- Вид работы: Дипломная (ВКР)
- Предмет: Культурология
- Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 12,37 Кб
Вертеп і вертепна драма в українській культурі
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Українська інженерно-педагогічна академія
Кафедра українознавства і політології
Реферат
на тему:
"Вертеп і вертепна драма в українській культурі.
Виконала студентка гр. ДТ-Т12уск
Дуванська Ю.І.
Перевірила Орленко О.М.
Харків 2013
Зміст
Вступ
1. Поняття вертеп та вертепна драма
2. Історія виникнення вертепу
3. Роль вертепу в становленні української культури
4. Будова вертепу
5. Основні сюжети
6. Сучасний вертеп
Висновки
Список використаної літератури
Вертеп – це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя. Це одна з найкращих оздоб різдва, наша традиція, яку ми зберігаємо вже понад чотири століття.
Поняття вертепу є дуже важливою темою для вивчення і розуміння розвитку української культури 16-19 століть. Адже у цей період, важкий для становлення української культури через низку причин, таких як, розподіл українських територій між декількома державами, а отже утиски мови і культури, соціальних, політичних, релігійних протистоянь, вертеп відігравав важливу роль у формуванні української літератури і театру. Не можливо не сказати про роль цього виду мистецтва на початку і середині 19 століття, період переслідування української культури, як найзручнішої форми мистецтва для поширення правди про історичні події та збереження національних традицій.
Також тема є актуальною, бо в останні роки спостерігається відродження вертепу у західних та центральних областях України у вигляді вертепних композицій у костелах, на площах та у великих магазинах, живих вертепах та вертепних театрів на дитячих святах у садках та школах. Відкривається багато гуртків по створенню фігурок та ляльок для вертепу з дерева, паперу, у вигляді орігамі та інших матеріалів.
1. Поняття вертеп та вертепна драма
Вертеп (зі старослов’янської – печера) – старовинний український мандрівний театр маріонеток, що виник в Україні, в барокову добу (друга половина 17-18 століття). Мав форму двоповерхового дерев’яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому – механічно прив’язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали "свята", мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібностей й дотепності вертепника.
Інше подібне значення вертепу – старовинний ляльковий театр, де ставилися релігійні і світські пєси. [9]
В українському вертепі – старовинному театрі ляльок, дуже подібного до польської шопки або до білоруської батлейки – вистава за змістом і насиченістю дійства поділялася відповідно до ярусної структури вертепної скриньки на світську та духовну частини.
Існує три форми вертепу:
Вертепна композиція – відтворення сцени Різдва з використанням об’ємних фігур або фігурок виконаних з різного матеріалу.
Механічний вертеп – розвиток форми вертепної композиції, в якій окремі фігури анімовані за допомогою прихованого механізму.
Вертепний театр – різдвяне дійство засобами лялькового театру, іноді також за участю людей-акторів. Вертепом в цьому випадку називають також особливий ящик, в якому показують лялькову виставу. Живий вертеп – вертеп, в якому роль всіх або деяких персонажів або деяких персонажів виконують живі люди.
Усі види вертепів повязані зі святом Різдва. Як правило, скульптурно-декоративні композиції виставляють для перегляду, а театральні вистави розігруються тільки в період різдвяних свят.
вертеп українська культура драма
Вертепи походять від містерії – західноєвропейської середньовічної релігійної драми, що в 17 столітті розповсюдилась на польські, а згодом і українські землі.
Вертепна драма – художній твір, що складається з двох частин: різдвяної драми і механічно приєднаної до неї сатирично-побутової інтермедії; перша частина ("свята") – більш-менш стійка, друга ("народна") змінюється залежно від місцевих умов, історичного періоду, здібностей самого вертепника. [9]
Тексти вертепної драми дійшли до нас тільки з другої половини XVIII століття. [9]
В основу релігійного дійства вертепної драми покладено євангельське оповідання про народження Ісуса Христа. [9]
2. Історія виникнення вертепу
Перша письмова згадка про вертеп датується 1666 роком, вона міститься в матеріалах львівського ставропігіального братства. Існують і інші припущення щодо першого вертепу: це 1591 і 1639 рр., також скомороші "игры, глаголемыя куклы" побутували ще в Київській Русі, а звичай "ходіння з куклами" відомий з 1573. [5,100]
Вертеп не є суто християнським "винаходом". Відомо, що в його основу покладені дохристиянська традиція шанування Нового Сонця, Нового Хліборобського Року, що починається з поворотом сонця на весну. Відповідно до цього, різдвяна обрядовість тісно в’яжеться з віруваннями в щасливий почин та з магічними діями, що мають забезпечити в тому наступному році добрий урожай.
