- Вид работы: Курсовая работа (т)
- Предмет: Культурология
- Язык: Украинский, Формат файла: MS Word 24,5 Кб
Традиційна побудова ‘Гопака’, ‘Козачка’, ‘Коломийки’ і ‘Метелиці’
Міністерство культури та туризму України
Державна академія
керівних кадрів культури і мистецтв
Курсова робота
З предмету:
мистецтво балетмейстера
На тему:
Традиційна побудова "Гопака, "Козачка, "Коломийки" і "Метелиці
Виконав:
Долгий В.В.
Керівник:
Професор Колосок О.П.
Камянець-Подільський 2009 р.
Зміст
Вступ
1. Актуальність теми дослідження
2. Загальний опис українського танцю
3. Опис чотирьох найпоширеніших українських танців
3.1 Гопак
3.2 Козачок
3.3 Коломийка
3.4 Метелиця
4. Порівняння танців
Висновки
Список літератури
Вступ
Україна є багатою і неповторною державою, в порівнянні з іншими країнами світу, своєю народною творчістю. В більшості країнах народна творчість не розвивалася настільки яскраво і різноманітно як у нашій державі. Але й багато держав не змогли зберегти і донести свій фольклор до наших днів. Україна також втратила певну частину своїх традицій але український народ, через всі незгоди, зумів пронести досить велику частину творчої спадщини через всі віки і епохи. Сучасний стан української культури віддзеркалює суперечливість тенденцій, які дозволяють констатувати, що за роки незалежності в країні, відбулися як позитивні так і негативні зміни, які наклали досить помітний відбиток на розвитку сьогоденної культури. З одного боку це відмова від ідеологічних схем та засобів, встановлених владою за радянських часів, у підходах до традиційних явищ національної культури сприяла активізації суспільної уваги до них, а з іншого – відсутність чітких політичних векторів щодо координації процесів, які відбулися в хореографічному просторі українського сьогодення, призвела до агресивного наступу " ерзац-продукції масового споживання, зорієнтованої на іноземні зразки, народжені індустрією шоу-бізнесу. А кожний народ любить, дотримується і поважає свій рідний край, мову,і звичаї, які панують і панували на їхній батьківщині. Грунтовне і поглиблене вивчення традиційного народного мистецтва, призведе до подальшого розвитку української національної культури, а не до розвитку фальшивих традицій закордонних шоуменів.
1. Актуальність теми дослідження
Актуальність дослідження цієї теми полягає в тому, що багато хореографів на запитання: " Що таке Гопак, Козачок, Метелиця, Коломийка і як вони виконуються? , не зможуть дати правильної і чіткої відповіді, а якщо й дадуть відповідь то з великими труднощами і протиріччями в самому собі; не говорячи про музичні розміри, музику, рухи, костюми виконавців і звичаї з якими виникли ці танці. Адже багато хореографів в своїх постановках, за браком інформації про танець, під назвою номера " Коломийка використовують рухи та трюки характерні танцям Центральної України, до яких і відносяться, вище перераховані танці, " Гопак", " Козачок", " Метелиця". Також бувають нерідкі випадки, коли маленькі діти, віком від 8-15 років, танцюють " Гопак", точніше щось середнє між " Гопаком і " Козачком , що також являється помилкою хореографа, тому що фізичний апарат дитини не дозволяє в їхньому молодому віці виконувати складні трюки, присядки та інші складні рухи характерні танцю " Гопак", бо це може призвести до тяжких травм опорно-рухового апарату дитини. Ці та багато інших причин повязані з неправильним тлумаченням танців " Гопак", " Козачок", " Метелиця та " Коломийка в теоретичному і практичному значені, і підштовхнули авторів до дослідження та розвязання цих протиріч, які зустрічаються серед цих, досить відомих на теперішній час, чотирьох танців.
Метою цієї роботи є якомога зрозуміліше та конкретніше показати відмінні та спільні риси цих танців, не тільки в рухах, але й в їх костюмах, музичному супроводі, в народному хореографічному мистецтві, адже танець це є мова народу, а якщо змішати дві різні мови, то жоден представник з цих двох мов не зможуть вас зрозуміти. А тим паче, що кожний танець є індивідуальний і неповторний, бо наші предки збирали його по маленьким шматочкам, вносячи в нього самі найкращі традиції які були притаманні саме їхньому регіону, і несучи його через все своє життя, і передаючи його своїм нащадкам, які також вносили в нього тільки найкращі традиції, вдосконалюючи його. І тому ми, український народ, повинні виконувати і нести естетичну красу танцю притаманну даному регіону України.
