавнича комісія, комісія по роботі з творчою молоддю (див. Дод. № 1).

Комісія по міжнародних літературних зв’язках підтримує прямі зв’язки зі світовими літературними та культурними організаціями та установами, проводить зустрічі з іноземними письменниками, конференції; сприяє діяльності перекладачів та виданню книжок іноземних авторів. Так, 19 лютого у приміщенні Будинку письменників відбулась зустріч керівництва НСПУ з головою Спілки польських літераторів Мареком Вавжкевичем і відомим письменником, поетом-піснярем, громадських і політичним діячем Ришардом Улицьким. Причин приїзду польської делегації до Києва було дві. Перша – присудження Дмитру Павличку нагороди Польської організації з охорони авторського права (ZAiKS). Відомому українському письменникові й діячеві її вручив Ришард Улицький, який є головою ZAiKS. Дякуючи гостям за нагороду, Д. Павличко спілкувався переважно польською мовою, зрідка переходячи на українську. Згодом це переросло у обговорення подальшої співпраці письменницьких спілок України й Польщі, що, фактично, і було другою причиною приїзду польської делегації. З української сторони у переговорах брали участь голова НСПУ В. Яворівський, його заступник В. Шкляр, секретар з економічних питань А. Крим, голова Київської міської організації НСПУ В. Баранов і Д. Павличко. У найближчому майбутньому дві письменницькі організації здійснять своєрідний обмін – проведуть кілька ювілейних вечорів визначних письменників країни-партнера (див Дод. № 5).

Видавнича комісія робить експертну оцінку художньої цінності рукописів та співпрацює з фондами і спонсорами, які здатні підтримати видання книг відомих авторів на Україні.

Комісія по роботі з творчою молоддю допомагає порадами молодим авторам, сприяє виданню їхніх праць, проводить творчі семінари молодих письменників, конкурси.

Будинок письменників організовує та проводить літературні зустрічі та вечори, презентації книг, конференції, виставки та включає в себе різноманітні клуби.

Бібліотека має великий книжковий фонд (понад 100 000 томів). Бібліотека виконує інформаційну та бібліографічну роботу, організує книжкові виставки на честь визначних літературних подій та ювілейних дат.

Літературний фонд надає фінансову підтримку та дає гранти членам НСПУ. Його діяльність спрямована на створення кращих умов для творчої роботи письменників, для їх оздоровлення та відпочинку. Літературний фонд утримує клініку та будинки відпочинку для письменників в Ірпіні, Одесі, Ялті та Коктебелі.

Національна Спілка письменників України також має власне видавництво (,,Український письменник) та журнали (,,Вітчизна, ,,Всесвіт, ,,Дзвін, ,,Донбасс та інші), а також газету (,,Літературна Україна). Створюються також нові видавництва (,,Гранослов), нові періодичні літературні видання, зокрема в різних областях України [63].

НСПУ здійснює свою діяльність на основі загальної Декларації прав людини. Конституції України, Закону України ,,Про професійних творчих працівників та творчі спілки, чинного законодавства, Статуту НСПУ, інших нормативних актів, що регулюють діяльність творчих спілок.

Членом НСПУ, як зазначено у Статуті, може бути професійний письменник, автор написаних і перекладених, надрукованих в Україні або за її межами чи поставлених на сцені, на радіо, телебаченні, кіно літературних творів, які мають самостійну художню цінність, опублікованих літературно-критичних статей, праць і досліджень, що відзначаються ґрунтовністю мистецького аналізу й глибиною естетичної думки [55].

Прийом до НСПУ здійснює президія Спілки індивідуально за особистою заявою, визнанням Статуту, наявністю опублікованих (поставлених на сцені, на радіо, телебаченні, кіно) творів, рекомендацій трьох членів НСПУ і приймальної комісії – таємним голосуванням. Прийнятим до Спілки вважається той, за кого подано не менше двох третин голосів від присутніх на засіданні членів президії організації. Засідання президії НСПУ з питань прийому вважається дійсним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

До НСПУ можуть входити письменники, які живуть в Україні і творять літературу мовами національних меншин, що мешкають в Україні. До НСПУ також можуть бути прийняті як почесні члени письменники, які живуть за межами України і пишуть українською мовою.

Важливо, що в основу організаційної будови НСПУ покладено принципи виборності і колегіальності всіх органів від низу до верху, які періодично звітують перед членами НСПУ.

Органами управління НСПУ є:

а) з’їзд (конференція);

б) рада;

в) президія;

г) голова НСПУ;

д) секретаріат;

е) ревізійна комісія.

Вищим органом Національної спілки письменників України є з’їзд (конференція), який скликається радою НСПУ не рідше одного разу на п’ять років. У з’їзді беруть участь делегати від обласних (територіальних) організацій НСПУ. Норму представництва на з’їзд і порядок виборів делегатів визначає рада НСПУ.

Рішення з’їзду вважаються правомірними, якщо в ньому беруть участь дві третини обраних делегатів. Письменники, що присутні на з’їзді, але не були обрані його делегатами, мають право дорадчого голосу [55].

В Статуті також чітко окреслено повноваження з’їзду письменників України, він зокрема:

а) приймає, змінює або доповнює Статут НСПУ;

б) обговорює найважливіші проблеми розвитку літератури, діяльності НСПУ, участі письменників у літературному і громадському житті та визнаначає перспективні напрями роботи НСПУ;

в) заслуховує, обговорює і затверджує звіти ради Спілки, президії, ревізійної комісії НСПУ, інших підрозділів НСПУ, створених НСПУ, оцінює роботу НСПУ, її виконавчих і виборних органів;

г) обирає на альтернативній основі голову НСПУ терміном на п’ять років. Вибраним вважається той, за кого подана половина голосів плюс один. Якщо жоден із претендентів не набрав такої кількості голосів, проводяться повторні вибори з двох кандидатів, що набрали найбільше голосів.

Перебування особи на посаді голови НСПУ не повинно перевищувати двох термінів підряд;

д) обирає простою більшістю голосів раду Спілки в кількості не більше 65 осіб, ревізійну комісію НСПУ терміном на 5 років.

До ради входять голови обласних (територіальних) організацій, члени президії, відомі письменники. Новообраного голову організації кооптують до складу ради (правління) замість колишнього керівника письменницької організації [55].

Ревізійна комісія обирає зі свого складу голову і подає на затвердження ради НСПУ. Всі виборні органи Спілки на з’їзді, як правило, оновлюються не менше як на третину. Кількісний склад та форма голосування визначається з’їздом.

е) приймає рішення про реорганізацію, саморозпуск НСПУ, які набувають чинності за наявності 3/4 голосів.

Згідно Статуту, у період між з’їздами вищим органом НСПУ є рада Спілки.

Припинення діяльності НСПУ вирішується з’їздом письменників України шляхом реорганізації або саморозпуску при наявності 3/4 голосів делегатів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (див. Дод. № 1).

Отже, аналізуючи діяльність Національної спілки письменників України сьогодні, слід зазначити, що її передісторія започатковується ще у 20-ті роки ХХ століття, коли почали активно утворюватись численні літературні угрупування та спілки. Першими масовими літературними обєднаннями були Спілка селянських письменників ,,Плуг (1922р.), Спілка пролетарських письменників ,,Гарт (1923р.), пізніше – ВАПЛІТЕ (1925р.), ВУСПП (1927р.) та інші. І хоча їх завдання часто формувалися в контексті партійно-політичної доцільності, та все ж вони відігравали помітну роль у розвитку художньої культури.

Наступний етап історії розвитку літературних спілок можна назвати періодом торжества методу соціалістичного реалізму, в основу якого покладено засади ,,партійності і народності. Тривав цей період від 1934 по 1991р. Саме у 1991 році Х зїзд Спілки радянських письменників України було перейменовано на І зїзд Спілки письменників України, що свідчило про початок нового – сучасного етапу роботи Спілки, в лавах якої сьогодні сотні талановитих письменників, котрі працюють в різних жанрах літератури. Національна спілка письменників України – це структурована організація, якій підпорядковані місцеві організації в обласних центрах. Вона веде окрім основної (літературної) велику просвітницьку, виховну, видавничу роботу, здійснюючи таким чином значний вплив на на формування культурного середовища.

.2 Формування обласних осередків Спілки

Як вже було зазначено, Спілка радянських письменників України була створена ще у 1934 році. Власне окремі обласні організації почали створюватись значно пізніше – у другій половині ХХ ст. В опрацьованій нами літературі немає точної інформації щодо причин створення спілок письменників на місцях. Ми вважаємо, що розвиток літературної творчості, збільшення кількості письменників і поетів природно призвели до процесу розбудови, а відтак створення відділень Спілки в обласних центрах.

Таким чином, обласні організації НСПУ – з самого початку добровільні, незалежні, самоуправлінські, творчі організації, що обєднують письменників, які живуть на території області і творять літературу українською та іншими національними мовами. Вони є частинами Національної Спілки письменників України, здійснюють свою діяльність на основі власного Положення, керуючись Статутом НСПУ та рішеннями загальноукраїнських письменницьких зїздів.

Згідно зі Статутом НСПУ, обласні (територіальні) та інші місцеві організації НСПУ функціонують на засадах самоуправління при підтримці їх організаційно-творчої, фінансово-господарської діяльності з боку президії Спілки та місцевих органів влади. Вони утворюються і можуть припинити свою діяльність згідно з постановою президії НСПУ [55].

Обласні організації НСПУ на загальних зборах обирають свої керівні органи: голову, раду організації, а також ревізійну комісію.

Загальні збори, а також збори для обрання делегатів зїзду є легітимними, якщо в них беруть участь 50+1% членів Спілки.

Обласні організації НСПУ здійснюють статутні завдання НСПУ на терені свого регіону; рішенням загальних зборів, яке приймається індивідуально і шляхом таємного голосування, рекомендують літераторів для вступу до НСПУ. подаючи документи до приймальної комісії НСПУ.

Звітно-виборні збори в обласних організаціях НСПУ проводяться один раз на три роки. Перебування особи на посаді голови обласної (територіальної) організації НСПУ не повинно перевищувати трьох термінів підряд.

Обласні та інші місцеві організації НСПУ у своїй діяльності керуються Статутом та своїми положеннями, які затверджуються президією НСПУ. Для набуття прав юридичної особи обласні та інші місцеві організації повинні зареєструватися в установленому законом порядку, в місцевих органах влади (див. Дод. № 1).

Одним із перших в Україні місцевих літературних осередків стало Запорізьке відділення Національної спілки письменників України, яке було утворено 1 березня 1966 року. На той час у Запорізькій області проживало 11 професійних письменників: Ольга Джигурда, Василь Діденко, Іван Кашпуров, Микола Лиходід, Павло Ловецький, Олексій Огульчанський, Володимир Омельченко, Яков Пінясов, Альберт Путінцев, Петро Ребро та Олександр Стешенко. Головою Спілки було обрано П. П. Ребра, котрий очолював письменницьку організацію до серпня 1998 року [35].

Нині на чолі Спілки поет Григорій Лютий. Крім згаданих письменників до Спілки входять: Олександр Абліцов, Борис Бездольний, Марина Брацило, Микола Білокопитов, Любов Геньба, Олег Гончаренко, Микола Гомон, Ігор Купріянов, Михайло Ласков, Тетяна Нещерет, Іван Олексенко, Лариса Коваль, Анатолій Рекубрацький, Вікторія Сироватко, Олександр Фесюк,Тетяна Нещерет, Володимир Чубенко, Марко Шевельов, Олександр Шостак, Микола Роман, Пилип Юрик та Віктор Чабаненко та інші.

Письменницька організація бере активну участь у громадсько-політичному житті області, формуванні національної свідомості регіону, відродженні української культури, духовності взагалі.

Поети і прозаїки часті гості у школах, вузах, трудових колективах. А із Державним технічним університетом Спілка письменників має найтісніші контакти. У ньому працює філія обласного літературного об’єднання, яким керує письменниця Л. А. Коваль. А поет Г. Лютий разом із співаком і композитором А. Сердюком створили гімн технічного університету. При обласній Спілці ( як один із її цехів ) працює міжнародна асоціація ,,Весела Січ, яку очолює П. П. Ребро. В Запорізькій області засновано літературні премії: ім. М.Нагнибіди, В.Лісняка, М.Андросова та Сагайдачного (гумористична) [35].

Однією з перших на Поділлі обласних Спілок стала письменницька організація у Вінниці, створена у 1971 році. Розпочату справу Степана Руданського, Марка Вовчка, Анатолія Свидницького, Михайла Коцюбинського, Миколи Трублаїні, Михайла Стельмаха й Василя Земляка тут продовжували як поважні, так і молоді, на той час, члени письменницької Спілки – Дмитро Дереч, Микола Тарновський, Кирило Курашкевич, Іван Глинський, Микола Студецький, Анатолій Бортняк, Леонід Пастушенко, Анатолій Звірик.

На той час до Вінницької міжобласної організації входили також письменники Хмельниччини, котрі ще не встигли організувати власний творчий осередок. Тоді з більшовицької каторги повернувся у Кам’янець-Подільський славетний байкар Микита Годованець. З кожною новою книгою тут і далі розвивалась творчість членів української спілки письменників Аполлінарія Мацевича та Петра Карася, творчість яких на той час уже була відома як в літературних колах України, так і за її межами – у Польщі, Росії, Білорусії та Молдові [20, с. 2].

На Вінниччині – в надрах обласного літоб’єднання – у цей час дозрівало й потужне письменницьке поповнення: Микола Рябий, Григорій Усач, Ніна Гнатюк, Віктор Тимчук, Михайло Каменюк.

Першим керівником ВО НСПУ, відповідальним секретарем став Дмитро Дереч. Було обране у складі всього трьох осіб і перше бюро організації – Д. Дереч, А. Бортняк, Л. Пастушенко. З ініціативи Дереча запроваджено обмін творчими делегаціями Вінниччини і Кабардино-Балкарії, Липецької області. Російські письменники були учасниками ювілейних літературно-мистецьких заходів на Вінниччині, присвячених Степану Руданському, Миколі Некрасову, Марку Вовчку, Ярославу Шпорті.

На новий рівень літературного і суспільно-громадського визнання вивів письменницьку організацію Анатолій Бортняк, який керував нею в 1974-1986 роках. Саме за його керівництва започатковано найголовніші літературно-мистецькі свята Вінниччини, більшість з яких існують і досі: ,,Суботи Михайла Коцюбинського, Дні сатири і гумору імені Степана Руданського в Калинівському районі, ,,Дружба народів – дружба літератур на Немирівщині.

Найкращої згадки заслуговує й досвід роботи Кабінету молодого автора при вінницькій письменницькій організації, яким майже 20 років керував Анатолій Панасович Гарматюк. Сотням початківців області в Кабінеті молодого автора була надана професійна допомога і підтримка. Їх твори на платній основі рецензували авторитетні письменники, вчені.

Десятки книг тепер уже широко відомих авторів здобули визнання читачів саме завдяки вимогливій праці над їх рукописами у Кабінеті молодого автора. Всеукраїнську популярність здобули яскраві оригінальні поезії Анатолія Бортняка, Ніни Гнатюк, Михайла Каменюка, прозові й публіцистичні твори Леоніда Пастушенка. Історична проза Миколи Рябого, зокрема його роман "Земледухи", отримують найвищу оцінку від українських класиків Олеся Гончара, Павла Загребельного та Євгена Гуцала [20, с. 1].

У творчий доробок письменницької організації вносить вагомий вклад своїми оригінальними творами та перекладами з молдавської й польської мов Іван Глинський. Творчість Анатолія Бортняка відзначено премією Володимира Сосюри, а Ніни Гнатюк – молодіжною премією імені Миколи Островського. У розпал горбачовської перебудови 1986 року Анатолій Бортняк приймає рішення скласти повноваження відповідального секретаря організації і перейти на творчу роботу.