Велике значення для розвитку вертепу мала шкільна драма. У звязку з її розвитком в Україні велику роль відіграли братські школи в Острозі та Львові ще наприкінці XVI ст., єзуїтські колегіуми у Львові, Камянці-Подільському, Луцьку. [5,53]
Перебуваючи під опікою колегіумів і користуючись всебічною підтримкою ордену єзуїтів, шкільна драма в XVI ст. набуває значного поширення в Польщі, а незабаром дістається й до України. В. Резанов наголосив на тому, що "єзуїти застали в Польщі розвинуту театральну традицію, на цей час поляки полюбляли сценічні вистави – шкільні, церковні, релігійно-полемічні. Враховуючи ці обставини, єзуїти в перші тридцять років своєї діяльності дозволяли учням розігрувати трагедії, комедії, містерії Різдва Христа, Страсті Господні і свято Євхаристії".
Найбільш поширилися вертепні вистави в другій половині 18 століття, особливо, в добу занепаду Києво-Могилянської академії, коли число вертепників поповнювалося її вихованцями, що йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події (наприклад, добу козацтва – вертеп "Запорожець") чи збереження національних традицій (в тому числі, колядок) в період переслідування з боку Російської імперії. В цей час вертепи поширилися на етнічно російські території, наприклад, в Сибірі, і вторинно набули популярності у Польщі. [7,96]
Вертепна драма як адаптований варіант різдвяної шкільної драми XVII-XVIII ст. виявилася дуже живучою. Ще в 1936 р. було повідомлення про новознайдений куп’янський вертепний театр. Компактність скриньки, демократизм тексту забезпечили вертепові довговічність. Все описане знайшло свій відбиток і у вертепному дійстві сьогодення, яке ще збереглося в українському селі. Вертеп прикрашає і збагачує святкування празника Різдва Господа нашого Ісуса Христа.
3. Роль вертепу в становленні української культури
Розвиток української науки й культури XVI-XVII ст. відбувався в досить складних і суперечливих умовах. Територія України була розділена між Річчю Посполитою, Угорщиною і Туреччиною. В умовах національного, соціального та релігійного протистояння культура українців зазнавала постійних утисків.
Однак навіть ці негативні чинники не змогли припинити духовного життя українців. Боротьба за національне й соціальне визволення, розвиток української мови та початок книгодрукування – усе це сприяло швидкому розвиткові української літератури та театру. [9]
Українська культура – як культура, тривала в часі і позначена впливами різних етносів і часів, сфокусована у вертепному дійстві. Вертеп є символом цілісності світобудови українців. Сакральне і профанне, релігійне і побутове, об’єднані дашком вертепного будиночка.
Середньовічні актори були осілі та мандрівні. Мандрівні актори об’єднувалися в трупи, переходили з місця на місце й давали вистави на вулицях, площах, ярмарках просто неба. Вони поширювали байки, казки, народні пісні одних територій на інші, в тому числі за допомогою вертепу.
Розвиток і поширення вертепу на українських землях значною мірою вплинуло на розвиток сучасного мистецтва, зокрема театрального.
За твердженням дослідників театрального мистецтва (І. Франка, М. Возняка) прадавні форми театру стали прикладом для творців перших літературних українських драматичних творів, зокрема вертепної драми. Іван Франко називає її найвищою художньою формою українського театру і робить висновок, що маючи давні історичні традиції, які беруть початок від народних обрядів і звичаїв, через вертеп давнє українське театральне мистецтво стало одним із джерел українського театру XIX ст. [2,60]
Вертеп зберігся в кількох оригіналах, власне сама скринька та варіанти тексту вертепу. Про популярність адаптованої різдвяної драми свідчать драматичні твори XIX-XX ст., автори яких під час роботи свідомо орієнтувалися на вертеп. Це "Уродова морока" П. Куліша, "Вертеп" В. Шевчука, "Вертеп" і "Милостиня Божа" Л. Старицької-Черняхівської. У цей час, 1876 р., зявляється Емський указ, згідно з яким забороняється друкувати українською мовою будь-які твори, крім художніх творів та історичних документів, ставити театральні спектаклі, не дозволялося прилюдне читання українською мовою будь-яких дисциплін. [8,69]
Користуючись вертепом, українські письменники XIX-XX ст. в найбільш несприятливих для нашої культури умовах порушували важливі проблеми національної ідентичности, боротьби за збереження мови, літератури, народу, держави. [8,112]