2. Загальний опис українського танцю
Українське танцювальне мистецтво завжди привертало увагу професіональних митців.
В пєсах українських драматургів в минулому широко використовували співи і танці. В Україні встановилась традиція, коли драматичні актори неодмінно повинні були вміти танцювати і співати. І. Маряненко згадував у своїй статті " Моє життя про те, що Садовський знав і виконував козачок так, як ніхто інший на його памяті.
Видатні митці українського театру дуже великого значення надавали масовим сценам. Насичуючи їх етнографічними деталями, вони використовували для цієї мети хори, оркестри і танцювальні групи. Українські народні танці, потрапивши на сцену театру, ставали невідємною частиною театрального видовища. Підсилюючи національний колорит в цілому, вони допомагали донести ідею твору до глядача. Не втрачаючи своєї народної основи, танці, які використовувались в спектаклі, творчо осмислювались і збагачувались. Так, українські народні танці поступово ввійшли в повсякденну практику професійного театрального мистецтва України.
Український танок, як у фольклорних так і народно-сценічних формах є демонстрацією життєвої сили, духовного і тілесного здоров, я, краси, творчої енергійності народу. Потворному, лихому, як і трагічному, немає місця в цьому життєствердному дійстві, а якщо і є, то зовсім не значне і не суттєве.
Хореографічне мистецтво українського народу, що сформувалося на базі селянської, а не міської культури, є важливим формотворчим чинником народного способу життя, організовуючи його буттєвий сенс та зміст.
Жінка в танці, враховуючи народні традиції, поводить себе скромно, не розмахує руками, уникає зайвої метушні тощо. Вона лише зрідка кидає соромливий погляд на хлопця, який танцює з нею в парі, і в ту ж мить опускає очі.
Хлопець поводиться в танці так, щоб привернути до себе увагу дівчини, з якою він танцює в парі. Його погляд незмінно спрямований на дівчину.
Імпровізаційний характер українського танцю підтверджують десятки регіональних варіантів " Метелиця , " Козачок , " Гопак", " Коломийка та багато інших танців; з яких лише частина на сьогоднішній день була записана, а тому через це виникає велика кількість суперечливих питань між хореографами.
Танці " Гопак", " Метелиця , " Коломийка", " Козачок – всі вони відносяться до побутових танців, які в свою чергу використовують в хороводах. Цей жанр є найстаріший і є основою української хореографії. В танцях побутового жанру відображаються істотні риси характеру українського народу: волелюбність, завзятість, героїзм, винахідливість, дотепність, веселість тощо. Ці танці супроводжуються різноманітними мелодіями за характером, адже велика частина їх виконується як самостійні твори." Гопак", " Козачок", " Метелиця , " Коломийка є невідємною частиною щоденного життя народу. В цих танцях народ відмовився від тексту, залишивши лише деякі вигуки в кульмінаційні моменти танцю.
Побутові танці дуже різноманітні своїми малюнками та рухами. Але всі відомі танцювальні рухи та їх варіанти – це наслідок багатовікової народної практики в галузі хореографічного мистецтва. Вивчаючи техніку виконання танцювальних рухів, легко помітити, що в їх основі лежить той чи інший момент трудового процесу або якась дія людини.
Один і той самий танцювальний рух згідно, з характером хореографічного образу в танці, може виконуватися по-різному: широко і повільно, дрібно і швидко. Танцювальні рухи доповнюються пластикою і мімікою, жестами.
Особливого смислу танцювальний рух дістав в контексті, зумовленою загальною композицією танцю.
Основою хореографічного жанру побутових танців є хороводи на побутову тематику. На відміну від хороводів орнаментальний малюнок побутових танців виводиться на основі відшліфованих віками танцювальних рухів, що є наслідком високого розвитку танцювального народного мистецтва. Орнамент витканий живою лінією виконавців, не тільки приваблює зір глядача, а й виявляє основний зміст танцю в цілому. Іноді в нього вкраплюють характерні для того чи іншого танцю хореографічні епізоди. Наприклад, перед глядачем вишукується лінія хлопців-красенів, які виконують завзято певний танцювальний рух. Раптом один із них широко стрибнувши опиняється в центрі сцени, і дзиґою починає крутитися на місці. Інший виконавець підстрибнувши високо вгору, починає виконувати високі " голубці …
Цей і тому подібні моменти в танці є типовими для гопака.
