Британські свята

• Вид работы: Курсовая работа (т)
• Предмет: Культурология
• Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 34,33 Кб

Британські свята

Британські свята

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ДЕРЖАВНІ СВЯТА

.1 Новий Рік

1.2 Страсна пятниця

1.3 Великдень

1.4 Травневе свято

1.5 День Весни

1.6 Різдво

1.7 День подарунків

1.8 День святого Патрика

РОЗДІЛ ІІ. МІЖНАРОДНІ СВЯТА

2.1 День святого Валентина

2.2 День Матері

2.3 День Дурня

.4 Хеллоуїн

РОЗДІЛ ІІІ. СВЯТА ПОКРОВИТЕЛІВ

3.1 Апхеліо

3.2 День святого Давида

3.3 День святого Георга

3.4 Вальпургієва ніч

3.5 День Гая Фокса

3.6 День святого Ендрю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

празник британський традиція

Звичаї і традиції святкування того чи іншого народу, відображають його історію. Знайомство з ними дозволяє краще зрозуміти цю націю, її мистецтво, літературу.

Свято – це день, коли урочисто відзначають видатні події, знаменні дати. (словник).

Свята в Великобританії можна поділити (умовно) на три групи:

. Державні свята: новий Рік, страсна пятниця, великдень, перший понеділок травня, останній понеділок травня, різдво, день різдвяних подарунків, день святого Патрика (в Північній Ірландії).

. Міжнародні свята: день святого Валентина, день матері, день Дурнів, Хеллоуїн.

. Свята покровителів: Апхеліо, день святого Давида, день святого Георга, Вальпургієва ніч, день Гая Фокса, день святого Ендрю.

Актуальність теми. Тема даної курсової роботи є досить актуальною в наш час. Люди відзначають те, чи інше свято, навіть не підозрюючи про походження і традиції святкування. Наприклад, Новий Рік. Мало хто знає, що в давнину римляни відзначали це свято в березні, а стародавні кельти, зустрічали Новий рік наприкінці жовтня.

Багато британських свят походять від тих чи інших історичних подій. Наприклад, до цих пір відзначають день Гая Фокса – день, коли було зірвано змову проти короля Якова. Але не всі свята і знаменні події походять від історичних подій. Наприклад, свято 1 Травня повязане з розвитком демократичного і робочого руху.

В Великобританії є свята, які повністю змінили своє призначення. Наприклад, день подарунків. В давнину в цей день робили пожертви бідним, сьогодні ж, прийнято обмінюватись різдвяними подарунками.

Зявляються також нові свята, які ніяк не повязані з історією. День батька – штучно створене свято. Відзначають день матері, тому для рівноваги святкують і день батька.

Змінюються також і традиції святкування. Наприклад, Масляна. В XIV-XVI ст. це свято було поширене і відзначалося із змаганнями різного роду, але Реформація поступово звужувала терміни його святкування і з XIX ст. святкування масниці обмежується лише одним днем.

Ми повинні знати свята і традиції їх проведення, не тільки в нашій країні, але й інших народів.

Мета і завдання дослідження. Мета написання цієї роботи полягає в ознайомленні зі святами в Великобританії.

Завдання , які ставляться при написанні даної роботи:

1.встановити походження свят;

2.визначити символи свят;

.ознайомитися з традиціями святкування в давнину і сьогодні.

Обєкт дослідження. Обєктами дослідження є свята в Великобританії.

Новизна. Новизна цієї роботи полягає в тому, що в ній подано не тільки перелік свят Великобританії, але і висвітлено теорії їх походження і традиції святкування. Практична цінність. Практична цінність роботи полягає в тому, що ознайомившись з історією походження свят, можна буде розширити уявлення про традиції святкування. Огляд літератури. Основним джерелом написання даної роботи є книга «Свята в Великобританії». Допоміжними джерелами є сайт про Великобританію, енциклопедичний словник та ін.

Загальний обсяг роботи становить сторінки, з них основного тексту сторінок.

РОЗДІЛ І. ДЕРЖАВНІ СВЯТА

.1 Новий рік (1 січня)

Новий Рік – одне із найзагадковіших свят, не тільки тому, що святкування повязане зі світом добрих казок і магії, але й тому, що це єдина подія, яка щорічно відзначається у всіх країнах і на всіх континентах.

Історія свята Новий рік сягає глибокої давнини.

Протягом довгого часу древні римляни святкували Новий Рік на початку березня, потім Юлій Цезар ввів новий календар (сьогодні він називається юліанським). Датою зустрічі цього свята став перший день січня – місяця, названого на честь римського бога Януса (дволикого), одна сторона обличчя якого була, ніби звернена назад до минулого року, а інша – уперед до нового. [12]

У Древньому Єгипті Новий Рік святкувався під час розливу ріки Ніл (приблизно кінець вересня). Розлив Нілу був дуже важливий, тому що тільки завдяки річці, в сухій пустелі проростало зерно. В цей період статуї бога Амона, його дружини і сина ставили в човен. Човен плавав місяць по Нілу. Це супроводжувалося співом, танцями й святковими гуляннями. Потім статуї вносили назад у храм. [16]

За легендою Юлій Цезар звільнив у новорічний вечір одного із своїх рабів за те, що той побажав йому пожити в новому році довше, ніж у старому. Це найкурйозніше побажання щастя за всі роки існування людства! – викликнув Цезар.

Дід Мороз – символ, без якого не обходиться жоден Новий рік. Існує кілька версій його появи. В одних країнах предками Діда Мороза вважають місцевих гномів, в інших – середньовічних мандрівних жонглерів та мандрівних продавців дитячих іграшок. Його образ складався століттями і кожен народ вносив у його історію щось своє. Костюм Діда Мороза теж зявився не відразу. Спочатку його зображували в плащі; голландці малювали діда з люлькою, який прочищає димарі; пізніше, Він постав в червоній шубі, облямованій хутром; в 1860 році американський художник Томас Найт домалював Діду Морозу бороду, невдовзі, англієць Тенніел створив образ добродушного товстуна. Такого Дідом Морозом всі ми добре знаємо. [22]

Перший день нового року для англійців – кордон між недавнім минулим і таємничим майбутнім. З цим днем пов’язано багато прикмет, повір’їв та ворожінь. Дощ у ранок Нового року провіщає поганий і неврожайний рік. Шотландці в переддень Нового року ворожили на долю сім’ї. Для цього ввечері покривали золою палаючий торф, а вранці намагалися побачити на ній знак, що нагадує відбиток людської ноги: якщо носок сліду повернутий до дверей, значить кількість членів сім’ї цього року зменшиться, якщо від дверей – збільшиться. Якщо на золі немає відбитку, то не буде ніяких змін. [12]

Вважається, що перша людина, яка зайде в будинок після Нового року, значно вплине на фінансове становище сімї. В Англії гість приносить із собою хліб, шматок вугілля і дрібку солі, як символи їжі, тепла і добробуту. Зазвичай перший гість, ввійшовши до дому, мовчки проходить до каміна (серце будинку), кидає туди вугілля і тільки потім звучать привітання і побажання. Першого гостя обов’язково пригощають. Якщо з першим гостем не пощастило, потрібно терміново вжити запобіжних заходів: кинути дрібку солі у вогонь, заговорити з гостем першим, повісити над дверима хрест із гілочок, скріплених червоною ниткою. [16]

