- Вид работы: Дипломная (ВКР)
- Предмет: Культурология
- Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 56,64 Кб
Становлення і розвиток метабібліографії в Україні
ДИПЛОМНА РОБОТА
Становлення і розвиток метабібліографії в Україні
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. МЕТАбібліографія В УКРАЇНІ: становлення, основні етапи розвитку
1.1 "Метабібліографія": проблема дефініції, завдання, функції
1.2 Метабібліографія в Україні: історична ретроспектива
1.3 Організація метабібліографії в сучасній Україні
РОЗДІЛ 2. типологічнІ ОСОБЛИВОсті СИСТЕМИ МЕТАбібліографічнИХ ресурсІВ
.1 Особливості покажчиків бібліографічних посібників
2.2 Типологічна диференціація метабібліографічних посібників
.2.1 Поточні покажчики бібліографічних посібників
.2.2 Ретроспективні покажчики бібліографічних посібників
.3 Розвиток електронної метабібліографії в Україні
Розділ 3. внесок бібліографів Львівської національної НАУКОВОЇ бібліотеки України ІМЕНІ В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
.1 Аналіз стану умов праці
4.1.1 Характеристика виробничого середовища та його чинників
.1.2 Опис процесу праці
.1.3 Аналіз методів дослідження, обладнання та характеристика речовин
.2 Заходи щодо безпеки під час виконання магістерської роботи та професійної діяльності
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Актуальність теми. Зростання потоку документів дало поштовх для розвитку метабібліографії. Метабібліографія – це бібліографія, призначенням якої є орієнтація суспільства в бібліографічних ресурсах.
Метабібліографія в Україні зародилася наприкінці ХІХ ст., з початку ХХ ст. отримала потужний імпульс для розвитку. Провідні бібліографи України та інформаційні установи надавали великого значення цьому виду бібліографії і активно сприяли його розвитку, зокрема, працювали над підготовкою універсальних і галузевих, ретроспективних і поточних метабібліографічних покажчиків.
Історія та сучасний стан метабібліографії не є достатньо дослідженими, що негативно впливає на її розвиток. Необхідним є виявлення та заповнення лакун з метою визначення шляхів і перспектив подальшого розвитку. Зокрема, додаткового дослідження потребують діяльність окремих бібліографів та інформаційних установ, особливості функціонування метабібліографії в умовах впровадження новітніх технологій.
Метою дослідження – є вивчення історії становлення і розвитку метабібліографії в Україні та дослідження вкладу бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні.
Мета дослідження зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
·визначити бібліографічний статус терміна "метабібліографія", виокремити його основні завдання та функції;
·з’ясувати стан дослідженості обраної теми, повноту її джерельного забезпечення;
·розкрити внесок сучасних інформаційних установ у розвиток метабібліографії в Україні;
·виявити специфіку покажчиків бібліографічних посібників;
·охарактеризувати найважливіші поточні та ретроспективні метабібліографічні посібники, видані в Україні упродовж XX – початку XXI ст.;
·дослідити особливості розвитку електронної метабібліографії;
·окреслити внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні.
Обєкт дослідження – становлення та основні етапи розвитку метабібліографії в Україні.
Предметом дослідження є термінологічний аспект метабібліографії, еволюція українських метабібліографічних ресурсів, метабібліографічна діяльність інформаційних центрів України, особливості розгортання електронної метабібліографії, вклад бібліографів ЛННБУ імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставлених цілей використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Історико-хронологічний та історико-описовий методи використано для визначення періодизації та характеристики основних етапів розвитку метабібліографії в Україні. Джерелознавчий та метод бібліографічної евристики вжито для виявленню та оцінювання публікацій вітчизняних і зарубіжних дослідників та метабібліографічних посібників). Метод термінологічного аналізу сприяв вивченню понятійного апарату галузі метабібліографії. Аналізу друкованої та електронної метабібліографічної продукції українських інформаційних установ сприяв метод бібліографічної критики.
Хронологічні межі дослідження – кінець XIX – початок XXI ст. – охоплюють період зародження, становлення, розвитку та сучасного стану метабібліографії в Україні.
Наукова новизнадослідження полягає в тому, що в ньому визначено еволюціонування терміна "метабібліографія", проаналізовано процеси становлення та розвитку метабібліографії в Україні, узагальнено напрацювання бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, їх внесок у становлення метабібліографії в Україні на підставі системи теоретико-історичних досліджень та бібліографічних покажчиків.
Практичне значення роботи полягає у тому, що отримані результати сприятимуть ефективнішій організації роботи бібліотек України в галузі метабібліографії.
Структура дослідження обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів: "Метабібліографія в Україні: становлення, основні етапи розвитку", "Типологічні особливості системи метабібліографічних ресурсів", "Внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника у становлення метабібліографії в Україні", "Охорона праці", висновків та списку використаних джерел.
Історіографія теми
Зародження метабібліографії припадає на кінець ХІХ ст., до цього періоду відносять перші практичні надбання з цієї галузі, зокрема, працю І. Левицького "Галицько-руська бібліографія". У різні періоди укладанням метабібліографічних покажчиків займалися Ф. Максименко, В. Симоновський, Ю. Гопштейн, І. Калинович, Є.-Ю. Пеленський, В. Дорошенко, С. Єфремов та ін.
Перше теоретичне дослідження належить М. Ясинському. У праці "Бібліографія української бібліографії", автор визначив завдання та об’єкт метабібліографії, створив методику описування, групування та анотування джерел для укладання покажчиків бібліографічних посібників. До теоретичних і методологічних питань метабібліографії звертались О. Коршунов ("Библиография библиографии"), Г. Швецова-Водка (Бібліографічні ресурси України ), І. Моргенштерн (Метабиблиография (библиография библиографии). Низка публікацій І. Моргенштерна та Г. Швецової-Водки були присвячені особливостям понятійного апарату метабібліографії загалом та недосконалості терміна "бібліографія бібліографії" зокрема.
Значна увага дослідників була спрямована на створення методики укладання метабібліографіярафічних покажчиків. У 1993 р. Національна історична бібліотека України підготувала "Методичні рекомендації по складанню покажчиків краєзнавчих бібліографічних посібників" (упорядник – В. Кисельова).Функції метабібліографії вивчали Ц. Грій, Е. Беспалова.
Історія становлення та розвитку метабібліографії знайшла відображення у працях Є.-Ю. Пеленського, І. Корнєйчика, Н. Королевич, Н. Рибчинської, О. Промської, Г. Швецової-Водки.
Обрана тема стала також предметом дисертаційного дослідження О. Промської ("Розвиток метабібліографії в Україні (кінець XIX – початок XXI ст.)").
Джерельною базою дослідження слугували метабібліографічні посібники, створені українськими бібліографами та провідними інформаційними центрами України.
РОЗДІЛ 1. МЕТАбібліографія В УКРАЇНІ:становлення, основні етапи розвитку
1.1"Метабібліографія": проблема дефініції, завдання, функції
Бібліографія бібліографії – основне джерело інформації про бібліографічні ресурси України. Виникла, як наслідок розвитку практичної бібліографічної діяльності. Її основною метою є збереження духовних здобутків народу в галузі науки, освіти, культури за певний історичний проміжок часу.
Термін "бібліографія бібліографії" виник на початку XXст.
Вперше термін "бібліографія бібліографії" вжив у 1901 р. А. Джосефсон [Гудовщикова, 1974, с. 53-63] у праці "Бібліографія бібліографії" [Bibliographies of Bibliographies, 1901, 45 р.]". Першим у Росії поняття "бібліографія бібліографії" використав А. Торопов [Библиография библиографии за год, 1909, с. 25]
В Україні термін "бібліографія бібліографії" ввів до наукового обігу М. Ясинський – теоретик і практик бібліографії, автор праці "Головні моменти з історії української бібліографії" [Ясинський, 1927, с. 8-34]. Дослідник, перераховуючи види бібліографії, вказує й на існування бібліографії української бібліографії [Королевич, 1995. с. 23]. Варто зазначити, що вище названі дослідники у своїх студіях лише використали термін без його ґрунтовного тлумачення.
З цього часу термін "бібліографії бібліографії" й синонімічний до нього "бібліографія другого ступеня" активно використовувався дослідниками та був зафіксований у фахових довідкових виданнях.
Визначення поняття "бібліографія бібліографії" у довідковому виданні подає Є. Куделько. У "Довіднику з бібліотекознавства і бібліографії" зафіксовано таке трактування терміна: „"бібліографія бібліографії" (бібліографія другого ступеня) – бібліографія, предметом обліку і реєстрації якої є бібліографічні матеріали: покажчики літератури, огляди та ін. з усіх галузей знання або окремого питання, предмета, теми" [Куделько, 1969, с. 21].
"Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів" містить термін "бібліографія бібліографії" і подає синонім до нього бібліографія другого ступеня [Сташко, 1996, с. 19].
В "Англо-українському словнику-довіднику бібліотечно-інформаційної термінології" зафіксований термін "бібліографія бібліографії" та "бібліографія другого ступеня" як синонім до словосполучення bibliography of bibliographies [Стрішенець, 2004, с. 47].
Дефініцію терміна "бібліографія бібліографії" подає "Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики". „"Бібліографія бібліографії" (библиография библиографии; bibliography of bibliography; secondary bibliography) – бібліографія, що подає інформацію про бібліографічні посібники" [Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики, 1999, с. 36].
„"Бібліографія бібліографії" – вид бібліографії, присвячений інформації про бібліографічні матеріали", – така дефініція подана у "Словнику книгознавчих термінів" [Словник книгознавчих термінів, 2003, с. 23]. Аналогічне визначення подано у російському довідковому виданні "Книга: Энциклопедия" [Книга: Энциклопедия, 1998 , #”justify”>Термін "бібліографія бібліографії" є стандартизованим. У ГОСТі 7.0-77 "Библиография. Основные термины и определения" зафіксовано таку дефініцію поняття „"бібліографія бібліографії" – це бібліографія, призначенням якої є орієнтація суспільства в бібліографічних ресурсах. Результатом діяльності в галузі бібліографії бібліографії є покажчики (або списки, огляди) бібліографічних посібників (тобто, умовно, "покажчики БП")" [ГОСТ 7.0-77. Библиография: Термины и определения]. У наступній редакції ГОСТу у 1984 р. визначення поняття відсутнє, що пов’язано з рішенням не вводити вихідне поняття "бібліографія" до стандарту.
Надалі дефініція поняття "бібліографія бібліографії" не була закріплена у жодному державному стандарті.
Визначення поняття "бібліографія бібліографії", чи "бібліографія другого ступеня" можна віднайти у наукових доробках вчених та у сучасних довідкових виданнях, як у паперовій, так і в електронній формі. Однак запропоновані дефініції не відображають у повній мірі "бібліографію бібліографії", як особливий вид діяльності та не враховують особливості її функціонування на сучасному етапі.
Термін "бібліографія бібліографії" є у певній мірі архаїзмом, все частіше науковці використовують сучасний відповідник "метабібліографія".
Російський бібліографознавець І. Моргенштерн поставив під сумнів досконалість терміна "бібліографія бібліографії" і запропонував термін "метабібліографія" "як лаконічніший та позбавлений тавтології" [Моргенштерн, 2002, с. 8]. Його думку підтримали сучасні бібліографознавці, зокрема, Н. Рибчинська Г. Швецова-Водка, О. Промська, М. Женченко та ін.
Г. Швецова-Водка у праці "Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика" обґрунтовує необхідність заміни терміна "бібліографія бібліографії" на більш вдалий. Дослідниця пов’язує поняття "бібліографія бібліографії" з полісемією терміна "бібліографія". Оскільки, на початку XX ст. під "бібліографією" розуміли бібліографічний посібник чи їх сукупність [Швецова-Водка. Бібліографічні ресурси України, 2000, с. 114]. Відтак, „"бібліографія бібліографії" – це "покажчик (або покажчики) бібліографічних посібників"". Із розвитком науки трактування бібліографії змінилося, відповідно й передбачає зміну понятійного апарату бібліографії.
У "Вступі до бібліографознавства" Г. Швецова-Водка подає таке визначення дефініції „"бібліографія бібліографії" (сучасна назва – метабібліографія) – це бібліографія, призначенням якої є орієнтація суспільства в бібліографічних ресурсах. У цьому виді бібліографії обліковуються бібліографічні посібники всіх видів і створюються покажчики бібліографічних посібників. Вони потрібні для організації використання бібліографічних посібників, для узагальнення всієї діяльності, спрямованої на створення бібліографічних посібників, виявлення її досягнень та недоліків" [Швецова-Водка, 2004, с. 169].
І. Моргенштерн зазначає низку недоліків терміна "бібліографія бібліографії": „1) як правило, використовується неточно – для позначення виду бібліографічних посібників, а не виду бібліографії як діяльності; 2) часто трапляються непорозуміння під час складання чи редагування тексту, коли редактор, який не знає спеціальної термінології, викидає друге слово "бібліографія"; 3) у неспеціалістів термін викликає подив, а іноді сприймається ними з певним гумором. Часто дослідники вживають синонім "бібліографія другого ступеня", однак він вимагає пояснення і є обмеженим, оскільки маємо "бібліографію третього ступеня", чи "бібліографію четвертого ступеня""[Моргенштерн. Общее библиографоведение, 2005, с. 28]. І. Моргенштерн пропонує для позначення усього різноманіття "бібліографії другого ступеня" та всіх наступних похідних вживати термін "метабібліографія" (лат. meta – за, після). Префікс "мета" використовують для позначення систем, за допомогою яких досліджують або описують інші системи.
О. Промська вважає необхідним впровадження терміна "метабібліографія" у науковий обіг як такого, що є: „а) зручний у використанні; б) зрозумілий як для спеціалістів, так і неспеціалістів; в) уможливить приведення української і російської бібліографічної термінології до "спільного знаменника"" [Промська О. Бібліографія бібліографії : термінологічний аспект, 2007, с. 22-24].
До основних завдань метабібліографії належить:
·інформування про бібліографічну продукцію;
·оцінка повноти бібліографічного репертуару;
·створення джерелознавчої бази для вивчення історії, теорії та методики бібліографії і викладання бібліографічних дисциплін;
·аналіз ступеня розвитку, стану бібліографічної забезпеченості окремих галузей знань і категорій споживачів інформації;
·прогнозування створення нових посібників, які мають усунути лакуни у великому масиві бібліографічної продукції;
Метабібліографія виконує ряд функцій:
·управлінську, метабібліографія є засобом управління процесами створення метабібліографічної інформації, її подальшого використання та поширення;
·прогнозуючу, що передбачає вивчення і аналіз сукупності бібліографічних посібників з різних галузей знання та інформаційних потреб споживачів з метою прогнозування та планування розвитку метабібліографії;
·підсумовуючу функцію, яка допомагає підвести підсумки розвитку певної галузі за допомогою покажчика БП та зробити висновки;
·орієнтуючу, яка сприяє орієнтації споживачів у різноманітті бібліографічної інформації. Покажчик бібліографічних посібників дозволяє встановити не тільки тематику БП, але й їх види, жанри, форми тощо;
·довідково-пошукову функцію бібліографічного пошуку БП з метою встановлення наявності БП із певної теми, галузі знання тощо;
·моделюючу, метабібліографія подає відомості про бібліографічні посібники, як результат діяльності бібліографування, містить вторинну інформацію про БП, а на її основі відбувається створення "моделі" бібліографії "першого ступеня", що дозволяє розкрити її структуру, динаміку та закономірності розвитку.