Очолити організацію загальні збори доручають авторитетному поету з великим управлінським досвідом Михайлу Каменюку. Саме на цей період припадає пік творчої активності і популярності майстра психологічної прози Івана Волошенюка. Своїми літературознавчими працями та збірниками оригінальних віршів збагачує спілчанський доробок Анатолій Подолинний, який на той час працює над енциклопедичним виданням ,,З-над Божої ріки. На шлях поетичного осмислення Біблії стає тонкий інтимний лірик Тетяна Яковенко. Мине небагато часу і її поетичні переспіви біблійних книг отримають широке читацьке визнання навіть в колах найвищого духівництва Української православної церкви.

З другої половини вісімдесятих членами Спілки стають Іван Волошенюк, Василь Гарвасюк, Тетяна Яковенко, Володимир Кузьменко. Вслід за ними до кінця століття коло спілчан поповнюють Михайло Потупейко, Петро Головатюк, Анатолій Загрійчук, Юрій Боярунець, Віктор Мельник, Валентина Сторожук, Никанор Дубицький, Анатолій Подолинний, Борис Хоменко і Дмитро Пічкур.

Активними просвітянами і рухівцями в цей час виявляють себе Анатолій Бортняк, Микола Рябий, Григір Мовчанюк, Михайло Стрельбицький, Валентина Козак, Анатолій Звірик, Михайло Потупейко, Григорій Усач.

У 1992-1995 роках Вінницьку обласну організацію Національної спілки письменників України очолює Волдимир Рабенчук. Це був час економічної непевності, провалу багатьох проектів, пов’язаних з виданням журналу, збірника казок подолян, антології письменників Вінниччини [63].

Для багатьох членів письменницької організації це був час розгубленості, партійної переорієнтації і переосмислення своєї творчої позиції. Після подання заяви В. Рабенчука про складення повноважень, головою організації знову на деякий час став Михайло Каменюк. Проте він долучив до роботи в раді організації здібного поета і прозаїка Володимира Кузьменка, а незабаром повністю передав йому свої повноваження голови ради Вінницької організації НСПУ.

В. Кузьменко керував Вінницькою письменницькою організацією два строки (до 1 листопада 2002 року). На цій посаді він надавав перевагу політичній діяльності у складі різних партій над проблемами творчої організації. За час його хоч і енергійного й вольового управління організація все-таки втратила набуті в перші роки незалежності спілчанські приміщення, а заодно й багатолітні традиції творчого спілкування та популяризації книг. На звітно-виборних зборах 1 листопада 2002 р., в яких взяв участь голова ради НСПУ Володимир Яворівський, постало питання про зміну керівництва організації. Збори надали перевагу кандидатурі письменника Василя Кобця, який внаслідок таємного голосування і був обраний новим керівником організації.

Василь Кобець на посаді спілчанського керівника дуже велику увагу приділяв обласному літературному об’єднанню імені Василя Стуса, яке впродовж останніх років стало серйозним джерелом поповнення професійних письменницьких рядів. З його участю Вінницька організація започаткувала видання літературно-мистецького часопису ,,Собор. В. Кобець водночас очолював Конгрес української інтелігенції Вінниччини, що сприяло налагодженню ним зв’язків між письменниками Вінниччини та Придністров’я, а також між письменниками подільського краю та літературно-мистецькими силами батьківщини Тараса Шевченка – поетами та прозаїками Звенигородського району на Черкащині.

Однак надмірна його завантаженість громадською діяльністю не завжди давала можливість зосередитися на творчій діяльності письменницької спілки. Червневі звітно-виборні збори організації 2005 року, на яких був присутній Володимир Яворівськнй, втрете довірили Володимиру Рабенчуку керівництво письменницьким колективом Вінниччини. Незважаючи на економічні труднощі, творча й громадська активність письменників з кожним роком зростає. Тільки в період з 2001 по 2005 роки спілчанський колектив зріс на 16 чоловік [63].

Саме в цей період в літературу прийшов зі своєю витонченою прозою Василь Остапов. З ніжною поетичною лірикою – Дмитро Пічкур. Серйозну заявку на продовження народних традицій у жанрі сатири і гумору роблять Олександр Височанський, Леонід Кущій, Василь Коряк.

В 2011 році Вінницькій обласній організації Національної спілки письменників України виповнилося 40 років. Зараз її очолює Михайло Каменюк. Святкування почесної річниці Вінницької Спілки письменників України зібрало творчу еліту краю, сподвижників і патріархів подільської прози, молодих, а також визнаних широким читацьким колом літераторів. З нагоди визначного ювілею було розгорнуто виставку книг, авторами яких є вихідці із Вінниччини – від класика Михайла Коцюбинського до відомих сьогодні в Україні письменників – Олега Чорногуза, Петра Перебийноса, Миколи Рябого . З річницею літераторів прийшли привітати представники місцевої влади та письменники, які були присутні ще на заснуванні Вінницької організації Національної Спілки письменників України 1971 року. За високу літературну майстерність вінницьких літераторів було нагороджено грамотами і медалями від Національної Спілки та подарунками від Міжнародної громадської організації ,,Вінницьке земляцтво, яку представляла поетеса Ніна Гнатюк. За особистий внесок у розвиток української літератури Михайла Каменюка урочисто нагородили літературною премією ім. Є. Гуцала. Велику надію покладають майстри слова і на майбутнє покоління письменства Вінниччини. Саме до такої творчої молодої еліти належить поет Юрій Сегеда, який у Національній спілці всього 5 років, але добре відомий вінничанам.

Восени 1972 року була зареєстрована Черкаська обласна організація СПУ. До цього факту приклали багато зусиль і таланту Микола Негода, Михайло Масло, Петро Линовицький, Майя Фролова, інші літератори краю. Першим відповідальним секретарем обласної письменницької організації став Федір Моргун. Після нього цю посаду обіймали Микола Негода (1978-1988 рр.), Сергій Носань (1988-1992 рр.), Людмила Тараненко (1992-1999 рр.), Григорій Білоус(1999-2010 рр.). З грудня 2010 року спілку очолює Валентина Коваленко.

року письменники Черкащини започаткували щорічне літературно-мистецьке свято „Поетичний жовтень, проведення якого після тривалої перерви відновлене кілька років тому. За ініціювання черкащан започатковане й утвердилося щорічне Міжнародне Шевченківське свято „В сімї вольній, новій [60].

За роки існування Черкаської обласної організації СПУ виходили колективні збірники, сторінки в яких надавалися переважно молодим авторам – „Черкаські поети – 89, „Черкаські поети – 90, „Толока, „Вітрила наших мрій, збірник творів російськомовних авторів „Новые страницы, регіональні збірники типу „Первоцвіт. Поети Маньківщини, Світанки над Тясмином (Чигирин), „Тарасова зоря (Канів). В 70-80 роках виходили збірники „Привет с Днепра, „Любові щедрий цвіт, „Дніпрові зорі. Черкасам-700, колективні збірки авангардного спрямування 90-х „Боже, ми вільні (автори: М. Бабак, І. Лавріненко, С. Левченко, Є. Найден) і „Доба туманів (автори ті ж і М. Воробйов).

Немалий внесок у розвиток літпроцесу краю вносить обласна і районна періодика. У 70-90 роках стали традиційними й набули неабиякої популярності літературні сторінки „Дніпрові зорі, „Ровесник, „Дніпряни (Черкаси), „Дніпро (Черкаський район), „Звенигора (Звенигородка), „Златоград (Золотоноша), „Тясмин (Сміла), „Первоцвіт (Катеринопіль), „Кобза (Лисянка) та ін.

З 1997 року у Каневі регулярно виходить українсько-російсько-німецький журнал „Склянка часу, хоч і нерегулярно, але друкується „Корсунський часопис. Стабільно виходить альманах обласної письменницької організації „Холодний Яр [60] .

Вихованню нових талантів сприяє обласне літературне обєднання ім. В. Симоненка, де яскраво засяяло поетичне слово багатьох нині відомих літераторів.

Для стимулювання творчої праці письменників, публіцистів, краєзнавців, заохочення їх до нових звершень 1994 року в області встановлено дві премії: літературно-публіцистична (з 2001 р. – літературна) премія імені Василя Симоненка та літературно-краєзнавча (з 2000-го – краєзнавча) премія імені М.Максимовича.

За роки існування у складі обласної організації СПУ відбувалася природна міграція. На Черкащину переїхали й поповнили письменницький осередок Костянтин Світличний і Василь Захарченко, прийняті до Спілки письменників Максим Гаптар, Іван Дробний, Валентина Кузьменко, Сергій Носань, Ляля Рубан, Василь Дергач, Людмила Тараненко, Сергій Підгорний, Микола Шапошник та багато інших. На сьогодні Черкаська обласна організація Національної спілки письменників України є досить помітним та впливовим літературним осередком центрального регіону країни.

Волинська організація Спілки письменників України з’явилася 1980 року. Протокол про її створення підписав Павло Загребельний, котрий тоді очолював Спілку письменників України. До Волинської обласної організації СПУ також входили і письменники Рівненщини [34].

Відповідальним секретарем спілчанської організації було обрано Петра Маха- поета, прозаїка, публіциста, члена НСПУ з 1963 р. Він очолював Спілку до лютого 1989 р. Засновник Конгресу української інтелігенції на Волині, з 20 грудня 1995 р. – її голова. Автор 25 книг поезії, прози, історичних есе, сценаріїв пяти телефільмів. Творець різновиду поезії – пастелей. Друкувався в антологіях української поезії в Білорусі, Польщі, Румунії, Болгарії, Словаччині та Азербайджані. У Москві вийшла книга вибраних поезій ,,Светелка. Перекладався, крім того, на німецьку та грузинську мови, ввійшов до Енциклопедій України та Білорусі.

Нагороджений медаллю, Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнакою Президента України. Лауреат премій імені Олександра Гаврилюка й Агатангела Кримського.

Помер Петро Мах 17 березня 2011 року.

Першими у Волинській організації під керівництвом Петра Маха обєдналися Олександр Богачук, Василь Гей, Віктор Лазарук, Йосип Струцюк, Михайло Пронько, Микола Смолярчук.

Творчий доробок волинських письменників за роки існування досить вагомий. У 1991-му році вийшов перший номер ,,Світязя – літературного збірника Волинської організації Спілки письменників України. До нього увійшли твори як вже відомих на той час письменників краю, так і початківців: Василя Гея, Петра Маха, Олександра Богачука, Івана Чернецького, Йосипа Струцюка, Петра Боярчука, Володимира Лиса, Валентини Штинько, Віктора Лазарука, Олени Криштальської, Клави Корецької, Миколи Панасюка.

Письменники Волині активно публікують свої твори на сторінках місцевої періодики. Найбільше таких публікацій в газеті ,,Волинь. У її номерах знаходиться місце не лише поезії талановитих краян, до друку подають тут також уривки із прозових творів спілчан.

Нині організація має 34 члени спілки. Очолює її поетеса Ніна Горик. На рахунку волинських письменників – десятки поетичних і прозових книг. Вони лауреати письменницьких конкурсів, володарі всеукраїнських та міжнародних відзнак.

Восени 2010 року Волинська організація НСПУ святкувала 30 років з дня заснування. На урочистостях були присутні письменники зі столиці, колеги з обласних письменницьких осередків, представники місцевої влади та громадських організацій [34].

Отже, розбудова Спілки письменників України розпочалась шляхом організації обласних відділень у 1966 році, коли утворилась Запорізька організація. Це стало поштовхом для формування подібних структур по всіх областях України. Одним з перших на Поділлі у 1971 році розпочав свою діяльність Вінницький літературний осередок. Цього ж року почали діяти Херсонська та Івано-Франківська обласні організації. Пізніше були створені Черкаське (1972р.) та Волинське (1980р.) літературні товариства. З-поміж них Рівненське відділення є наймолодшим, воно у 2010 році відзначило лише чверть століття своєї діяльності.

Робота обласних організацій Національної спілки письменників України сьогодні – це помітне явище у процесах культуротворення, розвитку письменництва України.

Формування художнього середовища у Рівному сягає повоєнних часів і розпочинається з організації артілей художників-оформлювачів, які у 1961 році обєдналися у товариство ,,Укоопхудожник. Окрім того в різні роки починають формуватися такі організації: Рівненська обласна організація Національної спілки архітекторів України (РОО НСАУ) (1974р.), РОО Національної спілки журналістів України (1959р.), РОО Національної спілки краєзнавців (1989р.), РОО Національної спілки композиторів України (40-ві роки ХХ ст.), РОО Національної спілки театральних діячів України (50-ті роки ХХ ст.), Асоціація бандуристів-кобзарів обласного відділення Національної музичної спілки (1991р.), Рівненське хорове товариство ім. М. Леонтовича Національної музичної спілки України (1991р.), Рівненське фольклорно-етнографічне товариство Національної музичної спілки України(1996р.) та інші.

Рівненська обласна організація Національної Спілки письменників України – наймолодший за віком літературний осередок. Створено її було в грудні 1985 року і в 2010 році вона святкувала свій 25-річний ювілей. На час виникнення, для того, щоб створити свій письменницький осередок, Рівненщина змушена була навіть залучати письменників з-за меж області, оскільки за статутом для цього потрібно не менш як шість членів Спілки письменників України. Зокрема, до Рівного переїхали Андрій Дугинець із Москви та Олександр Богачук з Луцька. Останній і став першим керівником Рівненської письменницької організації. Крім А. Дугинця та О. Богачука першими членами місцевого літературного осередку стали Євген Шморгун, Микола Пшеничний, Степан Бабій та Микола Тимчак [27, с. 4].

Олександр Теофілович Богачук народився в селі Сокіл на Волині. Дід і батько поета – ковалі.

Творчий здобуток Олександра Богачука – десять поетичних книг, музичний збірник ,,Світи мені, Дніпре, він автор двох пєс, які йщли на сценах театрів, і не менше сотні пісень. Особливо припала людям до душі його пісня ,,Тиша навкруги.

На його поезії звернули увагу талановиті українські композитори – Георгій Майборода, Климентій Домінчен, Володимир Верменич, Віталій Кирейко, Олександр Білаш, Анатолій Пашкевич, Василь Горностай, Віктор Герасимчук та багато інших. Так, за мотивами поеми ,,Крик попелу Анатолій Пашкевич створив ораторію великої емоційної сили.

Результатом дружби Олександра Богачука та Георгія Майбороди є такі відомі пісні як ,,Зацвіли черешні, ,,Зозуля кує, ,,Дума про загибле село і знаменита ,,Димить туман.

Відомі пісні разом з О. Богачуком створили композитори К. Домінчен, А. Пашкевич, В. Процько, В. Верменич й інші. Не одна пісня, що залюбки співається народом, створена самим О. Богачуком.

Окремими виданнями вийшли книги поезій ,,Незабутнє, ,,Вересневий грім (1959р.), ,,Ні! (1967р.), ,,На лісовому озері (1974р.), ,,Зелене руно, ,,Золота жінка (1976р.), ,,Крик попелу (1978р.), ,,Стогін землі (1983р.), ,,Горно (1984р.), ,,Цвіт роси (1987р.), ,,А час не жде (2003р.), збірник ліричних пісень ,,Світи мені, Дніпре (1984р.). Він є автором пєс ,,На Заході сонце не сходить (1961р.) та ,,Брат із шатра (1964р.).

Значне місце у творчості поета зайняла поема ,,Стогін землі про трагедію волинського села Кортеліси. У вересні 1942 року воно було оточене гітлерівцями, розстріляне і спалене дотла. Сьогодні там споруджено величний меморіал.