У Великобританії поширеним є звичай "Впускання Нового року". Коли годинник починає бити 12, відкривають задні двері будинку, щоб випустити Старий рік, а з останнім ударом годинника відкривають передні двері, впускаючи Новий рік. [16]

Зазвичай англійські господині готують яблучний пиріг, також до столу подають індичку під соусом, м’ясні пироги, тушковану брюссельську капусту, пудинг, солодощі і фрукти. [12]

Окрасою столу є пиріг Ілюмінація. За старовинним рецептом він повинен бути начинений наступними предметами, які нібито пророкують долю на найближчий рік: кільце – до весілля, монетка – до багатства, маленька підківка – до удачі. [16]

.2 Велика пятниця або Страсна п’ятниця ( два дні перед Великоднем)

Велика або Страсна п’ятниця – найскорботніший день богослужбового року, коли Церква згадує про страждання Ісуса Христа на хресті за людський рід. В п’ятницю напередодні свята Пасхи розіп’яли Ісуса Христа. [1]

Велика пятниця – державне свято на території Сполученого Королівства. У церквах проходять особливі тригодинні служби та молебні, особливо в 3 години дня ( вважається часом смерті Ісуса). У деяких церквах проходять драматичні читання. Це день скорботи, тому церкви не прикрашають. [26]

Традиційно їдять теплі булочки з зображенням хреста, солодкі та ароматні. Традиційно їдять рибу замість м’яса у цей день.

Прикмети та повір’я

Дитина, народжена в Велику пятницю або в Пасхальну неділю – невразлива.

Спечена до Святої П’ятниці булочка (розмочена у молоці), лікує розлад живота.

Хліб і печиво, приготовані у цей день, не черствіють.

.3 Великдень або Пасха (березень-квітень)

Великдень – християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа, що відзначається католицькою церквою в неділю в перший повний місяць після весняного рівнодення між 22 березня і 25 квітня. У цей час у Великобританії з’являються тюльпани, крокуси і нарциси. На період Великодніх свят школи закривають на 2 тижні. [7]

Починаючи з II почали складатися традиції святкування Великодня. Обов’язковим було дарування яєць, якими обмінювалися всі, незважаючи на стани. Наприклад, за наказом короля Англії Едуарда I Плантагенета (1239-1307) до Великодня готували близько 450 варених яєць, загорнутих у золоту фольгу або розфарбованих золотом, які він вручав членам свого двору. В Ірландії існував звичай регламентації кількості подарованих яєць, який відображався у старій приказці: «Одне яйце – справжньому землевласникові, два яйця – землевласникові, три яйця – бідному, чотири яйця – волоцюзі» [16]

Великодню передує Вербна неділя – початок Страсного тижня у багатьох церквах. Вербна неділя символізує прибуття Христа в Єрусалим. Страсна П’ятниця – це остання п’ятниця перед Великоднем. [24]

У вербну неділю люди дарують один одному пасхальні яйця, які є символом нового життя. Традиція з крашанками можливо виникла в той час, коли церква забороняла вживати їх у їжу під час Великого Посту, за 40 днів до Великодня. Звичай фарбувати яйця був започаткований античними єгиптянами і персами, які робили це під час весняного свята. [24]

Пасхальні яйця були обов’язковим подарунком дітям від хресних батьків.

В день Пасхи на світанку в церквах проводяться релігійні відправи. У католицьких храмах проходять концерти органної музики. У цей день одягають новий одяг, що символізує кінець зими і настання весни. Великодні кошики, наповнені яйцями, хлібом та іншої їжею, беруть з собою на пасхальну службу, яку освячують в церкві. У Пасхальний понеділок дарують дітям на вулицях цукерки та іграшки. [16]

У Британії поширені ігри на Пасху. Дорослі ховають яйця, а діти, прокинувшись вранці, шукають їх. Той, хто знайде найбільше, отримує приз.

Існує й інша дитяча гра: дітвора трясе сито з яйцями, на яких написані імена господарів. Виграє той, чиє яйце довше пробуде цілим.

У деяких місцях існує традиція грати на Великдень у футбол, де замість м’яча використовується маленька дерев’яна діжечка, наповнена єлем, який випивається, коли закінчується гра. [10]

Також к Великобританії діти катають з гори яйця. Це старовинна гра. Яйце, що котиться з гори, символізує камінь, відколений від Гробу Господнього. У Ланкаширі влаштовуються пасхальні гуляння і «яєчні біги». З пагорба спускають яйця, зварені в круту, і перемагає той, чиє першим докотиться до підніжжя.

Цікавими були ігри у Великодній тиждень між чоловіками і жінками. Пасхальний понеділок вважався жіночим днем, вівторок – чоловічим. У Великобританії в понеділок жінки мали право бити своїх чоловіків. А наступного дня вони мінялися місцями. У північних областях Англії був прийнятий такий звичай – чоловіки юрбою виходили на вулиці і, зустрівши жінку, тричі піднімали її над землею. Відкупитися можна було або поцілунком, або срібним шестипенсовиком. Наступного дня подібне звернення чекало вже чоловіків.

Багато ігор забулось, а ось традиції святкового столу живуть. В Англії на Великдень збирається вся родина готуючи недільний обід. На столі обов’язковою стравою було і залишається запечене фаршироване ягня з овочами. Печуть спеціальні великодні кекси, роблять пудинги. Ще прийнято подавати на стіл м’ясні медово-часникові фрикадельки, запечену копчену шинку, весняний салат, сосиски або бекон глазуровані яблуками. [8]

Стіл прикрашають великоднім кошиком з білими ліліями – символом чистоти, материнства і повернення Ісуса до життя, кольоровими яйцями і фігурками пасхальних зайців, які ставлять в спальні. [8]

Існує повір’я, одного разу при випіканні фігурок ягняти, вуха в одного з них трохи запливли і стали довгими. Так з пасхального ягняти вийшов великодній заєць або кролик.

1.4 Травневе свято (перший понеділок травня)

Перший понеділок травня – англійці відзначають Травневе свято.

У цей день народ танцює під травневим деревом, прикрашеним різнокольоровими стрічками і вбираються Зеленим Джеком. Для цього вони закутуються в невелику альтанку зі свіжої зелені. Джек і його квіти танцюють в містах, збираючи гроші для вечірнього свята. У багатьох селах молоді люди рубають дерева і встановлюють їх як Травневе дерево (стовп) в центрі села. Кожен такий стовп був місцем збору сільської громади для танців. Влаштовувалися різноманітні змагання: від лову брудного порося до збивання масла, а також змагання зі стрільби з лука. Обов’язково були національні танці та пісні. [10]

Цього дня вибирають короля та королеву травня. У середні віки в день травневого свята дівчата вмивалися росою, вважаючи, що це зробить їх чарівними на весь наступний рік. [10]

Весняне свято відноситься до давніх ритуалів, присвячених землеробству і воскресінню, а також зв’язує небо і землю. Язичницьке походження Травневого дерева підтверджує існування подібного атрибуту в давньогрецьких і давньоримських весняних ритуалах, присвячених Аттісу. Англійці підсилили символізм родючості, додавши до жердини (чоловіче начало) диск (жіноче начало). Танцюристи розмотують стрічки так, що вони обертаються навколо жердини і це символізує створення світу від центральної осі.[22]

.5 День весни (останній понеділок травня)

Останній понеділок травня у Великобританії оголошується День весни або весняні банківські канікули.