Метабібліографія – специфічний вид бібліографії, її основними функціями є: організація інформації про бібліографічних посібниках, опис та моделювання бібліографічних ресурсів, забезпечення складного бібліографічного пошуку, підсумовує розвиток бібліографії. Її об’єктами служать бібліографічні посібники всіх видів і форм.
Дефініцію поняття "бібліографія бібліографії" закріплено у державному стандарті 1977 р. та у фахових словниках та довідниках: "Словнику книгознавчих термінів", "Довіднику з бібліотекознавства і бібліографії", "Російсько-українському словнику бібліотечно-бібліографічних термінів" тощо. Більшість видань обмежують визначення переліком бібліографічних матеріалів, які повинна реєструвати бібліографія бібліографії, чи зовсім не вказують. Необхідним є врахування усіх особливостей бібліографії бібліографії як специфічного виду діяльності. Варто зазначити також некоректність вживання самого поняття "бібліографія бібліографії" та необхідність заміни на термін "метабібліографія", як лаконічніший та позбавлений тавтології.
Отже, термін "метабібліографія" є правомірним наступником терміна "бібліографії бібліографії" і активно використовується сучасними дослідниками, у подальшому визначення буде зафіксоване у держстандартах та фахових довідкових виданнях.
1.2 Метабібліографія в Україні: історична ретроспектива
Основний вклад у поступ метабібліографії в Україні здійснили вчені, науковці різних періодів. Це праці теоретико-методологічного ("Головні моменти з історії української бібліографії" М. Ясинського) і практичного характеру ("Бібліографія української бібліографії" Є.-Ю. Пеленський).
Розвиток метабібліографії характеризується переосмисленням наукових концепцій, новою інтерпретацією фактів та комплексним дослідженням спадщини українських вчених та наукових інститутів.
О. Промська поділяє історію метабібліографії в Україні на 4 основні періоди: „зародження (кінець ХІХ ст. – перше десятиріччя ХХ ст.), становлення (20-40 – ві рр. ХХ ст.), розвиток (50-80 – ті рр. ХХ ст.), сучасний стан (90-ті рр. ХХ ст. – перше десятиріччя ХХІ ст.)" [Промська Розвиток метабібліографії в Україні 2011, с. 12]. За кожним із періодів стоїть когорта науковців, які вклали свою лепту у розріст метабібліографії.
Зародження метабібліографії в Україні припадає на 20 – ті рр. ХІХ ст. і повязане з імям М. Ясинського, історика української бібліографії, автора низки бібліографічних покажчиків та теоретико-методологічних праць. Відтак, першою працею із теорії, методології метабібліографії вважають "Головні моменти з історії української бібліографії", опублікованої на сторінках "Бібліотечного збірника" […], який видавала Всенародна бібліотека України. Автор подає перелік праць, які, на його думку, належать до бібліографії української бібліографії, загальним обсягом 264 назви. Це, зокрема, універсальні та галузеві покажчики, огляди літератури, краєзнавчі посібники. Додатком до праці є "Проект інструкції для складання бібліографії української бібліографії", де серед інших видів бібліографії укладач виділяє "бібліографію бібліографії". М. Ясинський використовував інструкцію для укладання посібників поточної метабібліографії, які подавав в кінці своїх праць. Покажчики автор складав на основі обовязкових примірників, що надходили до Всенародної бібліотеки України. Бібліографічні покажчики були згруповані за розділами, що облікували окремі покажчики, видавничі каталоги, бібліографічну періодику, списки та огляди, надруковані в періодиці [Промська. Становлення метабібліографії в Україні, с. 14-16].
Внесок у розвиток метабібліографії в Україні здійснив видатний діяч української бібліографії ХІХ ст. І. Левицький, який у вступі до першого тому "Галицько-руської бібліографії" здійснив короткий огляд бібліографічних видань, присвячених Галичині, що вийшли друком до 1886 р. Це, зокрема, праці Я. Головацького, В. Межова, О. Стефановича, І. Калитовського, Б. Дідицького, А. Петрушевича, І. Франка, В. Ундольського. Як зазначав сам автор, картина була неповною через розпорошеність бібліографічних матеріалів.
У 30-х рр. ХХ ст. західноукраїнський бібліограф, краєзнавець Ф. Максименко розробляв питання краєзнавчої метабібліографії.
У 1930 р. Ф. Максименко опублікував свою чотирирічну працю "Матеріяли до краєзнавчої бібліографії України 1847-1929 : список бібліографічних праць, що стосуються до окремих місцевостей УРСР, Басарабії, Дону й Криму" [Максименко Ф. Матеріяли до краєзнавчої бібліографії України, 1930, 264 с. ].. Праця вміщує окремо видані бібліографічні посібники, списки, огляди в журналах та газетах, а також бібліографічні посібники, що з різних причин не були видані. Усього покажчик містить 1099 назв. Матеріал згруповано у 12 розділів, які присвячені певній місцевості: "Басарабія", "Волинь", "Київщина" та ін. Кожен розділ поділяється на пять підрозділів: покажчики змісту місцевих часописів, списки видань надрукованих в даній місцевості, бібліографічні покажчики про край, невидані бібліографічні посібники, списки місцевих періодичних видань, що використовувались для укладання покажчика. Ф. Максименко проводив роботу над укладанням покажчика "Матеріяли до краєзнавчої бібліографії України" з 1930 до 1940 рр., однак рукопис загинув при пожежі.
Краєзнавчою метабібліографією цікавились кримські бібліографи В. Симоновський та Ю. Гопштейн. У 1929 р. В. Симоновський опублікував "Очерк библиографической работы в Крыму", у якому здійснено огляд бібліографічних праць, присвячених Криму [Промська. Становлення метабібліографії в Україні, 2008, с. 14-16]. Автор працював також над укладанням покажчика бібліографічних посібників про Крим.
Ю. Гопштейн у 1930 р. уклав анотований покажчик "Библиография библиографических указателей литературы о Крыме" […], у якому подано, як друковані, так і рукописні видання за 1834-1928 рр.. Покажчик вміщує описи каталогів, покажчики періодичних видань, біобібліографічні посібники.
У цей період на території Західної України активно працювали І. Калинович, Є.-Ю. Пеленський, В. Дорошенко, З. Кузеля.
В рукописному вигляді у відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника збереглася бібліографічна картотека видатного бібліографа, видавця, громадського діяча І. Калиновича. Сюди ввійшли матеріали метабібліографічного характеру: бібліографічні покажчики, видавничо-книготорговельні каталоги, огляди літератури, які автор здобув внаслідок опрацювання фондів бібліотек, систематичного перегляду української та зарубіжної преси, безпосередніх контактів з авторами й видавцями [Рибчинська, Загальноукраїнський характер…, 2008, с. 320].
У 1924 р. І. Калинович започаткував пятитомне видання "Бібліографія українознавства за 1914-1923 рр." [Бібліографія українознавства з 1914-1923 рр., 1924]. У "Записках НТШ" дослідник опублікував першу частину бібліографічного покажчика "Українська історична бібліографія за 1914-1923 рр.". Із запланованих пяти, зявилося лише згадане видання. До покажчика увійшло 785 позицій. У ньому автор подав праці з історії України (окремі видання і статті з часописів, газет, збірників, рецензії), видані українською мовою переважно в Західній Україні, окремі – у Наддніпрянській Україні. Окремо виділено розділ "Бібліографія", який вміщує 124 бібліографічні записи: бібліографічні посібники різних жанрів та прикнижкові списки і журнальні публікації Л. Биковського, В. Доманицького, В. Дорошенка, Д. Дорошенка, І. Крипякевича та ін. Наприкінці підрозділу І. Калинович подав список періодичних та продовжуваних видань, які містили бібліографічну інформацію.
Метабібліографією цікавився й український етнограф, бібліограф З. Кузеля, у листі до М. Грушевського він писав про те, що готує "спис бібліографічної літератури", який складається із 400 назв. Проте матеріали не збереглись [Рибчинська, 2008, с. 320].
С. Єфремов у 1916 р. підготував бібліографічний покажчик літератури для української самоосвіти під назвою "Библиотека по украиноведению" [Ефремовъ, 1917, с. 99-139.]. У 1920 р. після доопрацювання, покажчик вийшов окремим виданням "Українознавство: покажчик потрібнішої до самоосвіти літератури" [Єфремов, 1920]. Праця містить 1249 назв видань окремих авторів, збірників, часописів, оглядів українською, російською, польською мовами.
"У розділі "Покажчики й справочники" подано довідники та бібліографічні посібники з питань українознавства І. Левицького, О. Лазаревського, М. Комарова, І. Калиновича, П. Єфименка та ін. Загалом автор подав 49 назв покажчиків та довідників".
Зразки метабібліографії знаходимо і у працях Д. Дорошенка – українського історика, літературознавця, бібліографа. У 1925 р. в Науковому ювілейному збірнику Українського університету вміщено покажчик, у якому подано бібліографічні покажчики, опубліковані в Наддніпрянській Україні. Праця є доповненням до покажчика М. Комарова "Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798-1883 рр.)". "До покажчика ввійшло 1008 бібліографічних записів та ще 9, які автор отримав після завершення роботи та вважав за необхідне долучити їх. Матеріал згруповано за хронологією, у межах року за алфавітом. До видання додавався "Покажчик імен". Автор здійснив короткий огляд бібліографічних покажчиків, що стосувалися "письменства українською мовою", зокрема, праці М. Комарова, Б. Грінченка, А. Балики, В. Науменка, Н. Баженова, І. Айзенштока, В. Бойка, В. Доманицького, І. Левицького" [Дорошенко Д., 1925, с. 142-238].
Д. Дорошенко плідно працював у галузі персональної метабібліографії, йому належать праці присвячені Т. Шевченку. Це, зокрема, покажчик "Шевченкознавство за останнє десятиліття (1914-1924)", який був надрукований у часописі "Стара Україна" […] та "Шевченкознавство в 1925 р." […]. У кожній праці була окрема рубрика "Бібліографія Шевченківської бібліографії". Загалом розглянуто понад 40 бібліографічних посібників, укладених М. Комаровим, М. Яшеком, О. Багрієм, М. Сумцовим, М. Плеваком, Ю. Меженком, О. Дорошкевичем та ін.
У 30-х рр. ХХ ст. було згорнуто усі заходи в галузі бібліографії бібліографії. Тогочасні напрацювання були оцінені лише в незалежній Україні.
Плідно працював в галузі бібліографії другого ступеня книгознавець, бібліограф, етнограф, член Наукового товариства імені Шевченка Є.-Ю. Пеленський, автор "Бібліографії української бібліографії", яка друкувалась упродовж 1932 – 1934 рр. у часописі "Дзвони", а згодом опублікована окремим виданням. Покажчик містить 2359 бібліографічних записів, упорядкованих за міжнародною десятковою класифікацією. У багатьох розділах та рубриках укладач "Бібліографії української бібліографії" виокремив географічно-територіальні групи до міст включно. Поруч з українськими і російськими зареєстрував деякі важливіші та незастарілі бібліографічні джерела іноземними мовами. Окремим розділом подано бібліографію третього ступеня "Бібліографія бібліографічних покажчиків", зокрема, праці М. Ясинського, Л. Биковського, Ф. Максименка, С. Сірополка. Наприкінці укладач вміщує посилання на аналогічні матеріали в інших розділах [Пеленський Е.-Ю. Бібліографія української бібліографії,1934. – 198 стовп.].
Автор низки галузевих бібліографічних посібників другого ступеня, Є.-Ю. Пеленський в "Бібліографії української мовознавчої бібліографії" […], яку розробляв на прохання І. Огієнка охарактеризував розвиток української мовознавчої бібліографії та назвав найґрунтовніші бібліографічні праці. Покажчик реєструє покажчики книг, статей, бібліографічні огляди, як українських, так і зарубіжних авторів, загальним обсягом 131 бібліографічний запис.
Метабібліографічна спадщина Є.-Ю. Пеленського є незмірною, його перу належать й інші праці: "Педагогічна бібліографія" з розділом "Бібліоґрафія педагогічних бібліографій", у якій подано 183 назви БП. [Пеленський. Педаґоґічна бібліографія 1939, с. 76-77] "Бібліографія Шевченківської бібліографії" […], обсягом 29 бібліографічних записів та ін.
До початкового періоду розвитку української метабібліографії О. Промська [Промська О. Перші кроки української метабібліографії, 2010, с. 32-36] пропонує віднести "Список бібліографічних покажчиків із різних галузей знання", підготовлений консультаційним відділом Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Короленка. До праці увійшло 42 бібліографічні записи: окремі бібліографічні покажчики та внутрішньожурнальні бібліографічні посібники за 1923-1925 рр., що були видані у Москві та Ленінграді [Список бібліографічних покажчиків із різних галузей знання, 1926, с. 88-90.].
Отже, з другої половини ХІХ ст. почали зявлятися праці, які поклали основу розвитку метабібліографії на Україні. Їх основним завданням був облік бібліографічних посібників з різних галузей знання.
Із 40-х рр. ХХ ст. облік бібліографічних посібників почали вести провідні тогочасні інформаційні установи. Метабібліографічна діяльність стає системною, і, на відміну від попередніх періодів, складання покажчиків БП відбувається скоординовано. Важливу роль відігравала Центральна наукова бібліотека Академії наук УРСР (нині – Національна бібліотека України імені В. Вернадського) та Книжкова палата.
Важливу роль у цьому процесі відіграли члени Бібліографічної комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові: І. Калинович, В. Дорошенко, Є.-Ю. Пеленський ; співробітники ВБУ та Книжкової палати: Ю. Меженко, М. Ясинський, С. Єфремов та ін.
Лепту у розвиток краєзнавчої метабібліографії внесли Ф. Максименко, В. Симоновський та Ю. Гопштейн та ін. Автори плідно працювали над бібліографіями Басарабії, Дону та Криму зокрема.
Перші спроби обліку бібліографічної продукції на всеукраїнському рівні здійснив І. Калинович у праці "Бібліографії українознавства" та підготовки "Всеукраїнської бібліографії".
Відображення цілісної ретроспективи розвитку метабібліографії в Україні неможливе без комплексного відображення діяльності вчених, науковців та переосмислення їх наукових доробків.
1.3 Організація метабібліографії в сучасній Україні
Організація метабібліографії в Україні відбувається координовано. Провідні інформаційні центри розподіляють між собою певні ділянки роботи із створення нових бібліографічних посібників, що дає змогу краще інформувати суспільство про бібліографічні ресурси.
Ще за часів Радянського Союзу сформувалась система організації метабібліографії, яка на сучасному етапі є видозміненою.