Просто й суворо, без особливих мовних красномовостей, але з величезною психологічною напругою і точністю поет зумів показати в поемі жорстокість, і людиноненависність фашизму, незалежність духу простих трударів-селян. У поемі, як і у віршах цього циклу, та й як і в усій своїй поезії, автор виступає виразником незламності свого народу. Герой поезій Олександра Богачука часто сповнений болю і гіркоти, хвилюючими роздумами про минуле, сьогодення, майбутнє [42, с. 12].

Найкраща оцінка творчості поета, коли швидко розходиться книга і стає надбанням інших. З його поеми ,,Стогін землі десятки рядків викарбувано в граніті меморіального комплексу жертвам фашизму в Кортелісах – як клич до всіх живих нашої землі.

Говорячи про Олександра Богачука як поета, варто звернути увагу на широту діапазону його поезії. Він пише про життя і боротьбу свого народу, про звязок поколінь, про добро і зло. Але немало віршів створено ним і про природу рідного краю, про справжню людську любов. І у всіх них виявляється глибока і ніжна духовна ліричність поета, яка прихиляє до його творчості людей всіх поколінь.

Ставши головою Рівненської письменницької організації Олександр Теофілович активізував і творчу діяльність, і роботу з молодими письменниками, розпочав співпрацю з композиторами, художниками, організовуючи разом з ними різні творчі заходи. Саме О. Богачук започаткував виступи письменників перед читачами, проведення літературних свят та заходів, присвячених видатним постатям, дотичним до нашого краю. Цю роботу продовжили і його наступники – Євген Шморгун та Степан Бабій. Сьогодні активно впроваджує в життя такі форми роботи теперішня голова РОО НСПУ – Лідія Рибенко. Тож уже традиційними стали обласні літературно-мистецькі свята ,,Шевченківська естафета, ,,Дерманський світильник, Свято Першокниги (Пересопницьке Євангеліє), поетичні читання памяті Валеряна Поліщука, ,,Городецький автограф (ідея Віктора Мазаного), Всеукраїнське літературно-мистецьке свято гумору ,,Лауреат Нобельської премії (натхненник Роман Демчук). Спілчани працюють з музеями, бібліотеками, де влаштовують творчі вечори, презентації [6, с.12].

Про діяльність обласної Спілки можна дізнатися із номерів літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина, де регулярно вміщується хроніка спілчанського життя. Цей обємний журнал, який видається за підтримки обласної влади – один з найвагоміших здобутків організації. На обласному телебаченні є однойменна телевізійна передача (автор ідеї та ведучий Петро Велесик), яка знайомить глядачів персонально з кожним письменником. Також і Микола Береза уже багато років є автором та ведучим радійних передач ,,Перевесло та ,,Недільна світлиця", більшість з яких присвячені його колегам по перу. З метою популяризації української книги, і в тому числі творів місцевих авторів Рівненською облдержтелерадіокомпанією за звітний період підготовлено низку інформаційних та аналітично-публіцистичних матеріалів. Зокрема, дана тема висвітлювалася у спеціальних передачах ,,Перевесло (перша програма радіомовлення) та ,,Погорина (телеканал РТБ), у тематичних радіопередачах ,,Минувшина, ,,У дзеркалі слова, ,,Недільна світлиця, ,,З невичерпної криниці та ін [39, с. 4].

У щомісячних телепередачах ,,Погорина висвітлювалися творчі портрети місцевих літераторів – Є. Шморгуна, М. Пшеничного, М. Берези, П. Велесика, Л. Рибенко, Р. Солоневського, П. Рачка та інших.

Представники РО НСПУ є учасниками багатьох літературно-мистецьких заходів у місті та області. Це і Шевченківські дні, і ювілеї відомих культурних діячів краю, презентації, виставки.

В січні 2011 року в Рівному відбулася визначна подія: в рамках туру по містах України сюди завітала видатна українська поетеса, класик вітчизняної літератури – Ліна Костенко. Зустріч відбулася 25 січня в приміщенні Рівненського обласного музично-драматичного театру. Запрошення були розповсюджені ще задовго до події. Бажаючих потрапити на зустріч було близько 6 тисяч, при тому, що зала Обласного музично-драматичного театру вміщує лише 650 гостей. Зважаючи на це організатори передбачили встановлення моніторів на майдані і всі, хто не потрапили до зали, мали змогу спостерігати за перебігом подій на великому екрані перед приміщенням театру. Приїзд поетеси викликав настільки бурхливий ажіотаж, що вже задовго до початку зустрічі до самого приміщення було досить важко потрапити через натовп, що зібрався на Театральній площі. Причиною ж приїзду Л. Костенко до Рівного стала презентація її нової книги ,,Записки українського самашедшого – першого прозового роману письменниці. Чому Рівне перше у турі, Ліна Костенко назвала три причини: давно хотіла побачити красиве старовинне місто, у якому кількаразово була проїздом, тут інсценізували її ,,Берестечко, у Рівному до того ж мешкає і працює колега по Чорнобильських експедиціях – Алла Українець. Рівненського краєзнавця письменниця привітала у залі особисто [59, с. 2].

Від Рівненської організації Національної спілки письменників України на святі побували Л. Рибенко, Ю. Бондючна, В. Климентовська та Є. Цимбалюк. Також в залі були присутні вже не як представники Спілки В. Мазаний та А. Лимич.

Організація таких заходів потребує багато зусиль не лише від Спілки письменників. Зазвичай вечори, зустрічі та презентації проходять з музичним супроводом, який часто забезпечують члени Рівненської обласної асоціації композиторів та їх вихованці.

Рівненська обласна асоціація композиторів Національної музичної спілки України (в минулому обласна організація самодіяльних композиторів) була створена у 50-х роках минулого століття. Вперше навколо себе згуртував творців музики Дмитро Немченко (нині заслужений працівник культури України, заслужений діяч мистецтв Чечено-Інгушетії), з 1957 р. організацію очолив заслужений діяч мистецтв України Михайло Каганов, згодом кандидат мистецтвознавства, професор Михайло Лисенко-Дністровський, пізніше – заслужений діяч мистецтв України, професор Володимир Толканьов, з 1975 р. – відмінник освіти України, доцент, декан музично-педагогічного факультету Інституту мистецтв Рівненського гуманітарного університету Микола Корейчук [52, с. 78].

Щорічно проводяться творчі звіти асоціації та індивідуальні звіти композиторів. Для популяризації їх творів велику роль відіграє радіо, телебачення, які зберігають у своїх фондах численні записи, що звучать у всіх куточках нашого краю та України.

Твори авторів друкувались у колективних альманахах, збірниках, журналах, місцевих часописах, композитори видали свої твори окремими збірниками – це ,,Моя родина – Україна А. Андрухова, ,,Заспівай мені М. Корейчука, ,,Жайворова пісня М. Дацика, ,,Етюди для баяна В. Корчаги, ,,Пісня джерельного краю В. Горностая, ,,Сім струн В. Толканьова, ,,Поклик вічного Т. Леус, ,,Спинилась осінь в батьковім саду Б. Столярчука зробили записи на аудіо-касети та компакт-диски.

Важливим аспектом діяльності Рівненської обласної асоціації композиторів Національної музичної спілки України, на нашу думку, є її творча співпраця з РОО НСПУ. Продукт їх спільної діяльності – це пісні, що засвідчують високу майстерність авторів і їх непересічний талант. Зокрема, як приклад можна навести такі роботи: ,,Співай моє місто (сл. Є. Цимбалюка, муз. М. Корейчука), ,,Поліський край. Волинська сторона (сл. В. Басараби, муз. М. Корейчука), ,,Ідем до бабусі (сл. Є. Шморгуна, муз. М. Корейчука), ,,Ластівка під стріхою (сл. Є. Шморгуна, муз. А. Пастушенка), ,,Літо прийшло (сл. Є. Шморгуна, муз. А. Пастушенка), ,,Зоряна гора (сл. С. Бабія, муз. А. Пастушенка), ,,Зоряне танго (сл. С. Бабій, муз. А. Пастушенка), ,,Мамо моя (сл. П. Велесик, муз. А. Пастушенка), ,,Дощик (сл. П. Велесика, муз. А. Пастушенка), ,,Осінній вальс (сл. Ю. Берези, муз. А. Пастушенка), ,,Дивна гроза (сл. Ю. Берези, муз. А. Пастушенка), ,,Ордени (сл. Ю. Берези, муз. А. Пастушенка), ,,Пісня повертається додому (сл. О. Богачука, муз. А. Пастушенка), ,,Моя родина – Україна (сл. О. Богачука, муз. А. Андрухова) та інші. Ноти та тексти більшості з них були опубліковані в різних номерах ,,Погорини [9, с. 381].

Помітною організацією на тлі художньо-мистецького середовища краю є Рівненська обласна організація Національної спілки журналістів України створена у квітні 1959 року. У свій час її очолювали Михайло Григорович Медяник, Василь Миколайович Холявчук, Георгій Павлович Сербін, Степан Володимирович Родич, Петро Якович Велесик. З квітня 2005 року обласну організацію НСЖУ очолює представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в Рівненській області Дмитро Володимирович Тарасюк.

Обласна організація Національної Спілки журналістів України – завжди у вирі подій. Один з пріоритетних напрямків її діяльності є проведення творчих конкурсів, спрямованих на активізацію творчо-виробничого процесу, зацікавлення редакційних колективів у створенні високорейтингових телерадіопрограм та публікацій, виявлення талантів серед журналістів, оперативне і широке відображення в ЗМІ історії і сьогодення, поширення передового досвіду. У таких номінаціях, як ,,Краща газета року, ,,Краща телекомпанія року, ,,Краще радіо року, ,,Кращий дизайн року, ,,Журналіст року, ,,Фотожурналіст року та інших, переможці отримують іменні кубки та грамоти обласної організації НСЖУ. Традиційним у діяльності обласної організації НСЖУ є також проведення спартакіад серед працівників друкованих та електронних засобів масової інформації краю. У червні 2010 року на берегах мальовничого Хрінницького водосховища (Демидівський район) стартувала 10-та Спартакіада рівненських журналістів, у якій брали участь і білоруські колеги [64].

З ініціативи секретаріату обласної організації Спілки вперше в Україні було проведено автомобільні змагання серед журналістів. Активну участь у цих ралі брали колеги з близького та далекого зарубіжжя. Саме на базі рівненського автоклубу згодом було створено Автомобільний клуб журналістів України (АКЖУ).

Станом на 1 січня 2010 року на обліку в Рівненській обласні організації НСЖУ перебувало 453 штатних та позаштатних працівники радіо, телебачення, друкованих ЗМІ та видавництв. Вони обєднані в 42 первинні журналістські організації [64].

Почесне звання ,,Заслужений журналіст України присвоєно 24 членам НСЖУ.

Діяльність Рівненської обласної організації Національної спілки журналістів України часто переплітається з роботою місцевого письменницького осередку. Це й не дивно, адже багато митців слова є одночасно членами обох товариств (П. Велесик, Ю. Береза та ін.). Імена письменників нерідко можна зустріти на сторінках місцевої періодичної преси, де вони виступають авторами статтей, присвячених подіям в царині художнього слова. В свою чергу, журналісти обласних видань висвітлюють події з життя спілчан і мають змогу опублікувати свої напрацювання в літературно-краєзнавчому журналі ,,Погорина.

В деяких номерах ,,Погорини (№4-5, №6-7, №10-11) відведено спеціальну рубрику ,,Мистецтво. На її сторінках надруковані статті Феофана Бобрика ,,Вернісаж Феофана Бобрика та Аліси Ніколаєвої ,,Співбуттєвість краси та духу (до 20-річчя Рівненської обласної організації Національної спілки художників України). Остання допомагає прослідкувати тенденції розвитку РО НСХУ, яка є важливим компонентом художньо-мистецького середовища області.

Передумовою створення Спілки стало обєднання у 1961 році художників-оформлювачів Рівненщини у товариство ,,Укоопхудожник. Першим його головою був В. Ємельянов, засновниками – І. Чичеланов, В. Колосов, А. Мащенко і Є. Домбров. У 1963 році в Рівному були створені виробничі майстерні Художнього фонду України, у 1993 році – художньо-виробничий комбінат Художнього фонду Спілки художників України.

Сьогодні перед Рівненською спілкою стоїть дуже багато завдань – це виставкова діяльність, підтримка творчих особистостей, надання майстерень для художників – членів спілки, фактично всі художники уже давно забезпечені майстернями – кожен митець має свою власну [41, с. 376].

Рівненська обласна організація Національної спілки художників України була створена 21 листопада 1989 року. Її очолив В. Пєтухов, а згодом понад десять років очолював К. Литвин, з 1998 р. – М. Ліханов, а з 2004р. – Ф. Бобрик. На сьогодні організація налічує 36 членів НСХУ. У 2008 році творчим колективом РО НСХУ на звання „Народний художник України було висунуто художника Р. Звягінцева, а В. Пєтухова, Ф. Бобрика, О. Самчука – на звання „Заслужений художник України. Ці кандидатури підтримані Радою областей Національної спілки художників України.

Рівненський митець Олег Безюк виборов світовий конкурс на „Пам′ятник Людству і один представляв Україну в Таїланді, де працювали знані скульптори з усього світу.

П. Подолець, Ф. Бобрик, О. Бобришев постійно презентують Україну на міжнародних скульптурних і живописних пленерах в сусідній Польщі, де добре відомі їх імена.

І. Гуменюк, В. Гвоздинський і П. Подолець у складі Всеукраїнської делегації взяли участь в творчій мистецькій акції у Стамбулі (Туреччина).

Художники декоративного мистецтва І. Токар і Т. Лукашевич стали дипломантами І і ІІ-ої Всеукраїнської триєнале з текстилю.

Роботи Тетяни Лукашевич відібрані в 2009 році для експонування в Токіо (Японія).

П. Липова була висунута на премію ім. Катерини Білокур і нагороджена грамотою Міністерства культури та туризму України.

Всі памятники в м. Рівному, а це – памятник Т. Шевченку, С. Петлюрі, У. Самчуку, воїнам-афганцям, княгині М. Несвицькій, колона Божої матері, а також чисельні меморіальні дошки, створені рівненськими скульпторами – П. Подольцем, М. Сіваком, В. Стасюком та іншими.

Роботи рівненських художників прикрашають музейні стіни майже всіх областей України (крім Рівного, через відсутність такого музею). Є твори рівнян і у приватних зібраннях та музеях світу: Німеччини, Франції, Польщі, Англії, США і Канади, країн Балкан, Японії і Китаю, а також ближнього зарубіжжя.

Постійно радує рівнян своїми яскравими виставками і виставкова зала НСХУ в Рівному. В рік тут відбуваються 22-24 художні виставки.

Важливою складовою діяльності спілки стали пленери, які є традиційними для українського мистецтва. У цьому їм допомагає Всеукраїнська спілка художників України, обласні Управління культури – виділяють певні кошти на обладнання, харчування та проживання. У 2003 році велика група рівненських митців була запрошена в Польщу на творчу практику в Пйотркув – Трибунальський. З того часу пленери у цьому живописному середньовічному місті стали традиційними. Увійшли в традицію також пленери в інших містах, – скульптурні пленери у Вербиці та Сейне у Польщі, живописно – фотографічні пленери в Пряшеві на Словаччині. Рівненські митці активно долучилися і до пленерів на теренах України – на Сумщині, Івано – Франківщині , Богуславщині та Волині , на Тернопіллі і Трипіллі.

У 2006 році за підтримки управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації та управління культури міськвиконкому було організовано перший пленер ,,Історичні та природні перлини Рівненщини [41, с. 379].

Рівненські митці презентують групові та персональні виставки в інших містах України та за її межами (2000 рік – ,,Над Горинню, Мінськ, Білорусь; 2003 рік – ,,Барви Полісся, Пйотркув-Трибунальський, Польща; 2006 рік – Луцьк, Тернопіль; 2008 рік – Луцьк; 2009 рік – ,,Барви України, Ольштин, Польща).