Усіх драматургів XX ст. приваблювала й сама характерна особливість вертепної скриньки – можливість паралельного синхронного показу подій: народження і смерти, любови і ненависти, земного і небесного, реального і уявного. [8,130]
4. Будова вертепу
Вертепна скриня схожа на будиночок, що має два, а іноді три поверхи, які за християнською традицією трактувалися як "підземелля", "небо" і "земля". Виготовлений із дерева або картону, відкритий з боку глядача, будиночок мав різний розмір (до двох метрів заввишки і одного метра завширшки). У дні скрині і в полиці, що розділяла поверхи, робилися прорізи – доріжки для руху ляльок. Поверхні полиць обклеювали хутром або тканиною. На другому поверсі показували різдвяну драму релігійного змісту; на першому – прив’язана до неї сатирично-побутова інтермедія. Зазвичай на верхньому поверсі вертепу знаходилася нерухома фігура діви Марії з немовлям, а на нижньому – трон царя Ірода. Вертепні ляльки рухалися за допомогою прикріплених до них знизу дротів. Вертепник, який стояв позаду скрині, водив ляльку по прорізах у підлозі, спостерігаючи за дією у спеціальні віконечка. Лялькар говорив і співав за всіх героїв, змінюючи голос для надання певної характеристики персонажам. Ляльок у вертепах могло бути до 40. Незважаючи на видиму простоту, вирізьблені з дерева ляльки були справжнім витвором національного прикладного мистецтва. Різьбярі створювали образи, звертаючись до народних уявлень про героя (Запорожець), міфологічних персонажів (Смерть, Чорт), обрядових тварин. Крім того, частина вертепних ляльок мали певну механізацію: Смерть замахувалася косою, Козак танцював, присідаючи, у царя Ірода голова злітала з плечей. Кожна лялька мала свій ігровий простір і рухалася строго в його межах. Персонажів біблійної частини вистави одягали у канонічне вбрання, решту героїв – відповідно до соціального положення і національних ознак. Проте зовнішній вигляд ляльок змінювався під впливом часу і завжди залежав від матеріалів та фантазії власника. Вертепну виставу щедро наповнювали музичним супроводом. У першій частині дії звучали народні колядки і канти (вид церковної музики, що виник внаслідок реформи наприкінці XVI сторіччя). Друга частина була насичена народною музикою. Запорожець зявлявся під гопак, красуня Дарія Іваніна "випливала" на сцену в ритмі російського танцю, поляка супроводжував краковяк. Поруч із вертепником знаходився музикант чи гурт музикантів, які грали на скрипці, сопілці, бандурі, цимбалах, колісній лірі. [7,98]
5. Основні сюжети
Сюжет верхнього поверху вертепу був традиційним (незмінним): цар Ірод дізнається від волхвів, що народився Христос, претендент на його престол. Бажаючи позбутися суперника, він кличе воїна і наказує йому перебити всіх віфлеємських дітей віком до 2 років. Воїн виконує наказ, але одна жінка Рахіль не дає свою дитину, тому озлоблений Ірод наказує вбити дитя. За цей злочин смерть відрубує Іродові голову, а чорти тягнуть його в пекло.
Сюжети нижнього поверху були щоразу різними. Проте повсякчас мали однакову мету – зображення реалій життя того часу. Тому обов’язковими героями були: дід, баба, коза, смерть, циган, циганка, жид, жидівка (термінологія XVII ст.), шляхтич, шляштанка, москаль, козак. [9]
Індивідуалізація образів досягалася зовнішністю ляльки, її одягом і особливо мовою. Відповідно, кожен з героїв займався традиційною для нього справою: дід і баба зображують сімейні стосунки, цигани обдують, жиди обманом заробляють гроші, шляхтичі розважаються, козак і москаль сваряться і б’ються, смерть приходить у будь-який час і до будь-кого, а коза вмирає для того, щоб воскреснути. Персонажі інтермедій змагалися в дотепах, співали, танцювали тощо, кожен діяв згідно зі своїми соціальними, становими, віковими ознаками та інтересами. Це створювало повчальне і веселе динамічне видовище, типізоване за законами поетики народної творчості. [9]
З часом лялькарі, ставали професійними бродячими виконавцями. Зазвичай ляльковод був власником і вертепу, і ляльок, пам’ятав текст напам’ять і міг його змінювати залежно від умов виступу.
Під час ходіння з вертепом, крім лялькаря і діти співали духовні пісні або всі разом співали різдвяний ірмос. Бувало, що вертепи ніхто не носив, а ставили їх в середині храму, прибирали квітами і хвойними гілками, всередину ставилиікону Різдва Христового. Дуже раділи парафіяни такому святковому диву.
6. Сучасний вертеп
Вертепні сценки, які хоча й міняються з часом, у своїй суті передають містерію Різдва. Міняються літературні та сценічні форми, однак не міняється основна вістка.