Характеризуючи сучасність українських інформаційних центрів варто розглянути ретроспективу, прослідкувати основні завдання установ в області метабібліографії на певному історичному етапі.
В Україні діяльністю в галузі метабібліографії займалися: Книжкова палата України (нині – Книжкова палата України імені І. Федорова), Державна республіканська бібліотека України (зараз – Національна парламентська бібліотека України), Центральна наукова бібліотека АН України (зараз Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського), Державна історична бібліотека України (нині – Національна історична бібліотека) та інші галузеві республіканські наукові бібліотеки, наукові універсальні бібліотеки: Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника АН УРСР (нині – Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника), Одеська державна наукова бібліотека імені О. М. Горького (сучасна назва – Одеська національна наукова бібліотека імені О. М. Горького), Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка, бібліотеки університетів, центри науково-технічної інформації.
Національна історична бібліотека України була і залишається центром історичної і краєзнавчої метабібліографії. Вона видала низку ретроспективних покажчиків, зокрема, "Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України", які готуються провідними бібліотеками України, ОУНБ, найбільшими центральними районними бібліотеками щопять років. Перші випуски видані спільно з Державною республіканською бібліотекою імені КПРС (нині – Національна парламентська бібліотека України). Матеріал у покажчиках, як правило, розміщено у таких розділах: "Універсальні та комплексні покажчики", "Галузеві та тематичні посібники", "Бібліографія краєзнавчої бібліографії (покажчики другого і вищих ступенів)", "Покажчики місцевого друку" [Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України 2006-2010, 2012, 124 с. ]. Ще одним досягненням Національної історичної бібліотеки України є "Бібліографічні посібники з історії України та архівні довідники 1991-2010" [Бібліографічні посібники з історії України та архівні довідники, 2011, 104 с. ]. Окрім значних здобутків у практичній діяльності з обліку краєзнавчих БП, Національна історична бібліотека підготувала "Методичні рекомендації по складанню покажчиків краєзнавчих бібліографічних посібників". У виданні детально висвітлювались особливості підготовки плану-проспекту майбутнього краєзнавчого метабібліографічного покажчика, основні принципи виявлення і відбору джерел, методика анотування і розміщення матеріалу у подібних покажчиках тощо. Впровадження рекомендацій сприяло покращенню якісного рівня видавничої продукції бібліотек України. У 2002 р. Національна історична бібліотека України підготувала нові методичні рекомендації щодо складання покажчиків БП для обласних бібліотек [Краєзнавча діяльність бібліотек, 2002, 209 с. ].
Книжкова палата України імені І. Федорова з 1924 р. почала видавати "Літопис українського друку". У покажчику подавалась інформація про окремі та прикнижкові бібліографічні посібники. З 1936 р. починає виходити "Літопис журнальних статей", який реєстрував внутрішньожурнальні бібліографічні посібники. На сучасному етапі Книжкова палата видає державний бібліографічний покажчик "Літопис книг", однак бібліографічні посібники не виділяють в окремий розділ.
З часу свого створення, розвитку метабібліографії, всіляко сприяла Всенародна бібліотека України (сьогодні – Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). Бібліотека готувала "Інформаційний покажчик бібліографічних праць, виконаних бібліотеками АН УРСР" (1971-1990) та "Довідкові та бібліографічні книжкові видання у фондах бібліотек наукових установ АН України" (1973-1993).
"У 90-х рр. ХХ ст. Національна бібліотека України імені В. Вернадського у співробітництві з Національною парламентською бібліотекою України та Археографічною комісією НАН України підготували 2 випуски "Джерел українознавства" – "Вітчизняні бібліографічні джерела", що мав на меті інформувати про покажчики неперіодичних видань, які вийшли на території України та на території колишнього СРСР, однак не брались до уваги посібники, видані українською діаспорою в інших країнах" [Джерела українознавства, Вип. 1, 1990, 237 с. ]. Другий випуск покажчика "Джерела українознавства" вийшов під назвою "Бібліографія бібліографічних посібників українських періодичних видань". У ньому подано відомості як про вітчизняні, так і про зарубіжні покажчики періодичних видань, які виходили на території України, незалежно від мови, або за кордоном українською мовою. Серед них – універсальні і галузеві покажчики періодичних видань (журналів, газет, бюлетеней, періодичних збірників), а також покажчики змісту окремих періодичних видань [Джерела українознавства, Вип. 2. 1998, 131 с.].
Національна парламентська бібліотека України є неофіційним центром української метабібліографії. Бібліотека видала покажчик бібліографічних посібників "Українські письменники", що "містить відомості про письменників, публіцистів, літературознавців, критиків, перекладачів, а також про розвиток української літератури в цілому. У покажчику подано відомості про 803 окремо видані бібліографічні посібники, внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні й довідкові видання. Матеріал згруповано у 9-ти розділах (у т. ч. розділ "Біблографія бібліографії") за алфавітом, за винятком розділу "Персональні бібліографічні посібники", де БП розміщені за алфавітом персоналій" [Українські письменники, 1995, 73 с.
Національна парламентська бібліотека України з 1971 р. видає поточний покажчик бібліографічного посібника "Бібліотекознавство і бібліографія Української РСР : покажчик видань за … півріччя … року" (сучасна назва – "Бібліотекознавство і бібліографія України" за півріччя … року). Покажчик спочатку виходив без визначеної періодичності, а з 1974 р. – двічі на рік. Цей бібліографічний покажчик обліковує книги та брошури, видані типографським способом або на ротапринті чи ротаторі, а також статті та рецензії з журналів і газет, за змістом присвячені розвитку бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства в Україні. Поряд з літературою з так званою "первинною інформацією" (про розвиток бібліотечної та бібліографічної справи в Україні) обліковуються бібліографічні посібники, видані бібліотеками або науково-інформаційними центрами України, в тому числі неперіодичні, періодичні й продовжувані видання, а також прикнижкові бібліографічні списки чи покажчики, що містять понад 100 назв. Бібліографічні посібники відображені в таких розділах: "Бібліотечна справа. Бібліотекознавство", "Бібліографія та бібліографознавство". Покажчик не є суто метабібліографічним, він виконує цю функцію поряд з іншою – поточним бібліографічним інформуванням про літературу з питань бібліотекознавства і бібліографії" [Б-ф. ресурси Укр. Шв.-Водка, с. 119]. З 2008 р. у покажчику не облікуються БП.
Облік метабібліографії продовжується у щорічнику "Метабібліографія України" – це довідкове видання універсального типу про бібліографічні ресурси України. На цей час вийшло 5 номерів, які охоплюють матеріал з 2007-2012 рр.
Відбір матеріалів до покажчика здійснюється на основі обовязкового примірника, що надходить до фондів Національної парламентської бібліотеки України. "Покажчик подає відомості про: державні (національні) посібники, окремо видані бібліографічні покажчики: ретроспективні й поточні, науково-допоміжні, професійно-виробничі та рекомендаційні, бібліотечно-каталожні, видавничо-книготоргівельні, універсальні і галузеві (за винятком бібліографії "малих" форм, листівок), покажчики змісту періодичних видань, бібліографічні огляди, методико-бібліографічні матеріали, які містять розгорнуті списки літератури, посібники, що реєструють праці організацій, наукових установ, біобібліографічні покажчики, найзначніші прикнижкові та пристатейні бібліографії й бібліографії в підрядкових примітках" [Кононенко, 2010, с. 15-16].
Найвагомішим виданням Національної парламентської бібліотеки України є перший в історії української бібліографії покажчик метабібліографічних посібників (покажчик третього ступеня) – "Українські метабібліографічні посібники (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.)", який вийшов друком на початку 2012 р. У виданні описано метабібліографічні посібники, які видані на історичній території України у період з кінця ХІХ ст. до 2010 р. Покажчик вміщує 506 бібліографічних записи. Виокремлено 4 основні розділи: "Універсальні метабібліографічні посібники загальноукраїнського охоплення", "Покажчики бібліографічних видань бібліотек та інших установ", "Галузеві метабібліографічні посібники", "Краєзнавчі бібліографічні посібники". Більша частина джерел у покажчику містить анотації та рецензії. Науково-допоміжний покажчик третього ступеня дає можливість виявити досягнення української метабібліографії та виявити наявні лакуни в метабібліографічному забезпеченні окремих галузей [Українські метабібліографічні посібники, 2012, 119 с. ].
Національній парламентській бібліотеці України належать перші розробки в галузі електронної метабібліографіярафії, зокрема, створення електронних БД та електронних покажчиків БП.
Отже, основними центрами метабібліографії в Україні є: Книжкова палата України, яка веде поточний облік покажчиків бібліографічних посібників; Національна парламентська бібліотека України – основний метабібліографічний центр; Національна бібліотека України імені В.Вернадського готує універсальні ретроспективні покажчики другого ступеня на основі власних фондів; Національна історична бібліотека України є центром краєзнавчої метабібліографії, її діяльність повязана із розробленням методичних рекомендацій.
З часу, коли всесоюзні бібліографічні центри припинили свою діяльність, галузь української метабібліографії починає розвиватися у власному напрямі. Однак, як і раніше, відсутній координаційний центр метабібліографічної діяльності в Україні.
Чималими в галузі метабібліографії є досягнення Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, Національної дитячої бібліотеки України, Одеської національної наукової бібліотеки імені О.Горького, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Короленка.
Відтак, метабібліографія в Україні пройшла етапи: зародження, становлення, розвитку та продовжує еволюціонувати на сучасному етапі. Триває етап переосмислення наукового надбання минулого, використання сучасних технологій для якнайкращого інформування користувачів про метабібліографічні ресурси. Переосмисленим є сам термін "бібліографія бібліографії". І. Моргенштерн довів доцільність заміни терміна на лаконічніший та позбавлений тавтології. Його ініціативу підтримали й інші сучасні дослідники, зокрема, Г. Швецова-Водка, Н. Рибчинська, О. Промська та ін. Триває процес закріплення поняття "метабібліографія" в терміносистемі української бібліографії.
Метабібліографія розвивається як теоретично, так і практично. Перша практична робота з метабібліографії в Україні укладена в кінці ХІХ ст. І. Левицьким. Над підготовкою покажчиків бібліографічних посібників різного призначення, змісту та форми плідно працювали С. Єфремов, І. Калинович, М. Ясинський, Ф. Максименко, Є.-Ю. Пеленський, В. Дорошенко, Є. Гопштейн, В. Симоновський.
Сучасні інформаційні установи активно працюють над створенням та поширенням метабібліографічної інформації як в паперовій, так і електронній формах. Ефективно розподіляють методичну, науково-дослідну та практичну роботу.
РОЗДІЛ 2. типологічнІ ОСОБЛИВОсті СИСТЕМИ МЕТАбібліографічнИХ ресурсІВ
.1 Особливості покажчиків бібліографічних посібників
Метабібліографія – це вид бібліографії, призначенням якого є інформування про бібліографічні ресурси.
До обєктів її обліку належать покажчики бібліографічних посібників усіх видів і жанрів: окремо видані бібліографічні покажчики, ґрунтовні прикнижкові і пристатейні списки літератури, бібліографічні реєстри у часописах, огляди літератури тощо.
Покажчики БП облікують усі БП видані на території країни, зокрема:
·державні покажчики БП;
·поточні покажчики БП;
·ретроспективні покажчики БП.
Книжкова палата України на державному рівні веде облік покажчиків БП в "Літописі книг". Національна парламентська бібліотека видає поточні покажчики БП "Метабібліографія України" та готує ретроспективні покажчики БП, зокрема, "Бібліографічні джерела українського літературознавства, мовознавства та фольклористики 1990-2002" [Жданова, 2004, 208 c.]. Національна бібліотека України для дітей уклала ретроспективний покажчик БП "Бібліографічні посібники обласних бібліотек України для дітей (1945-2000 pp.)".
Покажчики БП розрізняють за суспільним призначенням:
·"науково-допоміжні покажчики БП створюються з метою задоволення наукових і практичних потреб працівників певної галузі знань;
·рекомендаційні покажчики БП призначені читачам, які займаються освітою, самоосвітою, вихованням та пропагандою знань;
·бібліотечно-каталожні покажчики БП створюються для того, щоб інформувати про нові надходження БП у фонд бібліотеки, або про склад усього фонду БП окремої бібліотеки чи групи бібліотек" [Шв-Водка, с. 156].
З погляду змісту бібліографічних посібників, які обліковуються, покажчики БП можуть бути: універсальними, галузевими, багатогалузевими, тематичними.
"Універсальні покажчики БП облікують бібліографічні посібники з усіх або багатьох галузей знань. За хронологічною ознакою вони можуть бути поділені на: поточні та ретроспективні покажчики бібліографічних посібників" [Шв-Водка, с. 158].
Поточний відображає покажчики БП, які вийшли за поточний рік, місяць.
Ретроспективні покажчики БП сприяють підведенню підсумків роботи зі створення БП, подають відомості про бібліографічне забезпечення тих чи інших галузей знань.
У галузевих, розглядають покажчики БП з однієї галузі.
Тематичні покажчики БП містять покажчики БП, які присвячені певній тематиці, події.
За внутрішнім наповненням чи жанром покажчики БП можуть бути:
·бібліографічним покажчиком;
·бібліографічним списком;
·бібліографічним оглядом;
·путівником по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях.
В галузi метабiблiографiї є достатньо розвинута система покажчикiв бiблiографiчних посібників, які охоплюють рiзноманiтнi за змiстом та призначенням бібліографічні матеріали.
Серед усього різноманіття покажчиків БП, виокремлюють особливий тип – путівник по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях. "У фахових публікаціях використовуються й інші словосполучення для позначення цього жанру покажчика: путівник, бібліографічний путівник, путівник по літературі, путівник по довідково-бібліографічних виданнях, путівник по бібліографічній літературі та довідкових виданнях, покажчик первинних документів і бібліографічних посібників. Найбільш відповідним є термін "путівник по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях", оскільки він найточніше характеризує зміст даного типу видання". [Промська. Особливий жанр бібліографічної продукції, 2008,с. 54].
Путівник є чи не найскладнішою формою покажчика БП, його укладання вимагає відбору найбільш цінного матеріалу. Це не лише бібліографічні посібники, а й довідкові матеріали, іноді – монографії, збірники статей, періодичні та продовжувані видання. Необхідною умовою створення путівника є його дидактична спрямованість та ретроспективний характер, – саме ці риси відрізняють його від "звичайного" покажчика бібліографічних посібників.
За змістом путівники поділяються на: універсальні, галузеві й тематичні.
За читацьким призначенням на: рекомендаційні та науково-допоміжні.
Основним призначенням путівника є допомога у самоосвіті фахівцям, науковцям-початківцям.
Першим у світі путівником по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях є "Керівництво з історичної бібліографії" Ш.-В. Ланглуа, опубліковане в 1896 р. Основороложною в Україні, є праця Л. Гольденберга "Бібліографічні джерела українського літературознавства" [Гольденбер. Бібліографічні джерела українського літературознавства, 1990, 254 с. ], яка є путівником та, у певній мірі, методичними рекомендаціями для складання путівників з інших галузей знань.