День весни почали відмічати ще за часів раннього Середньовіччя. В середньовічній Англії місцеві жителі відзначали прихід по-справжньому теплого періоду року народними гуляннями, піснями, танцями і ярмарками. [21]

Взагалі схожі свята «пізньої весни» характерні для багатьох народів з ще дохристиянських часів. На відміну від свят ранньої весни, коли природа лише пробуджується від зимового сну, травневі свята радують нас сталою теплою погодою. [21]

У сучасній Великобританії цей день асоціюється з кольорами. Напередодні свята британці прикрашають свої будинки і вулиці гірляндами і букетами весняних квітів. Вранці святкового дня в багатьох містах відбуваються костюмовані паради. Атмосфера на вулицях нагадує карнавальну. Народні гуляння продовжуються впродовж всього дня. У останні десятиліття День весни став датою проведення урочистих заходів різних напрямів: відкриття виставок, проведення фестивалів і презентацій. Любителі свіжого повітря і відкритого простору вважають за краще святкувати День весни за містом, що більше відповідає старовинним народним традиціям свята. Тому багато британців присвячують цей день пікнікам і заміським прогулянкам, поїздкам в ліс або на річку. [21]

.6 Різдво (25 грудня)

Різдво являється найважливішим святом для багатьох британських родин. Це сполучення свята народження Христа і традиційних зимових свят.

Різдво у Великобританії святкується лише з 596 року. Зранку вся сімя йде в церкву, потім вони збираються за святковим столом. Після обіду лунає традиційна промова королеви.

У неділю перед Різдвом у багатьох церквах проходить різдвяне богослужіння, коли співаються спеціальні гімни.

Вдень 25 грудня королева Великобританії Єлизавета Друга виступає з традиційним щорічним телезверненням до нації. Це десятихвилинне поздоровлення вважається символічним і традиційним, хоча королева часто зачіпає важливі загальнолюдські і соціальні теми. [7]

Британці першими почали прикрашати дім . Багато родин обвішують свої будинки кольоровим папером і гостролистом. Королівські особи в середині минулого століття перейняли німецький звичай ставити вдома ялинку. Перша ялинка була встановлена у Віндзорському замку в 1841 р. зараз це дерево прикрашають кольоровими вогниками і красивими іграшками.

Всі вікна сільських будинків освітлені свічками, тому серед місцевих жителів ніч під Різдво називається "ніч свічок". У багатьох селах незадовго до свята жінки влаштовували змагання на кращу прикрасу Різдвяних свічок. Ці прикраси робилися зі смужок кольорового паперу, фольги, золотих і срібних ниток, яскравих стрічок.

Подарунки дітям розносить добрий старий джентльмен Санта Клаус, червонощокий, з довгою білою бородою, одягнений у червону шубу і високу червону шапку. Зазвичай на Різдво подарунки отримують не тільки діти, але і дорослі, перед обідом їх вручає наймолодший член сім’ї. [18]

Звичай дарувати подарунки на Різдво і складати їх в панчоху або шкарпетку остаточно утвердився в Британії тільки в вікторіанські часи. Існує пояснення, чому британці вивішують панчохи над каміном: «Різдвяний дід» подорожував повітрям і проникав в будинки через димар. Спускаючись в один з будинків, він кинув декілька золотих монет у шкарпетку, яку повісили сушитися над вогнищем. З тих пір в Різдвяний Святвечір на камін стали вивішувати шкарпетки і панчохи в надії, що туди що-небудь впаде. [12]

Різдвяний обід включає такі традиційні страви як фарширована індичка (в англійців) або смажений гусак (в Уельсі, Ірландії) і звичайно ж Плам-пудинг.

Велике значення мали напої та страви приготовані з хлібних злаків. У Абердинширі на північному сході Шотландії був звичаї подавати великий кубок спеціального Різдвяного напою, що зветься соуенс. Його готували з заквашеного ячмінного зерна з додаванням меду і вершків. Напій розливали в невеликі дерев’яні чашки, а на дно клали який-небудь предмет: якщо на дні кільце – це до весілля, монета – до багатства, ґудзик означав безшлюбність. [12]

В давнину основною стравою на Різдво була особлива вівсяна каша Плам-поррідж. Це каша, зварена на м’ясному бульйоні, в неї додавали хлібні крихти, ізюм, мигдаль, чорнослив, мед і дуже гарячою подавали на стіл. Протягом XVIII ст. Плум-поррідж поступово змінюється на Плам-пудинг. Сьогодні Плам-пудинг стає самим головним блюдом Різдвяного столу. Цей пудинг готують із хлібних крихт з додаванням різних спецій, фруктів, перед подачею на стіл його обливають ромом і запалюють. В різдвяний пудинг ховають дрібні срібні монети та прикраси – "на щастя". [12]

.7 День подарунків (26 грудня)

грудня британці відзначають День подарунків.

Це свято походить з церковних католицьких традицій. Другий день Різдва – день Святого Стефана. Було прийнято відкривати коробки з пожертвами, які католики збирали і приносили до храмів напередодні Різдва Христового для того, щоб допомогти бідним. В цей день відпускали служниць і найманих працівників додому, щоб вони могли провести Різдво в своїх сімях. [7]

У день св. Стефана пастор розподіляв зібрані гроші серед своїх парафіян. Пізніше ящики в церкві перестали встановлювати, однак бідняки збиралися групами з ящиком-скарбничкою обходили будинки, отримуючи дрібні монети. Зараз збереглася традиція обдаровувати в цей день невеликими сумами грошей листонош, посильних і слуг.[7]

26 грудня багато хто займається благодійністю. Подають милостиню, збирають речі для благодійних організацій, допомагають старим і хворим людям.

За часів Середньовіччя одним з дієвих методів підтримки здоров’я вважалося кровопускання. Існувала думка, що процедура, проведена саме в день Святого Стефана, допомагає зберігати здоров’я і фізичну силу протягом усього року. Протягом багатьох років у Великобританії існував звичай проводити масові кровопускання як людям, так і домашнім тваринам на другий день Різдва. В Уельсі цей звичай спостерігався аж до кінця 19-го століття. [7]

Сьогодні, на другий день Різдва, люди обмінюються подарунками. Особливо цікаво дітям. Як тільки вони прокидаються, то одразу біжать до каміну, подивитися, що їм залишив Санта-Клаус.

.8 День святого Патрика (17 березня)

Це день заступника Ірландії.

В цей день навколо все зеленіє-навіть пиво.

Святий Патрик – один з найбільш шанованих в усьому світі святих. Західна Церква відзначає день його пам’яті 17 березня. [26]

17 березня 461 року помер Святий Патрик – перший єпископ, заступник і борець за волю Ірландії. [26]

Існує декілька легенд про святого. За однією з них св. Патрик народився в Уельсі в родині диякона місцевої церкви. У 16 років його взяли в полон пірати, привезли до Ірландії і там він потрапив в служіння до вождя Мілчу. Юнак був пастухом. Як свідчить легенда, через шість років він почув голос Бога: " Скоро ти повернешся додому. Дивись, твій корабель чекає". Патрик втік з полону і завдяки молитвам, зміг умовити капітана взяти його на корабель. [14]

Через роки св. Патрик повернувся до Ірландії як місіонер за дорученням Папи Целестина I. На його честь названа гора, де він постив протягом сорока днів і ночей. Саме на цій горі, як свідчить переказ, св. Патрик здійснив одне зі своїх чудес – наказав зміям зі всієї ірландської землі зібратися біля його ніг, а потім вигнав їх.

