Заходи покращення стану туристичних підприємств

Подробнее о Культорологии: Скачать отчет по практике

Вид работы: Отчет по практике
Предмет: Культурология
Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 4,52 Мб

Заходи покращення стану туристичних підприємств

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1.Ознайомлення з уманською картинною галереєю та краєзнавчим

музеєм

.1 Створення картинної галереї. Її експозиції та виставки

.2 Характеристика уманського краєзнавчого музею. Загальні дані

.3 Фонди, експозиція, відділи та діяльність краєзнавчого музею

Розділ 2. Характеристика уманського планетарію та дендрологічного парку «Софіївка»

.1 Відомості про дендрологічний парк «Софіївка»

2.2 Об’єкти дендрологічного парку «Софіївка» та враження від них

2.3 Планетарій УДПУ. Характеристика та загальні відомості

Розділ 3. Підсумки проведенної ознайомчої практики

3.1 Позитивні сторони туристичних організацій

3.2 Негативи туристичних підприємств Умані

.3 Заходи покращення стану туристичних підприємств

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

туристичний умань дендрологічний галерея

Туризм займає важливе місце в навчально-виховній роботі, у вихованні підростаючого покоління. А особливо – для таких, як ми – студентів напрямку “Туризм”. Тому, при проходженні практики ми повністю занурились у “туризморозвідувальний” процес, тобто – ознайомчу практику. Предметом практики є ознайомлення з діяльністю туристичних підприємств. Мета практики: – оволодіння сучасними методами та формами організації туристичної діяльності; – виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати; -виховання у студентів інтелектуальних, моральних, естетичних та інших якостей, інтересу і любові до обраної професії, потреби до самоосвіти, вироблення творчого потенціалу. Завдання практики: – ознайомлення з діяльністю туристичних підприємств; – вироблення власного творчого підходу на основі оглянутих туристичних підприємств. – підвищення рівня загальної культури.