У Росії значний внесок у розвиток жанру путівника по бібліографічних посібниках зробила Державна Публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедрина (нині – Російська національна бібліотека), яка в 1958 р. видала путівник І. Кирпичової "Библиография в помощь научной работе : методическое и справочное пособие". "Путівник призначений науковим працівникам, які починають свої дослідження, та, інформував про бібліографічні посібники універсальні і галузеві, вітчизняні й зарубіжні, з усіх галузей знань та усіх хронологічних періодів" [Швецова-Водка Бібліографічні ресурси України, 2000, с. 127]. У 1982 р. видано путівник О. Ієніш "Библиографический поиск в научной работе : справочное пособие-путеводитель", який є хронологічним продовженням попереднього.
На сучасному етапі практикується створення електронних путівників.
Відтак, Національна історична бібліотека України – основний методичний та координаційний центр краєзнавчої метабібліографії створила та надала у широке користування у мережі Інтернет "Путівник по краєзнавчих ресурсах бібліотек України" [ел. посилання: #”justify”>Путівник містить відомості про краєзнавчі веб-ресурси бібліотек України, зокрема, Кримської республіканської універсальної наукової бібліотеки імені І. Я. Франка, усіх обласних універсальних наукових бібліотек, Одеської національної наукової бібліотеки імені М. Горького, Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка та Публічної бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва. Перелік бібліотек подається у загальному алфавіті областей.
Кожна сторінка путівника присвячена окремій бібліотечній установі та містить зображення головної сторінки веб-сайту. Дані про краєзнавчі ресурси згруповані в окремі блоки:
·електронний каталог та бази даних;
·краєзнавчі бібліографічні покажчики;
·відомості про краєзнавчу діяльність та ресурси бібліотеки;
·фактографічна інформація про регіон.
Путівник оснащений "живими" посиланнями на веб-сайти регіональних бібліотек та краєзнавчі ресурси, котрі розміщені на ньому.
Електронний універсальний путівник по бібліографічних посібниках і довідкових виданнях створила Російська національна бібліотека в 2003 р. Путівник складається із взаємоповязаних частин: путівник по загальних бібліографічних посібниках і довідниках та галузеві путівники [ел. посилання #”justify”>Жанр путівника в Україні недостатньо розвинений. Створюються, переважно, галузеві путівники, їх кількість є недостатньою. Зовсім відсутні універсальні путівники по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях. Доопрацювання потребує термінологія, зокрема, саме поняття "путівник по бібліографічних посібниках та довідкових виданнях".
Отже, покажчики бібліографічних посібників, дають змогу встановити ступінь розвитку галузі, прогнозувати і планувати її розвиток у подальшому, допомагають виявити стан бібліографічної забезпеченості окремих галузей знань і категорій споживачів інформації та усунути лакуни у великому масиві бібліографічної продукції.
2.2 Типологічна диференціація метабібліографічних посібників
.2.1 Поточні покажчики бібліографічних посібників
За часом видання покажчики БП поділяється на ретроспективні, поточні і перспективні. Поточні виконують функцію інформування про нові надходження.
Поточний облік бібліографічних посібників в Україні розпочато в 1924 р. "Літописом українського друку". Це перший бібліографічний покажчик, який поруч із книгами і брошурами, облікував і бібліографічні посібники. Зараз "Літопис книг" (сучасна назва з 1954 р.) виходить щомісячно й надалі облікує окремо видані покажчики БП у розділі "Бібліографія і бібліографічні посібники. Каталоги". В усіх інших розділах, у бібліографічних описах книг вказано прикнижкові БП.
Створення метабібліографічних поточних видань повязано з імям М. Ясинського, який підготував і видав щорічники "Бібліографічна робота на Радянській Україні в … р." за 1926-1928 рр.
Перша праця є оглядом бібліографічної діяльності в Україні за 1926 р. [Ясинський,Бібліографічна робота на Радянській Україні в 1926 р..,1927, С. 64-92], до якого додано покажчик нових бібліографічних посібників "Бібліографія бібліографічних покажчиків за … рік", створений на основі обовязкового примірника Всенародної бібліотеки України. Бібліографічні джерела (загалом 432 назви) подано за розділами: "Бібліографічна й книгознавча періодика", "Бібліографія бібліографії", "Покажчики для окремих предметів", "Покажчики літератури для шкіл і курсів різних ступенів", "Покажчики змісту періодичних видань", "Каталоги видавництв і книжкових крамниць", де обліковано окремо видані покажчики, видавничі каталоги, бібліографічну періодику, списки та огляди, надруковані в періодичних виданнях тощо [Українські метабібліографічні посібники, 2012, с. 18]. Наступні огляди за 1927 [Бібліографія на Радянській Україні 1927 р., 1929, с. 71-106.] та 1928 рр. [Бібліографія на Радянській Україні 1928 року,1930, с. 34-58] побудовані аналогічно. У систематичному порядку подано назви БП у розділах: "Часописи", "Каталоги видавництв", "Спеціальна бібліографія", "Покажчики до часописів", "Рецензії на бібліографічні видання".
Поточна метабібліографія вміщується і в "Літописі журнальних статей", який виходить з 1936 р. і до сьогодні. За наявності пристатейного списку літератури в бібліографічному описі вказується кількість назв у списку або сторінки статті, на яких подано список.
Окрім М. Ясинського, спроби облікувати поточну метабібліографію, здійснив Б. Романенчук, який окремим розділом у праці "Бібліографія" подавав відомості про БП, що вийшли друком у Галичині й на Волині, частково – на Буковині, Закарпатті та в еміграції [Романенчук, 1938].
Окремо видані БП містяться у бібліографічному покажчику книг і брошур "Нові видання України", який видає Книжкова палата України з 1958 року [Нові видання України : видавничий бібліогр. покажч. кн. та брошур].
Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека імені О. Гончара з 1969 р. двічі на рік видає поточний бібліографічний список "Нові довідкові, бібліотекознавчі та бібліографічні матеріали", у якому подає перелік нових бібліографічних посібників.
У радянський період значний внесок у розвиток поточної універсальної метабібліографії України зробила ЦНБ АН України (нині – Національна бібліотека України імені В. Вернадського), яка випускала щорічники: "Інформаційний покажчик бібліографічних праць, виконаних бібліотеками АН УРСР" (з 1971 до 1990 р.) і "Довідкові та бібліографічні книжкові видання у фондах бібліотек наукових установ АН України" (з 1973 до 1991 р., останній виданий у 1993 р.).
Поточний облік універсальної метабібліографії на державному рівні здійснювала Всесоюзна книжкова палата. "З 1946 по 1991 рр. видавала щорічник "Библиография советской библиографии" (з 1992 р. це видання виходить під назвою "Библиография российской библиографии". У ньому відображалися різні форми і жанри БП, що видавалися на території всього Союзу:
·окремо видані неперіодичні БП;
·періодичні бібліографічні видання;
·внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики, списки та огляди;
·прикнижкові та пристатейні списки обсягом не менше 100 назв;
·історіографічні огляди" [Шв-Водка. Б-ф. рес., с. 120].
Окремі поточні покажчики бібліографічних посібників укладали бібліотеки України на основі нових надходжень до фонду бібліотек, зокрема, це "Зведений каталог бібліографічних списків та покажчиків літератури, підготовлених бібліотеками Харкова за 1994 рік", "Нові довідкові, бібліотекознавчі та бібліографічні матеріали", поточний бібліографічний список, виданий Херсонською обласною універсальною науковою бібліотекою імені О. Горького.
Нині окремі бібліотеки укладають поточні посібники, зокрема, Житомирська ОУНБ щорічно видає "Зведений інформаційний список нових надходжень методично-бібліографічних матеріалів".
До 2008 р. функції поточного універсального покажчика БП, які вийшли на території України, виконувало видання Національної парламентської бібліотеки України "Бібліотекознавство і бібліографія України : покажчик видань за … півріччя … року", що виходить з 1971 р. "Покажчик виходив раніше під назвою "Бібліотекознавство і бібліографія Української РСР", спочатку без визначеної періодичності, з 1974 р. – двічі на рік. Упорядниками видання в різні роки були: Г. Ващук, Н. Прензилевич, В. Тугай, Т. Кудласевич, А. Федорова, Т. Заморіна, Л. Кухар, С. Савченко" [Шв-Водка. Б-ф. рес., с. 119].
Цей бібліографічний покажчик поряд з книгами та брошурами, статтями та рецензіями з журналів і газет, які за змістом були присвячені розвитку бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства в Україні, облікував бібліографічні посібники, видані бібліотеками або науково-інформаційними центрами України, в тому числі неперіодичні, періодичні і продовжувані видання, а також прикнижкові бібліографічні списки чи покажчики. У кожному випуску в середньому відображалося 450-500 назв БП.
"Бібліографічні посібники відображені в таких розділах:
·у розділі "Бібліотечна справа. Бібліотекознавство", в підрозділі "Основні напрямки діяльності бібліотек", у рубриці "Популяризація літератури". Тут відображені тільки рекомендаційні БП, переважно методико-бібліографічні матеріали, за різними галузями і темами;
·у розділі "Бібліографія та бібліографознавство" в підрозділі "Бібліографічні покажчики" – всі інші БП, в рубриках, що відповідають їх змісту або виду" [Швецова-Водка. Бібліографічні ресурси України, 2000, с. 163]
На сучасному етапі, поточний облік покажчиків БП веде Національна парламентська бібліотека у поточному бібліографічному покажчику універсального змісту "Метабібліографія України".
"Видання інформує про бібліографічні посібники різної видової і жанрової палітри з різних галузей знань, подає відомості про:
·державні (національні) посібники;
·окремо видані бібліографічні покажчики: ретроспективні і поточні, науково-допоміжні, професійно-виробничі і рекомендаційні, універсальні, галузеві, бібліотечно-каталожні, видавничо-книготорговельні (за виключенням посібників "малих" форм);
·покажчики змісту періодичних видань;
·бібліографічні огляди, методико-бібліографічні матеріали, які містять розгорнуті списки літератури;
·посібники, що реєструють праці організацій, наукових установ;
·біобібліографічні покажчики;
Відбір матеріалів до щорічника здійснюється на основі обовязкового примірника, що надходить до фондів Національної парламентської бібліотеки України та вибіркові нові надходження до Національної бібліотеки України імені В. Вернадського.
Покажчик чітко окреслює основну мету цього напряму роботи НПБУ – моніторинг бібліографічної діяльності бібліотек різних типів і форм власності, наукових установ, громадських обєднань та окремих громадян.
Серед поточних метабібліографічних посібників слід виокремити метабібліографічний покажчик Національної парламентської бібліотеки "Посібники наукової бібліографії, видані в Україні (1991-2005)" [посил. на л-ру]. Він є хронологічним продовженням ретроспективного бібліографічного покажчика, створеного раніше працівниками НПБУ: "Посібники наукової бібліографії, підготовлені бібліотеками України в 1981-1990 рр." [Посібники наукової бібліографії, підготовлені бібліотеками України в 1981-1990 рр.,1993,121 с.]. У покажчику подано інформацію про бібліографічні посібники, підготовлені бібліотеками різних типів і форм власності, науковими та іншими установами, окремими громадянами за період 1991-2005 рр.
Складовою частиною поточного обліку БП є покажчики неопублікованих БП. Створюються, переважно, у вигляді бібліографічних списків, покажчиків чи картотек, але залишилися рукописними (чи машинописними або електронними). Такі БП існують, як правило, лише водному примірнику, який зберігається в тій бібліотеці, яка склала БП. Таким чином, багато покажчиків БП є невідомими широкому загалу користувачів. Однак, в останні роки, поширеною є практика демонстрування таких ресурсів на бібліотечних сайтах.
У поточній метабібліографії головну роль відіграє Національна парламентська бібліотека України, яка до 2008 р. облікувала покажчики БП у виданні "Бібліотекознавство і бібліографія України", продовжила роботу у метабібліографічному покажчику "Метабібліографія України". Значний внесок робить і Книжкова палата України, яка облікує покажчики БП на державному рівні у "Літописі книг", "Літописі журнальних статей" та у покажчику книг і брошур "Нові видання України". Значні досягнення мають й інші бібліотеки України, які створюють покажчики БП на основі нових надходжень. Варто зауважити, що в Україні уже створена певна система бібліографічного обліку покажчиків БП, однак є певні недоліки, які потребують кооперації сил усіх бібліотек для якнайповнішого інформування споживачів про поточні метабібліографічні ресурси.
2.2.2 Ретроспективні покажчики бібліографічних посібників
Ретроспективні покажчики БП створюються з метою обліку усіх виданих на території держави покажчиків за тривалий хронологічний період, що дають уявлення про бібліографічне забезпечення тих чи інших галузей знань, сприяють підведенню підсумків роботи із створення БП.
Перші спроби укладання покажчиків БП мали місце ще у кінці ХІХ ст. І. Левицький у вступній статті до "Галицько-руської бібліографії" подав короткий огляд бібліографічних видань, присвячених Галичині, що вийшли друком до 1886 р [Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800].
М. Ясинський є автором першого універсального ретроспективного покажчика БП. Список українських бібліографічних посібників, які були видані за дореволюційні і радянські роки, поданий як додаток до праці "Головні моменти з історії української бібліографії" […].
„У метабібліографічному списку відображено найважливіші українські універсальні та галузеві покажчики, огляди літератури, окремі краєзнавчі посібники (загалом 264 назви окремо виданих БП за 1837-1926 рр.). Матеріал згруповано у розділи: "Бібліографія бібліографії", "Бібліографія покажчиків видань українською мовою загального характеру", "Покажчики видань українською мовою спеціального характеру", "Покажчики видань, що змістом торкаються цілої України", "Краєзнавча бібліографія", "Індивідуальна бібліографія""[Укр. Метаб-фічні посібники, c. 12].
Є.-Ю. Пеленський укладач ретроспективної метабібліографії "Бібліографія української бібліографії", у якій подано окремо видані, внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні БП за галузями знань, за певний хронологічний період [….].
Надалі робота над укладанням ретроспективних покажчиків БП розподілена в межах інституцій. Книжкова палата України видала покажчики "Книга про книги, 1917-1963: Техніка. Промисловість. Транспорт. Комунальне господарство : бібліографічний покажчик" та "Бібліографічні посібники УРСР, 1976-1980 : державний ретроспективний бібліографічний покажчик".
„"Бібліографічні посібники УРСР, 1976-1980" – це перший універсальний ретроспективний покажчик БП, виданих в Україні, що вийшов окремим виданням. У його підготовці взяла участь Книжкова палата та викладачі Харківського державного інституту культури. У покажчику обліковані окремі неперіодичні видання БП, періодичні бібліографічні видання, внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики, списки, огляди". До уваги бралися лише видання, опубліковані бібліотеками та закладами не нижче обласного рівня (за винятком краєзнавчих бібліографічних джерел) [Швецова-Водка. Б-фічні рес. Укр. с. 122].