До наших днів збереглася автобіографія св. Патрика – "Сповідь", одне послання і молитва "Щит Св. Патрика". Вважається, що ця молитва захищає від усякого зла. За легендою, святий з учнями йшов повз засідки супротивників християнства і читав молитву, замість подорожніх, воїни в засідці побачили лише оленів. [14]

Хоча святий Патрик символізує навернення ірландців до християнства, день Святого Патрика — це, день перемоги ірландської нації над смертю і забуттям. Зараз у світі живе вп’ятеро більше ірландців, ніж у самій Ірландії.

Але у дня святого Патрика є і язичницькі мотиви. Одним з невідємних героїв є лепрекони – казкові Башмачники, в яких є заховані горщики із золотом. Якщо щасливому шукачеві скарбів вдасться зловити лепрекона, то ця істота повинна розповісти людині, де заховані його скарби. Кажуть, що лепрекони увійшли до святкування Дня святого Патрика зовсім недавно – компаніям, які продають листівки до цього свята, потрібний був симпатичний персонаж, який міг би з’явитися на малюнках. А суворий проповідник святий Патрик не зовсім підходив для цієї ролі. На малюнках лепрекони одягнені в загострений капелюх і шкіряний фартух. [16]

Традиції святкування і символи свята:

День Святого Патрика припадає на Великий Піст, але ірландці цього дня споживали м’ясо вважалось, що святий Патрик перетворює все м’ясо на рибу.

Після святкового обіду ірландці ходили на гостину (а не до пабів, як заведено в теперішній час). Цього дня було прийнято розважатися у найрізноманітніший спосіб – розповідати і слухати побрехеньки, жарти і страшні оповідки (зазвичай, із щасливим закінченням), пити віскі й танцювати народні танці.

Побутує вислів «17 березня кожний є ірландцем». Однак поза межами Британських островів «напоєм дня» є не віскі, а ірландське пиво.

Символікою свята є все ірландське: напої, одяг (якщо не костюми, то хоча б зелене вбрання, національний ірландський колір), музика, пісні і танці.[5]

Особливим і офіційним символом Дня Святого Патрика є трилисник конюшини шемроґ. Святий Патрик за допомогою трилистої конюшини пояснював людям поняття Святої Трійці: «Так само, як три листи можуть рости від одного стебла, так і Бог може бути єдиний в трьох особах», – ця фраза стала хрестоматійною.

Цього дня ірландці чіпляли трилисник-шемроґ на одяг, кидали його в останню склянку, а випивши все віскі, викидали трилисник через ліве плече – це звалося «втопити трилисник». На одязі малювали хреста вуглиною (або пізніше обпаленим сірником).[22]

РОЗДІЛ ІІ. МІЖНАРОДНІ СВЯТА

праздник британський традиція

2.1 День святого Валентина (14 лютого)

Найромантичніше свято в честь закоханих. В цей день заведено дарувати одне одному «валентинки» ( вітальні листівки у вигляді сердечок з словами кохання чи пропозиціями руки та серця), квіти, цукерки-сердечка, інші сувеніри у вигляді сердечок, купідончиків, пташок, що цілуються.

За церковною легендою, християнський священик Валентин жив в269 році за часів імператора Клавдія II Готського (III ст. від Р. Х.). Валентин займався також природничими науками та медициною.[27]

Войовничий імператор Клавдій вважав, що сім’я заважає солдатам воювати і видав едикт, який забороняв воїнам одружуватися. Валентин, незважаючи на цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув’язнили. Прийомна донька офіцера, який охороняв Валентина, була сліпою. Священик оздоровив її, а потім навернув на християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти йому голову. [1]

Існує й інша версія: сліпа дочка тюремника закохалася у Валентина. Священик дав обітницю безшлюбності, тому не міг відповісти на її почуття. Але в ніч перед стратою (ніч проти 14 лютого) прислав їй зворушливого листа, який підписав «Твій Валентин».Єпископа стратили вночі, майже таємно, щоб уникнути хвилювань: жителі міста любили і поважали цю людину. Тіло його поховали в Римі. [12]

Валентинів день в Англії та Шотландії в давнину супроводжувався таким звичаєм. Молоді люди клали до урни картки з іменами молодих дівчат. Потім кожен виймав одну картку. Дівчина, ім’я котрої діставалось хлопцю, ставала його «Валентиною», а він – її «Валентином» на наступний рік. [6]

Існувало повір’я, перший мужчина, якого зустрічала дівчина 14 лютого, повинен був стати її Валентином – хоче вона цього чи ні. Але дівчата знайшли вихід із ситуації: цього дня вони гуляли з зав’язаними очима.

Говорять, що цього дня жінка може підійти до чоловіка, який їй подобається і ввічливо попросити його одружитися з нею. Якщо він не готовий до такого рішучого кроку, то повинен подякувати за надану честь і подарувати жінці шовкове плаття, а собі шовковий шнурок з нанизаним на нього серцем. У деяких країнах незамужнім жінкам кохані дарували одяг. Якщо дівчина прийняла подарунок, значить вона згідна вийти заміж за цю людину. [16]

Люди вірили, що якщо в день святого Валентина дівчина бачила пташку-вільшанку, вона вийде заміж за моряка, якщо вона бачила горобця, то вийде заміж за бідняка, але буде з ним щаслива, якщо щигля – то чоловіком буде мільйонер.

Жителі Уельсу вирізали деревяні ложки любові і дарували їх коханим 14-го лютого. Ложки прикрашалися сердечками, ключами і щілинками для них, що означало ти знайшов шлях до мого серця. [8]

В Англії та Шотландії день Святого Валентина супроводжується таємним врученням подарунків і листівок – "валентинок". За старих часів ввечері 13 лютого багаті і бідні шанувальником клали свої дари на сходинки заповітної двері, дзвонили і тікали. [11]

Винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він надсилав із лондонської в’язниці віршовані любовні послання своїй дружині.

Найталановитіші писали валентинки у вигляді акровірша – це віршований розмір, коли перші букви кожної строфи складають слово, в даному випадку – ім’я коханої людини.

Особливе місце в цей день відведено квітам. Англійці запозичили у французів звичай дарування квітів у день святого Валентина на початку XVIII ст. Існує ціла абетка квітів, за допомогою якої можна висловити всі свої почуття. Людовик XVI підніс Марії Антуанеті в цей день букет червоних троянд і звідси пішла ця традиція.