Члени рівненського мистецького осередку беруть участь у Всеукраїнських виставках. Останнім часом Міністерство культури та туризму знову розпочало закупівлю кращих творів з виставок для художніх музеїв країни. У 2007 р. були закуплені роботи Р. Звягінцева, Ф. Бобрика, Т. Лукашевич, О. Самчука. Та все ж таки більше двох картин одного художника на такі виставки зазвичай не потрапляє через відсутність достатньої площі для виставки [41, с. 377].

Співпраця Спілки письменників та Спілки художників має певні традиції і здебільшого вона виявляється у художньому оформленні видань рівненських літераторів, які в свою чергу широко висвітлюють у своїх публікаціях усі заходи, що відбуваються за ініціативи Спілки художників. Завдяки цьому широка громадськість має змогу дізнатись про досягнення рівненських художників на українських, міжнародних пленерах та виставках.

Значний вплив на формування мистецького середовища краю має Рівненське обласне краєзнавче товариство Національної спілки краєзнавців України було створене 31 березня 1989 року на установчих зборах. Це було нове віяння, адже все, що стосувалося краєзнавства, за радянських часів було вкрай заідеологізовано. Після утворення товариства головною його метою стає відродження інтересу до рідного краю, шанобливого ставлення до скарбів рідної природи, виховання духовності та патріотизму, піднесення загальнокультурного потенціалу регіону.

Свою діяльність товариство, в якому на початку налічувалося близько 30 членів, розпочало під опікою обласного відділення Українського фонду культури з публікацій різноманітних краєзнавчих матеріалів у місцевій пресі.

березня 1990 року було відроджено Всеукраїнську спілку краєзнавців (з 16 жовтня 2008 року – Національна спілка краєзнавців України), і обласне краєзнавче товариство стало структурним підрозділом цієї організації [52, с. 99].

До найбільших досягнень товариства належить правдиве висвітлення історії, успіхи на ниві книговидавництва. Краєзнавці області щорічно видають понад 20 назв книг: тут і монографії, і документально-публіцистичні та історико-краєзнавчі нариси про окремі населені пункти, і фольклорні збірники тощо.

Рівненське товариство було одним з ініціаторів проведення науково-краєзнавчих конференцій ,,Велика Волинь: минуле і сучасне. Щорічно проводяться конференції ,,Берестецька битва в історії України, організовано й проведено низку конференцій, присвячених ювілеям міст Острога, Дубна, Корця, Гощі, Дубровиці, Зарічного, Млинова [43, с.116].

З 1991 року правління товариства присуджує регіональну краєзнавчу премію ,,За відродження Волині, лауреатами якої стали уже понад 20 краєзнавців з Рівненської, Житомирської та Волинської областей.

За ініціативою товариства започатковано видання бібліографічних покажчиків творів та літератури про найбільш відомих краєзнавців. Уже побачили світ бібліографії праць Я. Поліщука, Гурія Бухала, Б. Столярчука, М. Федоришина.

За останні роки за сприяння і замовлення правління товариства відкрито меморіальні дошки почесному членові Національної спілки краєзнавців України Г. Демянчуку, фольклористу і музикознавцю Ю. Цехміструку, письменнику і краєзнавцю Л. Кравцову, кошовому отаману П. Калнишевському, та в Острозі – історику, музейчику П. Андрухову.

Товариство підтримує тісні творчі і дружні звязки з Житомирським, Волинським, Хмельницьким обласними краєзнавчими осередками, з громадськими, національними, історичними й іншими профільними товариствами Польщі, Німеччини, Канади, Білорусі, багатьма районними організаціями сусідніх областей і різних регіонів України [43, с. 119].

Незмінним головою товариства є почесний член правління Національної спілки краєзнавців України Іван Пащук. Його діяльність на ниві краєзнавства відзначена Подякою Кабінету Міністрів України (2003 р.) та орденом ,,За заслуги ІІІ ступеня (2007р.). І. Пащук – відмінник освіти України, лауреат багатьох літературних і краєзнавчих премій. У його доробку є перша в історії краю ,,Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини (2005р.), та історико-краєзнавча хроніка ,,Рівне. 1283-2003 (2006р.). Ним відредаговано кілька десятків художніх, краєзнавчих і наукових книг місцевих авторів [52, с. 100].

Отже, художньо-мистецьке середовище Рівненського краю сьогодні формується великою кількістю творчих організацій, взаємоповязаних між собою. Значне місце серед них належить Рівненській організації Національної спілки письменників України. На сторінках літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина мають змогу друкуватися композитори, журналісти, краєзнавці, художники, діячі театру та етнографи.

Впродовж багатьох років простежується творча співпраця рівненських поетів і композиторів, що дало чимало високохудожніх пісень (О. Богачук – А. Андрухов: ,,Моя родина – Україна, В. Басараба – М. Корейчук: ,,Поліський край. Волинська сторона, та інші). Також плідно співпрацюють письменники і журналісти, дехто з них є членами обидвох спілок.

Значну роль у формуванні культурно-мистецького простору відіграють Спілка краєзнавців, художників, та інші. Виконуючи кожна з них певну функцію, займаючи свою нішу у культурному середовищі краю, разом вони неабияк впливають на розвиток художньо-естетичних смаків, поваги до культурної спадщини, а відтак, любові до свого міста.

Розділ ІІ. Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України: стан, тенденції, перспективи

.1 Персоналії: творче різноманіття

Жанрова палітра рівненських письменників представлена досить широко. На високому рівні презентовані поезія (С. Бабій, В. Басараба, Ю. Береза, М. Береза, Ю. Бондючна, Б. Боровець, П. Велесик, І. Сидорчик, Н. Дибяк, Ю. Загорський, О. Ірванець, В. Каневська, В. Климентовська, А. Криловець, Н. Левчун, А. Лимич, Л. Рибенко, Л. Литвинчук, С. Мейта, С. Праск, Л. Пшенична, М. Пшеничний, Р. Слободенюк, Р. Солоневський, М. Степанюк, М. Тимчак, С. Українець, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун), проза (С. Бабій, В. Басараба, М. Береза, Б. Боровець, П. Велесик, І. Сидорчик, С. Гуля, О. Євтушок, Ю. Загорський, О. Ірванець, М. Кащук, П. Кралюк, А. Лимич, Л. Рибенко, В. Мазаний, М. Оттов, С. Праск, М. Пшеничний, Р. Слободенюк, М. Тимчак, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун), драматургія (А. Вишневський, Ю. Загорський, О. Ірванець, Л. Рибенко), гумор (Ю. Береза, Р. Демчук, М. Кащук, Р. Солоневський, М. Степанюк), дитяча література (Р. Демчук, Н. Дибяк, М. Кащук, А. Лимич, Л. Пшенична, М. Тимчак, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун). Як бачимо, серед членів РОО НСПУ є багато письменників, які плідно працюють одразу в кількох напрямках.

Рівненські літератори – лауреати всеукраїнських та міжнародних премій: ,,Гранослов (С. Українець, Н. Левчун, В. Климентовська, П. Кралюк), ,,Благовіст (А. Криловець), імені Дмитра Нитченка (Л. Рибенко), імені Остапа Вишні (Ю. Береза), імені Миколи Островського (М. Тимчак), імені Лесі Українки (Є. Шмлргун), імені Миколи Гоголя (П. Кралюк), імені Івана Франка в галузі публіцистики (Є. Цимбалюк), молодіжної літературно-мистецької премії Туви (М. Пшеничний), імені Світочів (С. Бабій, Л. Рибенко, С. Гуля, П. Кралюк, Є. Цимбалюк, В. Мазаний, С. Праск, Є. Шморгун), ,,Лауреат Нобельської премії (Р. Солоневський, Ю. Береза, Р. Демчук). Твори рівнян претендували на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка, їх перекладено різними мовами.

Яскраву сторінку з історії роду князів Острозьких висвітлює Петро Кралюк в своєму романі ,,Шестиднев, або Корона дому Острозьких, або як він ще називається ,,Реліквія. Петро Кралюк – автор понад 150 наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, літературознавства, в т. ч. монографічних досліджень: ,,Особливості вияву національної свідомості в українській суспільній думці XVI – першої половини XVII ст. (Луцьк, 1996 р.), ,,Духовні пошуки Мелетія Смотрицького (Луцьк, 1997р.), ,,Острозька Біблія в контексті української та європейської культур (Острог, 2006р.), ,,Волинь та Поділля в житті Т. Г. Шевченка (Луцьк, 2007 р.) та ін. Петро Михайлович є лауреатом міжнародного літературного конкурсу ,,Гранослов (1992р.), Всеукраїнського конкурсу ,,Україна. Духовні острови (2008 р.), премії імені Світочів (2008 р.), премії імені Миколи Гоголя ,,Тріумф (2009 р.) [32,с. 191].

Характеризуючи свій витвір, автор визначає його жанр як інтелектуальний роман. До цієї характеристики хочеться ще додати означення – історично-психологічний роман-розуміння. Подібне твердження виникає із аналізу архітектоніки тексту.

Символіка шести пов’язаних між собою частин твору – асоціація із біблійною легендою про час сотворення світу. Шість днів митець малював портрет князя, і шість днів князь пригадував події, що мали місце у шести знакових для роду Острозьких містах.

Цікавим є те, що назви частин (умовно – розділів) граматично є номінативними реченнями, у яких превалюють назви кольорів. Це вирізняє твір ,,Шестиднев, або Корона дому Острозьких від традиційних історичних романів, які діляться на класичні розділи чи частини.

У творі діє закон спресованого часу. Князь передчуває свій швидкий відхід, а тому просить маляра завершити портрет за шість днів. Відповідно до законів романного жанру подібний термін є дуже малим.

Цікава побудова видання передбачає також авторські додатки, які пояснюють певною мірою незрозумілі читачеві місця у тексті, дають змогу сформувати цілісне уявлення не лише про конкретну історичну постать, але і про певні події епохи. Це можна назвати певною новацією у плані тексту, адже класично автори обмежуються короткими коментарями [5, с. 10].

Неординарним представником прозових жанрів вважається Лідія Гуріївна Рибенко. Вона народилася 11 листопада 1953 р. на Рівненщині в сімї вчителів. Після закінчення середньої школи навчалася в Українському інституті інженерів водного господарства. За фахом – інженер-будівельник. Працювала інженером, екскурсоводом, керівником туристсько-екскурсійної фірми, провідним науковим редактором редакційно-видавничої групи ,,Реабілітовані історією. Нині очолює Рівненську обласну організацію Національної Спілки письменників України.

Першою книгою Л. Рибенко була збірка ,,Острів фіксованих (Рівне: ,,Азалія, 1992), котра і стала перепусткою до прийому її в Спілку письменників України.

Явище репрезентації читацькому загалу збірки фантастичних оповідань в той час, коли українська книга опинилася в напівзабутті, було особливим не лише для літературної громадськості області, а й України. Фантастика Лідії Рибенко соціально-психологічна. Тематика її творів широка – від земної медицини, освіти, журналістики до наддалеких зоряних мандрівок. Однак, яким би сюжетом не послуговувалася авторка, у центрі розповіді завжди стоїть людина: її моральні, духовні запити, філософія душі.

Твори Л. Рибенко неодноразово друкувались в журналі ,,Березіль. В 1999 році в числі 3-4 цього часопису з’явилася нова фантастична повість ,,Бо ти -людина", яка стала фактично її прозовим дебютом в ,,Березолі. Читачі схвально сприйняли твір, в якому на сучасному життєвому тлі через фантастичний сюжет авторка по-своєму відобразила складні людські колізії, прагнення людини до моральної чистоти, високих устремлінь. За повість ,,Бо ти – людина Л.Рибенко було присуджено другу літературну премію журналу ,,Березіль за 1999 рік. Сьогодні Лідія Рибенко пише фантастичну книгу ,,Де не ростуть люба риси[32, с. 341].

У 2004 році з друку вийшов роман Лідії Гуріївни ,,Суднотроща, головна героїня якого, як і авторка, колись працювала екскурсоводом, а також збирала і накопичувала передусім духовні скарби. Однак, одразу стає зрозумілим, наскільки болісним є повернення такої ідеалістично налаштованої людини, як Тамара в реальний світ. Л. Рибенко розповідає про життєві злети і падіння, що супроводжували її героїню в перші роки незалежності України. Власне, весь роман – це цікава, багата деталями екскурсія. І не тільки по Риму, куди українка поїхала в пошуках заробітку, а й по характерах і долях головних героїв [21, с. 233].

Особливу роль в діяльності РО НСПУ відіграє Шморгун Євген Іванович, який є її членом з дня заснування. Літературну діяльність Євген Іванович розпочав на початку сімдесятих років, коли в журналі ,,Барвінок з’явилося його оповідання ,,Грім. А невдовзі, одна за одною виходять книжки для дітей: ,,Зелені сусіди (1978 р.), ,,Що шукала білочка, ,,Дивосил-зілля (1980 р.), ,,Що сказав би той хлопчик (1981 р.), ,,Де ночує туман (1984 р.). Врожайним був 1989 рік – ,,Каменяр видав збірку ,,Вогник-цвіт, а видавництво ,,Веселка надрукувало повість-версію про видатного Гомера ,,Дорога до Іліона. Також друком вийшли такі книги рівненського письменника як ,,Повісті з античних часів (2001 р.), ,,Шість століть Велигорських (2002 р.), ,,Тиха радість (2003 р.), ,,Сніги непочаті (2005 р.), ,,Їдемо до бабусі (2006 р.), ,,Твори в трьох томах, том 1 (2007 р.), том 2 (2008 р.), том 3 (2009 р.).

Дивує і радує діапазон шморгунової прози – від образків, звернених до дошкільнят, до міцно збитої, точної ,,дорослої белетристики. І все сповнене любові до живої природи, до кожної, хай і найнепримітнішої рослинки. Євген Шморгун разом з відомим травознавцем І. М. Носалем подорожував просторами Полісся, шукав рідкісні рослини, щоб позначивши на карті місця, де вони ще збереглися, взяти їх під захист. З подорожніх записок складалися книги. Уперше автор познайомив нас з ботанічною міфологією України в книзі ,,Дивосил-зілля. В ній чимало правдивого і вигаданого про зозулині черевички, дивосил, горицвіт, азалію, меч-траву, росичку та інших представників царства флори. А невздовзі у ,,Веселці виходить розкішне видання ,,Ключ-трава. Автор запрошує читача у цікаву мандрівку зеленими просторами рідного краю, розповідає про багатства і красу природи, знайомить з багатьма рідкісними рослинами, їхніми лікувальними властивостями. Читач знайде у книзі багато захоплюючих легенд, переказів, які упродовж століть складав народ про своїх зелених друзів. Етапним у житті ще початкуючого письменника став 1978 рік: у київському видавництві ,,Веселка були випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей – ,,Що шукала білочка і ,,Зелені сусіди. Це було, по суті, дещо запізніле визнання його непересічного таланту, адже друкувався вже впродовж двадцяти літ, у тому числі і в республіканських виданнях. Перші збірки визначили основне спрямування творчості Євгена Шморгуна – писати для тих, хто ще не навчився читати, а також для молодших школярів, навчати їх розуміти природу, прищеплювати їм співчутливість, потяг до знань [16, с. 6].

З 1984 року Є. Шморгун – член Спілки письменників України, керівник літоб’єднання при редакції газети ,,Зміна.

З 1989 до 2000 року Євген Шморгун очолював Рівненську обласну організацію Національної спілки письменників України.