Практика створення покажчиків БП була поширеною у бібліотеках, у 30-80 рр ХХ ст. Так, у Державній Публічній бібліотеці імені М. Салтикова-Щедрина (зараз – Російська національна бібліотека) у 30-х рр. ХХ ст. була створена група, яку очолив видатний український бібліограф Ю. Меженко, для розробки серії "Библиография русской библиографии". У результаті її діяльності був укладений покажчик "Общие библиографии русских книг гражданской печати" [Сокурова М. В. Общие библиографии русских книг гражданской печати…]. Покажчик вміщував найважливіші універсальні ретроспективні та поточні покажчики книг, які охоплювали літературу 1708-1939 рр., у другому виданні – 1708-1955 рр.
Наступним був покажчик "Общие библиографии русских периодических изданий 1703-1954 гг.", який підготували М. Машкова та М. Сокурова. У ньому містились універсальні покажчики періодичних видань.
У 1977 р. вийшов інший покажчик, що охопив бібліографічні посібники, в яких відображені періодичні видання вже з 1703 по 1975 р., у тому числі, не тільки універсальні БП, але й галузеві, і краєзнавчі "Русская периодическая печать" [Андреева Н. Ф. Русская периодическая печать].
"Важливим джерелом інформації про бібліографічні видання найбільших бібліотек України є покажчики літератури про ці бібліотеки, як правило, присвячені ювілейним датам. Наприклад, це покажчики про ЦНБ АН України імені В. Вернадського (зараз – Національну бібліотеку України імені В. Вернадського), Львівську національну наукову бібліотеку Ураїни імені В. Стефаника, Національну парламентську бібліотеку України, Харківську державну наукову бібліотеку імені В. Короленка, Книжкову палату України та інші". [Шв-Водка, Б-ф. рес. Укр. с. 122].
Національна бібліотека України імені В. Вернадського також інформувала про зарубіжні БП, які надходили до її фондів і бібліотек науково-дослідних установ НАН України у покажчику "Зарубіжні періодичні видання у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та бібліотек науково-дослідних установ НАН України за…рр..".
Державна історична бібліотека України видала ретроспективні покажчики краєзнавчих БП, видані бібліотеками України за пять років їх діяльності (1976-1980, 1981-1985, 1986-1990, 1991-1995).
Ще на початку 90-х рр. ХХ ст. у результаті співпраці Центральної наукової бібліотеки АН України імені В. Вернадського (нині – НБУ імені В. Вернадського) з Державною республіканською бібліотекою УРСР (зараз – Національна парламентська бібліотека України) та Археографічною комісією АН УРСР видали універсальний ретроспективний покажчик БП "Джерела українознавства".
„Перший випуск "Вітчизняні бібліографічні джерела" [Джерела українознавства : Вип. 1. Вітчизняні бібліографічні джерела, 1990, 237 с.]. У виданні подані відомості про окремо випущені, внутрішньокнижкові, внутрішньожурнальні, прикнижкові та пристатейні бібліографічні посібники (усього 1385 назв), видані в Україні у ХІХ-ХХ ст., що інформували про вітчизняні текстові неперіодичні видання українською й російською мовами. Окремим розділом виокремлені періодичні видання, що вийшли на території України. Інший матеріал систематизовано у таких розділах: "Загальний розділ", "Персональні бібліографічні посібники", "Каталоги державних і громадських бібліотек та книжкових видавництв", "Каталоги книжкових магазинів та приватних бібліотек" [Промська. Випуск універсальних ретроспективних метабібліографічних покажчиків в Україні, 2011, с. 1].
У 1998 р. Національна бібліотека України імені В. Вернадського підготувала другий випуск "Джерел українознавства", присвячений покажчикам українських періодичних видань [Джерела українознавства : Вип. 2. Бібліографія бібліографічних посібників українських періодичних видань, 1998, 131 с.]. Тут подано відомості як про вітчизняні, так і про зарубіжні покажчики періодичних видань, які видавалися на території України, незалежно від мови, або за кордоном українською мовою. Серед них – універсальні і галузеві покажчики періодичних видань (журналів, газет, бюлетеней, періодичних збірників), а також покажчики змісту окремих періодичних видань (всього 541 назва). „Матеріал згруповано у два розділи: "Бібліографічні посібники періодичних видань у цілому" та "Бібліографічні посібники періодичних видань галузевого характеру". Перший розділ поділявся на два підрозділи: "Загальні ретроспективні посібники" та "Поточний бібліографічний облік". У другому розділі бібліографічні джерела зосереджені в підрозділах, присвячених окремим галузям. Спочатку подаються загальні покажчики періодичних видань з певної галузі, нижче – покажчики до окремих періодичних видань" [Промська. Випуск університетських ретроспективних метабібліографічних покажчиків в Україні, 2011, с. 1].
Національна парламентська бібліотека України, під час підготовки нового багатотомного біобібліографічного словника "Українські письменники", як один з перших кроків у цьому напрямі видала покажчик бібліографічних посібників, що містить відомості як про окремих письменників і публіцистів, так і про літературознавців, критиків, перекладачів, а також про розвиток української літератури в цілому [Українські письменники : покажч. бібліогр. посіб.,1995, 73 с.].
З кінця 90-х років поширення набувають бази даних. Для орієнтування в таких бібліографічних джерелах почали створювати покажчики баз даних, зокрема: "Бази даних НТІ України", "Метабаза БД НТІ України" та ін.
У 2008 р. Національна парламентська бібліотека України підготувала покажчик другого ступеня під назвою "Прикнижкова бібліографія. Додаток до бібліографічного покажчика "Бібліотекознавство і бібліографія України. Вип. 74-76". У систематичному порядку подано 1526 назв прикнижкових БП за 2004-2007 рр., переважно обсягом понад 100 назв. Також вказано кількість назв відображеної літератури.
Того ж року, Національна парламентська бібліотека України видала покажчик змісту продовжуваного бібліографічного видання "Календар знаменних і пам’ятних дат". У покажчику "Календаря…" узагальнено інформацію про бібліографічні та довідкові матеріали за 50 років його існування (1957-2006). Тут подано відомості про біографічні та фактографічні довідки і списки літератури з нагоди ювілеїв видатних громадсько-політичних, державних, військових діячів, вітчизняних і зарубіжних представників науки, культури, літератури і мистецтва. Покажчик змісту побудований у вигляді переліку знаменних і пам’ятних дат за календарем – з 1 січня до 31 грудня ["Календар знаменних і пам’ятних дат".., 2008, 168 с.].
"У 2009 р. НПБУ підготувала ще один покажчик змісту календарів – "Знаменні дати. Календар (2000-2009)", значно менший за обсягом. Подано 393 позиції (у кожній позиції наведено дату та короткий опис події) з відсилкою на рік видання і сторінки щорічника, на яких вміщувалися статті й списки рекомендованої літератури" [Промська. Вип. Універсал. Ретроспект. с. 3].
Упродовж 1998-2007 рр. Національна парламентська бібліотека на сторінках фахових часописів "Бібліотечна планета" і "Вісник Книжкової палати" публікувала метабібліографічні огляди бібліографічної діяльності окремих ОУНБ та публічних бібліотек окремих областей. Відтак, проаналізовано БП Івано-Франківської ОУНБ імені І. Франка, Херсонської ОУНБ імені О. Гончара, Черкаської ОУНБ імені Т. Шевченка, бібліотек Вінницької, Тернопільської, Чернігівської областей та ін.
Надзвичайно цікавим є бібліографічний покажчик "Інформаційний покажчик неопублікованих бібліографічних списків, виконаних бібліотеками науково-дослідних установ НАН України, 1996-2001", який видала Національна бібліотека України імені В. Вернадського у 2002 р.
"До метабібліографічного посібника включені відомості про бібліографічні довідки, підготовлені НБУВ упродовж 1996-2001 рр., а також бібліотеками науково-дослідних установ НАН України та бібліотекою Національного аграрного університету (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України) упродовж 2000-2001 рр. Бібліографічні описи в покажчику згруповано за схемою ББК для наукових бібліотек. Про кожну довідку подаються такі відомості: назва, види документів, що увійшли до переліку, кількість назв, мова документів [Промська, Випуск університетських ретроспективних метабібліографічних покажчиків в Україні с. 3]. В галузi ретроспективної метабiблiографiї України активно працює Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України імені. В. Вернадського, Національна історична бібліотека України, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка, Книжкова палата України та ін.
Отже, можна зробити висновок, що ретроспективні універсальні покажчики БП в Україні складають певну систему, яку кожного року доповнюють все іншими формами та видами. Однак для повного охоплення бібліографічної інформації про Україну, необхідно більш скоординувати діяльність бібліотек України. Подолання недолiкiв i подальший розвиток метабiблiографiї в Українi сприятимуть удосконаленню системи iнформування споживачiв про метабiблiографiчнi ресурси України.
2.3 Розвиток електронної метабібліографії в Україні
Зародження електронної метабібліографії припадає на кінець ХХ ст. Основними передумовами стало активне впровадження новітніх інформаційних технологій в усі сфери життєдіяльності людини, зокрема, у бібліотечну та бібліографічну справу. Як наслідок до зростанням кількості користувачів мережі Інтернет. З метою донесення до користувачів метабібліографічної інформації бібліотеки публікують її на своїх сайтах, зокрема, інформують про бібліотечні каталоги, бібліотечні та бібліографічні картотеки, друковані та неопубліковані БП, власні електронні БД, електронні бібліографічні ресурси інших виробників тощо.
Середина 90-х рр. ХХ ст. характеризується появою та збільшенням кількості бібліографічних баз даних, що у свою чергу призвело до появи покажчиків БД і метабібліографічних БД. Варто зазначити, що облік бібліографічних БД здійснювався як у друкованих метабібліографічних покажчиках, так і у метабібліографічних БД.
Першим в Україні підготував і видав покажчик БД "Базы данных НТИ Украины" [Базы данных НТИ Украины, 1995, 76 с.] у 1995 р. Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ). "До праці ввійшло 109 описів баз і банків даних, вміщувались такі відомості: назва, виробник, адреса виробника, спосіб доступу до БД (online/offline), розповсюджувач, адреса розповсюджувача, тип БД, зміст, предметна область, дескриптори, обсяг БД, ретроспектива БД, актуалізація, географічні межі, мова, джерело, відповідальність. У 1998 р. каталог був доповнений і перевиданий. Спочатку була сформована "Метабаза БД НТІ України", а на її основі виданий каталог "Бази даних НТЕІ України". Зміст каталогу був обмежений відомчими кордонами. До нього не увійшли описи ресурсів бібліотек системи Міністерства культури і мистецтв, Національної академії наук України тощо" [Промська. Метабібліографічні ресурси України: сучасний стан та напрями вдосконалення в електронному середовищі, 2012, с. 6].
"У 1996 р. Національна бібліотека України імені В. Вернадського підготувала й видала анотований каталог "Бази даних служби довідково-бібліографічного обслуговування", що інформував про локальні БД (записані в пам’яті комп’ютерів та на компакт-дисках), наявні у відділі довідково-бібліографічного обслуговування цієї бібліотеки. Каталог вміщував інформацію про бібліографічні,фактографічні та повнотекстові БД вітчизняного та зарубіжного виробництва. До назви БД подавалася коротка інформація про її тип, зміст, способи пошуку у базі, виробника (але не в усіх випадках)" [Промська. Метабібліографічна база даних і покажчик баз даних, 2009, с. 123].
У 1997 р. спеціалісти УкрІНТЕІ створили також першу в Україні БД для обліку БД – "Метабазу БД НТЕІ України". Про кожну БД подавалися такі відомості: назва, виробник, тип БД, зміст, ретроспектива БД, актуалізація, географічні розповсюдження тощо. "В каталозі подано інформацію про різні БД, зокрема, довідкові – банки даних "Наука", "Промисловість"; бібліографічні – БД "Каталог НТБ", Український реферативний журнал "Джерело", реферативні видання Всесоюзного інституту наукової і технічної інформації, реферативні видання БД "Current Contents" Інституту наукової інформації (ISI) США; довідково-бібліографічна – Інформаційно-довідкова БД нормативно-технічних документів; документографічна – БД рефератів НДР, ДКР Росії; повнотекстова – БД з інформаційних технологій; структурована – Національна база даних НДДКР (Науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт) і дисертацій; оперативна – Бюлетень оперативної інформації тощо" [Барчук, 2000, с. 7].
На сучасному етапі, майже, кожна велика бібліотека чи наукова установа створює бібліографічні БД, які помітно полегшують роботу користувачів інформації.
Першу метабібліографічну БД в Україні розробила Національна історична бібліотека України у 2007 р. Спеціалісти відділу історичного краєзнавства сформували на базі програмного забезпечення ІРБІС БД "Краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України: 2001-2005". Її основним призначенням стало інформування споживачів про існуючі краєзнавчі бібліографічні посібники бібліотек України, видані впродовж 2001-2005 рр., сприяння автоматизаційним процесам підготовки метабібліографічних краєзнавчих покажчиків. Пошук у БД здійснюють за автором, назвою, географічною рубрикою, ключовими словами і т. д. Наступним етапом стало формування метабібліографічної БД, до якої внесена інформація про краєзнавчі бібліографічні ресурси, що вийшли друком у 2006 р.
У 2011 р. Національна історична бібліотека України створила покажчик "Бібліографічні посібники з історії України та архівні довідники, 1991-2010" [Бібліографічні посібники з історії України та архівні довідники, 1991-2010, 2011, 104 с. ], який є друкованим варіантом автоматизованої бази даних, вміщує науково-допоміжні бібліографічні посібники з історії України та архівні довідники, видані друком 1991-2010 рр., електронна версія у форматі word представлена на сайті бібліотеки.
НІБУ також сформувала нову БД – метабібліографію "Сучасні джерела з історії України". Важливо, що дані про бібліографічні посібники з вітчизняної історії у цій метабібліографії доповнені відомостями про архівні джерела вторинного рівня – архівні довідники, путівники, описи фондів тощо [#”justify”>Триває робота над проектом "Метабібліографія Харківщини", який містить різні типологічні, змістові, організаційні та технологічні аспекти створення вказаного метабібліографічного посібника.
За формою і місцем створення пропонується обліковувати: електронні та неелектронні (традиційні) бібліографічні ресурси, що генеруються бібліотеками Харкова та області, які доступні у локальному та віддаленому режимі. Особливе значення надається перспективній інформації, яка дозволить уникнути дублювання та паралелізму в роботі установ.
"За змістовими і типологічними ознаками передбачається генерування універсальних та краєзнавчих метабібліографічних БД, обєктами відображення в яких мають бути:
·всі БП, створювані бібліотечно-інформаційними установами Харківщини;
·БП, що відображають документи про Харківщину;
·БД, що генеруються бібліотеками області;
·БД про Харківщину;
·електронні бібліографічні ресурси мережі Інтернет, присвячені регіону та ін.
За жанрами це можуть бути електронні каталоги і БД бібліотечно-інформаційних установ Харківщини та про Харківщину, бібліографічні покажчики, віртуальні виставки, бібліографічні бюлетені, журнали, прес-дайджести, памятки читачу (користувачу) тощо" [Глазунова. Корпоративний ресурс. ., 2013, с. 439].