Загальновідомо, що червоні троянди означають – «Я тебе люблю». Білі троянди означатимуть щирість ваших почуттів; рожеві підкреслять елегантність вашої коханої; бордові скажуть про ваше захоплення нею; жовті – радість; помаранчеві або коралові – бажання; білі троянди означають «ти божественна», але бутони білих троянд означають «ти дуже юна для любові». Комбінований букет з червоних і білих троянд означає єдність і дружбу. Якщо Ви хочете відхилитися від традиції можна подарувати інші квіти. Червоні хризантеми, тюльпани і гвоздики, також як троянди, означають любов; маргаритка оспівує красу вашої коханої; гарденія означає невисловлені любов; фіалки – прихильність; нарцис означає себелюбство, а кактус – сердечність. [16]

Здавна птахами любові називали голубів. Голуби були улюбленими птахами Венери. Вони все життя не змінюють пару і спільно піклуються про пташенят. Ці птахи – символи вірності і любові, а також символи дня Святого Валентина. У наш час молодята випускають в небо двох білих голубів. Білий колір символізує чистоту почуття. [9]

Купідон (син Венери) – найвідоміший символ дня святого Валентина. Це пустотливе янголятко з луком та стрілами. Люди, в яких потрапляє стріла Купідона, закохуються. У древній Греції аналогом Купідона був юний син богині Афродіти Ерос.

Легенда розповідає історію Купідона і діви Психеї. Венері не сподобалася краса дівчини і вона наказала сину покарати Психею, але замість цього бог закохався в красуню і зробив її своєю дружиною. Оскільки людям не можна дивитися на богів, дівчина не знала як виглядає її чоловік. Вона була щасливою до тих пір, поки сестри не переконали діву подивитися на Купідона. Молодий бог покинув Психею. Щоб розшукати свого коханого, вона відправилася в храм Венери. Богиня дала їй кілька нездійсненних завдань, одне складніше іншого. Психеї потрібно було здобути частину краси дружини Плутона і помістити її в коробку. Її попередили, щоб вона ні в якому разі не відкривала коробку. Але цікавість перемогла обережність, і Психея заглянула туди. Замість обіцяної краси в коробочці був мертвий сон, який заволодів нею. Купідон знайшов її непритомною на землі. Він зняв з неї мертвий сон і пробачив її необережність. Боги , захоплені силою любові Психеї і Купідона зробили дівчину богинею. [12]

.2 День Матері (березень)

Корені цього свята беруть початок з вікторіанських часів. Тоді діти в досить ранньому віці працювали далеко від дому, а гроші, які вони заробили пересилали до сімейного бюджету. Один день в році їм дозволялося провести вдома з батьками.

Зазвичай діти приносили матерям і бабусям невеликі подарунки – букетики квітів або свіжі яйця. Сьогодні вони дарують квіти і виконують всю домашню роботу. [13]

Перші вшанування матері були започатковані з давньогрецького весняного фестивалю на честь богині Реї. Близько 250 року до н.е. в Римі проводилися церемонії, які славили іншу матір-богиню на ім’я Кібела. Ці святкування тривали три дні – з 15 по 18 березня.

На початку 17 століття англійці в четверту неділю посту стали святкувати неділю матері. Це був день всіх матерів Англії. В міру поширення християнства в Європі, ця неділя стала святом Матері Церкви – духовної сили, що дає життя і захищає від зла. [11]

З часом церковне свято злилося зі світським. Оскільки це був час багатих аристократів і величезних маєтків, більша частина прислуги працювала і жила в будинках своїх господарів. У неділю мáтері, всі слуги отримували вихідний і поверталися до своїх родин, щоб провести її зі своїми матерями. Святкову атмосферу цього дня надавав спеціальний торт, «материнський торт». [3]

У 1908 році у штаті Західна Вірджинія вперше відзначали День Матері. А в 1914 за клопотанням Анни Джервіс (вона рано втратила матір і запропонувала, щоб люди разом вшановували і матір-неньку, і матір-Землю, і Матір Божу) Конгрес США встановив цей день, як державне свято.

Сьогодні День матері проходить досить спокійно. Жінки відпочивають, а їхні чоловіки виконують роботу в будинку і готують вечерю. Традиційно в цей день прийнято подавати торт сімнель, прикрашений 12 кульками марципана, що символізують 12 знаків зодіаку. Назва цього торта пов’язана з латинською назвою борошна тонкого помелу. [10]

.3 День Дурня або День Сміху (1 квітня)

Першоквітневий День Дурнів – свято неофіційне. Цей день не є вихідним, і також цієї доби не дарують подарунків і не влаштовують урочистих застіль. У Шотландії цей день називають Днем Зозулі.

Поширилося це свято у 18-му столітті. Англійці, шотландці та французи розповсюдили його в своїх американських колоніях. В цих країнах цього дня жартували один над одним, а також давали один одному безглузді доручення, наприклад, знайти і принести солодкий оцет. [19]

Найбільш поширеною версією вважається, що звичай жартувати 1 квітня, повязаний із перенесенням дати святкування нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався наприкінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. В 1582 році за наказом французького короля Карла IX, Новий Рік офіційно стали відзначати 1 січня, хоча багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб позбутися старих традицій, їх стали називати «першоквітневими дурнями», а також розігрувати і висміювати. Далі протягом років у людей залишилась традиція зустрічати перший день квітня жартами. [22]

Але існують й інші не менш важливі версії. Наприклад:

На думку деяких дослідників, традиція жартувати 1 квітня походить ще від античного фестивалю Деметрія, який відбувався на початку квітня. В основі цього лежала легенда про викрадення Аїдом (богом підземного світу) Прозерпіни – доньки богині Деметри. Пошуки доньки ні до чого не призвели – адже її крики були лише обманом.

У Древньому Римі в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) відзначалося свято дурних. Історик Апулей вважав, що в Древньому Римі першоквітневий обман був повязаний зі святом на честь божества Сміху. Інші стверджують, що це свято зародилося ще в древній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Є припущення, що 1-го квітня в древньому світі жартували тільки ірландці на честь Нового року. Ісландські саги стверджують, що 1 квітня було введене богами на згадку про Скадею (дочку Тіасса). Всі ці звичаї можна вважати ранніми предками першоквітневого свята жартів.

Є міфічне припущення, що це свято зявилося завдяки неаполітанському королю Монтерею, якому на честь свята принесли рибу з нагоди припинення землетрусу. Через рік цар зажадав точно таку, але її не знайшли і кухар приготував іншу, яка нагадувала потрібну. Король розпізнав підміну та не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і узвичаїли першоквітневі розіграші. [17]

У британському фольклорі походження 1 квітня повязують із Готамом – легендарним Містом Дурнів, яке розташоване у Ноттінгемширі. За давніми переказами в Англії існував звичай: якщо король проїжджав по будь-якій дорозі країни, вона ставала державною власністю. Жителі міста Готама хитрістю зробили так, що король відмовився відвідати їхнє місто. Монарх довідавшись про витівку городян розсердився і велів покарати підступних підданих. Вїхавши в Готам, королівські посланці побачили, що жителі займаються якимись дивними справами: хтось намагається заганяти птаха в загоні без даху, а хтось палить рибу в річці. Збентежені гінці доповіли королю про побачене, і той вирішив не карати ідіотів. У Британії вважають, свято дурнів засноване на честь цієї події, і це зайвий раз доводить – обдурення влади за всіх часів вважалося в народі похвальним заняттям.