У 2000 році Євгенові Шморгуну було присуджено одну з найпочесніших письменницьких відзнак України – державну премію імені Лесі Українки. Таку високу оцінку дістала книжка ,,Мова зела, яка стола свого роду підсумковою у більш як сорокарічній творчій діяльності письменника. Адже весь цей час однією з визначальних його тем була тема малодослідженого рослинного світу Рівненщини, неповторної краси рідного краю. З такою глибокою обізнаністю, з таким прозорим, зворушливим ліризмом про це до Є. Шморгуна, здається, не писав ніхто [16, 20].

Крім літературної премії імені Лесі Українки, письменник удостоєний обласної літературної премії імені Валер’яна Поліщука, літературної премії імені Володимира Кобилянського, Валер’яна Поліщука, лауреат просвітянської премії імені Григорія Чубая, премії імені Леоніда Куліша-Зіньківа в галузі дитячої літератури, Заслужений журналіст України.

Євген Шморгун також очолює книжкове видавництво ,,Азалія, яке вперше в Україні видало книги Олени Теліги, Олекси Степановича, Леоніда Мосенса, Ніла Хасевича. Таких авторів – цілий ряд. Таким чином, діяльність Євгена Івановича наблизила до України її вигнанців, на яких трималася вся література, культура, мистецтво [32, с. 461].

В 2006 році Євген Шморгун був удостоєний премії Світочів за історичний роман ,,Сніги непочаті, в якому змальовано героїчні сторінки боротьби волинян за незалежність нашого краю під проводом славного князя Федора Острозького, канонізованого до лику Святих Православної Церкви. Роман побудований на подіях кінця ХІV – початку XV століть. У той час українські землі опинилися під владою різних державних утворень – Великого князівства Литовського, Польського та Угорського Королівства, степова ж зона фактично контролювалися татарами. І все ж у ті ,,темні віки знаходилися люди які намагалися вивести свій край зі стану руїн. Помітною фігурою серед таких діячів був князь Федір Данилович Острозький. Саме завдяки діяльності князя Федора з’явилися міцні мури Острога, які зробили це місто майже неприступним для татарських нападів. Тоді було побудоване нове приміщення Богоявленської церкви в Острозькому замку. Острог став помітним та культурним центром України.

Цінність твору в тому, що письменнику вдалося вловити дух того часу. Особливо цікаві описи батальних сцен, військової техніки, та військових технологій того часу. Роман допомагає пізнати й осмислити непрості й маловідомі сторінки нашого минулого.

Важко переоцінити значення творчого доробку Євгена Івановича Шморгуна для сучасної літератури. Деякі твори Євгена Шморгуна включено в підручники для школярів молодших класів. Вони формують підростаюче покоління, запам’ятовуються, западають у душу, адже в них іде мова про те, що так співзвучне дитячому світовідчуттю.

Юрій Павлович Береза народився 22 травня 1955 року в селі Городище Шепетівського району Хмельницької області в селянській родині. Після закінчення середньої школи працював робітником у місцевому господарстві.

Потім закінчив Рівненський державний педагогічний інститут і 5 років трудився вчителем української мови та літератури в школах Рівненського Полісся. Після того перейшов на журналістську роботу. Виконував обов’язки кореспондента, завідувача відділу, відповідального секретаря, заступника редактора та власкора в редакціях районних, обласних та всеукраїнських газет. Нині – власний кореспондент всеукраїнського тижневика ,,Волинські губернські відомості. Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти та науки України.

До літературної праці прилучився ще в шкільні роки. Його гумористичні, сатиричні та ліричні твори використовувалися в розважальних передачах українського радіо, друкувалися в багатьох періодичних виданнях, колективних збірниках, виходили окремими книгами. На слова Юрія Берези композитори написали пісні. Знайшли свого читача такі збірки дотепного слова Юрія Берези, як ,,Щастить же людям!, ,,Хронічне нещастя, ,,Дефіцитний фанат, ,,Оглядини з виграшем, ,,Не роззявляйте рота!, ,,Не вішай носа в шафу! [32, с. 14].

Як перекладач з білоруської, став одним з авторів книги поезії відомого поета з Мінська, лауреатом премії імені Аркадія Кулєшова, Сергія Траховського ,,Доброта, виданої ,,Українським письменником. Підготував до друку, перекладену з білоруської книгу лірики цього поета під назвою ,,З сумної осені вернися.

З 1994-го року Юрій Береза член Національної спілки письменників України, лауреат просвітянської премії імені Грицька Чубая за 2005 рік, літературної премії імені Остапа Вишні за 2006 рік, постійний учасник Всеукраїнського фестивалю гумору ,,Лауреат Нобельської премії. Його ім’я внесено в багатотомну енциклопедію сучасної України. Творить колюче та веселе, сумне та щемливе слово й досі, поєднуючи письменництво з журналістикою.

Книгу гумору й сатири ,,Безпрограшна лотерея українського письменника Юрія Берези складають твори досі не опубліковані і вже відомі широкому читацькому загалу. Видання приурочене до 50-річчя автора дотепного слова.

,,Безпрограшна лотерея – це гумористично-сатирична повість ,,Теребеньківські просвітителі, понад сотня сторінок прозових гуморесок, що об’єднані в розділі ,,Колючі снопи з прозової копи. Крім цього є і віршоване дотепне слово, що складає розділ ,,Гайок байок та ,,З гумористично-сатиричного клунка[1].

Лауреатом ІV Нобельського фестивалю гумору став Юрій Береза за нову книгу гуморесок, сатиричних повістей та афоризмів ,,Короткими перебіжками, видану за сприяння Рівненської облдержадміністрації та обласної ради відповідно до обласної Програми розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки.

Зміст книги ,,Короткими перебіжками складають прозові гуморески, дві сатиричні повісті та афоризми.

Поетичний доробок Рівненських письменників можна оцінити на прикладі творчості одних з найяскравіших поетів області С. Бабія та П. Велесика.

Степан Олександрович Бабій народився 28 березня 1940 року в селі Голибіси Шумського району Тернопільської області. Закінчив медичне училище, один курс філологічного факультету Львівського університету, згодом – Тернопільський медичний інститут. Працював лікарем, завідувачем відділу культури Рівненської міської управи, заступником голови, завідувачем відділу Здолбунівської районної державної адміністрації. У 2000-2005 роках – голова Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України. Співавтор і ведучий чотирьох телефільмів про Т. Г. Шевченка, телефільмів ,,Одержима (про Лесю Українку), ,,Гурби.

Окремими виданнями вийшли поетичні збірки ,,Журавлиний невід (1972р.), ,,Відкриваю себе (1980р.), ,,Музика крил (1986р.), ,,Пізні яблука (1987р.), ,,Потривожені птахи (1990р.), ,,Із вирію літ (1992р.), ,,Ріка у відблиску очей (1993р.), ,,Україна під сатаною (1997р.), ,,Це інший світ (1998р.), ,,У холодному блиску комет (2000р.), ,,Такий день (2001р.), ,,Вертаючий з небес (2002р.), ,,Нічні спалахи (2003р.), ,,Спротив (2007р.), ,,Яблука чаклунки (2007р.), ,,Грані грози (2008р.), ,,Осіння райдуга (2009р.); зірки віршів для дітей ,,Хитавиця-купавиця (1992р.), книги прози ,,Криниці на пагорбах (1993р.), ,,Плата за любов. Прокляття волхвів (2003р.) та публіцистики ,,Волинські дзвони (1994р.), ,,Луни повстанського краю (2002р.), ,,На хвилі, на часі (2005р.). У 2005 році вийшла книга ,,Незборимість (вибране).

Степан Олександрович лауреат премій імені В. Поліщука та імені Світочів. Переможець рейтингу м. Рівне ,,Гордість міста у номінації ,,Кращий поет 2005 року. Його поезія – це насамперед передача відчуттів людини. С. Бабій в своїх віршах спостерігає за реакцією та відображає почуття людини в певний відрізок її життя [32, с. 5].

Петро Якович Велесик (нар. 2 січня 1944 року в селі Гута Костопільського району Рівненської області) -поет, журналіст, редактор. Навчався у Степанській середній школі, закінчив фізико-математичний факультет Рівненського педінституту, згодом здобув і журналістську освіту. Працював у сарненській, костопільській районних газетах, був головним редактором газети ,,Вісті Рівненщини. Заслужений журналіст України. Загалом з-під його пера вийшло близько двадцяти книг поезії та прози, які побачили світ у видавництвах Києва, Львова, Рівного. Лауреат літературної премії імені Валеряна Поліщука. На тексти Петра Велесика написано кілька десятків пісень. Твори поета перекладали на білоруську, російську і тувинську мови.

Автор збірок віршів: ,,Вербова колиска (1983р.), ,,Бурштинова роса (1991р.), ,,Сполохані коні (1991р.), ,,Сенс нестерпного польоту (2002р.), ,,Голуба вуздечка (2008р.) та ін.

Збірка віршів ,,Листя у слідах, надрукована у 2006 році, наповнена високим поетичним ліризмом, пронизана теплотою кохання. Поет розмірковує над сенсом життя, над проблемами навколишнього світу, наскільки вони близькі і чи змушують дивитися з осторогою в майбутнє. Для віршів Петра Велесика характерна соковита образність, що додає творам виразної індивідуальності [57, с. 256].

Взагалі, як ми бачимо, поезія – це кількісно найбільш представлений жанр літератури в творчості спілчан. Лише одиниці з них, плідно працюючи в різних напрямах літератури, не розповсюджують свою майстерність на творення поезії. Менш розповсюдженою, на відміну від поезії та прози, в доробку рівненських літераторів вважається драма, що не заважає їй займати найвищі сходинки якісного відбору. Одним із яскравих та досить епатажних представників драматургії на Рівненщині є Олександр Ірванець, якого завдяки його непересічній творчості знають далеко за межами України.

Олександр Ірванець – поет, прозаїк, драматург, перекладач. Народився у січні 1961 року у Львові. У 1988 р. закінчив Московський літературний інститут ім. Горького. Автор збірок поезій ,,Вогнище на дощі (1987р.), ,,Тінь великого класика та інші вірші (1991р.), ,,Вірші останнього десятиліття (2001р.), роману ,,Рівне/Ровно (Стіна) (2002р.). Його поезії та драматургія були перекладені англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, російською, білоруською та хорватською мовами. Пєси Ірванця ставилися на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану. У Польщі була створена радіоп’єса ,,Recording, а у Кракові вийшла окрема книга його драматургії [32, с. 138].

Виростав у Рівному. Закінчив 8 класів Рівненської СШ № 18 (1976 р.), Дубенське педагогічне училище (1980 р.) та Московський Літературний інститут (1989 р.)

Окремі його вірші перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, білоруською, російською мовами.

З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом. Останнім часом працює в драматургії і прозі – роман ,,Рівне/Ровно опубліковано в квітневому й травневому числах часопису ,,Кур`єр Кривбасу 2001 року. Більші за обсягом добірки віршів друкувались у московських ,,Литературной учёбе і ,,Дружбе народов, польских ,,Literatura na swiecie (Варшава), ,,Akcent (Люблін) , німецькій антології ,,Reich mir die steinerne Laute та пам`ятних ,,Вісімдесятниках, упорядкованих Ігорем Римаруком ( Видавництво КІУС, Едмонтон, 1990 р.).

У пєсі ,,Маленька пєса про зраду для однієї актриси змальовано лицемірний світ, у якому впізнаються реалії пострадянської історії. О. Ірванець досліджує, як подвійна мораль, притаманна тоталітарному суспільству, знаходить за нових соціально-політичних обставин поживний ґрунт, наслідком чого є духовна ницість, відсутність уявлень про совість, обовязок і честь. Драматург констатує можливість переродження найдемократичніших ідеалів в умовах псевдодемократії, коли влада стає самоціллю. Універсалізм, притаманний літературі антиутопії, створюється драматургом за допомогою умовно-експериментального хронотопу: дія розгортається в умовному ,,сьогодні, у невизначеній країні, неназваному місті. Автор гротескно загострює негативні риси реальності, коли зображує бурхливе політичне протистояння на тлі інфляції та злиднів переважної більшості населення.

У центрі драми-антиутопії ,,Брехун з Литовської площі – роздуми автора про долю Батьківщини й свого народу. О. Ірванець пише про економічну й духовну кризу в Україні й висуває на перший план актуальні взаємоповязані проблеми – національної єдності, національної культури й національної інтелігенції, національної гідності. Дія пєси відбувається в Польщі, проте це не є суттєвим – вона могла б відбуватися у будь-якій іншій країні, що розташована на західних рубежах України. Головні герої – Вона і Він. Вона – в минулому вчителька російської мови й літератури – возить до Польщі товари і продає їх. Він – теж українець, що тимчасово живе у Польщі, але видає себе за поляка.

Обидві драми-антиутопії О. Ірванця невеликі за обсягом, дія у них відбувається на одному місці протягом короткого часу. Сюжетна роль гранично обмеженого простору і часу є дуже важливою: автор отримує можливість в одній часово-просторовій точці сконденсувати найважливіші соціально-політичні й етичні проблеми, які визначають життя країни. Такий хронотоп зумовлює схематизм сюжету драми, тут немає додаткових сюжетних ліній – авторську увагу зосереджено на моделюванні необхідної ситуації. Крім того, у такому хронотопі зникає еволюція характерів героїв. Драматург підкреслює, що він не ставить собі за мету створення повнокровних характерів, коли наділяє своїх персонажів однозвучними іменами або позбавляє імен. Персонажі драм-антиутопій О. Ірванця статичні й схематизовані, вони є носіями певної ідеї (Она, Мона, коханий – зради), соціальними типами (Він, Вона, Крутелик) або виконують допоміжну функцію у розвитку дії драми (Хона, старший дорадник) [63].

Отже, в драмах-антиутопіях ,,Маленька пєса про зраду для однієї актриси і ,,Брехун з Литовської площі, які визначаються обмеженим хронотопом (він зумовлює схематизм сюжету й образів героїв), О. Ірванець чинить суд як над недавнім минулим свого народу, так і над його сьогоденням. Розвінчуючи небезпечні тенденції розвитку суспільства, драматург розробляє сучасну модифікацію драми-антиутопії, в центрі якої внутрішній світ героя, спотворений соціально-політичною реальністю, що дає йому змогу поєднати проблеми соціально-політичні з морально-етичними. Для створення картини небажаного сьогодення (а в драмах-антиутопіях, на відміну від роману-антиутопії, дія часто відбувається не в майбутньому, а в сьогоденні) О. Ірванець активно використовує гротеск, парадокс, що сприяє абсурдизації буття. Крім того, драматург використовує можливості музики, що не тільки збагачує художню палітру митця, сприяючи яскравому вираженню його думки, але й активізує розумову діяльність сприймаючого.

Творчість рівненських письменників зорієнтована не лише на дорослого читача, велике місце в ній займає дитяча література. На теренах області, та й заїї межами, літературу для дітей незмінно повязуюють з іменем Л. Пшеничної, яка вже багато років працює в цій царині.

Любов Антонівна Пшенична народилася 29 червня 1955 р. в с. Закриниччя Баранівського району Житомирської області в сімї колгоспників. Закінчила дошкільне відділення Рівненського педагогічного інституту. Працювала у Каноницькій дитсадка Дубенського району. Відмінник народної освіти. Письменниця, лауреат літературної премії ім. В. Поліщука, член Рівненської обласної організації Національної Спілки письменників України, голова Дубенського літературного осередку.

Перші твори надрукувала ще в шкільні роки. Публікувалася в багатьох газетах, журналах. Її перу належать такі роботи: ,,Весела абетка (1991р., 1993р.), ,,Боря з Мухоморії та його друзі (1991р.), ,,Дитейка (1992р.), ,,Картопляна історія (1992р.), ,,Сонна лічилка (1992р.), ,,Босоніж по материнці (1995р.), ,,Вогник на калині (2001р.). Любов Антонівна також є автором літературного портрета ,,Микола Жулинський (2000р.). Твори Любові Пшеничної введені у шкільні підручники – для учнів першого і третього класів, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами. До збірок письменниці входять цікаві загадки, лічилки, казки. До того ж Любов Антонівна є ще й художницею, тому дуже часто книжки спілчанки проілюстровані її ж світлинами [32, с. 333].