Розділ 1. Ознайомлення з уманською картиною галереєю та краєзнавчим музеєм

1.1 Створення картинної галереї. Її експозиції та виставки

Уманська картинна галерея – художній музей-галерея, відділ Уманського краєзнавчого музею. Вона міститься в історичній будівлі – приміщенні костелу, що є пам’яткою архітектури 1-ї половини XIX століття державного значення. Часом заснування художнього зібрання в Умані вважається 1934 рік, коли тут вперше була виставлена колекція мистецьких творів Державного і соціально-історичного музею Уманської округи. Сам же костел 1827 р. Фондова колекція Уманської картинної галереї нараховує понад 10 тисяч експонатів. Серед експонатів демонструвалась фондова колекція з творів європейських художників: картини Строцці, Я.Матейка, Х.Рібейри, офорти Рембранта, а також колекція порцеляни, меблів, скульптурні роботи відомих європейських майстрів. В роки Другої світової війни картинну галерею було пограбовано. В 1964 році на прохання громадськості міста та видатних діячів культури: Миколи Бажана, Юрія Cмолича, Надії Суровцової приміщення костьолу було відреставровано і в 1974 р. була відкрита перша в Черкаській області картинна галерея в якій проводиться значна експозиційна, збиральницька та науково-просвітницька робота. Велику художню цінність має колекція робіт народного художника України скульптора Г. Л. Петрашевича. Значний інтерес представляють вироби з кераміки члена Міжнародної Академії кераміки народного художника Д. Головка, а також колекція творів декоративно-прикладного мистецтва країн Сходу. Щорічно в картинній галереї експонується біля 10 виставок. Найбільш цікавими були виставки: “Постери художників С. і М. Реріхів”, “Декоративно-прикладне мистецтво країн Сходу” (Індія, Китай, Японія, Індонезія), “Кольори рідної землі” (пейзажі українських художників), “Земно вклоняймось” (картини українських художників), “Радуйся земле”. Експозиція Художнього музею має 2 відділи: “Західноєвропейського та українського мистецтва XIX початку XX ст.” та ”Сучасного українського мистецтва”. В першому відділі експонуються картини західноєвропейських художників XIX початку XX ст. : Д. Беццуолі, Ж. Б. Грьоза, Я. Сімона. Серія портретів, виконаних польськими авторами кінця XIX ст. – С. Рейханом, К. Мардзевичем, Р. Крижанівським, картини німецького художника А. Буша, російського художника І. Соколова та інші. Тут представлена колекція декоративно-прикладного мистецтва ХIХ-XX ст.: порцеляновий посуд західноєвропейських, українських та російських заводів, меблі. У відділі “Сучасного українського мистецтва” експонуються твори українських професійних та самодіяльних художників, майстрів декоративно-прикладного мистецтва. В галереї налічується 4 тис. зібрань: скульптурне, художньо-прикладне мистецтво, відчизняне і зарубіжне мистецтво ХХ ст., художні твори, на релігійну тематику [1]. Одна з таких – картина італійського художника Д. Беццуолі “Ісус і самарянка”. Це єдинє полотно ХХ ст., в основі якого лежить біблійний сюжет. Дивлячись на цю картину, враз відчуваєш, як тане грань між тим далеким і сьогоденним. Здається, зараз Ісус поверне голову і заговорить до тебе тією давньою мовою. Можливо, ти не почуєш слів, та обов’язково зрозумієш все і без них. Адже навіть один погляд такої особи, як Ісус – вартий значного і заслуговує його не кожен. Та завдяки старанням і таланту художника ми можемо побачити і навіть уявити собі розмову віч-на-віч з Ісусом. Також присутня в галереї міфічна картина “Амур і Психея”. Розповідь про те, як Амур закохався у смертну дівчину Психею. Картина насичена красою простої дівчини Психеї (автор змальовує її напів оголене тіло, аби підкреслити її незайману вроду) і величністю правителя золотих і срібних стріл – Амура. Єдина копія серед надзвичайно різноманітного і талановитого складу картинної галереї – це “Мадонна зі щигликом” Рафаеля Санті. З першого погляду може здатися, що в ній нічого особливого, та це лише здається. Варто придивитись до неї, запевняю. Незважаючи на те, що це копія – енергія, аура художника, його творчий задум змусить вас сповна відчути всі тонкощі цієї картини. Прикладне мистецтво галереї не залишить байдужим нікого! Ці чудові витвори вражають навіть тих, хто у мистецтві не надто добре розбирається. Столик, інхрустований слоновою кісткою, столик з арабом, фарфорові чаші з Англії ХІХ ст., вітчизняні вироби з фарфору заводу Міклашевського, фарфорові вази та чаші з величної Франції… Цей перелік можна продовжувати довго. Але це – лише перелік. Аби відчути, проникнутись незабутніми враженнями, потрібно там побувати. У 2001 р. німецький посол передав картинній галереї відреставровану картину Пітера Брейгеля Молодшого “Весільна хода нареченого”, написана оліями на дубовій дошці ХVІІ ст., Нідерланди. Те, що вона в такому виконанні – це вже одна з ЇЇ родзинок. Ще цінне те, що вона ХVІІ ст., тобто давня. Ну і, звичайно, цінне те, що вона описує передвесільні обряди. Багато картин у галереї заслуговують уваги. Це “Дівчина з муфтою” Рейхан С. Польща, 5 портретів Л. Горовіца, два портрета військових Ж. В. Шевченка, один з яких реставровано 2005 р., “Дівчина в червоному” Хруцького І. Т., “Гадання на вінках” І. Соколова, портрет Шевченка, його альбоми, один з яких “Подорож по Україні”, “Зима на Чернігівщині” Бокало Ф. Т., “Тарасова оселя” В. Крижановського, “Дама на прогулянці”, “Дівчина з книгою”, “Циганча” Я. Козловського, родичі якого подарували ці картини Художній галереї, І. Кожем’яка “На гойдалці” ХІХ ст. Всі! Безумовно, всі композиції, і які до цього списку не ввійшли мають право бути поміченими. Також, при ознайомленні з картинною галереєю неприємне враження викликав надгробний пам’ятник ХІХ ст. – меморіальний горельєф К. Косовській-Іванській 1880 рр. з мармура, створений Годебським С. Ц. Він, звісно, вражає своїми розмірами, професіональним виконанням, але, на мою думку, йому не місце у картинній галереї, тому що псується загальний настрій, загальна об’єктивна дійсність побаченого. Можливо, це лише моя думка, тому не затримуватимемось на цьому, а підемо далі – до дечого настільки величного і вражаючого, що розповідь не зможе навіть в найменшому аспекті зобразити ту частинку неземного, що присутня, ніби там була завжди – іконописний відділ картинної галереї. Побувши присутнім біля тих золотавих див, відчуваєш, ніби перенісся в незнану даль, місце спокою і добра, безмежного добра, яке не приховають жодні двері, жодні замки, але яке так легко стерти… навіть простим дотиком. Тому екскурсовод – Тамара Іванівна просила, аби ми утримались від бажання взяти ікону в руки, ба чи навіть просто – торкатись їх. Щоб мати право писати ікони – потрібно було довго причащатись. Писали їх на липових дошках. Ось деякі з них: “Різдво Христове”, “Різдво Богородиці”, “Воскресіння”, “Зішестя Святого Духа”, “Святий Микола Чудотворець”, “Свята мучениця Параскева”. В рік, приблизно, 90 богослужінь пероводиться католицької церкви у приміщені Картинної галереї. Тому, цей дух надзвичайного стоїть у костелі круглий рік. І коли б ви не прийшли – ви завжди його відчуєте. У виставковій частині картинної галереї проходить виставка картин Марата Школьника. Дуже цікава людина, і головне – талановита. А з талановитими людьми завжди цікаво. Як поспостерігати за роботою, так і просто провести бесіду, що нам і пощастило здійснити. Ця людина живе своєю працею. Не закопала того таланту, яким наділена. І не просто його використовує, а творчо підходить до всього, що стосується його покликання. Скільки картин у нього було на виставці, сказати важко. Але вони зайняли усю виставкову частину. Складалося враження, ніби картини заносили на виставку не всі, а лише стільки, скільки міг вмістити в себе виставковий зал. Картини М. Школьника написані як в різному настрої, так і в різних жанрах. Десь використовував він лише олівець, десь змальовував усі кольори веселки, а десь робив настільки оригінальні, що звичайній людині таке не прийде в голову. Одразу відчувається, одразу видно творчу натуру. Що до тих неперевершених картин торкалася рука не просто майстра своєї справи – справи життя, а людини, місце якої, мабуть, належить біля імен світового значення. Деякі з його картин: “Жінка з Кутаїсі”, “Останній сніг”, “Сріблястий день”, “Долина суму і печалі”, “Героїчний пейзаж”, “Зосередженість”, “Наснилося”, “Пам’ять”, “Сократ”, “Стара верба біля третього ставу”, “Сріблясті тополі”, “Підростають ялинки”, “Біле вітрило”, “Старий ліхтар”. Перечислювати всі його картини немає смислу, тому що скільки б я не розповідав би – це треба бачити!