Організаційно цю роботу розподілили між провідними методичними центрами Харківщини: ХДНБ імені В. Короленка (координатор та відповідальний за проект), Харківською ОУНБ (координатор бібліотек Харківської області) та Центральною науковою бібліотекою Харківського національного університету імені В. Каразіна.
Створення метабібліографічної БД передбачається на базі програмного забезпечення ІРБІС, що дозволить охопити різноманітні друковані та електронні жанри списків, покажчиків, путівників тощо.
Варто зауважити неабияку важливість даного проекту для утворення всеукраїнської системи метабібліографічних ресурсів.
Більш розвиненою є практика представлення метабібліографічної інформації на сайтах українських бібліотек різних систем і відомств, інформаційних установ. Віддалених користувачів інформують про бібліотечні каталоги, бібліографічні картотеки, друковані та неопубліковані БП. Нерідко поряд із такою інформацією про вказані ресурси, може бути представлена електронна метабібліографічна продукція – метабібліографічні посібники як результат бібліографічної діяльності в електронному середовищі. Як правило, це метабібліографічні покажчики (списки, огляди) та метабібліографічні БД.
"Метабібліографічна інформація, подана на бібліотечних сайтах, аналізувалася за такими блоками:
·інформація про традиційні бібліотечні каталоги та бібліографічні картотеки бібліотек;
·інформація про електронні каталоги, аналітичні банки даних та іншіБД власного виробництва та запозичені;
·інформація про бібліографічну продукцію бібліотек, наявність повнихтекстів БП" [Промська. Метабібліографія і віртуальне середовище: аналіз сайтів українських бібліотек, 2010, с. 192].
Інформація про традиційні бібліотечні каталоги та бібліографічні картотеки найдетальніше охарактеризована на сайті Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. Сухомлинського. Про кожен ресурс подаються такі відомості: рік заснування, хронологічні межі, види документів, які обліковуються; організація записів у межах каталогів, картотек, відділ, який відповідає за ведення, місце розташування каталогу, картотеки тощо
На сайті наукової бібліотеки Донецького національного університету (#”justify”>"На сайті Чернівецької обласної універсальної наукової наукової бібліотеки імені М. Івасюка (#”justify”>„Розділ "Бібліографічні покажчики" містить сайт Тернопільської обласної універсальної бібліотеки. Тут подано бібліографічні описи усіх електронних БП, створених бібліотекою, їх тексти можна переглянути, застосувавши функцію "Завантажити"" [Трачук Л. Електронна бібліографічна продукція на сайтах українських бібліотек 2009, с. 10].
"Рівненська державна обласна бібліотека, Херсонська ОУНБ імені О. Гончара, Державна науково-педагогічна бібліотека України імені В. Сухомлинського, Харківська ОУНБ, Центральна бібліотека імені М. Кропивницького, ЦБС для дорослих м. Миколаєва формують своєрідні метабібліографічні посібники (списки), наприклад, "Бібліографічні покажчики", "Бібліографічна продукція", "Інформаційно-бібліографічні матеріали" тощо, у яких зосереджують інформацію винятково про бібліографічні видання. Бібліографічна інформація про БП, як правило, обмежується бібліографічним описом видань, або, при наявності, гіперпосиланням чи, навіть, однією назвою" [Промська. Метабібліографія і віртуальне середовище: аналіз сайтів українських бібліотек, 2010, с. 194].
Бібліотеки також практикують подання повних текстів БП на своїх сайтах у форматі word чи PDF, такою є вище згадана БД "Бібліографічні посібники з історії України та архівні довідники, 1991-2010" Національної історичної бібліотеки.
На сайтах бібліотек розміщують також метабібліографічні огляди. Подібні ресурси готують Волинська ДОУНБ імені О. Пчілки, Миколаївсь канауково-педагогічна бібліотека, НБ Національного університету"Києво-Могилянська академія".
Волинська ДОУНБ імені О. Пчілки на своєму сайті розмістила огляд найважливіших краєзнавчих БП, які були видані бібліотекою упродовж 1993-2009 рр., зокрема, охарактеризована структура кожного видання та види відображених документів.
Впровадження новітніх технологій відкрило нові можливості у роботі бібліотек України. Не тільки збільшилась кількість послуг, а й різноманітнішими стали ресурси. Компютеризація призвела до появи електронної метабібліографії. Провідні інформаційні установи формують бази і банки даних з різних галузей знання та надають їх у користування у мережі Інтернет. Так, на сайтах бібліотек публікуються відомості про бібліотечні каталоги, бібліографічні картотеки, друковані та неопубліковані БП, електронні БД. Електронна метабібліографія в Україні зародилася, відносно, недавно, а вже має значні досягнення.
Систему метабібліографічних посібників складають поточні й ретроспективні покажчики БП та електронна метабібліографія. У поточній метабібліографії значну роль відіграють провідні установи країни. Національна парламентська бібліотека України видає покажчик БП "Метабібліографія України". Книжкова палата України на державному рівні облікує окремі покажчики БП у "Літописі книг", "Літописі журнальних статей" та у покажчику "Нові видання України".
До розвитку ретроспективної метабібліографії докладаються провідні бібліотечні установи країни: Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України імені. В. Вернадського, Національна історична бібліотека України, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Харківська державна наукова бібліотека імені В. Короленка, Книжкова палата України та ін. Неабияку роль відігають й обласні універсальні наукові бібліотеки. Чи не найбільшим досягненням в галузі ретроспективної мета бібліографії є покажчик БП у двох випусках "Джерела українознавства", виданий НБУ імені В. Вернадського у співпраці з НПБУ та Археографічною комісією АН УРСР.
Відтак, сучасні інформаційні установи створюють поточні та ретроспективні покажчики БП, поширення набуває й електронна метабібліографія.
Розділ 3. внесок бібліографів Львівської національноїНАУКОВОЇ бібліотеки України ІМЕНІ В. Стефаникау становлення метабібліографії в Україні
Однією із найбільших науково-інформаційних установ України є Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, заснована у 1940 р.. У 1989 р. бібліотеці надано статус науково-дослідного інституту. Основними напрямками наукової діяльності бібліотеки є участь у підготовці національної бібліографії української книги та періодики, науково-бібліографічне розкриття книжкових, рукописних, мистецтвознавчих фондів та дослідження проблем бібліотекознавства та бібліографознавства. Чи не найбільша увага зосереджена на укладанні бібліографічних посібників.
Бібліотека успішно реалізує одне з проект створення національної бібліографії української книги та періодики (XVIII-ХХ ст.). Зокрема, у 2006 р. завершено видання матеріалів фундаментальної, забороненої в 1948-1980 рр.архівної картотеки "Репертуар української книги". Розпочато другий етап створення реєстру української книги – укладання багатотомної бібліографії "Українська книга в Галичині, на Буковині, Закарпатті, Волині з додатком книг української еміграції, 1914-1939 рр.".
Бібліотека видає щорічники – "Записки ЛННБ України імені В. Стефаника", де публікуються наукові теоретико-історичні дослідження працівників бібліотеки з бібліографознавства, книгознавства, бібліотекознавства, історії книги.
Це лише невеликий перелік видань, які видає Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, зазначимо, що серед них є праці метабібліографічного характеру. Бібліотека готує бібліографічні покажчики, теоретико-історичні дослідження, які є містять метабібліографію чи торкаються окремих аспектів її дослідження. Однак покажчики, які є суто метабібліографічними (такі, як "Метабібліографія України" Національної парламентської бібліотеки України) бібліотека не готує.
Інформацію про бібліографічні посібники, які видає бібліотека можна почерпнути із бібліографічних покажчиків, які видає бібліотека з метою інформування про свою діяльність. Такі покажчики можна віднести до метабібліографічних.
Перший бібліографічний покажчик, який підвів підсумок діяльності бібліотеки за сорок років вийшов у 1982 р. під назвою "Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника АН УРСР (1940-1980 рр.) [ ].
Весь матеріалсистематизований у двохосновнихрозділах. У першомупредставленімонографії, бібліографічніпокажчики, інструктивно-методичніматеріали, виданібібліотекою. Другийрозділохоплюєпублікації про фондибібліотеки, зокрема, про рідкіснівиданнятворів, цінністародруки та рукописи, твори образотворчогомистецтватощо.
У покажчику виокремлено підрозділ "Бібліографічні покажчики та наукові праці". Сюди ввійшли рекомендаційні, біобібліографічні покажчики, покажчики рукописних матеріалів бібліотеки, списки літератури, каталоги виставок тощо.
Література у розділахрозташована за хронологією, а в межах року – за алфавітомавторів і назв. До окремих описівподанікороткіанотації.
Бібліографія другої міри присутня у тематичному збірнику наукових праць "Скарбниця знань" , який видала ЛННБ України імені В. Стефаника у 1972 р. [ ]
До статті О. П. Куща додано хронологічний список бібліографічних покажчиків, які підготували бібліографи бібліотеки у період із 1940-1972 рр., в межах року бібліографічні записи розміщені за алфавітом. Сюди ввійшли окрім БП: біобібліографічних, рекомендаційних ,списки літератури, каталоги виставок тощо.
Бібліографічний огляд видань ЛННБ України імені В. Стефаника подано у історичному нарисі про бібліотеку [Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника АН УРСР : історичний нарис, 1989]. В окремому розділі "Наукова робота" охарактеризовано бібліографічні покажчики, які підготували бібліографи бібліотека із 40-х по 60-ті рр., у кінці праці подано бібліографію, загальним обсягом 63 назви.
Хронологічним продовженням попереднього є бібліографічний покажчик "Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України : покажчик видань бібліотеки та літератури про її діяльність (1981-2001 рр.)", який містить літературу за 20 років [ ].
Матеріал у покажчику систематизовано у трьох розділах: "Видання бібліотеки", "Праці співробітників, опубліковані поза межами бібліотеки", "Література про бібліотеку".
У першому розділі представлені: 1) збірники наукових праць, 2) матеріали наукових конференцій, 3) монографії, історико-бібліографічні дослідження, довідкові видання, 4) бібліографічні покажчики, каталоги, 5) інструктивно-методичні матеріали, проспекти видань, 6) публіцистика, художні твори, 7) перевидання.
У підрозділі "Бібліографічні покажчики. Каталоги" хронологічному порядку подано 139 назв БП. Сюди ввійшли зведені покажчики періодичних видань, які одержували бібліотеки Львова, покажчики рукописних і друкованих матеріалів до біографій, покажчики змісту періодичних видань, галузеві та біобібліографічніпокажчики, які підготувала бібліотека за 20 років свого існування.
Бібліографічний покажчик "Львівська наукова бібліотека імені В. Стефаника НАН України : покажчик видань бібліотеки та літератури про її діяльність (2001-2005)" є хронологічним продовженням попереднього і містить літературу за 5 років діяльності бібліотеки.
Структура покажчика є аналогічною до попереднього із певними доповненнями. Матеріал систематизовано у трьох розділах: "Видання бібліотеки", "Праці співробітників, опубліковані поза межами бібліотеки"та "Література про бібліотеку".
У першому розділі представлені: 1) збірники наукових праць, 2) матеріали наукових конференцій, 3) монографії, історико-бібліографічні дослідження, 5) науково-документальні матеріали, 6) науково-довідкові видання, 7) навчальні посібники, 8) бібліографічні покажчики, каталоги, 9) інструктивно-методичні матеріали, проспекти видань, 10) публіцистика, художні твори.
Аналогічним за назвою є підрозділ "Бібліографічні покажчики. Каталоги" за хронологією подано 35 назв БП, укладачами яких є працівники бібліотеки. Сюди ввійшли такі бібліографічні покажчики, як "Репертуар української книги, 1798-1916: матеріали до бібліографії" – найвизначніша робота філіалу Львівської академічної бібліотеки та Київської бібліотеки АН УРСР, так галузевий покажчик-щорічник "Українські Карпати".
Окремим розділом подано каталоги видань бібліотеки за визначені хронологічні періоди.
Бібліографічний покажчик "Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника: покажчик видань бібліотеки та літератури про її діяльність (2006-2009)" [ ] аналогічний за структурою як попередні бібліографічні покажчики. В окремому підрозділі "Бібліографічні покажчики. Каталоги" в хронологічному порядку подані БП укладені бібліографами ЛННБ імені В. Стефаника за чотири роки. Тут переважають біобібліографічні покажчики та каталоги виставок, які були проведених у бібліотеці. Ще один підрозділ "Каталоги видань бібліотеки" вміщує усього 4 каталоги за минулі роки.
Бібліографія другого ступеня присутня і у виданнях Науково-дослідного центру періодикиЛьвівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника. У 2003 р. бібліотека видала два покажчики, які мали на меті підсумувати діяльність організації за десять років [Науково-дослідний центр періодики (1993-2003 рр.) Науково-дослідний центр періодики (1993-2003 рр.), 2003, 330 с. ].
Усі видання виданнях Науково-дослідного центру періодики подано за хронологією, в межах років – за алфавітом. Повний бібліографічний опис включає відомості про автора, заголовок, підзаголовок, установи і організації, редактора чи редколегію, автора передмови, наукового редактора, консультанта, місце видання, видавництво, рік, обсяг. До окремих видань подаються анотації і рецензії.
Бібліографічні посібники в покажчику не виділено в окремий підрозділ, подано у хронологічному переліку поряд із збірниками наукових праць та матеріалами конференцій. У покажчику вміщено списки періодичних видань, систематичні покажчики змісту, анотовані каталоги, біобібліографічні покажчики тощо. Варто зазначити, що кількість представлених бібліографічних посібників є невеликою.
Покажчики видань є основним та найповнішим джерелом інформації про різноманітні бібліографічні посібники, які готують бібліографи ЛННБ України імені В. Стефаника. При підготовці видання враховано усі області бібліографічного опису, однак у більшості немає анотацій до бібліографічних покажчиків.
Також бібліотека готує щорічні випуски "Каталогу видань Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника". Представлені тут публікації відображають найважливіші напрями наукової діяльності бібліотеки, передусім – це створення національної бібліографії, формування репертуару української книги кінця XVIII – першої половини XX ст. і періодики XIX-XX ст.; наукове розкриття унікальних рукописних, мистецьких, книжкових фондів; дослідження історії книги та періодики; кілька видань присвячено відомим українським діячам науки і культури.
Відтак, тут представлені найважливіші бібліографічні покажчики за рік, які підготувала бібліотека, окрім бібліографічного опису подають коротку характеристику кожного із них.
Бібліографи ЛННБ України імені В. Стефаника готують не тільки ретроспективні метабібліографічні покажчики за довготривалий період діяльності бібліотеки, а й поточні, галузеві, універсальні тощо.
Важливим джерелом метабібліографії є каталоги книжкових виставок, які бібліотека готує як у паперовій, так і електронній формах.