Як бачимо, творчість рівненських письменників не обмежується певними жанровими рамками. Митці слова весь час перебувають у пошуку нових форм виразності, пробують себе в різних жанрах літератури, привносячи в них індивідуальне бачення. Результатом таких творчих експериментів є значний доробок місцевих авторів, майстерність яких підтверджена багатьма преміями в галузі літератури.

.2 Видавнича діяльність

Видавнича справа в структурі всієї діяльності Спілки письменників символізує собою своєрідний етап, коли здобуток автора стає доступним широкому загалу читачів. І хоча видавнича діяльність потребує значних коштів, та без неї не може існувати Спілка, автор втрачає читача.

Історія знає різне ставлення держави до видавничої справи. Це зокрема і процеси жорсткої цензури, і заборони друкуватися українською мовою, і інші негативні факти. Разом з тим, сьогодні, зокрема на Рівненщині, попри всі фінансові труднощі, викликані кризою світового масштабу, влада, як на нашу думку, приділяє видавничій справі значну увагу. З метою реалізації на регіональному рівні державної політики у книговидавничій сфері розпорядженням голови облдержадміністрації від 30 листопада 2005 року № 569 схвалена Програма розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки. Програма затверджена рішенням сесії обласної ради від 9 грудня 2005 року № 699 [53].

Співвиконавцями Програми є управління культури і туризму та управління освіти і науки облдержадміністрації. Програма враховує інтереси Рівненської організації Національної спілки письменників України, обласної організації Національної спілки художників України та інших незалежних авторів.

Щороку на книговидання згідно Програми заплановано 263 тис.грн. У 2007 році на видання творів місцевих авторів виділено 180 тис.грн. За ці кошти видано літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина (№ 2-3) та 22 книги. З них, 16 творів членів Рівненської організації Національної спілки письменників України та 6 -інших авторів. Тільки у 2008 році на виконання заходів Програми виділено, у порівнянні з іншими роками, найбільше коштів. Так, із профінансованих 250 тис.грн., 233 тисячі спрямовано на видання 26 творів місцевих авторів (12 книг – членів Рівненської організації Національної спілки письменників України, 6 – членів обласної організації Національної спілки художників України, 8 – інших авторів), 50 тисяч – на видання літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина (два числа – № 4-5, № 6-7), 7 тисяч – на виставкову діяльність і презентації книг, 10 тисяч – на проведення заходів „Урок веде письменник. У 2008 році згідно рішення координаційної ради запроваджено практику видання книг на умовах співфінансування, що дало змогу у звітному періоді додатково залучити 2100,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно на друк книг Столярчука Б. Й. ,,Край над Горинню та Берези Ю.П. ,,Копитентний керівник. Також, у 2008 році облдержадміністрація забезпечила участь у книжковій виставці-ярмарку в рамках 14-ї міжнародної спеціалізованої виставки ,,Поліграфія 2008 видавничих організацій області: ВАТ ,,Рівненська друкарня; ТОВ ,,Друк Волині; КП ,,Млинівська друкарня; КП ,,Корецька друкарня; ВАТ ,,Володимирецька друкарня; ВАТ ,,Рокитнівська друкарня; ЗАТ ,,Костопільська друкарня; редакційно-видавничий центр Національного університету водного господарства та природокористування; ПП ,,Папірус-друк. Найменше коштів з обласного бюджету на книговидавничі цілі було виділено у 2009 році – 100 тис.грн. За ці кошти видано літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина (два числа – № 8-9, № 10-11) та 14 творів місцевих авторів (7 – членів Рівненської організації Національної Спілки письменників України, 7 – інших авторів). Твори місцевих авторів видані за кошти Програми, виставлялися на V Київській міжнародній книжковій виставці-ярмарку, де Рівненщина була представлена окремим стендом. У 2010 році на видання творів місцевих авторів виділено 150 тис.грн. За ці кошти видано літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина (два числа – № 12-13, № 14-15) та 6 книг місцевих авторів (5 книг – членів Рівненської організації Національної спілки письменників України, 1 – іншого автора).

У 2010 році згідно рішення координаційної ради, видання творів членів Рівненської організації Національної спілки письменників України забезпечило підприємство громадської організації «Письменницька робітня ,,Оповідач, з яким було заключено відповідну угоду.

Станом на 01.12.2010 року в облдержадміністрації зареєстровано всього 36 заяв для видання творів місцевих авторів. Із них, від членів Рівненської організації Національної спілки письменників України – 21 заява, інші автори – 15 заяв [53].

Очолює координаційну раду заступник голови облдержадміністрації Губанов О. В. До складу ради входять представники структурних підрозділів облдержадміністрації (головне управління з питань внутрішньої політики та інформації, управління культури і туризму, управління освіти і науки), депутати обласної ради (постійна комісія обласної ради з питань науки, освіти, культури та духовності, постійна комісія обласної ради з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту), громадських організацій (Рівненська організація Національної спілки письменників України, обласне краєзнавче товариство Всеукраїнської спілки краєзнавців України, обком профспілки працівників культури), інші (головний технолог ВАТ „Рівненська друкарня, директор Рівненської державної обласної бібліотеки).

Координаційна рада пріоритетом у виданні творів місцевих авторів визначила краєзнавчу літературу, книги для дітей та літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина.

Національною спілкою письменників України літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина починаючи з 2007 року визнаний кращим в Україні [63].

Крім того, за підсумками конкурсу ,,Краща книга Рівненщини у 2010 році в номінації ,,Краще видання для дітей здобула перемогу книга А.Войнарович ,,Під мухомором, у номінації ,,Краще прозове видання – книги Є.Шморгуна ,,Твори та С.Праска ,,Столочене жито[39, с. 4].

В обласних, міських і районних газетах, у тому числі заснованих за участю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під рубриками ,,Презентація, ,,Нові книги, ,,Знай наших!, ,,Видавничі новинки, ,,Нове видання, ,,Мистецькі новини, ,,Література, ,,Книги земляків, ,,Книжкова справа, ,,Слово і час, ,,Рівненщина літературна та іншими регулярно подається інформація про нові книжкові надходження.

Рівненська обласна організація Національної Спілки письменників України має своє власне видавництво – Письменницьку робітню ,,Оповідач. Воно було створене при РО НСПУ у 2008 році, а зареєстроване у 2009р. Видавництво має власні штампи, печатку. Директором Письменницької робітні ,,Оповідач є Лідія Гуріївна Рибенко. Крім друку та видавництва книг, Письменницька робітня ,,Оповідач займається також деякою громадською діяльністю. Так, наприклад, там організовують і проводять серію екскурсії під назвою ,,Їх імена повязані з Рівним.

Найбільш відомою виданою в Письменницькій робітні ,,Оповідач книгою за останній час була антологія ,,Літературна Рівненщина, приурочена до 25-річчя з дня заснування РО НСПУ [32].

Це своєрідна літературна енциклопедія нашого краю. Власне спершу планувалося видати Антологію, аналогічну тій, що вийшла до 20-ліття обласної спілчанської організації у 2005 році, тобто вмістити в ній лише твори спілчан. Однак після тривалих роздумів і обговорень було вирішено розширити коло авторів, беручи до уваги назву – ,,Літературна Рівненщина, і включити до Антології твори ще й тих письменників, уродженців Рівненщини, які відомі не лише в нашій області, а й по всій Україні. Окрім творів, подано також біографії митців, з яких можна дізнатися про найважливіші моменти їх життя.

На сторінках цього видання можна зустріти великих попередників сучасних спілчан, починаючи з часів Середньовіччя, тих, хто стояв біля витоків створення національної літератури: Мелетія Смотрицького, Кирила Ставровецького, Данила Братковського. На належному рівні представлена творчість видатного письменника та громадського діяча Валеряна Поліщука, прозаїка рівня нобелівських лауреатів Уласа Самчука та поета і перекладача Бориса Тена, поета Олекси Стефановича, літераторів і громадських діячів Миколи Сивіцького, Олекси Сацюка, Авеніра Коломийця, Антіна Нивинського. Вражаюче реалістичну картину життя поліщуків подає літератор-аматор Борис Швед.

В Антології представлена також і творчість членів Спілки письменників колишнього Союзу: уродженця Рівненщини Миколи Островського та Ольги Ткачук, меморіальна дошка якій установлена на будинку в Рівному на вулиці Словацького, де мешкала авторка низки романів.

У виданні знайшлося місце і нашим сучасникам, які з різних причин не мають спілчанських квитків (переважно це літератори, які пройшли вже обласний етап вступу до НСПУ), як також і тим, хто їх не мав і вже ніколи не матиме, що аж ніяк, утім, не вплинуло на визнання їхніх талантів. Це і поет Грицько Чубай (прийнятий до Спілки вже посмертно), і прозаїк Іван Маєвський, і поет, науковець Григорій Демянчук, на праці якого постійно посилаються і краєзнавці і літературознавці. Однак все ж більшість авторів – члени Національної спілки письменників України [49, с. 7].

Пріорітетним також є питання видання в Рівному літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина. Журнал зініційовано Рівненською організацією Національної спілки письменників України і підтримано Рівненською обласною радою та Рівненською обласною державною адміністрацією. Він став своєрідним продовженням літературно-мистецького однойменного альманаху, пять чисел якого побачили світ у видавництві ,,Азалія. Перший випуск альманаху вийшов у світ 1994 року, коли головою Спілки був Євген Шморгун. Цей випуск одразу ж був поділений на такі рубрики: проза (Л. Рибенко, В. Басараба), драматургія (О. Ірванець), поезія (С. Українець, А. Криловець, В. Климентовська), рецензії (Я. Поліщук, С. Українець), театр (І. Захарчук, Р. Тхорук), мистецтво (А. Дацков), музика (Б. Столярчук, В. Павлюк), гумор (І. Кидрук, Р. Солоневський) та рубрика для дітей (Є. Шморгун). Була там іще одна рубрика під назвою ,,1994-ий – рік Ольжича (Г. Демянчук), за прикладом якої в подальших номерах відводилися розділи, присвячені видатним письменникам, або памятним датам. Це були доволі колоритні випуски як за глибиною висвітлення, так і за тематичним розмаїттям [50, с. 14].

Відрізнявся від попередніх четвертий випуск альманаху, який був поділений на рубрики не за жанрами літератури чи напрямами мистецтва, а за назвами міст. На його сторінках представлені твори письменників різних часів, які повязані з певним населеним пунктом. Так, у розділі ,,Дорогобуж запропоновані праці Д. Крвавича, М. Берези, В. Лящука, С. Бабія та Г. Демянчука. ,,Пересопницю своїми роботами представили Є. Шморгун, С. Пушик, В. Климентовська, Г. Демянчук, Ю. Загорський та В. Басараба. Таким же чином в номері розкриті рубрики ,,Остріг, ,,Дермань, ,,Дубно, ,,Корець, ,,Рівне, а також ,,Погорина усміхається та ,,Рідна сторона.

У 2006 році Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України, зваживши на численні пропозиції читачів, вирішила зініціювати зміну формату видання. Тобто перетворити альманах на журнал, який виходив би не від випадку до випадку, а періодично. Характерно, що ініціатива, започаткована головою Рівненської письменницької організації Лідією Рибенко і начальником відділу з питань преси і поліграфії Рівненської облдержадміністрації Русланом Романюком, знайшла розуміння і підтримку в органах влади Рівненської області. В першому номері були представлені публіцистика (У. Самчук), проза (У. Самчук, М. Тимчак, П. Кралюк, О. Єфімчук), поезія (М. Береза, Ю. Загорський, Г. Демянчук, Г. Бухало, Є. Цимбалюк, Є. Шморгун, В. Янощі, П. Велесик), письменницькі роздуми (Л. Пшенична, С. Гуля), переклади (Ю. Береза), рецензії, відгуки, анотації (Й. Струцюк, Л. Пшенична, П. Кралюк, М. Пшеничний), життя і творчість (В. Басараба, В. Конопелько, М. Степанюк), образотворче мистецтво (Л. Рибенко), музика (А. Пастушенко і В. Лящук), поетичний дитсад (Р. Солоневський), гумор та сатира (М. Степанюк). В подальших номерах рубрики досить часто видозмінювались, зявлялись нові. Велика увага почала приділятися ювілейним та памятним датам, висвітленню творчості молодих поетів [40, с. 12].

квітня 2011 року у приміщенні Рівненської державної обласної бібліотеки відбулося нагородження переможців обласного конкурсу 2011 року ,,Краща книга Рівненщини.

У конкурсному відборі взяли участь книги, які вийшли друком протягом останніх 5-ти років. Впродовж 2010 – початку 2011 рр. представники публічних бібліотек області та громадських осередків Рівненського обласного відділення Української Бібліотечної Асоціації (РОВ УБА) різними формами виявляли позитивну думку читачів про друковані видання краю [26, с. 13].

Важливо, що в цілому було опитано та проанкетовано 15 тисяч осіб: бібліотекарі, викладачі навчальних закладів, представники виконавчого і управлінського апаратів, читачі обласних, районних (міських) та сільських бібліотек (дорослі, молодь, юнацтво). Паралельно тривало онлайн голосування на сайтах Державної обласної бібліотеки та Державної бібліотеки для юнацтва, участь в якому взяло понад 2 тисячі чоловік.

У квітні 2011 р. були підбиті попередні підсумки Конкурсу та виявлено 70 книг-лідерів. Для остаточного визначення книг-переможців було створено журі, до складу якого увійшли письменники, науковці, художники, видавці, відомі громадські, культурні діячі краю. Рішенням журі переможцями у деяких номінаціях визнано такі книги:

,,Краще прозове видання – роман-трилогія ,,Столочене жито, автор Святослав Праск.

,,Краща поетична збірка – збірка поезій ,,Зозулі мого саду, автор – Неоніла Дибяк.

,,Краща книга для дітей – ,,Зайчикова читанка, автор Любов Пшенична.

,,Краще художнє оформлення книги – книга для дітей ,,Мур-ням-ням, художниця – Наталія Велігурська, автор – Роман Демчук [26, с. 13].

Як бачимо, видавнича справа на Рівненщині сьогодні виходить на новий рівень. Вже побачили світ 15 номерів літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина. До появи цього видання (1994 р.) у рівненських письменників практично не було можливості так швидко донести свої твори до читача, адже видання окремої збірки – справа і тривала, і затратна. Лише деяким з них вдалося зібрати необхідні кошти і видати свої твори. І лише створення літературно-краєзнавчого журналу ,,Погорина докорінно змінило ситуацію. На його сторінках стали активно публікуватися рівненські автори. Не забарилось і визнання, з 2007 р. журнал ,,Погорина визнаний Національною спілкою письменників України кращим в Україні.

Новою віхою у видавничій справі Рівненської організації Національної спілки письменників України є видання антології ,,Літературна Рівненщина, присвяченої 25-річчю з дня заснування обласної Спілки письменників, літературних альманахів ,,Наше коло та ін. Видання спілчан завойовують перші місця в обласних конкурсах.

.3 Робота з молоддю як форма участі спілчан у культуротворчих процесах краю

В наш час є досить багато умов для самореалізації молоді в різних сферах діяльності, зокрема в літературі. Одним із осередків такої творчості, що дозволяє молоді розвивати себе саме в цьому напрямку в нашій області є Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України.