Прямим прототипом сучасного 1 квітня можна вважати середньовічне свято (Бенкет Дурнів). Відзначали його в основному у Франції, а головною темою було обрання жартівливого папи та глузування над церковними ритуалами. Незважаючи на протидію церкви, фестиваль протримався аж до XVI століття. Після цього єдиною можливістю глузувати і бешкетувати залишився карнавал. [12]

За іншою, більш науковою версією, день сміху започаткувався від древнього свята весняного рівнодення (такий собі Хеллоуін навпаки). Під час зміни сезонів всі закони, як природні, так і соціальні, на якийсь час ніби втрачали силу. Нормальна, розважлива поведінка перемінялася повною протилежністю: народ галасливо бенкетував і дозволяв собі всякі жарти над владою, за які часом міг позбутися життя. До речі, звичай прикрашати спину дурня паперовою рибою деякі культурологи пояснюють просто: саме з настанням весни у водоймах Франції зявлялося багато молодої риби, настільки недосвідченої, що піймати її було дуже просто. Згодом так стали називати тих, хто став обєктом першоквітневих жартівників.

Звичайні розіграші в День Дурня – сказати «у тебе шнурки розв’язані» або перевести стрілки годинника; мати може подати на стіл шоколадні тістечка, всередині яких суцільна вата, чи торт, наповнений ганчір’ям; дітлахи намагаються прикріпити до спин товаришів паперових рибок. Людині, яку розігрували потім пояснювали, що він являється «квітневим дурнем». Одним із популярних розіграшів у містах, де є зоопарки – являється спілкування між його співробітниками. Вони можуть легко сказати один одному: "Тобі телефонувала міс Фокс або містер Леон (що означає лисиця або лев), і просили зателефонувати їм за номером…". Далі дається телефон відділу звіринця, де перебувають лисиці чи леви. Довірливий співробітник дзвонить і просить покликати міс Фокс. Працівник зоопарку, думаючи, що над ним жартують, намагається відповісти якомога дотепніше, чим викликає обурення того, хто телефонує. Такий діалог може тривати досить довго, доки обидві сторони не усвідомлять, яка сьогодні дата. [7]

Цього дня прийнято посилати веселі листівки і дарувати подарунки. Як правило, це якісь невеликі смішні сувенірчики. Звичайно жартують з друзями та знайомими. Також в цих розіграшах беруть участь засоби масової інформації. Правда, є одна специфічна риса: час розіграшів обмежений – лише до 12 години дня.

У Шотландії це свято відзначають протягом 2 діб. Обдурений 1 квітня має комедійну славу і його величають «роззявою». Другий день святкування має свою назву – День Хвоста і особливу специфіку: всі жарти та розіграші цього дня присвячуються винятково частині людського тіла, розташованої нижче талії з боку спини. Великою популярністю користується підкладання на стілець спеціальних гумових мішків, що видають непристойні звуки при натисканні. Всюди можна зустріти малюнки, плакати, значки із закликом «Дай мені стусана», який, власне, і є девізом Дня Хвоста. [6]

.4 Хеллоуїн (31 жовтня)

Хеллоуїн мав величезне значення, в цей час за допомогою ритуалів прощалися зі старим, поганим, непотрібним і зустрічали нове. В давнину англійці в дар богам приносили яблука, осінні овочі, квіти, залишали їх під деревами або закопували в землю з проханням про допомогу і підтримку. Вночі 31 жовтня було прийнято виставляти тарілку з фруктами на вулицю – для мертвих душ, щоб ті могли прийти на допомогу живим. [20]

Діти вбираються в костюми чудовиськ і ходять по сусідніх будинках, вимагаючи солодощів. Також влаштовують маскаради і виставляють у вікно гарбуз із вирізаними очима, ротом і свічкою всередині, щоб відлякувати духів.

Невідємний символ Хеллоуїна – гарбузова голова. З гарбуза віддаляється внутрішність, вирізується особа і всередину вставляється свічка. Гарбуз символізує одночасно закінчення збору урожаю, злобного духу і вогонь.

Також гарбуз ще називають «світильник Джека». Появу цього символу найчастіше пов’язують з ірландською легендою про людину на ім’я Джек, старого фермера, любителя азартних ігор і міцних напоїв. Він двічі обманював диявола, а після смерті не потрапив ні в рай – через своє життя, ні в пекло – так як диявол присягнувся не забирати його душу. Фермер був приречений мандрувати по світу з гарбузовою головою з тліючою вуглиною всередині неї. [23]

Костюми для Хеллоуїна засновані на темах чаклунства і його образів в кінематографі та літературі. Особливо популярні наряди відьом, магів, чаклунів, вампірів, небіжчиків, перевертнів, привидів, русалок, різних нічних тварин (кішка, летюча миша, вовк та ін) Проводяться вечірки, карнавали, супроводжувані зловісної, цвинтарної музикою, завиваннями вовків.

Традиційні кольори Хеллоїну – яскраво-оранжевий і фіолетовий. Використовуються готичні поєднання чорного та білого, а також червоного, використовується також темно-зелений. [20]

РОЗДІЛ ІІІ. СВЯТА ПОКРОВИТЕЛІВ

.1 Апхеліо (кінець січня)

Одним з барвистих, оригінальних, свят Великобританії, повязаних безпосередньо з історією розвитку цієї держави, є Апхеліо. По-іншому цей день також називають День свята факелів, оскільки основним заходом свята урочистий факельний хід.

Основні події, цього свята, відносять до IX століття, коли на території Шотландських островів, висадилися вікінги. З одного боку, практично всі жителі різних частин Британських островів страждали від періодичних грабіжницьких набігів вікінгів, їх жорстокості і заподіяних розорень. З іншого боку, всі сучасні історики, що вивчають процес становлення Великобританії з часів Середньовіччя, відзначають вплив скандинавської культури, як на окремі території Британських островів, так і на середньовічну Англію в цілому. [9]

Саме тому сучасні жителі шотландських островів пишаються предками-вікінгами і влаштовують свято вшановуючи память своїх предків. Воно проходить в Леруїке, столиці шотландських островів в кінці зими (це свято не має встановленої дати, в кожному році вона може бути різною). Жителі Леруїка роблять 30-футову модель корабля вікінгів з драконом на носі, вдягаючись вікінгами запалюють смолоскипи, йдуть вулицями, сурмлять в традиційні військові горни, і несуть корабель до моря через усе місто. 900 яскраво вдягнених учасників слідують за дружиною з 40 вікінгів і їх гігантським кораблем до місця, де буде запалено вогонь.

Увечері факельна процесія спалює деревяний човен вікінгів за старовинним обрядом поховання померлих воїнів. На узбережжі корабель спалюють, 900 палаючих факелів кидають на «старовинний» корабель. Такий звичай вікінгів прийнятий для поховання воїнів і вождів. [11]

Офіційна дата свята факелів була зафіксована лише на початку XIX століття – в честь повернення воїнів, які брали участь в наполеонівських баталіях. [9] Таким чином далекі нащадки воїнів-вікінгів віддають їм честь за їх хоробрість.

.2 День святого Давида (1 березня)

Святий Давид – покровитель Уельсу. Це свято дуже важливе для жителів Уельсу і святкується, як патріотичний і культурний фестиваль в усьому світі.

березня є днем смерті Давида. День Святого Давида відзначається як релігійний фестиваль після Протестантської Реформації 16-го століття. У 18-му сторіччі цей день став національним фестивалем Уельсу, і є таким до цього дня.