В кожному з орнаментальних танців орнаментальність, як і емоціональний зміст музики, звичайно мають свої відмінності.
3. Опис чотирьох найпоширеніших українських танців
3.1 Гопак
" Гопак – танець козацького походження, відноситься до найкрасивіших і найяскравіших танців світу. Цей танець в основному танцювався імпровізаційно. В народі танцювали так, щоб танцюристи один одному не заважали. У цьому відношенні "Гопак" нагадує в певній мірі польську мазурку, про яку відомий балетмейстер Н.П. Івановський писав: "Головна чарівність цього оригінального танцю і ся його принадна сила полягає в тій порівняній особистій свободі, коли кожний може за власним розсудом створити комбінації, які йому заманеться…
В минулому " Гопак виконувався тільки чоловіками і поряд з "Метелицею", був одним з улюблених танців запоріських козаків. З приводу цього геніальний син українського народу писав:
" Кобзар вшкварив, а козаки –
Аж Хортиця гнеться –
Метелиці та гопака
Гуртом оддирають…
Тепер цей танець виконують жінки і чоловіки разом. У виконанні цього танцю основна роль належить чоловікам.
" Гопак – танець імпровізаційний: просуваючись парами по колу, хлопці змагаються у спритності та завзятості. Дівчата в цей час весело підохочують танцюючих хлопців і, відокремившись танцюють свою, ліричну частину, яка наповнена гідністю, скромністю і плавністю рухів. Потім знову танцюють хлопці – це злива найвіртуозніших, найскладніших танцювальних і ускладнених рухів: присядок, стрибків, обертів тощо. Фінал, як зазвичай гопака бурхливий, веселий швидкий запальний.
"В сучасних постановках гопака може виконувати один (обовязково чоловік), два, три і більше танцюристів. Так, Український ансамбль танцю під керівництвом П.П. Вірського виконував " Гопак учасниками якого були дві дівчини та пять юнаків. Структуру танцю постановник подав таким чином:
·Музичний вступ
·Вихід виконавців
·Танець однієї та другої пари
·Танець юнаків
·Танець дівчат (повільний)
·Танець дівчат (швидкий)
·Танець трійки
·Танець першого юнака та обох дівчат
·Танець другого юнака
·Танець третього юнака
·Танець пятого юнака та першої дівчини
·Танець другої дівчини
·Другий танець другого юнака
·Завершальний танець
В сценічній обробці " Гопак має композиційну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур. В чергуванні цих фігур все підпорядковане тому, щоб зобразити в танці героїку, силу, мужність тощо.
Якщо зібрати відомості про танець " Гопак в різній літературі, все можна звести в основних декілька рядків.
"В Україні " Гопак вважається найпопулярнішим парно-масовим танцем, який зародився у козацькому побуті і раніше виконувався тільки чоловіками. Мелодій гопаків і танцювальних пісень у характері танцю " Гопак дуже багато: " Від Києва до Лубен", " Ой гоп, ти-ни-ни , " Гоп, мої гречаники", та інші".
Що ж до походження цього досить популярного на українських просторах танцю, то дослідники уже багато років не можуть прийти до спільної думки, яка б задовільнила кожну із сторін. Деякі дослідники прийшли до однієї думки, що Гопак " виник на основі досить відомого танцю " Козак", тому що йому також притаманне змагання між виконавцями. Але дехто з науковців вважає що Гопак " виник разом з " Козаком , і вони вдвох побутували на Запорозькій Січі.
Назва танцю " Гопак має багато варіантів щодо походження. Ось декілька із них:
üНазва танцю походить від дієслова гопати.
üСтепан Наливайко у своїй праці " Таври, поляни, русь … шлях до розгадки аргументовано доводить, що божества Аполон, Крішна-Гопало і Купало мають спільну міфологічну основу, започатковану на теренах саме нашої Батьківщини. Із плином часу втратилась цілісність вірувань, суттєво змінилась і сама мова, однак залишки того, що збереглося в Україні до сьогодні, й того, що залишили наші предки на інших землях, дають нам право стверджувати, що танець "Гопак" витікає з глибини віків і в давнину був ритуально-бойовим танцем, присвяченим богу-воїну та охоронцю.