1.2 Уманський краєзнавчий музей. Загальні дані. Розвиток музею

Уманський краєзнавчий музей – один з найстаріших музеїв Черкащини, міститься в історичній будівлі (колишня приватна лікарня 1902 року); найбільше зібрання матеріалів, предметів і матеріалів з історичного розвитку, культури, економіки, персоналій міста і Уманщини. Історія створення Уманського краєзнавчого музею бере свій початок у 1906 році, коли за ініціативою вчителя чоловічої гімназії, а згодом відомого українського археолога, мистецтвознавця та музеєзнавця Данила Щербаківського, був створений гурток любителів старовини. Члени гуртка зібрали цікаву збірку старовинних речей, декоративних розписів, побутових предметів, але музей не було відкрито через заборону місцевої влади. У листопаді 1917 року відбулося відкриття «Історичного музею Уманщини» у приміщенні 1-ї Української гімназії імені Б. Грінченка. Організатором і першим директором музею був український археолог та мистецтвознавець Петро Курінний. У 1924 році музей став державним і отримав назву «Соціально-історичний музей Уманської округи». Музей одержав нове приміщення, в якому знаходиться і зараз. На той час він мав 5 відділів: археологічний, соціальної боротьби, польського малярства, стародруків та картографічний. Серед колекцій музею були цінні археологічні матеріали, стародруки, старовинний картографічний матеріал, колекція парцеляни, меблів, нумізматики, колекція картин західноєвропейських майстрів та багато іншого. У 1936 році музей реорганізовано в Уманський міськрайонний краєзнавчий музей. В роки Великої Вітчизняної війни музей було розграбовано. Були вивезені найцінніші колекції: картини іспанських, голландських, польських художників, колекцію парцеляни, археологічну, нумізматичну колекції, меблі XVI-XVII століть, стародруки. Вже 30 березня 1944 року музей в Умані відновив свою роботу. Уманський краєзнавчий музей сьогодні – це науково-освітня установа. Основні напрямки його діяльності полягають у збиранні, науковому вивченні і всебічному освітньо-виховному використанні музейних предметів. Улітку 2007 року Уманський краєзнавчий музей опинився у центрі скандалу. Музейники запідозрили, що полотна українських художників Тетяни Яблонської, Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Матвія Донцова та Івана Григор’єва підмінили. Перевірили фонди і виявили, що на місці оригіналів – 7 копій. Зниклі полотна оцінили у понад 1 млн 200 тисяч гривень. Була здійнята інформаційна шумиха, розпочато кримінальне слідство. Причетними до афери з картинами виявилися тодішній директор музею 60-річний Михайло Вихристюк та уманський райвідділ міліції. 1 жовтня 2008 року прокуратура повернула Уманському краєзнавчому музею викрадені картини, однак роботи Матвія Донцова й Тетяни Яблонської так і не були знайдені [2].