Та все ж сьогодні можна вести мову про трансформацію сучасного вертепу у дві складові частини – статичну та динамічну. Як одна, так і інша, має доволі широкий діапазон варіативності. Динамічним вертепом можна назвати вистави, які ставлять люди вживу, самі виконуючи ролі, а сценами для них стають домівки господарів, імпровізовані сцени на центральних площах міст та сіл. Сценки стали рухливішими, а сюжети – емоційно насиченішими. Будь-яке динамічне вертепне дійство за своєю природою інтерактивне і передбачає жваве спілкування між акторами та господарями, що, очевидно, неможливе без імпровізації. Та ще багатограннішим є статичний вертеп. Цей символ Різдва можна зробити самому і розмістити вдома. Для цього стане у нагоді чимало речей: від власних ескізів, заготовок та саморобок у дитячих журналах до гіпсових вертепів із супермаркетів. Відкривається багато гуртків по створенню фігурок та ляльок для вертепу з дерева, папіру, у вигляді орігамі та інших матеріалів.
Особливими є вертепи, які з року у рік виставляють у наших храмах як візуальне нагадування про радісне народження Христа у бідній стаєнці, в умовах, які б сьогодні викликали у пересічних людей жах та розпач, а не радість. Це і крихітні вертепи на тетраподі (столик у храмі, на якому, зазвичай, розташований хрест, ікона храму та, іноді, Євангеліє), і масштабні, розміром у людський ріст композиції, які встановлюють на церковному подвірї.
Висновки
Отже, вертеп – це вид народної драми, усної народної поетичної творчості, поєднання містерійних і народних мотивів. Вертеп це комедійні різдвяні вистави на побутову та релігійну тематику. [9]
Своїм корінням вертеп сягає грецької культури – театру Діоніса. Свято на його честь супроводжувалося гучними забавами, танцями і прелюдіями. Іконографічні образи візантійської культури, іспанське ретебло (вівтар-шафа), середньовічна західноєвропейська містерія, польська шопка вплинули на формування вертепу.
Українська культура формувалась в складних умовах, під впливом різних часів і народів. Вертеп відіграв велику роль у розвитку українського театру та літератури, адже був символом цілісності світобудови українців.
Сценарії вертепу записували, запамятовували селяни і передавали з покоління в покоління, а так як вони були засновані на реальних історіях з побуту українців 16-18 років, за допомогою вертепу ми отримали безцінну інформацію про життя наших пращурів. У період переслідування української культури, українські діячі звертались до мистецтва вертепу для збереження традицій та поширення української мови.
Вертеп представляв собою доволі велику, приблизно у ріст людини, скриньку, яку обтягували матерією чи обклеювали різнокольоровим папером, та навіть образками святих. Такі скриньки, зазвичай, поділялися на два, іноді на три яруси. На цих ярусах були сцени, під якими перебував ляльковод, який керував маріонетками через спеціальні прорізи у сцені. Декорації були, зазвичай, із тканини чи паперу. Але траплялися і вертепи, де були намальовані справжні картини масляними фарбами.
В українському вертепі вистава за змістом і видовищністю дійства поділялася відповідно до ярусної структури вертепної скриньки на світську та духовну частини. На другому поверсі двоярусного вертепу відбувалися події, повязані з народженням Ісуса Христа. У основі сюжетів були релігійно-містерійні, різдвяні тексти. На нижній сцені жили персонажі різних національностей: українські селяни – дід і баба, запорожець, солдат-москаль, жид, поляк, циган. Усі вони раділи народженню Спасителя і смерті Ірода, танцювали під гру музик. Зважаючи на зрозумілість та простоту сюжету, а також легкий виклад, вертеп феноменально пройшов випробування часом, дійшовши у дещо зміненому вигляді і до нас. І знов набирає популярності і вигляді живих вертепів або вертепних композицій в костелах, на площах та вдома.
Список використаної літератури
1. Тлумачний словник української мови. – Харків: – , 2005 – 460 ст.
. Франко І. Твори: у 50 т. /І. Франко Твори: у 50 т Київ: – , 1983 – 96 ст.
Данченко В. Український вертеп: Роздуми про виникнення та
побутування/В. Данченко Український вертеп: Роздуми про виникнення та побутування Київ: – , 1973 – 67 cт.
. Возняк М. Початки української комедії (1619-1819) /М. Возняк Початки української комедії (1619-1819) Львів: – , 1919 – 156 cт.
. Марковський Є. Український вертеп. Розвідки й тексти Вип. 1 / Є. Марковський Український вертеп. Розвідки й тексти Вип. 1 Київ: – , 1929. – 138 cт.
. Франко І. До історії українського вертепу XVIII/І. Франко До історії українського вертепу XVIII Київ: – , 1982 – 138ст.
. Кисіль О. Український театр/О. Кисіль Український театр Київ: – , 1968 – 325 cт.
. Сайт Вікіпедія http://wikipedia.org/.