Середних слідвиокремити каталог книжковоївиставки "Іван Франко і світова культура"[Іван Франко і світова культура : кат. виставки,1986], "Іван Франко – редактор, видавець"[Іван Франко – редактор, видавець: Каталог виставки, 2006], "ЕтельЛіліанВойнич", "ВільямШекспір-англійський драматург, поет", "Портрет Нескореного": до 15-х роковин загибелі ВячеславаЧорновола", "Валерія Врублевська-українська письменниця, перекладачка", книжкова виставка присвячена Борису Грінченку тощо.
Бібліотека підготувала і видала ряд галузевих покажчиків бібліографічних посібників. Автором покажчиків другого ступеня із суспільних наук є О. Г. Бербека. Йому належить бібліографічний огляд "Бібліографія другого ступеня з суспільних наук в УРСР у 60-80-х рр."[..] та покажчик "Бібліографічні покажчики з питань економіки, видані в 1970-1980 рр." […].
"Бібліографія другого ступеня з суспільних наук в УРСР у 60-80-х рр." є бібліографічним оглядом різних видів джерел. Праця містить характеристику окремо виданих метабібліографічних посібників з суспільних наук, поточних покажчиків загального характеру у яких відображені БП з суспільних наук, а також списки та бібліографічні огляди, опубліковані у журналах, окремі розділи тематичних БП, які містять метабібліографію. Огляд побудований на бібліографічних джерелах, які видала Книжкова палата України, Національна бібліотека України імені В. Вернадського, Національна парламентська бібліотека, Національна історична бібліотека та ін. Огляд доповнюється списком бібліографічних посібників, які охарактеризовані в огляді, загальним обсягом 66 назв.
Авторству О. Г. Бербекиналежить огляд "Бібліографічні покажчики з питань економіки, видані в 1970-1980 рр." укладений на основі фондів ЛННБ імені В. Стефаника. Покажчики в огляді поділено на дві групи: ретроспективні БП із загальних питань політичної економії та історії суспільної думки і ретроспективні із спеціальних питань економіки.У підрядковій бібліографії подано 38 назв бібліографічних посібників, які зберігаються у фондах бібліотеки. Це, зокрема, покажчики Інституту наукової інформації в галузі суспільних наук, а також видання Всесоюзного інституту наукової і технічної інформації. БП, які охарактеризовані в огляді є російськомовними.
М. А. Вальо – укладач метабібліографій із літературознавства: "Матеріали до бібліографії бібліографій звязків української літератури з літературами зарубіжних словянських країн" […] та "Матеріали до бібліографії звязків української літератури літературами народів СРСР" […].
Перша робота складається із 108 назв. У систематичному порядку подано відомості про окремо видані і внутрішньожурнальні бібліографічні покажчики українською, російською та іншими мовами. До окремих джерел подано анотації, вказано рецензії.
Друга робота акумулює окремо видані та внутрішньокнижкові бібліографічні покажчики, загальним обсяг 181 назва. Матеріал згруповано в розділи: "Загальні бібліографічні покажчики", "Українсько-російські літературні взаємини", "Звязки української літератури з літературами народів СРСР" та ін. Деякі джерела проанотовано.
Метабібліографія міститься і у біобібліографічних покажчиках, які видає бібліотека.
Перший покажчик такого характеру, присвяченийНаталіїКобринській. У хронологічному порядку подано бібліографічні покажчики присвячені письменниці за 1855-1920 рр[…].
ЛННБ імені В. Стефаника у 1984 р. підготувала біобібліографічний покажчик "Остап Терлецький" […]. Матеріал згрупований за хронологією за 1895-1983 рр. Метабібліографія тут представлена лиш 7 назвамиокремовиданих БП, які містять описи працьписьменникааболітератури про нього. Бібліографічні покажчики подані українською та російськоюмовами.
Наступний біобібліографічний покажчик виданий з нагоди 70-річчя з дня смерті МихайлаПавлика у 1986 р.[…]. Матеріал згруповано у хронологічному порядку за період з 1895-1983 рр. Окремим підрозділом подано 26 назвбібліографічних покажчиків. Це і як окремо видані, та і внутрішньокнижкові, внутрішньожурнальні і внутрішньогазетні БП різними мовами, зокрема, українською, російською та польською мовами.
З нагоди 100-річчя від дня народження Лесі Українки бібліотека підготувала бібліографічний покажчик "Леся Українка : 1884-1970 " […]. При складанні бібліографії були використані каталоги і картотеки НБУ імені В. Вернадського та ЛННБ імені В. Стефаника.
Матеріал у покажчику поділений на два великі розділи: "Твори Лесі Українки" і "Про Лесю Українку та її творчість". Останній розділ містить підрозділ "Бібліографія бібліографії". Тут у хронологічному порядку подано 26 назв бібліографічних покажчиків, присвячених життю і творчості поетеси. Це і окремо видані БП, так і внутрішньо книжкові та внутрішньо журнальні, до останніх подано анотації із зазначенням сторінок на яких подана бібліографія.
ЛННБ імені В. Стефаника у 1993 р. підготувала бібліографічний покажчик присвячений діячам "Руської трійці"Маркіану Шашкевичу, Івану Вагилевичу, Якову Головацькому, видавцям альманаху "Русалка Дністровая" […]. Покажчик охоплює хронологічні рамки 1834-1990 рр. Уся література у покажчику систематизована у двох розділах "Твори діячів "Руської трійці" та "Література про діяльність "Руської трійці". Другий підрозділ містить метабібліографіярафію у рубриках: "Бібліографічні покажчики" та "Каталоги, в яких зареєстрована "Русалка Дністровая".
У рубриці "Бібліографічні покажчики" зібрано покажчики, які стосуються як діячів "Руської трійці" в цілому, так і персонально, а також загальні бібліографії у яких є література за темою. Тут у хронологічному порядку подано 20 назв БП за період з 1878 р. по 1989 рр. Опрацьовано джерела різними мовами: українською, польською, англійською, російською. Починаючи від персональної бібліографії Karol Estreicher "Szaszkiewicz Marcjan" (1878 р.) до загальної бібліографії "Bibliography of Ukrainian Literature in English and French" (1989 р.)
У підрозділі "Каталоги, в яких зареєстрована "Русалка Дністровая" у хронологічному порядку подано каталоги державних і особистих бібліотек, книготорговельні каталоги в яких подавались відомості про наявні примірники "Русалки Дністрової" за період 1865-1968 рр. Загалом 11 назв українською, польською, російською.
Персональна метабібліографія ЛННБ імені В. Стефаника представлена не тільки бібліографічними покажчиками, а й бібліографічними оглядами.
Одним із найпомітніших є праця Л. І. Ільницької "Василь Стефаник у бібліографії". Автор охарактеризувала низку бібліографічних покажчиків, які видала бібліотека за період з 1952 по 1979 рр. У підрядковій бібліографії подано 18 назв бібліографічних посібників: окремо видані, внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні БП.
Бібліотека зробила значний внесок у розвиток краєзнавчої метабібліографії.
Найвиднішими є напрацювання О. Д. Кізлика. У 1967 р. дослідник уклав покажчик "Іншомовні матеріали до історії міст і сіл України". Це, власне, каталог книг фонду львівських бібліотек (ЛННБ імені В. Стефаника і НБ "Львівського університету"), однак покажчик є доволі обмеженим. У 1995 р. автор доповнив і перевидав БП під назвою "Іншомовні джерела до історії міст і сіл України". Покажчик розширений матеріалами, які зібрані з різних друкованих історичних, географічних, краєзнавчих покажчиків, довідників, державно-реєстраційних бібліографічних видань, каталогів львівських наукових бібліотек тощо.
Матеріали у покажчику розташовані за хронологіє у чотирьох розділах: "Територія України ранньої доби", "Територія України княжої доби", "Територія України Литовсько-польської доби", "Публікації з історії областей, міст і сіл України від 1772 р. до наших днів"
Метабібліографія у покажчику вміщена у кількох підрозділах. Відтак, у підрозділі першого розділу "Каталоги виставок" подано 4 назви польською мовою.
Ще один підрозділ "Бібліографія. Історія наукових досліджень" містить 64 назви, зокрема, бібліографічні покажчики, списки літератури, каталоги різними мовами: польською, німецькою, французькою.
Підрозділ "Покажчики змісту газет і журналів" включає 22 назви БП змісту газет польською та німецькою мовами, які виходили у Львові.
Огляд покажчиків змісту українських періодичних видань подає О. Г. Бербекау праці "Важливе джерело бібліографічної інформації". Автор подав характеристику близько 40 бібліографічних покажчиків, виданихукраїнською та російськоюмовами.
В. Г. Гетьманчук та О. О. Яворська – бібліографи ЛННБ імені В. Стефаника уклали у 1989 р. краєзнавчий метабібліографічний посібник"Пятдесят років воззєднання українських земель в єдиній Українській радянській державі (1939-1989)". Посібник містить інформацію про 118 БП. Матеріал згруповано у підрозділи: "Покажчики загального змісту" та "Краєзнавчі видання про західні області УРСР". У підрозділі "Краєзнавчі видання про західні області УРСР" матеріал розташовано за областями (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька).
ЛННБ імені В. Стефаника готує галузеву метабібліографію. З 1977 р. видає галузевий БП "Українські Карпати"[…], який до 1988 р. виходив під назвою "Радянські Карпати". Видання охоплює джерела з природи, економіки, історії Українських Карпат. Це, зокрема, монографії, збірники статей, матеріали наукових конференцій, статті з періодичних видань, рецензії, автореферати дисертацій, бібліографічні покажчики, вибірково – газетні публікації, про природні умови і ресурси Українських Карпат, їх раціональне використання і відтворення, рослинний і тваринний світ, про геологічну будову і корисні копалини, екологічні проблеми.
БП "Українські Карпати" за 1977 р. містить рубрику "Бібліографія", у якому в алфавітному порядку подано окремо видані, внутрішньокнижкові та внутрішньожурнальні БП, присвячені "Карпатському Єврорегіону" (територія Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей, передгірних і гірських районів Львівської області). Такі рубрики наявні чи не у кожному випуску посібника.
Бібліографи Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника вносять свою лепту у розвитку української метабібліографії. Їх досягнення представлені формі покажчиків бібліографічних посібників, бібліографічних оглядів, каталогів тощо. Жанрове різноманіття охоплює галузеві, універсальні, персональні, поточні, ретроспективні посібники. Варто зазначити, що з часу створення і до сьогодення відбувається спад у метабібліографічній діяльності бібліотеки. Зараз, фактично, метабібліографія частково представлена у щорічних каталогах бібліотеки та у персональних посібниках, у яких зазначаються БП присвячені діяльності ювіляра чи його роботи.
У період з 50 по 80 – рр. ХХ ст. бібліотека готувала галузеві та універсальні метабібліографічні посібники. На сучасному етапі галузева метабібліографія подається у посібнику "Українські Карпати". Окремих метабібліографіярафічних праць з окремих галузей бібліотека не готує.
Зазначимо, поштовх для розвитку набула персональна метабібліографія. ЛННБ імені В. Стефаника готує ювілейні біобібліографічні покажчики. У них, здебільшого, виокремлюють рубрики "Бібліографія" із зазначенням БП присвячених життю та діяльності ювіляра.
Не менш важливими є теоретико-історичні дослідження бібліографів ЛННБ імені В. Стефаника.
Показовою у цьому плані є дослідження Н. А. Рибчинської "Загальноукраїнський характер метабібліографії західноукраїнських бібліографів першої половини XX ст.". Автор висвітлює діяльність членів Бібліографічної комісії НТШ у Львові І. Т. Калиновича, В. Дорошенка, Є. Ю. Пеленського, М. Кордуби в галузі метабібліографії та оцінює їх діяльність як ще один крок до укладання національної бібліографії.
У статті обґрунтовано вживання терміна "метабібліографія" замість "бібліографія бібліографії". Охарактеризовано науковий доробок, як теоретичний, так і практичний, фундатора української метабібліографії М. І. Ясинського, зокрема, "Головні моменти з історії української бібліографії", "Бібліографічна робота на Радянській Україні в 1926 р.". Автор провела паралелі робіт М. І. Ясинського та західноукраїнського бібліографа Ф. П. Максименка. До числа перших західноукраїнських бібліографів, які займалися метабібліографією зараховано З. Кузелю, який уклав "Спис бібліоґрафічної літератури", І. Т. Калинович автора "Бібліографії українознавства за 1914-1923 рр." та дослідження "Сучасний стан української бібліографії", Є.-Ю. Пеленського головним доробком якого є "Бібліографія української бібліографії" та галузеві покажчики "Бібліографія української мовознавчої бібліографії", "Педаґоґічна бібліографія". Щодо праць В. Дорошенка, то охарактеризовано його "Бібліографічний покажчик Шевченкових творів". Серед наукового доробку М. Кордуби виокремлено картотеку "Бібліографія історії України".
У підрядкових примітках автор подала детальну бібліографію охарактеризованих бібліографічних покажчиків із зазначенням автора, назви, року і місця видання, сторінок, назви видання у якому розміщений покажчик, числа. Праця вирізняється повнотою охоплення матеріалу і є першим дослідженням з обраної тематики.
Н. А. Рибчинська та М. А. Вальо характеризуючи діяльність відділу наукової бібліографії підвели підсумки його роботи за період з 1940 р. по 2010 рр.
Дослідження Н. А. Рибчинської охоплює створення і становлення відділу бібліографії за 1940-1962 рр. Поряд із зазначенням основних біографічних відомостей працівників відділу подано й бібліографічні покажчики укладачами яких є вони. Укладачем першого покажчика у відділі був А. Генсьорський "До першої річниці визволення Західної України від гніту панської Польщі". Чи не найбільшим досягненням відділу стала картотека "Бібліографія української книги 1798-1914", яка була видана лише в період незалежності України. Ще одна вагома праця "Бібліографія української дитячої літератури" К. Малицької. Подано також бібліографічні покажчики О. Павенцького "Матеріали до бібліографії західних областей УРСР", Ю. Зайця "Бібліографія історії міста Львова", "Матеріали до бібліографії академіка М. С. Возняка" та ін. У кінці публікації подано список використаних джерел із зазначенням бібліографії поданих вище покажчиків.
Хронологічним продовженням є праця М. А. Вальо, яка охоплює діяльність відділу за 1963-2010 рр. До найвагоміших бібліографічних досліджень автор відносить фундаментальну працю "Т. Г. Шевченко. Бібліографія літератури про життя і творчість (1839-1916)" О. Д. Кізлика та Є. Є. Кравченка, покажчик М. О. Мороза "Бібліографія творів Івана Франка за 1874-1964 рр.", дослідження М. Гуменюка "Українські бібліографи ХІХ – початку ХХ ст.", бібліографічний покажчик "Українська лексикографія ХІІІ-ХХ століть" Т. Кульчицької, Каталог видань товариства "Просвіта" у Львові укладачами якого є Л. Головата, О. Бербека, підготовка до друку фундаментальної, забороненої в 1948-1980 рр., архівної картотеки "Репертуар української книги, 1798-1916 рр." тощо.
У дослідженні подано лише назви та прізвища укладачів бібліографічних посібників без зазначення інших характеристик видань.