1.3 Фонди, експозиція, відділи та діяльність краєзнавчого музею

Фондова збірка Уманського краєзнавчого музею нараховує близько 50 тисяч експонатів. Серед них – унікальні археологічна та нумізматична колекції, предмети декоративно-прикладного мистецтва, воєнно-історичні, історико-побутові, художні, документальні та фотодокументи. Експозиція Уманського краєзнавчого музею, що розміщається в експозиційних залах широко висвітлює історію Уманщини з найдавніших часів до сьогоднішнього дня та природу краю. У залах музею щорічно експонуються виставки, створені на основі фондових колекцій музею. Музей має 4 відділи: картинна галерея, музей культури та побуту Уманщини, музей діячів літератури і мистецтв Уманщини, квартира-музей видатної української патріотки Надії Суровцевої. Наукові співробітники музею внесли певний вклад в розвиток археологічної науки, краєзнавства, етнографії. До них, зокрема, належать: М. Курінний – український археолог (1918 року відкрив білогрудівську культуру), Х. Ящуржинський – історик, археолог, етнограф, М. Якимович – археолог (відкрив Володимирівську палеалітичну стоянку), Г. Храбан – історик-краєзнавець, автор численних наукових та науково-популярних статей з історії Уманщини та монографії «Спалах гніву народного», зробив повне археологічне обстеження Уманщини, П. Безвенглинський – вчений-геолог, В. Стефанович – археолог-краєзнавець, Л. Мельник – відомий український історик, Н. Суровцова – українська письменниця, громадська діячка, І. Ф. Шмальгаузен, О. В. Носаченко [3]. Звичайно, розповісти про кожен експонат краєзнавчого музею я просто не здатен. А от про відчуття, що пережив, знайомившись з тими артефактами – можу. Проходячи, продивляючи зал за залом, наростає відчуття таємничості, чогось такого, що у звичайному житті не побачиш. Виникає щось незвичне всередині тебе. Відчуваєш, як історія століть минулих пропливає на твоїх очах. Здається, варто лише захотіти – і ти вхопишся за неї, вона проникне в тебе, поглине тебе зсередини і ти навіки станеш її частиною, частиною їсторії, яка вже не відпустить тебе, а буде вічно зберігати пам’ять про тебе на своїх полицях. Однак, аби так сталось, треба також внести свій вклад у цю історію. Ось така ціна пам’яті. Знайомлячись з кожним новим залом, можна наглядно переконатись у тих фактах, дійсності тих подій, про які знав ще зі шкільних уроків з історії України. Хочу відмітити один музейний експонат. Легендарний, можна сказати. Це металева ікона "Спас у темниці" першої половини XVIII ст., яка провела більше тридцяти років у сховищі і вважалася безнадійно зіпсованою часом. Образ Христа повністю оновився, зображення стало яскравим, ніби ікону наново намалювали. Люди, які знаходяться біля ікони, стверджують, що від неї навіть виходить тепло. Багато невіруючих до цього працівників музею переглянули своє ставлення до релігії. Вперше в історії диво оновлення сталося не з дерев’яним образом, а з образом, виконаним на металі. Це справді дивовижно! Тому, можна підвести підсумок того, що було переглянуто у краєзнавчому музеї: потрапивши туди – опиняєшся одразу в кількох світах, незалежно від того, в якій саме частині музею ти знаходишся.

Розділ 2. Уманський планетарій та дендрологічний парк «Софіївка»

.1 Відомості про дендрологічний парк «Софіївка»