ü Го " і " Пал символізують шлях на вершину до удосконалення свого духу і тіла. Ці слова трансформовані часом у слово Гопак", що служить символом бойового мистецтва наших предків від найдавніших часів.
üВідомо що Крішна-Гопало полюбляв танцювати зі своїми пастушками, яких називав "гопі". Козаки теж частенько полюбляли танцювати, "кресати" гопака. Отже, можна припустити, що танець " Гопак у давнину був обрядовим танцем воїнів кшатріїв косаків.
üВишукуючи назву стародавнього бойового мистецтва, автор відшукав багато цікавих назв (навкулачки, навшпиньки, навкручки, навхрест, на ременях, на поясах, спас, хрест, собор), але до душі найближче припало Гопак. Бойові рухи в танці Гопак є яскравим свідчення того, що наш народ мав бойову культуру дуже високого ґатунку.
üВигук " Гоп (яким козаки скликали побратимів по зброї до гурту в ночі або в лісі, коли їм траплялось розійтись або заблукати) дійшов і до наших часів. У буковинських селах вислів " гопкати означає сваритися, голосно перечити один одному.
üГопак з традиційних українських танців є найпопулярнішим, це візитна картка української національної хореографії. Назва танцю, вочевидь, походить від оклику " Гоп під час виконання танцю та дієслова " гопати . Крім знаменитої танцювальної пісні " Гоп , мої гречаники, наведемо ще декілька прикладів, стверджуючих, що саме від пісенних триндичок, частівок народилась назва цього танцю".
üАватора давньоукраїнського Вишеня Кришан теж мав кільканадцять імен одне з яких Гопало. Згідно з дослідженнями С. Наливайка, ймення Гопало складається з двох частин " го і " пал , і якщо перекладати їх з санскриту, то " Го означало " бик , " корова", а " пал – " захисник , " охоронець", і якщо коротко, то пастух.
üГопак відноситься до героїчних чоловічих танців українського народу, у якому відображається мужність, сила, спритність. Та поступово танець змінювався і в народному побуті став в більшості випадків парним танцем, який виконувався імпровізаційно без сталої композиції.
Кожна з цих версій своєрідна і має право на існування. Хоча в даний час в основному відомі парно масові гопаки, які побутують в багатьох країнах: Білорусії, Канаді, Росії, Молдові та інші. У деяких українських діаспорах існують хореографічні колективи, в яких "Гопак" є не тільки окрасою репертуару, а й самі колективи носять таку назву. В кожному регіоні України (не говорячи про зарубіжні колективи)"Гопак" має свої особливості, своєрідний відтінок, характерний даному регіону. В одній місцевості він дещо нагадує російську " Комаринську , в інших білоруську " Лявоніху , болгарське хоро та польську мазурку.
Основне навантаження при виконанні падає на чоловічу партію. Найбільш характерною ритмічною ознакою мелодією гопака є варіаційне використання ритмічної формули анапеста, як у пісенних, так і в інструментальних мелодіях цього танцю.
" Гопак", як пише А. Гуменюк, завжди відзначався героїчним забарвленням, підкреслюючи його імпровізаційний характер. Але А. Гуменюк вказує, що в сценічних обробках танець " Гопак має завжди сталу композиційну форму.
Костюм дівчини: біла вишита сорочка, вишивка в більшості рослинного характеру; кольорова строката плахта, білий вишитий фартушок; кольорова вузька крайка; на голові – віночок з квіток із різноколірними стрічками; на ногах – чобітки, або туфлі.
Костюм хлопчика: українська вишита сорочка; широкі шаровари, які підперезуються довгим поясом; на ногах – чобітки.
3.2 Козачок
Козачок – це швидкий, темпераментний танець юнака, або декількох юнаків. В козацькому побуті дорослі козаки танцювали гопака, а молодим "козачкам (підліткам), не дозволялось його танцювати і вони танцювали козачка, чимось подібного до танцю старшого покоління.
Танці " Гопак і " Козачок тісно повязані між собою не лише їхніми назвами, що беруть свій початок, з часів Запорозької Січі, але й своєю будовою. Різних регіонах України описано багато " Козачків".