Одним з провідних напрямів діяльності Спілки є робота з молоддю. Для виявлення і залучення молодих талантів до письменницької праці спілчани проводять обласні наради творчої молоді, уроки в школах Рівненщини, творчі зустрічі з учасниками літературного об’єднання «Наше коло» та міської літературної студії «Поетарх», що діє при Палаці дітей і молоді. Обласна нарада творчої молоді вперше була проведена у 2008 році.

Вік учасників – від шкільного до студентського.

Було представлено різні райони області. Однаково на високому рівні були презентовані як поезія так і проза. Багато учасників на той час вже мали власні публікації, навіть книги, а дехто тільки розпочинав свою літературну творчість.

Щороку з учасниками наради працюють досвідчені майстри художнього слова, лауреати численних літературно-мистецьких премій: Лідія Рибенко – прозаїк, поетеса, голова РО НСПУ, Євген Шморгун – прозаїк, Юрій Береза – гуморист, Любов Пшенична – поетеса, прозаїк, голова Дубенської регіональної письменницької організації, Вікторія Климентовська – поетеса, голова обласного літературного об’єднання ,,Наше коло. Вони не лише читають власні твори а й вислуховують та прискіпливо оцінюють доробок юних авторів. У підсумку, щорічно одного-двох кращих молодих майстрів пера направляють на Всеукраїнську нараду молодих літераторів. Минулого року Рівненщину гідно представляла поетеса Вікторія Волошина – вихованка ,,Поетарху.

Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України також дає старт для друку творів молодим літераторам в літературно-краєзнавчому журналі Рівненщини ,,Погорина, літературному альманасі ,,Наше коло та періодичній пресі. В останні роки зявилось багато нових рубрик, серед яких – ,,Наше коло або ,,Молода ,,Погорина. Саме завдяки цій рубриці побачили світ твори багатьох молодих письменників: Назара Кецко, Миколи Трубілко, Ірини Одерако, Романа Романюка, Світлани Шевчук, Нелі Мокренької, Ігоря Кир’янчука, Ірини Мельник та ін. Вищезгаданий же альманах ,,Наше коло за свою історію поки що налічує всього чотири випуски, однак надруковані в ньому твори можна вважати вагомим здобутком для письменників-початківців. Цікавим є те, що кожен наступний випуск відрізняється від попереднього. Так, в першому випуску літературного альманаху ,,Наше коло широко представлена поезія, в той час як прозу запропонувала лише одна авторка. До того ж всі автори цього альманаху (хіба що крім Валентини Кричкевич), це вже досвідчені й добре відомі в літературних колах особистості. Другий випуск відрізняється широким представленням і поезії і прози, і народного літературного обєднання ,,Поетарх і літературно-мистецького обєднання ,,Крейда. Цей номер відображає творчість молодих письменників. Третій же випуск поєднав у собі молодість і досвід. Якщо в кожному з попередніх трьох номерів було надруковано до двадцяти авторів, то в четвертому їхнє число зростає в два з половиною рази, причому кількість не впливає на якість, вона залишилась висока [51, с. 7]. Досить різноманітна тематика і жанрова палітра: від віршованої казочки Ганни Марцинюк до похмурої готичної прози Дениса Сая. Кількість творів на сторінках ,,Нашого кола яскраво свідчить про підвищення зацікавленості письменницькою діяльністю молодих літераторів.

Ще однією формою роботи, яку спілка активно впроваджує в життя є уроки рідної літератури в школах Рівненщини. Обєктами для акції найчастіше обираються віддалені регіони області, щоб пропагувати літературну творчість там, де про це менш відомо. Письменники виступають зі своїми творами, говорять про духовні здобутки та духовні проблеми в державі, відповідають на запитання юних слухачів та вчителів, дарують шкільній бібліотеці власні книги. Така діяльність сприяє розкриттю нових талантів і дозволяє взяти під контроль їх подальший розвиток в даній сфері.

Останньої неділі місяця в приміщенні Народного дому РО НСПУ організовує творчі зустрічі з поетархівцями та учасниками літературного обєднання ,,Наше коло. На зустрічі можуть бути присутні всі бажаючі. Автори зачитують свої твори, після чого відбувається їх обговорення. Крім запрезентованих творів учасники ознайомлюються з новинками виданої на території області літератури, обговорюють публікації в періодиці. Започаткований у вересні 1983 року як клуб шанувальників поезії, „Поетарх став своєрідним осередком творчого спілкування всіх, кому не байдуже Слово.

У практичній діяльності керівник „Поетарху покладається на філософські твори Григорія Сковороди, методику поетичної школи Рабіндраната Тагора, роботи вітчизняних теоретиків та поетів, зарубіжних класиків тощо.

Народний колектив "Поетарх" працює за авторською програмою, що розрахована на учнів молодших, середніх, старших класів і студентів 1-5 курсів вищих навчальних закладів. Літературне об’єднання Палацу дітей та молоді м. Рівне реалізує себе у трьох напрямках. Це: поетична лабораторія (поезія, проза), літературний театр (школа акторської майстерності) та літературне кафе (пропаганда літературного слова). Саме поеднання цих напрямів дає можливість гармонійного впливу на формування специфічних якостей дітей [13, с. 13].

січня Народне літобєднання ,.Поетарх приймало участь у Палацівському традиційному родинному святі ,,Золотий апельсин 2010.

У номінації ,,Золоте гроно нагородженими були 10 учасників літобєднання, які прийняли участь у Всеукраїнському фестивалі ,,СУП – сучасна українська поезія (м. Львів, м. Житомир, м. Тернопіль, м. Луцьк, м. Рівне). Це: Матвійчук Юрій, Волошина Вікторія, Медвідь Саша, Хандрусь Христина, Самчук Вікторія,Мельник Ірина, Лопушинська Марія, Петровець Олена, Олійник Галина, Журавель Олена [14, с. 13].

Керівник ЛО ,,Поетарх Горбукова Тетяна Іванівна нагороджена дипломом ,,Золотий апельсин 2010, як кращий художній керівник року.

,,Поетарх є своєрідною перехідною ланкою до професійної літератури. Значна частина членів Рівненської організації Національної спілки письменників України розпочинав свій творчий шлях саме в стінах цього обєднання.

Значний внесок у популяризацію літературної справи на Рівненщині окремих членів РО НСПУ. Наприклад, відомий прозаїк Євген Шморгун щорічно головує в журі обласного конкурсу молодих літераторів ,,Перло многоцінне, який проходить в Рівному до дня української писемності і мови. Конкурс започаткувало Рівненське обласне обєднання ,,Просвіта ім. Т. Г. Шевченка як змагання учнівської та студентської молоді, де домінує патріотична і мовна тематика. Зараз же тематика і жанрова палітра представлених творів значно розширилась. Кращі твори входять до літературного альманаху ,,Проріст. Цього року послідовність проходження конкурсу була дещо змінена. Оскільки учасники присилали свої твори ще з травня, переможців у трьох номінаціях було названо вже на першому етапі конкурсу 9 листопада у приміщенні Народного Дому. Кращими публіцистами визнано Петра Катеринина із Сарненського району, ученицю 9-го класу обласного ліцею-інтернату Валентину Остапчук і ученицю 11-го класу НВК школа-ліцей №19 м. Рівне Оксану Карпюк. Серед поетів переможцями стали учениця 8-го класу Березнівської ЗОШ №2 Наталія Чепак та учень 11-го класу Зарічненської гімназії Роман Чепура. А серед кращих юних прозаїків – учні рівненських ЗОШ №22 Максим Соколюк, школи ,,Центр Надії Андрій Медвєдєв та ЗОШ №27 Олена Мателешко. Серед старших прозаїків кращими стали учениці Ірина Цибах із НВК ,,Ролі, Марія Боярська з Обарівської ЗОШ та Ілона Демчик із Германської гімназії. Твори переможців традиційно побачать світ у черговому альманасі ,,Проріст.

Вагомий внесок в утвердження літературної творчості на рівні професійної діяльності належить члену Національної спілки письменників України, завідувачу кафедри української літератури університету ,,Острозька академія, кандидату філологічних наук, доценту Анатолію Криловцю. Саме він став ініціатором введення в університеті спеціальності ,,Літературна творчість. На думку Анатолія Олександровича, якщо в літературі працюватимуть професіонали, вона тільки виграє [4, с. 7]. І з цим не можна не погодитись. Адже працю професійного письменника оцінюватиме професійний критик, відтак рідше на книжкові полиці потраплятимуть графоманські опуси, а значить підвищуватиметься і читацький рівень. Студенти спеціальності ,,Літературна творчість мають змогу повністю реалізувати себе в письменницькій діяльності: видають власні твори, влаштовують їх презентації, беруть участь у всеукраїнських та міжнародних конкурсах. До виховання професійних літераторів прилучилися Ігор Павлюк, Дмитро Стус, Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Петро Кралюк.

Серед молодих літераторів, що відвідували літературні обєднання в місті двоє, порівняно нещодавно, стали членами Національної спілки письменників України. Драматург Артем Вишневський та поетеса Юлія Бондючна.

Остання займалася в народному колективі літературного обєднання ,,Поетарх Рівненського міського палацу дітей та молоді (2002-2006рр.). 2004 року виборола гранд голови Рівненської обласної державної адміністрації, завдяки чому побачила світ перша поетична збірка ,,Не ходіть по душах.

Вона учасниця наради молодих письменників (Коктебель, 2005р.), Міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята ,,В сімї вольній, новій (травень, 2007р.). Від 29 травня 2006р. – член Національної спілки письменників України (членський квиток від 7 червня 2006р.).

Нині Юлія обіймає посаду секретаря Рівненської організації НСПУ.

В її доробку збірки поезій ,,Не ходіть по душах [8], ,,Спадок, літературний портрет Василя Басараби, публікації в періодичній пресі та літературних альманахах. У віршах поетеси нема ні недбало заримованих банальностей, ні натужно ліплених красивостей; за іронією та самоіронією, за надміром прозаїзмів, техніцизмів проступає натура зі складним і багатим внутрішнім світом. Для Юлії Бондючної найперша, найчистіша музика – тиша. Тиша починається з паузи. ,,В очікуванні паузи – так називається і одна з поезій поетеси. Їй характерне вміння вчасно зупинитись, поставити крапку: в доробку даної авторки практично відсутні опуси, довші за три строфи, прагнення до афористичного висловлення думки чи почуття часто виливається одним – двома рядками [47, с. 133].

В зовсім іншому жанрі літератури працює Артем Вишневський. Першу свою пєсу він написав у двадцять років і навіть включив, а одну з перших драму абсурду ,,Різниця ввів до репертуару театру-студії ,,Від ліхтаря, що при Рівненському Палаці дітей та молоді. У 2006 році виходить вже ціла збірка його пєс під назвою ,,Клаптикова порода[11]. В ній автор пропонує драматичний погляд на актуальні теми. У творах органічно поєднуються раціональна естетика документальної драми та мова символів, проблематика сучасної молоді, глибока психологічна боротьба та постмодерна колажність сприйняття людини та соціуму. Автор передусім зображає людей, які готові змінити що завгодно або ж перечекати осторонь, спостерігаючи перетворення, та ніколи не зміняться самі. Навіть саму зміну світу заради світу драматург трактує здебільшого як житейську катастрофу, демонструючи її жалюгідність у ,,Ляпасі на згадку, ілюзійну неповноту у пєсі ,,Про потяг, валізи та дещо інше чи закономірність як у драмі ,,Різниця. П’єси молодого драматурга кардинально різні і за формою, і за проблематикою, проте спільною лишається спроба ставити складні питання і не лишатися байдужим [32, с. 51 ].

Варто звернути окрему увагу на молодого обдарованого письменника із Сарненщини Петра Катеринича.

Петро Катеринич – учень 11-го класу Любиковицької ЗОШ І-ІІІ ст. Автор 3 книг: ліричних та патріотичних поезій – ,,Ранок, творів для дітей ,,Черевички (вийшла у обласному видавництві ,,Азалія під патронатом Рівненської обласної організації НСПУ) та казки-повісті ,,У Країні Білих Дзвіночків(,,Азалія, 2010р.). Володар премії Кабінету Міністрів за визначні досягнення молоді в розбудові України (2010 р.), наймолодший в Україні член НСЖУ, автор більше 300 публікацій. Громадський кореспондент Всеукраїнської газети ,,Молодь України, обласної ,,Вільне слово, районної ,,Сарненські новини. Дописувач обласних газет ,,Літопис Заходу, ,,Рівненська газета, ,,Провінційка, ,,Вісті Рівненщини та ін. Переможець обласного літературного конкурсу ,,Перло многоцінне (ІІ місця у 2007, 2008 роках, І місце у 2010 р.). Дворазовий переможець обласного відкритого конкурсу власної дитячої поезії ,,Провесінь (2007р., 2008р.), дворазовий володар Гран-Прі (2009р., 2010р.). Переможець Всеукраїнського творчого конкурсу ,,Диво калинове ім. Дмитра Білоуса. Володар звання ,,Кращий читач України – 2007, неодноразовий переможець І (шкільного), ІІ (районного), ІІІ (обласного) етапів Міжнародного конкурсу знавців української мови ім.Петра Яцика. У 2009 р. посів ІІ-е місце на обласній олімпіаді з української мови і літератури, взяв участь у ІV (Всеукраїнському) етапі олімпіади, що проходила в м. Херсон, де здобув перемогу (І місце) у загальнонаціональному творчому конкурсі ,,Проба пера. Здобув І місце в обласній і ІІ у Всеукраїнській олімпіаді з української мови та літератури (м.Чернівці, 2010 р.). Вільний журналіст інтернет-видання ,,ХайВей, фіналіст і дипломант Міжнародного літературного конкурсу "Витоки". Вибрані твори ввійшли до альманахів: ,,Провесінь-2005, ,,Провесінь-2006, ,,Провесінь-2007, ,,Провесінь-2008, ,,Повесінь-2009, ,,Провесінь-2010, ,,Перло многоцінне-2007, ,,Перло многоцінне-2008, ,,Перло многоцінне-2009, ,,Витоки, ,,На мольбертах днів, а уривок із повісті для дітей – до альманаху Рівненської обласної організації НСПУ. Переможець літературних конкурсів ,,Перлинки Полісся, ,,Вони виконували присягу, ,,Я обираю життя. Переможець Всеукраїнського етапу конкурсу-захисту наукових робіт в секції ,,Літературна творчість (2010р.), переможець Всеукраїнських творчих конкурсів ,,Історія успіху та ,,Вище голови(1 місця), організованих відомим видавництвом ,,Грані-Т. Дипломант обласного конкурсу ,,Легенди рідного краю, переможець обласних конкурсів ,,Я-патріот(2009 р.), ,,Я-журналіст(2009 р.), ,,Моя земля – земля моїх батьків(2009 р.), ,,Видатні рівняни(2010 р.). Неодноразовий призер конкурсу читців-декламаторів власної поезії та творів Тараса Шевченка. Переможець Всеукраїнського творчого конкурсу ,,Знавці рідної мови (м.Тернопіль, видавництво ,,Навчальна книга ,,Богдан). Член Всеукраїнської молодіжної громадської організації Союз обдарованої молоді, районної організації ,,Просвіта. Має грамоти та подяки за участь у багатьох масових заходах та культурному житті району, області [44, с. 304].

Узагальнюючи можна зазначити, що своє 25-річчя Спілка відзначає значним літературним доробком. На особливу увагу заслуговує її багатоаспектна діяльність по залученню до літературної творчості молодих талантів. Тка робота дає значні позитивні результати – до Спілки приймають талановитих молодих письменників.

культуротворчий спілка письменник молодь

Висновки

Дослідивши тему дипломної роботи ми дійшли наступних висновків:

Джерельна база нашого дослідження складається з нормативно-правових документів, що регулюють діяльність творчих спілок, сторінок історії спілок України, газетних та публіцистичних матеріалів.