«Софіївка» є пам’ятником краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII – першої половини XIX століть. Тут росте понад 2000 видів дерев і кущів (місцевих і екзотичних), серед них: таксодіум (кипарис болотний), сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкґо, смерека та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав’янистих рослин, в тому числі 25 таксонів ліщин, 24 – буків, 41 – ялин, 44 – ялівці, 100 – ліан, 320 – троянд, 57 – рододендронів, 376 – ґрунтопокривних та 98 – квіткових рослин. Колекційний фонд парку в 2007 році нараховував 3323 таксонів, з них: 546 деревних, 1557 кущових, 115 ліан, 1212 трав’янистих рослин, з них 914 інтродукованих та 246 аборигенних. Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, магнатом Станіславом Щенсним Потоцьким та названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено військового інженера Людвіга Метцеля. Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам’янкою, балками та ярами, які врізалися в гранітове підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано рельєф, але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною. Парк прикрашають штучні скелі (Левкадська (Бельведерська), Тарпейська й інші), ґроти (Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» та інші), павільйони (Флори, Рожевий), альтанки, скульптура. Завдяки компонуванню різних деревних порід, поєднанню їх з водоймами, скелями й архітектурними спорудами, створено види й перспективи різних планів (Головна алея, Англійський парк, Єлисейські поля та інші). У 1832 році, після польського повстання, частина правобережних володінь родини Потоцьких, а серед них і Уманські землі з парком «Софіївкою», були конфісковані й передані Київській казенній палаті. Того ж року Микола І подарував Уманський парк своїй дружині – Олександрі Федорівні. Дендрозаповідник «Софіївка» на підставі Постанови Ради Міністрів України за N1184 26 вересня 1955 року переводиться в систему Академії наук України і підпорядковується в своїй науковій діяльності Центральному республіканському ботанічному саду АН України. В підпорядкуванні ЦРБС АН УРСР парк "Софіївка" знаходився аж до 1991 року. В цей період проводяться значні роботи з реставрації об’єктів парку і їхнього відновлення, розширення території парку. Так, в 1958 році за постановою Черкаської обласної Ради «Софіївці» відведено 6,19 га землі за рахунок земель Уманського міськкомунгоспу та 9,5 га за рахунок земель Уманського сільськогосподарського інституту. У парку відновлені і навіть збільшені штати працівників за рахунок наукового відділу у порівнянні з 1836 роком, коли тут проводились найбільші за обсягом роботи. Із 1991 року парку надається статус самостійної науково-дослідної установи НАН України. У 1995 році «Софіївка» брала участь в міжнародній конференції «Європа Ностра» і отримала всі відзнаки: медаль, диплом і барельєфну дошку за відновлення парку після стихійного лиха 1980 року, а також за збереження пам’яток історії та культури. До 200-річчя заснування парку в 1996 році відновлено дію джерела «Залізна рура», повернуто його історичну назву. Вода цього джерела надходить, як і 200 років тому, з центральної частини парку із гроту «Діани». При вході на територію парку з вул. Садової, зліва, зразу ж за вхідною баштою, розташована гірка, обсаджена ялівцями, туями та ялинами. В цій гірці ще тоді було влаштовано басейн, з якого, як і тоді, так і тепер поступає вода до «Залізної рури» та водоспаду з маленьким блюдцем води, збудованих за проектом архітекторів інституту «УкрНДІІнжпроект» В. Б. Харченка та О. П. Гуменного. Цього ж року Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом у 2 гривні, присвячену 200-річчю заснування парку. 28 лютого 2004 року Указом Президента України за № 249/2004 дендрологічному парку надано статус національної установи, і він став іменуватися Національний дендрологічний парк «Софіївка». За період з 1980 до 2007 рік у «Софіївці» проведено значні обсяги робіт з реставрації, відновлення та повернення історичної достовірності майже на всій території історичного ядра парку. Зокрема: проведено реконструкцію Головного входу, Партерного амфітеатру, Площі зборів, масиву Дубинка, окремих об’єктів Єлисейських полів, Арборетуму ім. В. В. Пашкевича, реставровано обеліск «Орел», «Амстердамський шлюз», «Павільйон Флори», «Китайську альтанку», «Фазанник», «Ахеронтійське озеро», підземну річку «Ахеронт» та «Рожевий павільйон», відновлено «Грот Аполлона» та інше, у західній частині «Софіївки» на площі 53 га створено практично новий парк з вхідною зоною з вулиці Київської, новою інфраструктурою обслуговування туристів, розарієм та чотирма водоймами, органічно вписаними в ландшафт тальвегу Грекової балки [4]. Впродовж останніх років у «Софіївці» на підставі вивчення основних традиційних елементів теорії декоративного садівництва і використання відповідних композиційних прийомів та принципів проведено роботи з благоустрою і створення нових паркових композицій, які відповідають сучасним вимогам садово-паркового мистецтва, створено «Меморіальну зону рослинних композицій, посаджених відомими людьми України та світу», проведено архівний пошук, за яким встановлено архітектурний задум будівничих та відновлено історичні назви окремих композицій та малих архітектурних форм на основі образів з поеми Гомера «Одіссея», проведено пошукові роботи та розроблено проекти стабільного забезпечення гідрологічного режиму парку, на сучасному рівні розроблено концепцію благоустрою нової частини парку з розміщенням альпінаріїв, розаріїв, Японського саду у пониззі річки Кам’янки на базі існуючого природного середовища з виходами гранітних скель, завершено будівництво правого крила науково-лабораторного корпусу, в якому розміщено сучасний тризірковий готель «Софіївський». Сучасна «Софіївка», будучи зразком садово-паркового мистецтва світового значення, маючи потужну матеріальну базу та високий науковий потенціал і розвинену інфраструктуру з обслуговування відвідувачів, може вже сьогодні стати школою для перепідготовки вітчизняних та зарубіжних ландшафтних архітекторів.