Козачки танцювалися в дуже швидкому темпі. Трапляються козачки яким передує повільний, лірично-характерний вступ. Цей вступ тільки підкреслює цей вогняний темперамент танцю. Виконання танцювальних рухів відзначається бісерною технікою." Припадання", " тинки , " вірьовочка", " вихилясники", " голубці та інші танцювальні рухи використовуються в загальній композиції козачка, вихором проносяться перед глядачем. Живе сплетіння їх в окремих фігурах утворює візерунчастий малюнок народно-сценічного танцю.
В козачку, як і в гопаку дуже поширене змагання між окремими виконавцями і їх групами. Загальна композиція козачка має свою давню традицію,щодо послідовного чергування окремих фігур,їх повторення тощо. В цьому відношенні козачок відрізняється від гопака, який передбачає імпровізаційність виконання.
Козачка раніше виконував один танцюрист-хлопець. Тепер це масовий танець у виконанні якого основна роль належить жіночій групі.
У пісні " Ой, джигуне, джигуне розповідається про танець "Козачок, розкриваючи його характер:
Люби ж мене, джигунець,
Пожартуємо, молодець:
Бери мене за рученьку,
Веди мене у танець.
Цей танець відзначається жартівливим характером, жвавим, стрімким темпом. Здається що з під ніг джигунця іскри сипляться. Бісерна техніка виконання цих рухів виявляє темперамент українських юнаків.
В жартівливій пісні " Ой, мій милий умер, умер описується вже інший танцювальний рух, також характерний для танцю " Козачок :
" Ой, ти, дуда ж моя, дуда,
Я молода сюда туда,
Навприсядки та в долоні,
Пішла мука по коморі…
З цієї строфи ми дізнаємося, що окрім " притопів , " голубців , різноманітних кружінь тощо, українські танці насиченні також різноманітними присядками.
Торкнемося однієї з версій походження назви та загальних характеристик танцю, взятих з літературних джерел:
üЗа однією з версій назва танцю походить від слова " Козачок (хлопчик на побігеньках у багатого козака, пана). Він зобовязаний набити тютюном люльку, принести келих вина, відремонтувати взуття та інше.
Підтвердженням цього може бути свідченням Боплана, який описав багато цікавого з життя козаків: " Не раз вони спустошували Крим, який належав татарам, руйнували Анатолію, здобували Трапезунд і навіть доходили до гирла Чорного моря, за три милі від Константинополя, де винищували все вогнем та мечем; а потім верталися з багатою здобиччю і полоненими, переважно дітьми. Вони тримали їх біля себе для різних послуг, або ж дарували можновладцям свого краю, бо ніколи не лишали собі літніх людей, хіба що вважають їх настільки багатими, що можуть сподіватися на якийсь викуп.
üУчень М.К. Садовського артист І. Маряненко в статті " Моє життя", (Червоний шлях 1936. №2, ст.16 – 165) розповідав: " М.К. Садовський був надзвичайно оригінальним виконавцем українського танцю " Козачок , він танцював так, як ніхто за моєї памяті. Він не носився по сцені, як звичайні танцюристи, – весь його танок відбувався майже на одному місці і, здавалося, був побудований так, що в ньому брала участь, крім ніг, вся постать. Але скільки грації було в постаті Садовського, в ракурсах голови, якими оригінальними і легкими були па. Часто він ніби зупинявся на пальцях, розводив руки, ударяв один об один закаблуками, виразно поводив плечима і кидав на партнерку палкий погляд з великим, але стриманим темпераментом. Лишалося враження, що це тільки початок танцю, за яким криється безодня засобів його виявів. Імпозантна постать, мальовничий костюм доповнювали виразний і переконливий у своїй виключній простоті танок М.К. Садовського. Елемент такого танку мені доводилося спостерігати у народі, на селі".
üСольний танець хлопчика-підлітка, спритного, легкого та швидкого в рухах вважає Т. Ткаченко " Козачок (в народному побуті). В сценічній обробці він міг бути танцем-переплясом, змагання спритності двох і більше юнаків, а також юнаків з дівчатами, які виконують одні і ті ж коліна у формі змагання.