Подані публікації є своєрідними оглядами праць, які видав відділ бібліографії за час свого існування. Матеріал є доволі вичерпним та важливим для подальших досліджень.
Відтак, Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника має значні теоретичні та практичні досягнення в галузі метабібліографії. Починаючи від покажчиків бібліографічних посібників до теоретико-бібліографічних досліджень працівників бібліотеки. Цінними є покажчики і каталоги видань бібліотеки за певний період, універсальні та галузеві покажчики БП, персональні покажчики, які містять БП, надзвичайно важливими є теоретичні дослідження М. А. Вальо та Н. А. Рибчинської.
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
4.1.1 Характеристика виробничого середовища та його чинників
Праця є життєвонеобхідною потребою людини, тому вона повинна проходити в умовах, які сприяють розвитку її властивостей і забезпечують високу продуктивність. Крім цього, в процесі праці людина не повинна захворіти або одержати травму.
Під час виконання магістерської роботи необхідно дотримуватись правил з охорони праці, оскільки мають місце фізично небезпечні та шкідливі фактори такі як: нервово-емоційні та фізичні напруги, хімічні, електричні фактори, також робота на комп’ютері.
Наукове дослідження проводилось у відділі бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, що знаходиться на третьому поверсі будинку, загальна площа приміщення дорівнює 84 м2. Чисельність співробітників складає 5 чоловік. У приміщенні знаходяться 1 комп’ютер, 15 столів, 3 стелажі, 15 стільців. Освітлення загальне та окремо на кожному робочому місці лампа, наявні системи вентилювання та газового опалення. Також у приміщенні є два вогнегасники та ящик з піском, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Умови праці при виконанні наукового дослідження пов’язані з нервово-емоційними та фізичними напругами. Враховуючи те, що робота виконується згідно жорсткому алгоритмові, наприклад, набір інформації, яке часто супроводжується появою монотонності. В інших випадках робота пов’язана з діалогом, який містить інтенсивне розумове навантаження, внаслідок чого людина перебуває в постійній готовності до дії, нерідко в умовах дефіциту часу. Вплив цих факторів викликає погіршення робочих функцій, уповільнення дій та підвищення помилок в роботі. Вплив цих умов знижує загальний рівень працездатності.
При виконанні даної роботи використовувався персональний комп’ютер, який має небезпечний вплив на організм людини:
·підвищений рівень електромагнітних випромінювань; викликає головну біль, підвищену стомлюваність, роздратованість, сонливість, погіршення зору та підвищення температури;
·небезпечний рівень напруги в електромережі, замикання якої може пройти через тіло людини; застосування силових установок (220 В) приводить до небезпечного рівня напруги в електричній мережі, можливе смертельне ураження людини електричним струмом; електричними травмами є поразка ділянок тканин електричним струмом. До електричних травм відносяться опіки,і електрометалізацiя шкіри. Загальна поразка організму електричним струмом, названа електричним ударом, представляє для людини найбільшу небезпеку.
·підвищений рівень шуму (кондиціонери, матричні принтери). При тривалому впливі шуму знижується гострота слуху, змінюється кров’яний тиск, послабляється увага, погіршується зір, відбувається зміна в рухових центрах, що викликає значне порушення координації руху. Особливо несприятливий вплив шуму впливає на нервову і серцево-судинну системи. Весь комплекс змін, що виникають в організмі людини при тривалому впливі шуму, варто розглядати як шумову хворобу.
·при роботі на ПЕОМ підвищується постійна напруга зорового аналізатора, що обумовлює необхідність розрізнення об’єктів при наявності блисків на екрані, їх недостатній чіткості, стрічної структури екрану та миганні зображення.
·Хімічні фактори: наелектризований екран дисплея притягає пил, так що поблизу його "якість" повітря погіршується, тому атмосфера є більш запиленою. Це викликає шкірні захворювання, алергію.
·озон, що виділяється під час експлуатації лазерного принтеру, сканера, ксерокса подразнює слизову оболонку носа, очей та горла, і може призвести до ракових захворювань.
Виконання кваліфікаційної роботи повязане з фізичним навантаженням, оскільки необхідно переносити значну кількість літератури, каталожні скриньки, діставати літературу із стелажів висотою 2 м. Неправильне виконання даних операцій може привести до непоправних фізичних травм.
Користування книгами (якщо їх використовувала n – кількість читачів) може привести до алергії, оскільки книги є чи не найбільшими переносниками бактерій.
Занадто довге перебування в читальних залах бібліотеки, де розміщені стелажі з літературою, викликає алергію на пил, труднощі з диханням.
Дія вище вказаних виробничих факторів на організм людини попереджена за допомогою описаних нижче заходів.
.1.2 Опис процесу праці
Виконання магістерської роботи повязане як з психологічним, так і фізичним навантаженням. Основне фізичне навантаження на хребет в процесі виконання роботи, оскільки робота виконувалася в основному сидячи за робочим столом у читальному залі відділу бібліографії. Працювати доводилося чи не кожного дня та робота була доволі монотонною, постійна напруженість зору та уваги. Дані чинники негативно впливали на перебіг виконання поставлених завдань, що передбачало насамперед, нервово-психічну напруженість процесу праці. Робота була складною, адже включає укладання бібліографічного покажчика, написання трьох додаткових розділів, вступу, висновків та списку літератури. Для цього необхідно створити чіткий план дій, переглянути великий масив періодичних видань, віднайти необхідну інформацію, скласти бібліографічний опис, написати анотацію, ключові слова та надрукувати матеріал. Кожного дня опрацьовувала по три – чотири роки одного видання, оскільки переглядала не тільки зміст самого журналу, але й всі публікації окресленої тематики.
Технологічні перерви тривали не більше 20 хвилин для того, щоб поїсти, відпочити.
.1.3 Аналіз методів дослідження, обладнання та характеристика речовин
Під час написання магістерської роботи використовувались такі методи дослідження, як: аналіз, порівняння, хронологічний, статистичний, структурно-функціональний тощо. Аналіз передбачає аналітичний розгляд статей шляхом написання анотацій та ключових слів, також аналіз видань, які стосуються даної тематики дослідження для написання теоретичного матеріалу. Порівняльний метод передбачає співставлення досліджень теперішнього та минулого, пошук спільних рис та відмінностей. Хронологічний передбачає використання періодичних видань за певний період з 2000-2012 рр. для укладання тематичного бібліографічного покажчика. Метод статистичний подає статистичні дані щодо кількості наявних позицій у покажчику, кількості історіографічних досліджень та кількості авторів, які найбільше доклалися до розкриття теми на сторінках періодичних видань. Структурно-функціональний метод передбачає систематизацію матеріалу за основними розділами та підрозділами усього матеріалу.
.2 Заходи щодо безпеки під час виконання магістерської роботи та професійної діяльності
1. Заходи безпеки під час експлуатації персонального компютера та периферійних пристроїв передбачають:
·правильну організацію робочого місця та дотримання оптимальних режимів праці та відпочинку під час роботи з ПК;
·дотримання заходів електробезпеки;
·забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату;
·забезпечення раціонального освітлення робочого місця;
·зниження рівня шуму та вібрації.
2. Заходи безпеки під час експлуатації інших електричних приладів передбачають дотримання таких правил:
·постійно стежити за справним станом електромережі, розподільних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів, а також мережевих кабелів живлення, за допомогою яких електроприлади підєднують до електромережі;
·не тягнути за мережевий кабель, щоб витягти вилку з розетки;
·не закривати меблями, різноманітним інвентарем вимикачі, штепсельні розетки;
·не підключати одночасно декілька потужних електропристроїв до однієї розетки, що може викликати надмірне нагрівання провідників, руйнування їхньої ізоляції, розплавлення і загоряння полімерних матеріалів;
·не залишати включені електроприлади без нагляду;
·не ставити на електроприлади матеріали, які можуть під дією теплоти, що виділяється, загорітися (канцелярські товари, сувенірну продукцію тощо).
Отже, магістерськаробота була виконана згідно інструкцій та вимог з охорони праці. Оскільки робота передбачала фізичну та нервово-психічну напруженість, інтелектуальне та емоційне навантаження, то необхідним був чіткий розподіл відпочинку та праці для збереження здоровя.
ВИСНОВКИ
Серед багатьох видів бібліографії метабібліографія посідає особливе місце. До обєктів її обліку належать бібліографічні посібники (БП) всіх видів та жанрів: окремо видані бібліографічні покажчики, ґрунтовні прикнижкові і пристатейні списки літератури, бібліографічні реєстри у часописах, огляди літератури тощо. Необхідною передумовою появи метабібліографії є певний рівень розвитку практичної бібліографічної діяльності, внаслідок чого нагромаджується достатня для реєстрації кількість бібліографічної продукції.
До основних завдань метабібліографії належить:
·інформування про бібліографічну продукцію;
·оцінка повноти бібліографічного репертуару;
·створення джерелознавчої бази для вивчення історії, теорії та методики бібліографії і викладання бібліографічних дисциплін;
·аналіз ступеня розвитку, стану бібліографічної забезпеченості окремих галузей знань і категорій споживачів інформації;
·прогнозування створення нових посібників, які мають усунути лакуни у великому масиві бібліографічної продукції;
Метабібліографія виконує ряд функцій:
·управлінську, метабібліографія є засобом управління процесами створення метабібліографічної інформації, її подальшого використання та поширення;
·прогнозуючу, що передбачає вивчення і аналіз сукупності бібліографічних посібників з різних галузей знання та інформаційних потреб споживачів з метою прогнозування та планування розвитку метабібліографії;
·підсумовуючу функцію, яка допомагає підвести підсумки розвитку певної галузі за допомогою покажчика БП та зробити висновки;
·орієнтуючу, яка сприяє орієнтації споживачів у різноманітті бібліографічної інформації. Покажчик бібліографічних посібників дозволяє встановити не тільки тематику БП, але й їх види, жанри, форми тощо;
·довідково-пошукову функцію бібліографічного пошуку БП з метою встановлення наявності БП із певної теми, галузі знання тощо;
·моделюючу, метабібліографія подає відомості про бібліографічні посібники, як результат діяльності бібліографування, містить вторинну інформацію про БП, а на її основі відбувається створення "моделі" бібліографії "першого ступеня", що дозволяє розкрити її структуру, динаміку та закономірності розвитку.
Метабібліографія – специфічний вид бібліографії, її основними функціями є: організація інформації про бібліографічних посібниках, опис та моделювання бібліографічних ресурсів, забезпечення складного бібліографічного пошуку, підсумовує розвиток бібліографії. Її об’єктами служать бібліографічні посібники всіх видів і форм.
Список використаної літератури
метабібліографія посібник україна бібліотека
1.ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення. – Чинний від 1995-07-01. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с. . Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. – Чинний від 1995-01-01. – К.: Держстандарт України, 1994. – 53 с.
.Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. – М.: Наука, 1973. – 256 с.
.Зиновьева Н. Б. Документознавство: Учебно-методическое пособие. – М.: Профиздат, 2000
.Илюшенко М.П. История делопроизводства в дореволюционной России: Учеб. пособие. М., 1993.
.Илюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Документознавство: Документ и системы документации: Учеб. пособие. М., 2007;
.Илюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. Документознавство. Документ и системы коммуникации. – М.: МГИАИ, 1977. – 132 с.
.Исаев Г.Н., Фрайтаг Ю. Документальные источники научной информации (Теоретические основы): Учеб. пособие. М., 2010.
.История делопроизводства в СССР: Учеб. пособие. М., 1974.
.Каштанов С.М. Русская дипломатика. М., 1988;
.Кушнаренко Н.Н. Документознавство: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Т- во "Знання", 2000, – 460 с.
.Ларин М.В. Управление документацией и новые информационные технологии. М.: Научная книга, 1998.
.Организация работы с документами. М.: ИНФРА-М, 2009.
.Развитие советского документоведения (1917-1981). М.: Главархив, ВНИИДАД, 1983.
.Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. М.: Политиздат, 1991;
.Сокова А.Н. Документознавство как научная дисциплина: объект, предмет, основные задачи // Документирование управленческой деятельности. М., 1986. С.5-30;
.Швецова-Водка Г.М Типологія документа: Навч. посіб. для студ. Ін-тів культури / Рівн. держ.ін-т культури. – К.: Кн. палата України, 2008. – 80 с.
.Кулешов С. Документознавство: Історія. Теоретичні основи. / УДНДІАСД, ДАККПМ. – К., 2008. – 162 с
.Бездрабко В.В. Поль Отле і наука про документ // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2009. – № 4. – С.6 – 10.
.Швецова-Водка Г. Документознавство: навч. посіб.. – К. : Знання, 2007. – 398с.
.Плешкевич Е.А. Традиционное и нетрадиционное документоведение: о чистоте идей, а может быть и рядов // НТБ. – 2005. – № 6. – С.65 – 70.
.Слободяник М. Структура сучасного документознавства // Вісник Книжкової палати. – 2008. – № 4. – С.18 – 21.
.Сокова А.Н. Документоведение как научная дисциплина: объект, предмет, основные задачи // Документирование управленческой деятельности: Сб. науч. тр. / ВНИИДАД. – М., 2004. – №4. – С. 5 – 30.
.Столяров Ю.Н. О дисциплинах общепрофессионального блока в проекте учебного направления "Библиотечно-информационная деятельность" // НТБ – 2011. – № 4. – С. 13 – 19.
.Швецова-Водка Г. До питання про історію розвитку документознавства // Вісник Книжкової палати. – 2008. – № 7. – С. 15 – 16.
.Швецова-Водка Г. Определение объекта и предмета документоведения // НТБ. – 2008. – № 4. – С. 30 – 43.
.Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації: Поняття, типологія, історія типологічної схеми. -К„ 2010.- 191 с
.Бездрабко В.В. К.Г. Мітяєв і становлення документознавства // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2008. – № 1. – С. 8 – 21.
.Швецова-Водка Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій. – Рівне, 2011. – 438 с.
.Бєлоусова І.О. Основні етапи розвитку документознавства // Актуальні питання документознавства: історія та сьогодення: Матеріали І регіональної науково-практичної конференції. – Луганськ: Альма-матер. – 2008. – С.10 – 13.
.Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник для студентов вузов культуры. – 4-е изд., переработ, и доп. – К.: Знания, 2009. – 459 с.
.Кулешов С.Г. Документознавство: Історія. Теоретичні основи. / УДНДІАСД, ДАККІМ. – К., 2000. – 162 с.
.Бібліотекознавство: Теорія, історія, організація діяльності бібліотек: Підруч. дія бібл. ф-тів ін-тів культури та училищ культури / За ред. М.С.Слободяника, В.О.Ільганаєвої. – X.: Основа, 1993 – 176 с.
.Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник – 3-е изд., стер. – К.: О-во "Знання", КОО, 2010. – 460 с.
.Столяров Ю.Н. Двухконтурная системная модель библиотеки // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: Труды 9-й Междунар. конф. "Крым-2002". – Судак, 2002. – Т. 2. – С
.ДСТУ 2392-94
.. 740-742.