.2 Об’єкти дендрологічного парку «Софіївка» та враження від них

Починаючи башнями з вхідними ворітьми, далі відкривається центральна алея з порослими віковими деревами. Трохи пройшовшись, праворуч по ходу Головної алеї розташована Тарпейська скеля. На ній розташована дерев’яна альтанка легкої конструкції, що продовжує скелю. Перед павільйоном Флори, праворуч, розташоване джерело – «Срібні джерельця». Оформлення його виконано в античному стилі. Це підковоподібна споруда з граніту, на краях якої дві вази з декоративними рослинами. В середній частині вертикальної стінки вмонтовані декоровані бронзою трубки, з яких тече джерельна вода. Фонтан «Срібні джерельця» був споруджений в 1974 році за проектом київського архітектора О. І. Лопушинської на місці будки із залізною трубою для випуску води, яка стояла тут з 1850 року. Алея закінчується павільйоном Флори. Він виглядає вишукано завдяки своїм точним архітектурним формам, високим колонам в доричному стилі та барельєфу на фризі, що зображає листя і грона винограду. Орнамент виконано в 1852 році за малюнками академіка архітектури О. І. Штакеншнейдера. Гранітні сходи ведуть до просторого овального залу. В проміжках білих колон відкривається панорама Нижнього ставу. Посеред ставу з широко роззявленою пащею звивається змія, фонтан з незамисловатою назвою – «Змія». Далі по всій території центральної та східної частин парку розкидані статуї: Гермеса, давньогрецького поета-драматурга Евріпіда, Венери, Паріса, Іппокрени, Амура, бюст давньогрецького філософа Платона, Арістотеля, Гомера, Сократа, Венери, Аполлона. Біля входу на Єлисейські поля лежить гранітна брила природної форми, а поряд з нею – тесана чотиригранна шліфована гранітна колона. Ці два камені випадково виявилися поряд в «Софіївці» і з часом почали називатися композицією «Природа та мистецтво». У північно-східні частині парку знаходиться Верхній став. На ньому знаходиться острів, на якому виділяється павільйон, обсаджений екзотичними рослинами. Це Острів кохання. Створений в перший період будівництва парку в розширеній частині Верхнього ставу, або Чаруючого моря. Береги острова так само, як і ставу, обкладені гранітом. Зв’язок з островом спочатку здійснювався з допомогою порому чи човна, а 1853 року між північним берегом і островом побудовано на кам’яних опорах дерев’яний місток для пішоходів. Західна частина парку починається із входу по вул. Київській, біля якого знаходиться магазин "Флора", "Акванарій". Тут розміщені адміністративно-господарські будівлі, створено розарій – де зростає більше 5000 екземплярів понад 150 сортів троянд. Англійський парк – або арборетум ім. В. В. Пашкевича, розташований у північній частині парку. Він займає невелику територію у формі трикутника. Поряд, на заході, знаходиться Партерний амфітеатр і оранжерея [5]. Це далеко не всі перечислені об’єкти Національного дендрологічного парку «Софіївка». Просто, хто там був хоч раз – в перечисленні об’єктів не потребує, а тому, хто не був ні разу, цей перелік, нажаль, нічим не допоможе. У цьому парку вражає усе: від віковічних дерев до важковагових гранітних брил, від постаментів античних богів до таких неймовірних за своєю формою, будовою і окрасами споруд. Вишуканість, точність, цікавість, значність тих розташувань у парку, важливість і унікальність створюваних об’єктів, невимовний запал вражень, які перемінюють твої думки, свідомість, погляди на те, наскільки може бути плідною і красивою співпраця людини з природою. І відчувається вона завжди. Незважаючи на те, яке число на календарі. Варто тільки зрозуміти, що ми невід’ємні від неї, тієї, що була на цій планеті ще задовго до нашої появи. Що треба підтримувати ці зв’язки. Бо все-таки ми єдині з нею, єдині з природою. Саме тому туризм і має розвиватись, як одна зі сфер, що тісно пов’язана з природою. Саме ця галузь дуже важлива зараз, в теперішній час, тому що навколишній стан неабияк погіршився і продовжує це робити. І туризм, розвиваючись, дасть захист природі, її екології, тому що відпочиваючі не схотять здійснювати рекреаційну діяльність в місцях, непридатних для цього.