üСьогодні " Козачок часто можна побачити на сцені в виконанні одних тільки дівчат. На відміну від " Гопака", " Козачок виконується в швидкому і дуже швидкому темпі. В більшості випадків при виконанні, чоловіча та жіночі партії приблизно однакові по складності, все ж іноді на жіночу лексику припадає більше навантаження. Але це не допускає вводити в танець ускладненні жіночі та чоловічі рухи (піруети, стрибки, закладки), та розподіл на чоловічі та жіночі масові епізоди, що притаманні для " Гопака
üТе,що серед запорожців були діти, розповідає в " Історії запорозьких козаків і Д. Яворницький: " Особливо весело було в них після повернення з воєнних походів. Тоді козаки, прибувши на Січ, протягом кількох днів ходили по вулицям…водили за собою величезний натовп музик і січових півчих-школярів, всюди розповідаючи про свої воєнні подвиги та успіхи, невпинно танцювали….
üВ художній літературі теж можна зустріти описи, які пояснюють характер танцю. В. Сомов, описуючи відьомський шабаш на Лисій горі за Києвом, в оповіданні " Київські відьми", пише: "…Насилу вдалося упізнати Федорову Катрусю, котра витинала козачка і вихилялась наче пава…. В даному випадку попри своє негативне відношення до танцю, письменник точно відображає його характер.
Оптимізмом, радістю, граціозністю, нестримною веселістю, характерними для вдачі українського юнацтва, позначені численні мелодії козаків. Для них властиве ладове багатство, широке використання внутріладових інтонаційних зрушень. Велика частина мелодій козачків складається з двох, трьох і навіть більше періодів. Вони являють собою досить розгорнені інструментальні пєси, які входять складовою частиною в народну інструментальну музику. Мелодії настільки емоційно виразні і яскраві, що завжди привертали увагу митців. На їх основі постановники часто вдаються до створення нових танців, лібрето, композицій, що розповідають про Запорозьку Січ, побут який панував на той час, окремі історичні відомі постаті народних героїв України і закордонних героїв, які внесли свою лепту в розвиток України, тощо.
Типовою ознакою мелодій козачків є їх дрібний ритмічний малюнок.
Мелодії козачків настільки емоційно виразні і яскраві в художньому відношенні, що з давніх-давен привертали митців України, Росії, Польщі та інших країн.
У мелодіях " Козачків найбільшою мірою варіаційно розробляється ритмічна формула дактиля.
Козачок основний крок якого має деяку схожість з основним кроком з одного з варіантів буковинського "Козака" та бессарабського " Сирбина , описаного А. Нагачевським в Канаді, серед буковинських емігрантів: " Танцюристи підстрибували в такт музики, опускаючись перемінно на обидві стопи, потім на праву, потім на обидві, потім на ліву. Коли танцюристи приземлялись на праву ногу, ліва відставлялась вбік. Так само відставляли праву ногу коли вона була вільна. Повторюючи цей танцювальний крок протягом усього танцю, танцюристи трималися правими руками, а ліві були вільні для того, щоб можна було утримувати рівновагу і акцентувати ритм танцю. Танцюристи кружляли один навколо одного за годинниковою стрілкою. Чоловіки в " Козачку іноді виконували " присядку". Цей танець супроводжувався спеціальною мелодією і піснею .
З початку XX ст." Козачок , поступово втрачаючи свою індивідуальність, почав зливатися з " Коломийкою". Декотрі люди вважали, що " Козачок це інша назва " Коломийки .
Костюм дівчини: біла вишита сорочка; одноколірна спідничка, внизу обшита двома тонкими стрічечками (спідничку можна замінити кольоровою строкатою плахтою) білий вишитий фартушок; кольорова вузька крайка; на голові – віночок з маленьких квіток із різноколірними стрічками; на ногах – чобітки.
Костюм хлопчика: українська вишита сорочка; не дуже широкі шаровари, які підперезуються довгим поясом; на ногах – чобітки.
3.3 Коломийка
Коломийка – масовий, жвавий, неповторно красивий народний танець, який побутує на Покутті.
Вона виконується у досить швидкому темпі. Як правило, перед початком танцювального дійства, дівчата, як не дивно, співають у повільному темпі вибрані куплети коломийок. Під час того, як дівчата співають, хлопці ходячи, заглядаючи на дівчат, вибирають собі супутницю для майбутнього танцю, після чого "гонорово запрошують її до танцю.