Як свідчить легенда, за 30 років до народження Давида до святого Патрика зійшов ангел і повідомив йому, що в Уельсі народиться великий святий. Батько святого Давида був князь на ім’я Санд. Мати, яку звали Нон, теж мала дворянське коріння. Санд просив руки Нон, йому відмовили, але він не зміг стримати свого потягу до дівчини. Згідно з легендою, коли хлопчик народився, небо пронизала блискавка і розбила скелю навпіл. [7]

Чернець на ім’я Павиний навчав Святого Давида. Чернець був сліпим. Давид зцілив ченця. Павиний благословив Давида проповідувати християнську віру на території Британії, просвіщати стародавніх кельтів.

Вважається, що за роки мандрів Давид заснував 12 монастирів. Святий Давид закликав ченців вести скромне життя і старанно працювати. Брати вставали на зорі і працювали на полях до самого заходу сонця. Давид забороняв використовувати в роботі тварин: плуг брати-монахи тягли самі. Брати їли овочі та хліб і пили молоко або воду. Сам же Давид пив тільки воду. [16]

Слава про святого Давида ще за життя розлетілася по всій Британії. Його хатина стала місцем паломництва. Одна з найвідоміших легенд про святого Давида розповідає про те, що під час його звернення до пасторів земля під його ногами піднялася, утворюючи пагорб.

У цей день всюди видно зображення св. Давида з голубкою на плечі – символом святого Духа.

.3 День святого Георгія (23 квітня)

День святого Георгія – це день заступника Англії.

Святий Георг був шляхетного походження, служив у римській армії, а в 303 році нашої ери його стратили за наказом імператора Діаклетіана за те, що виступав проти гоніння християн. [11]

За англійською легендою, Святий Георгій звільнив декілька сіл від страшного дракона, за що і удостоївся всенародної поваги.

Перша письмова згадка про те, як святий Георгій повалив дракона, міститься в "Золотих легендах" 1265 року. "Золотими" легенди вважали не тому, що в них розповідь йшла про святих, а тому, що ця колекція оповідань цінувалася як золото.

Цього дня піднімають прапор Англії, так званий «Хрест св. Георгія » (червоний хрест на білому тлі).

Англійці в цей день носять червоні троянди – емблему Англії.

Гробниця, в якій знаходяться останки святого Георгія, розташована в містечку Лод, на південний схід від Тель-Авіва. В одному з монастирів Каїра зберігаються особисті речі Георгія.[9]

3.4 Вальпургієва ніч (30 квітня)

Вальпургієва ніч – це головний шабаш відьом, а також один з найважливіших язичницьких свят, присвячених родючості. Відзначається 30 квітня в самий розквіт весни. [24]

Це свято пов’язане з ім’ям святої Вальпургії, черниці (Англія), яка приїхала до Німеччини у 748 році, щоб заснувати монастир.

Щорічно на першу травневу ніч нечисть влаштовує свій шабаш (Вальпургієва ніч). У ньому приймають участь і перевертні і давнопомерлі розпусні жінки. Кожна відьма приходить на свято разом зі своїм чортом-коханцем. Сам владика демонської сили – сатана, в образі козла з чорним людським обличчям, важливо і урочисто засідає на високому стільці або на великому камяному столі. На цих зборах кожен доповідає, хто і що зробив поганого, а також змовляються на нові підступи. Після закінчення трапези починається скажена танець, під звуки незвичайної музики.

Музикант сидить на дереві, замість волинки або скрипки, він тримає кінську голову, а дудкою або смичком йому служить то проста палиця, то котячий хвіст. Наступного ранку на місцях їх танців буває видно на траві кола, які протоптані коровячими і козиними копитами. [12]

Сучасну назву стародавньому торжеству дали німці – на честь святої Вальпургії.

Перші офіційні згадки про Вальпургієву ніч зявилися в протоколах інквізиції в середні віки. Свята Вальбурга (вона ж Вальтпурде, _альпургії, Вабур, Фальбур, _альп, Годурж) – реальна історична фігура. Ця британка народилася в Девонширі близько 710 р. Її брати, Віллібальд і Вінібальд, теж були канонізовані.

У 748-м дядько Вальбургі, Боніфацій, вирішує створити в Німеччині систему монастирів. На його прохання абатиса Уінборна надсилає місіонерок, у тому числі Вальбургу. Корабель відплив від Британії в ясну погоду. Але незабаром почався жахливий шторм. Черниця кинулася на коліна прямо на палубі і море тут же заспокоїлося. Моряки розповіли на березі про це чудо і в Німеччині Вальбургу зустрічали з благоговінням. З тих пір свята вважається покровителькою моряків (допомагає також при водобоязні і в шторм).

Згодом Вальбурга стала абатисою монастиря в Хайденхайм, містечку в Баварії недалеко від Айштадта, а після смерті брата керувала навіть чоловічим монастирем. Її чесноти і численні чудеса принесли їй славу. Померла Вальбурга 25 лютого 777 р.

Пройшло більше 100 років чудеса черниці забули. Але ось новий єпископ Айштадта вирішує відновити монастир і церкву. Робочі осквернили могилу абатиси і одного разу вночі її грізна тінь зявилася єпископу . 1 травня, останки черниці перевезли в Айштадт, поклавши в порожнечу однієї з скель. Із скелі почала витікати цілюща олія, яка допомагала від багатьох хвороб. Після цього святу Вальпургії канонізували. [5]

У той же час явище черниці у вигляді примари послужило поштовхом для багатьох пліток щодо її особистості, після чого переплелися язичницькі вірування, християнські мотиви і реальні факти. В результаті всього цього зявилося свято, що є своєрідним симбіозом бісовщини, язичництва і праведності.

Тому, незважаючи на всі свої чудеса і доброчесність, імя св. _альпургії з того часу повязують саме з шабаш відьом. У багатьох європейських країнах в ніч з 30 квітня на 1 травня на честь зустрічі весни запалюють багаття і спалюють опудала відьом і бісів, на поріг насипають траву або пісок, щоб нечисть не змогла зайти до оселі, доки не перерахує всі піщинки або травинки.

3.5 День Гая Фокса (5 листопада)

Протягом 400 років англійці виходять ввечері на вулиці міст і сіл. Вони майструють опудала Гая Фокса, підпалюють їх, запускають в повітря феєрверки та петарди. Небо висвітлюється салютами. На відкритих ділянках палають величезні багаття, люди веселяться і насолоджуються тим, що відбувається.

листопада 1605 зловмисники спланували змову проти короля Якова I та членів Парламенту. [16]

Католики покладаючи великі надії на короля вважали, що він скасує штрафи і обмеження, накладені на них королевою Єлизаветою I, але їх надії не виправдалися. Група змовників зважилася на відчайдушний крок, який увійшов в історію як «Порохова Змова». Роберт Кейтсбі запропонував підірвати будівлю Парламенту під час промови протестантського короля Якова I Англійського (Яків VI Шотландський), де крім нього в будівлі були присутні члени обох палат і верховні представники судової влади країни. Для здійснення змови придбали 36 бочок з порохом складувавши їх в підвалі Палати Лордів.

Змова була несподівано зірвана. Напередодні запланованого вибуху один з учасників послав своєму другу лорду Монтіглу лист, попросивши його не відвідувати Парламент 5 листопада. За декілька годин лист потрапив в руки короля, який наказав обшукати підвали Парламенту. В одному з них було виявлено 36 бочок з порохом. Наступного дня Гая було заарештовано та відправлено в Тауер. [5]

Фокс не витримавши катувань та знущань, видав спільників змови. Затримані невдовзі постали перед показовим судом (з вирішеним вироком), що відбувся 27 січня. Фокса стратили (четвертували) 31 січня.