.3 Уманський планетарій. Загальні відомості

Уманський планетарій – університетський планетарій, який функціонує при Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Цей навчально-методичний центр виконує три головні функції – пізнавальну, наукову і просвітницьку, популяризує астрономічні знання серед молоді. Впродовж останніх трьох років планетарій відвідали понад 4000 учнів Черкаської та сусідніх областей. На базі університету у 2007 році відкрито науково-дослідний центр Академії педагогічних наук України “Інформаційно-комунікаційні технології в навчанні фізики й астрономії”. Вперше серед педагогічних університетів в Уманському державному педагогічному університеті облаштовано навчально-виховний центр “Планетарій” як засіб навчання. Його використання зумовлює проведення занять на якісно вищому рівні, згідно з сучасними вимогами до модернізованого курсу астрономії на фізичних спеціальностях педагогічних ВНЗ. Програмно-педагогічне забезпечення новоствореного комплексу сприяє більш глибокому розумінню природних явищ, отриманню студентами (учнями) стійких знань, умінь та навичок і забезпечує створення принципово нових навчальних установок з використанням комп’ютерів та аналого-цифрових перетворювачів. Завдяки ньому зустрітись із зірками можуть як студенти і школярі, так і будь-хто бажаючий.

Розділ 3. Підсумки ознайомчої практики

.1 Позитивні сторони туристичних організацій

Протягом ознайомчої практики ми відвідали Уманську картинну галерею, Уманський краєзнавчий музей, планетарій УДПУ, Уманський Національний дендрологічний парк «Софіївка». Під час цих відвідин у моїй пам’яті з’явилось багато нової інформації, безліч виразних емоцій, значно зріс інтерес до подібних рекреаційних об’єктів, тих об’єктів, з якими тісно пов’язана моя майбутня професія. Багато було переглянуто, багато запам’яталось витворів, багато їх зображено на світлинах. Зокрема, в Уманській картинній галереї вражає вже сама будівля. Навіть не заходячи всередину, можна помилуватись таким архітектурним витвором, який зустрічається не так вже й часто. Хоч вона й давня, хоч і не вистачає заощаджень на реставрацію картинної галереї, та все одно ця будівля може конкурувати з іншими престижними музеями, галереями, тому що вона має своє коріння, свою історію створення, вона ще живе, на відміну від деяких, колись багатих, зараз – збанкрутілих творчими перлинами об’єктів. Уманський краєзнавчий музей, якому підпорядковується Уманська картинна галерея, теж, хоч не має значних доходів, але зумів піднятись і продовжує свою функцію ще з 1906 р. Тут зібрані одяг, зброя, картини, музичні інструменти, коштовні цінності, книги, реконструкції воєн, та багато іншого, що займає своє певне місце серед колекцій музею. Планетарій УДПУ – це завжди особливо актуально. Гарні і похвальні результати, ефективність і користь спільних дій дуже важливі для всіх учасників співробітництва. Такої думки дотримуються на факультетах соціальної та психологічної освіти та фізико-математичному, тому об’єднали зусилля для покращення пізнавального дозвілля своїх студентів в університеті. Восьмий рік при уманському педагогічному університеті діє навчально-виховний центр «Планетарій». Спочатку приміщення проектувалось як кабінет шкільної астрономії, але у результаті рішення було прийнято на користь планетарію. Нині милуватись зоряним небом у будь-який час доби можуть як студенти, так і уманчани. За роки свого існування НВЦ «Планетарій» відвідало понад 15 тисяч відвідувачів з усієї України [7]. Національний дендрологічний парк «Софіївка» – дійсно та візитка Умані, яка не здає свої позиції і залишається головним рекреаційним об’єктом цього міста. Потрапивши до музею живої природи під назвою "Софіївка", ви відразу переконуєтесь: тут все нагадує казку. І це справді так, адже в основу композиційного вирішення центральної частини парку покладені сюжети з міфології Стародавньої Греції та Риму, а деякі місця нагадують оселю грецьких богів, героїв, письменників та філософів.

.2 Негативи туристичних підприємств Умані

Хочу сказати, що ознайомлюючись із туристичними підприємствами, бували моменти, коли дещо мені не подобалось. Одне з таких розчарувань, яке є, мабуть, найбільшим – досить невелике фінансування. Це було помітно ще в Уманській картинній галереї: потріскані стіни, незначне освітлення, всі експонати розташовані компактно, скупо, можна сказати – одне на другому. Не знаю, чому, але мені не вистачило того простору, аури, фону картинної галереї. Там любо, красиво, та не дуже затишно. Уманський краєзнавчий музей зустрів нас старенькою будівлею, покинутою кольорами. На відміну від Уманської картинної галереї, краєзнавчий музей-галерея правильно розбитий на відділення, кожне з яких має свою особисту структуру, енергетику, відповідає за певний період часу. Однією з головних проблем дендрологічного парку «Софіївка» є забруднення довкілля відвідувачами через їхній низький рівень виховання, неусвідомлення цінності природних і культурних надбань парку. Масовість напливу туристів лише поглиблює кризу екосистеми. Окрім цього, сусідні будівлі, такі як автозаправна станція, також негативно впливають на рослинність заповідника[6]. Для рівноважного розвитку Софіївського парку необхідні не лише кошти на підтримання інфраструктури парку, але й зміна менталітету відвідувачів і мешканців міста. Та будемо надіятись, що внесення дендрологічного парку «Софіївка» до списків Світової спадщини ЮНЕСКО перемінить ситуацію на краще. Втім, ніяких заходів, спрямованих на зміну відношення відвідувачів до довкілля і музею не проводиться.