На відміну від інших народних танців, коломийка збереглася до останнього часу як пісня, інструментальна пєса і танець. Дуже часто в народі всі ці види коломийок обєднуються в одне ціле: під спів хору в супроводі оркестру танцюють коломийку, що припадає на всі смаки людей. Отже, коломийка являється одним з небагатьох видів синтетичної народної творчості, що не дуже далеко відійшла від хороводів, які теж являються синтетичним мистецтвом.
Текст коломийок найрізноманітніший і найцікавіший щодо змісту. Він складається з окремих строф (куплетів). Кожна строфа це типова зарисовка певного моменту, взятого з навколишньої дійсності. Зміст цих зарисовок відтворює різноманітні прояви з життя народу в тих чи інших історичних і побутових умовах. Всі ці строфи мають між собою внутрішній зв’язок, певну сюжетну нитку, яка проходить через всю пісню.
Коломийка-танець відзначається надзвичайно багатою танцювальною лексикою, барвистістю і насиченістю хореографічного малюнку, жвавим темпом виконання учасників, і все це в обєднанні вражає глядача яскравим колоритом.
Основним композиційним елементом є коло, яке розпадається на інші кільця і навіть на окремі пари. Для коломийок типова зміна місць хрещиком. Танець будується на присядках, мережках, ножицях, різницях і багатьох інших танцювальних рухах, притаманним танцям, що побутують у Західних областях України. Коломийку танцюють у швидкому темпі, весело й завзято, використовуючи орнаментальні хореографічні рухи.
Мелодії коломийок за характером виконання слід поділити на три групи: вокальну, вокально-інструментальну та інструментальну. В мелодіях зберігаються їх вокальна природа, проте вони відрізняються більш різкими діапазонами, роздрібненою ритмікою, широким застосуванням синкопованих ритмів та різноманітних прикрас (мелізмів).
Мелодії коломийок широко використовуються різними композиторами. Яскраві, оригінальні щодо своєї ладово-інтонаційної і ритмічної будови коломийки зустрічаються в симфонічних творах таких відомих і менш відомих композиторів: Р. Симовича, в поемі " Воззєднання , Б. Латошинського, " Закарпатських ескізах", В. Гомоляки, " Гуцульській рапсодії , Г. Майбороди і в багатьох творах інших композиторів.
Пізніше композитори створили багато хорів-коломийок, які супроводжувалися обовязково танцювальним ансамблем, серед яких особливо популярний хор А. Кос-Анатольського " Коломия – місто".
Костюм дівчини. Біла з широкими рукавами сорочка. Груди, рукави і низ її розшиті бісером або кольоровим нитками рослинним орнаментом. Поверх сорочки одягається вовняна писана (забирана) горботка так, щоб було видно вишитий низ сорочки. Розшитий кольоровими нитками і бісером кептарик обрамлений чорним, або сивим смушком. На голові – вінок із квітів. На ногах – туфлі, або чобітки на невисокому підборі, чорні, або коричневі.
Костюм хлопця. Біла, довга до колін, сорочка з широкими рукавами. Вишиті рукави, груди та низ. Сорочка одягається поверх штанів і підперізується широкою тканою крайкою. Штани білі, вузькі на випуск. Низ штанів вишитий. На ногах – чорні, коричневі черевики. Розшитий кольоровими нитками і бісером кептарик обрамлений чорним, або сивим смушком. На голові – капелюх, прикрашений кольоровою стрічкою, пером із павича, квітами.
3.4 Метелиця
Метелиця з давніх-давен являвся одним з найпоширеніших, найулюбленіших, найпопулярніших танців українського народу. Вона відрізняється від інших танців: швидким темпом виконання рухів, несподіваною, раптовою зміною малюнків та незвичним напрямком танцювальних рухів. Найпоширеніші рухи танцю " Метелиця є притаманні для Наддніпрянського регіону України.
Зміст танцю передається активною динамікою рухів, швидкою зміною фігур і різноманітними кружіннями, що ніби відтворюють метелицю, тому що наші предки відтворювали в танці не лише: побут, звичаї та інше, але й хотіли відтворити ті незвичні на перший погляд явища природи, які і непокоїли, і радували людський зір.
У хореографічному відношенні, цей танець ще не втратив свій зв’язок з хороводами, тому що і в метелиці використовується багата лексика малюнків. Раніше метелиця супроводжувалася піснею, яку співали самі ж танцюристи,що було досить оригінальним на ті часи. Дуже багато текстів є до танцю метелиця, але серед цього великого списку, звичайно виділяється сама відома, яка має такий текст:
Чому старий не жениться.