Традиційно 5-го листопада готують картопляне пюре з англійськими сосисками обсмаженими на грилі, та картоплею запеченою у вугіллі. Існує й інша страва на День Гая Фокса – курячі ніжки барбекю з капустяно-морквяним салатом. На десерт яблука-тоффі з сиропом, з якого роблять іриски. Діти розфарбовують лице вугіллям «для камуфляжу» і щасливо бігають навколо багаття, не підозрюючи про справжнє призначення цього свята. [15]

.6 День Святого Ендрю (30 листопада)

Це – День покровителя Шотландії. Суворість і впертість, які притаманні шотландському характеру як не можна краще і наочніше виражається в емблемі національного прапора Шотландії – чортополосі.

За основною легендою, Ендрю був братом Саймона Пітерта і відомий як "самий м’який з усіх апостолів". Після смерті Ісуса Христа перші місіонери – апостоли почали звертати язичників до християнської віри. Ендрю вдалося привернути до Християнства дружину одного з високопоставлених римлян. В гніві той наказав заарештувати і розіп’яти Ендрю. Наказ було виконано. Однак, Апостол попросив розіпнути його по діагоналі, а не вертикально, тому що вважав себе недостойним померти так само, як Ісус Христос.

Після його смерті, останки Св. Ендрю зберігалися в монастирі. У IV столітті нашої ери грецький чернець святий Регулус був зберігачем святих мощів Св. Ендрю. Якось вночі божий голос наказав йому відправитися разом з мощами в далеке плавання на захід. Він так і зробив і плив до тих пір, поки його корабель не розбився об берег землі, яка тепер називається Шотландією. У ті часи це була дика земля, населена жорстокими некерованими кельтськими племенами. Святі мощі були поховані, а це місце стало місцем паломництва всіх християн, що населяли Шотландію. Згодом місце поховання назвали містом Святого Ендрю, і він перетворився на релігійний центр Шотландії, а сам Св. Ендрю став святим покровителем скотів і піктів. [8]

Згідно з переказами, у 832 році, коли король скотів Ангус перед битвою з англосаксами, побачив у небі знамення у вигляді X-подібного хреста, на якому був розп’ятий Андрій Первозванний. Битву виграли, а зображення білого хреста на небесно-блакитному полі стало одним із символів Шотландії. У столиці Шотландії Единбурзі або в будь-якій з її численних сіл в основному замість прапора Сполученого Королівства Великобританії над церквами і громадськими будівлями гордо майорить прапор Святого Ендрю.

Квітка чортополоху є напівофіційним національним символом Шотландії і зображується, зокрема, на грошових знаках. Згідно з легендою, в IX ст. вікінги висадилися на східному узбережжі Шотландії з наміром захопити і пограбувати країну. Скоти зібрали всі свої бойові сили і розташувалися за річкою Тей. Вони прибули ввечері і розбили табір, розташувалися на відпочинок, вважаючи, що ворог не стане наступати до наступного дня. Однак вікінги були поруч.

Не виявивши охорони і вартових навколо табору скотів, вікінги перетнули Тей з наміром раптово захопити скотів і зарізати їх уві сні. З цією метою вони роззулися, щоб якомога менше шуміти пересуваючись до табору. Але раптом один з вікінгів наступив на чортополох. Від раптового і гострого болю він скрикнув. Почувши крик, скоти підняли в таборі тривогу. Вікінги змушені були відступити, а чортополох, на знак вдячності за своєчасну і неочікувану допомогу, скоти вибрали як знак своєї національної емблеми. [7]

ВИСНОВОК

Дослідивши ключові моменти даної роботи можна зробити висновок, що в Великобританії є свята, які відзначаються в усіх чотирьох частинах, а є свята, які відзначаються в окремих її частинах. Наприклад, день святого Давида – це день заступника Уельсу, день святого Георга – традиційно відзначається в Англії, шотландці відзначають день святого Ендрю, а день святого Патрика вважається офіційним святом в Ірландії.

При написанні курсової роботи було встановлено, що багато свят повязано з міфологією. Наприклад, символ дня святого Валентина – Купідон (син богині Венери) а також його дружина Психея. Свято 1 квітня повязаний з античним фестивалем Деметрія.

Свята покровителів частин Великобританії повязані з реальними історичними особами: святий Патрик, святий Давид, святий Георг і святий Ендрю. Кожне свято, яке відзначають британці, обовязково супроводжується святковим столом, коли господині готують традиційні блюда, наприклад, яблуневий пиріг, індичка під соусом, м’ясні пироги (Новий Рік); запечене фаршироване ягня з овочами та спеціальні великодні кекси (Великдень); торт сімнель (день матері) і багато іншого.

У кожного свята є свої традиції святкування: в день Гая Фокса жителі спалюють опудало молодика, відзначаючи свято Апхеліо, люди спалюють макет човна, Кожне свято має свої символи: чортополох став символом, дня святого Ендрю, шотландці прикріплюють його до одягу. Символом Хеллоуїна став гарбуз, символом дня весни – стали квіти, в цей день ними прикрашають домівки і вулиці.

Відомо, що британці – нація традицій. Вони дуже поважають свої традиції і намагаються дотримуватися їх. Написавши цю курсову роботу, можна ще раз впевнитися в цьому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. По Великій Британії: навчальний посібник. – Київ: Знання, 2002. – 222с.

2. Бакир В. Великобритания. – Киев, 2007. – 576с.

. Великобритания: пособие по страноведению. – Санкт-Петербург: Каро, 2004. – 480с.

. Гогильчин С.И. Британия сегодня: пособие по страноведению. – Донецк: Академия, 1997. – 72с.

. Добров А.С. Великобритания, народ и внешняя политика. – М., 1967.

. Дуглас Д. Легенды и придания Шотландии. – Киев, 1997. – 253с.

. Кузнецова В.С. История, география, культура Англии. – Киев, 1976. – 264с.

. Лимпан М. Культура Великобритании. – Киев, 2007. – 120с.

. Маркс К., Энгельс Ф. об Англии. – М., 1952.

. Медведев А.Л. Современная Британия: пособие по страноведенью. – Киев, 2007. – 240с.

. Мортон А.Л. История Англии. – М., 1950.

. Праздники в Великобритании. – Санкт-Петербург: Питер-Пресс, 1996. – 224с.

. Польская Н.М. Экономическая география Великобритании. М., 1960.

. СталепД, Бивер С. Британские острова. – М., 1948.

. Харвей Д., Худ К. Британское государство. – М., 1961.

. Химунина Т.Я. В Великобритании принято так. – М.: Просвещение, 1984. – 239с.

. #”justify”>Список використаних довідкових джерел

23. Ермалович Д.И. Англо-русский словарь персоналий. – М., 1993.

. Новый энциклопедический словарь. – М.: Российская энциклопедия: РИПОЛ классик, 2007. – 1456с.

. Перфильева С.Ю. Великобритания: карманная энциклопедия. – Киев, 2006.- 222с.

. Рум, Адриан Р.У. Великобритания: лингвострановедческий словарь. – М.:Русский язык, 1999.- 560с.

27. The World Wide Encyclopedia. – New-York, 1960