Для того, щоб туристичні організації працювали стабільно і якісно, точніше кажучи, щоб виправити ті негаразди, що склалися під час ознайомчої практики, треба: змінити обстановку в Уманській картинній галереї, зробити ремонт, внести яскраві кольори всередині будівлі. Розширити межі виставки, розташувати експонати так, щоб вони не закривали одне одного. Краєзнавчий музей-галерею слід теж трішки підреставрувати. Ззовні дійсно її треба допрацювати, аби будівля оновилася, на неї подивилися в нових, свіжих кольорах. Всередині можна зробити невеликий косметичний ремонт. Кілька нових експонатів притягнуть зацікавлених відвідувачів. У дендрологічному парку «Софіївка», на мою думку, все в порядку. Вона дійсно та візитка Умані, яка не здає свої позиції і залишається головним рекреаційним об’єктом цього міста. Потрапивши до музею живої природи під назвою "Софіївка", ви відразу переконуєтесь: тут все нагадує казку. Я не став би тут щось зманювати. Варто лине зробити кілька інновацій, заходів, правил, аби вгамувати настирних відвідувачів, тим самим зберегти в цілісності об’єкти парку. Наприклад, три попередження, три штрафи, після яких невгамовні особи заносяться в чорний список.

ВИСНОВОК

На мою думку, Уманський краєзнавчий музей, Уманська картинна галерея, планетарій УДПУ та Дендрологічний парк «Софіївка» заслуговують свої місця серед інших туристичних об’єктів, що приваблюють до себе туристів. Скажу відверто: мені сподобались ці відвідини рекреаційних об’єктів. Я отримав корисну інформацію, розширив свій кругозір, багато дізнався про свою майбутню професію. Зокрема, у картинній галереї я познайомився з творами митців, про яких вже чув, і тих, про кого дізнався лише на тій же виставці. Вразило іконо писання. Як точно і красиво майстри змогли витворити такі божественні ікони. Цей дух надзвичайного стоїть у костелі круглий рік. І коли б ви не прийшли – ви завжди його відчуєте. Не хочеться говорити про темні сторони, але вони є. Наглядно можна примітити це і самому. Потріскані стіни, незначне освітлення, недостатньо місця. Хотілося б це виправити. У краєзнавчому музеї я зміг прослідкувати хід історії від найпершої згадки про людську діяльність до того часу, у якому знаходимося ми. Потрапивши туди – опиняєшся одразу в кількох світах, незалежно від того, в якій саме частині музею ти знаходишся. Негатив теж є і проявляється він у тому ж таки недостатку коштів на помітний, рентабельний ремонт.. У дендрологічному парку «Софіївка» вразила краса людського тандему з природою. Потрапивши до музею живої природи під назвою "Софіївка", ви відразу переконуєтесь: тут все нагадує казку. Я радий, що мав змогу відвідати цю частинку раю. Для розвитку Софіївського парку необхідні не лише кошти на підтримання інфраструктури парку, але й зміна менталітету відвідувачів і мешканців міста. Адже невгамовні відвідувачі приносять велику шкоду своїми необдуманими діями. Планетарій УДПУ популяризує астрономічні знання серед молоді. Відвідавши дані туристичні організації, я ще раз переконався в тому, яка цікава, значима і різноманітна сфера туризму і наскільки вона потрібна в даний час. А саме тому, що сьогодні туризм став явищем, яке увійшло в повсякденне життя сотень мільйонів людей. Загалом, туристичний потенціал у нас в країні великий, просто його ще треба привести до ладу. Саме тому туризм і має розвиватись, як одна зі сфер, що тісно пов’язана з природою. Ця галузь дуже важлива зараз, в теперішній час, тому що навколишній стан неабияк погіршився і продовжує це робити. І туризм, розвиваючись, дасть захист природі, її екології, тому що відпочиваючі не матимуть бажання здійснювати рекреаційну діяльність в місцях, непридатних для цього. Коли це стане можливо – стан у державі значно покращиться і вона посяде місце поряд з тими країнами, чия економіка піднялась завдяки розвитку туризму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Уманська картинна галерея – Музеї України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : #”800489.files/image001.gif”>

А. План-схема парку

Заходи покращення стану туристичних підприємств