Зокрема велике значення для дослідження даної проблематики мають Статут Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України, Положення про прийом до Національної спілки письменників України, Закон України про видавничу справу, Закон України про професійних творчих працівників та творчі спілки, Рішення про стан виконання Програми розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки та інші документи.

Події з життя Спілки висвітлюються на сторінках періодичних видань, серед яких особливу увагу потрібно звернути на газети «Літературна Україна» та «Вільне слово».

В дослідженні творчих процесів у Спілці та вивченні доробку спілчан допомагає літературно-краєзнавчий журнал «Погорина», головним редактором якого є Є. Цимбалюк. Хрестоматійною є антологія «Літературна Рівненщина». В ній висвітлено доробок письменників різних часів, життя і творчість яких певним чином повязані з нашим краєм.

В дослідженні роботи Спілки письменників з молоддю велике значення має літературний альманах «Наше коло», упорядник якого Л. Рибенко;

опрацювавши наукову літературу, ми дійшли висновку, що створення літературних угруповань на території України не було миттєвим процесом. Передісторія НСПУ охоплює період пошуків організаційних форм літературного життя. Починаючи з 1922 року, утворюються численні літературні угрупування та спілки: спілка селянських письменників ,,Плуг (1922 р.), науково-мистецька група ,,Комкосмос (1922р.), спілка пролетарських письменників ,,Гарт (1923 р.). У період 1921-1927 рр. активно виступала група «неокласиків», які уникали нової тематики, орієнтувались на античні зразки.

важливим етапом в історії літературних угруповань на теренах України стало створення письменницьких осередків у областях. Формування обласних Спілок в часовому еквіваленті зайняло тридцять років.

березня 1966 року однією з перших була створена Запорізька обласна організація. На той час у області проживало 11 професійних письменників. Головою Спілки було обрано П. П. Ребра, котрий очолював письменницьку організацію до серпня 1998 року.

Важливою подією стало створення у 1971 році Вінницького письменницького осередку. Це була одна з перших письменницьких організацій на Поділлі. На той час до Вінницької міжобласної організації входили також письменники Хмельниччини, котрі ще не встигли організувати власний творчий осередок. Першим керівником ВО НСПУ, відповідальним секретарем став Дмитро Дереч.

Восени 1972 року була зареєстрована Черкаська обласна організація СПУ. Значним її досягненням є те, що письменники Черкащини започаткували щорічне літературно-мистецьке свято „Поетичний жовтень, проведення якого після тривалої перерви відновлене кілька років тому. За ініціювання черкащан започатковане й утвердилося щорічне Міжнародне Шевченківське свято „В сімї вольній, новій. Велику увагу спілчани області приділяють видавничій справі, внаслідок чого за роки існування Спілкою було засновано масу періодичних видань, де висвітлюється творчість митців слова.

Волинська організація Спілки письменників України з’явилася 1980 року. Першими у осередку під керівництвом Петра Маха обєдналося декілька літераторів, серед яких і Олександр Богачук, який згодом став першим головою Рівненського письменницького осередку, заснованого у 1985 році.

сьогодні Рівненська організація Національної спілки письменників України займає важливе місце в культурно-мистецькому середовищі краю. Її діяльність тісно повязана з роботою майже всіх творчих організацій області, та найбільше з Спілкою журналістів, Спілкою краєзнавців, Спілкою композиторів та Спілкою художників. Члени спілки письменників часто виступають кореспондентами місцевих періодичних видань, досліджують та пишуть на краєзнавчі теми. Співпраця письменників і композиторів дає в результаті спільний продукт – пісню. Найбільше на вірші О. Богачука, Ю. Берези, П. Велесика, Є. Шморгуна та В. Басараби пісні писали М. Корейчук, А. Пастушенко та А. Андрухов. Співробітництво ж письменників і художників виливається у красиво оформлені видання в тому вигляді, в якому вони доходять до читача.

На сторінках літературно-краєзнавчого журналу «Погорина» мають змогу друкуватися представники всіх вищеназваних творчих осередків. В багатьох номенах з цією метою створені цілі рубрики.

Рівненські літератори – лауреати всеукраїнських та міжнародних премій: ,,Гранослов, ,,Благовіст, імені Дмитра Нитченка, імені Остапа Вишні, імені Миколи Островського, імені Лесі Українки, імені Миколи Гоголя, імені Івана Франка в галузі публіцистики, молодіжної літературно-мистецької премії Туви, імені Світочів, ,,Лауреат Нобельської премії. Твори рівнян претендували на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка, їх перекладено різними мовами.

Жанрова палітра рівненських письменників представлена досить широко. На високому рівні презентовані поезія, проза, драматургія, гумор, дитяча література. Серед членів РОО НСПУ є багато письменників, які плідно працюють одразу в кількох напрямах;

Видавничу справу на Рівненщині великою мірою підтримує місцева влада. З метою реалізації на регіональному рівні державної політики у книговидавничій сфері розпорядженням голови облдержадміністрації від 30 листопада 2005 року № 569 схвалена Програма розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки. Пріоритетом у виданні творів місцевих авторів визначено краєзнавчу літературу, книги для дітей та літературно-краєзнавчий журнал ,,Погорина;

одним з провідних напрямів діяльності Спілки є робота з молоддю. Для виявлення і залучення молодих талантів до письменницької праці спілчани проводять обласні наради творчої молоді, уроки в школах Рівненщини, творчі зустрічі з учасниками літературного об’єднання «Наше коло» та міської літературної студії «Поетарх», що діє при Палаці дітей і молоді.

На літературний процес останніх десятиліть вплинули кардинальні суспільно-політичні зміни, що відбулися в Україні. Це і проголошення незалежності, і початок формування української держави, і зміни в системі освіти національної школи. Сьогодні активізуються естетичні пошуки, утверджується розкутість художнього мислення, інтеграція у світовий літературний процес із його філософсько-естетичним розмаїттям. Художня свідомість сучасного письменства зазнає глобальних змін та переорієнтації, відбувається переоцінка життєвих та естетичних цінностей – зрештою, завершується ще одна літературна епоха і на наших очах постає і формується нова якість художнього слова. Рівненська обласна організація Національної спілки письменників України в цих процесах відіграє значну роль.

Список використаної літератури

1.Береза Ю. Безпрограшна лотерея. Гумор і сатира [Текст] / Ю. Береза. – Рівне: Волинські обереги, 2005. – 440 с.

2.Береза Ю. На Говерлі духу [Текст] / Ю. Береза // Літературна Україна. – 2006. – № 41 – С. 7.

.Береза Ю. Ордени [Текст] / Ю. Береза, А. Пастушенко // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2009. – № 10-11. – С. 383.

.Береза Ю. Професійність проти графоманства [Текст] / Ю. Береза // Вільне слово. – 2008. – № 15. – С. 7.

5.Білоус П. Шість днів і все життя князя Острозького [Текст] / П. Білоус // Вільне слово. – 2011. – № 11. – С. 10.

6.Богачук Н. І. Із спогадів дружини поета [Текст] / Н. І. Богачук // Вільне слово. – 2006. – № 97. – С. 12.

7.Богачук О. Кує зозуля [Текст] / О. Богачук // літ.-мист. альманах ,,Погорина. – 1998. – Вип. 2 – С. 83-84.

.Бондючна Ю. Не ходіть по душах: поезії [Текст] / Ю. Бондючна. – Рівне: Азалія, 2005. – 48 с.

.Велесик П. Мамо моя [Текст] / П. Велесик, А. Пастушенко // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2009. – № 10-11. – С. 381.

.Виткалов В. Г. Українська культура: сторінки історії ХХ століття [Текст] В. Г. Виткалов. – Рівне: Вертекс, 2004. – С. 77-79, 121-126.

.Вишневський А. М. Клаптикова порода. Пєси. / А. М. Вишневський. – Рівне: Азалія, 2006. – 192 с.

.Волошина В. ,,Перло многоцінне назвало переможців [Текст] / В. Волошина // Вільне слово. – 2010. – № 87. – С. 12.

.Волошина В. ,,Поетарх вносить поезію в прозу життя [Текст] / В. Волошина // Вільне слово. – 2010. – № 88. – С. 13.

.Волошина В. ,,СУПом насолоджувалися в Рівному [Текст] / В. Волошина // Вільне слово. – 2010. – № 77. – С. 13.

.Волошина В. Юні філологи відзначили Всесвітній день письменника [Текст] / В. Волошина // Вільне слово. – 2011. – № 22. – С. 4.

.Демянчук Г. Євген Шморгун. Літературний портрет [Текст] / Г. Демянчук. – Рівне: Азалія, 2000. -23 с.

.Доленко С. Письменників тривожить Україна / С. Доленко // Сім днів. – 2003. – 17 жовт. – С. 18.

.Закон України про видавничу справу: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // www.sdip.gov.ua/ua/publishing-law.html

.Закон України про професійних творчих працівників та творчі спілки: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=554%2F97

.Кирилюк В. Квіт подільського слова [Текст] В. Кирилюк Вільне слово. – 2011. – № 12. – С. 1-2.

.Климетовська В. Екскурсія із задоволенням і не без моралі [Текст] / В. Климентовська // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2007. – № 2-3. – С. 233-234.

.Климентовська В. По колу чи рядами [Текст] / В. Климентовська // літ. альманах ,,Наше коло. – 2008. – С. 5-6.

.Климентовська В. Свята і будні обласного літобєднання [Текст] / В. Климентовська літ.-мист. альманах ,,Погорина – 2003. – Вип. 5 – С. 105-107.

.Конопелько В. ,,Городецький автограф [Текст] / В. Конопелько // Вільне слово. – 2011. – № 10. – С. 15.

.Конопелько В. ,,Дерманський світильник назвав лауреатом премії імені Світочів вільнесловівця Євгена Цимбалюка [Текст] / В. Конопелько // Вільне слово. – 2010. – № 71. – С. 14.

.Конопелько В. Письменницькій організації – чверть століття [Текст] / В. Конопелько // Вільне слово. – 2011. – № 7. – С. 4.

.Кралюк П. Крізь факти – до суті [Текст] / П. Кралюк // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2006. – С. 134-135.

.Літератори Рівненщини [Текст] / упор.: Є. Шморгун. – Рівне: Азалія, 1995. -60 с.

.Літературна енциклопедія: У двох томах , Т.І [Текст] /Авт-уклад.: Ю. Г. Ковалів – К.: ВЦ ,,Академія, 2007. – 608 с.

.Літературна енциклопедія: У двох томах , Т.ІІ [Текст] /Авт-уклад.: Ю. Г. Ковалів – К.: ВЦ ,,Академія, 2007. – 624 с.

.Літературна Рівненщина [Текст] / упор.: Л. Рибенко. – Рівне: Письменницька робітня ,,Оповідач, 2010. – 480 с.

.Літературна Рівненщина [Текст] / упор.: О. Євтушок, В. Климентовська, Л. Рибенко. – Рівне: ВАТ ,,Рівненська друкарня, 2005. – 532 с.

.Літературний вечір, приурочений 30-річчю Волинської обласної організації Національної спілки письменників України: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // vippo.lutsk.ua/view_news.php?id=151

35.Лютий Г. Історична довідка про Запорізьку організацію Національної Спілки письменників України, з якою технічний університет має тісні творчі зв’язки: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // www.zntu.edu.ua/base/home/lit/index01.htm <http://www.zntu.edu.ua/base/home/lit/index01.htm>

.Марчук Л. Рівненській спілці письменників виповнюється 20 років / Л. Марчук // Рівне Час. – 2005. – 15 груд. – С. 7.

.Миколаєнко А. Польська відзнака для Дмитра Павличка [Текст] / А. Миколаєнко // Вільне слово. – 2011. – № 8. – С. 2.

.Млин Є. Відлуння громовиці Валеряна Поліщука [Текст] / Є. Млин // Вільне слово. – 2010. – № 87. – С. 12.

.Млин Є. Письменники Рівненщини у спілці – 25 років [Текст] / Є. Млин // Вільне слово. – 2010. – № 96. – С. 4.

.Млин Є. Рівненська ,,Погорина стартувала із ,,твердої землі [Текст] / Є. Млин // Вільне слово. – 2006. – № 86. – С. 12.

.Ніколаєва А. Співбуттєвість краси та духу (до 20-річчя Рівненської обласної організації Національної спілки художників України) [Текст] / А. Ніколаєва // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2009. – № 10-11. – С. 376-379.

.Олійник Б. Палаюче серце [Текст] / Б. Олійник // Вільне слово. – 2006. – № 97. – С. 12.

.Пащук І. Г. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини [Текст] / І. Г. Пащук. – Рівне: Волинські обереги, 2005. – 212 с.

.Полковський В. Памолодь нашої літератури [Текст] / В. Полковський // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2010. – № 14-15. – С. 304.

.Полковський В. ,,У спадщину – хрести. Їх нам нести… [Текст] / В. Полковський // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2009. – № 8-9. – С. 345-346.

.Постанова ЦК ВКП(б) про перебудову літературно-художніх організацій від 23 квітня 1923: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // рокуwww.referatu.com.ua/referats/49/10723/?page

.Пшенична Л. Мов свіжий весняний вітер [Текст] / Л. Пшенична // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2006. – С. 133.

.Пшенична Л. Поради молодим [Текст] / Л. Пшенична // літ. альманах ,,Наше коло. – 2008. – С. 3-4.

.Рибенко Л. Антологія – літературне небо Рівненщини [Текст] / Л. Рибенко // Вільне слово. – 2011. – № 9. – С. 7.

.Рибенко Л. ,,Погорина не розчарує читачів [Текст] / Л. Рибенко // Вільне слово. – 2010. – № 6. – С. 14.

.Рибенко Л. Проза молодих обнадіює [Текст] / Л. Рибенко // літ. альманах ,,Наше коло. – 2008. – С. 7.

.Рівне – 720: від давнини до сучасності. Книга ІІ [Текст] / упор.: Г. Бухало, В. Шанюк, С. Шевчук. – Рівне: Волинські обереги, 2003. – С. 78-107.

.Рішення про стан виконання Програми розвитку книговидавничої справи, сприяння збільшенню випуску книжкової продукції місцевих авторів у Рівненській області на 2006-2010 роки, затвердженої рішенням обласної ради 09.12.2005р: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // oblrada.rv.ua/print/rubric/1178/%3Frubric=159

.Слободзян О. Уроки Романа Демчука [Текст] / О. Слободзян // Вільне слово. – 2011. – № 1-2. – С. 17.

.Статут Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // www.litforum.org/files/content/7/07.doc

.Степова А. Уроки від письменників / А. Степова // Рівненський діалог. – 2008. – № 47. – С. 6.

.Столярчук Б. Пересіяв образи крізь душу [Текст] / Б. Столярчук // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2008. – № 6-7. – С. 256-260.

.Цимбалюк Є. Звернення до читача / Є. Цимбалюк // літ.-краєзн. журнал ,,Погорина. – 2006. – С. 2.

.Цимбалюк Є. У Рівному стартував презентаційний тур ,,Записок українського самашедшого [Текст] / Є. Цимбалюк // Вільне слово. – 2011. – № 9. – С. 2.

.Черкаська обласна організація Спілки письменників України (СПУ): [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // nspu.ck.ua/

.Шульга О. Проріст на рідній землі / О. Шульга // Слово просвіти. – 2009. 28 трав.-3 черв. — С. 5.

.25-я писательская организация [Текст] // Литературная газета. – 1985. – 25 дек. – С. 2.

Обласне відділення Національної спілки письменників України в культуротворчому просторі Рівненщини

Обласне відділення Національної спілки письменників України в культуротворчому просторі Рівненщини

Похожие записи

Учения Иоанна Кронштадтского о православном служении в вопросе трезвления общества

К.С. Станиславский как литературный критик

Философско-искусствоведческий исследование произведения ‘Христос святого Хуана де ла Крус’ Сальвадора Дали