Ой, ніколи женитися,
Бо нікому журитися.
Жаль мені превеликий,
Що поганий та сердитий,
Ой, жаль животу,
Що любив сироту.
Ой, жаль мені
Що не взяв я її,
Що любив та не взяв,
Тільки світ завязав.
Пізніше пісню почали виконувати в інструментальному супроводі, не рідко – у супроводі " троїстих музик", що додавало танцю більшої жвавості та неповторної яскравості. Коли закінчувалась пісня у виконанні танцюристів, музика не закінчувала грати, а продовжувала звучати на інструменті чи групі різноманітних інструментів.
На даний час вокальну мелодію метелиці виконується переважно на музичних інструментах або ж у виконанні хору. Завдяки цьому мелодія зазнала ряд ладово-інтонаційних, ритмічних змін, що значно поглиблюють ідейно-емоційний зміст танцю.
Жвава мелодія танцю передає характер цього природного явища.
Костюм дівчини. Довга, нижче колін, біла сорочка з широкими рукавами і багатою вишивкою червоними та чорними нитками біля горловини, на рукавах та подолі. На сорочку одягається ткана кольорова плахта " в клітинку", фартух, оздоблений стрічками та вишивкою і оксамитова корсетка темних кольорів. На ногах – чорні, або темно-вишневі чобітки на невисокому підборі.
Костюм хлопця. Біла сорочка, вишита на грудях, комірці та манжетах, заправлена в досить широкі шаровари неяскравих кольорів (вишневий, синій, темно-зелений). Пояс однотонний, або кольоровий, кінці якого після завязування по боках опускаються до колін. На голові – смушева шапка " кучма". На ногах – чорні чоботи.
Якщо є можливість – і дівчата, і хлопці можуть одягти кожушки, або свити.
4. Порівняння танців
Народні танці (традиційні і сучасні) широко пропагуються численними професіональними і самодіяльними колективами, становлячи основу їх репертуару.
Проте, раніш ніж потрапити до репертуару, танці зазнають відповідної художньої обробки: збагачуються новими танцювальними фігурами. Художня якість твору залежить від знання основ народної хореографії, від таланту і ерудиції хореографа.
Балетмейстери, які працюють в галузі народного танцю, досягли значних творчих успіхів. Їх робота йде в основному в трьох напрямках. Деякі з них, зберігаючи етнографічну суть і загальну композицію танцю в цілому, поглиблюють окремі його сторони, шліфують і ускладнюють ті чи інші танцювальні рухи, жести, фігури і т.д.
Деякі хореографи вносять в загальну композицію народного танцю скомпоновані ними танцювальні фігури, мета яких – поглибити зміст твору засобами професійного хореографічного мистецтва. У виконанні таких танців більш помітні елементи віртуозності, а в композиції – ускладнення хореографічного візерунку.
Найбільш видатні майстри хореографічного мистецтва створюють свої, оригінальні композиції танців, в яких використовують засоби виразності народної хореографії, спираючись на існуючі народні традиції. Часто такі танці потрапляють зі сцени в народ, поповнюючи скарбницю народного хореографічного мистецтва новими художніми зразками. Деякі з цих танців, подібно до пісень літературного походження, зазнавши тих чи інших змін стають народними в повному розумінні цього слова.
В практичній роботі балетмейстерів і композиторів спостерігаються значні недоліки. Часто танець перетворюють у немудру мозаїку різнохарактерних танцювальних рухів, запозичених з різних за змістом танців. Так, наприклад, в гопаку можна побачити рухи характерні для метелиці, польки, чи коломийки. Така калейдоскопічна строкатість рухів нівелює характерність танцю. Трапляється й таке, що танцювальну сюїту називають чомусь " гопаком". Іноді танці перевантажують дивними, майже акробатичними трюками.
Подібне спостерігається і в музиці до танців. Трапляється, що замість того, щоб відповідно до змісту танцю по-новому розробити фактуру народної музики, використовуючи для цієї мети мелодійні, гармонічні, ритмічні і ладові варіації, посилити віртуозний елемент, композитори нанизують ряд різноманітних щодо змісту мелодій, які за складом і характером не можна назвати навіть сюїтою.
Художньо обробляючи народний танець, балетмейстери повинні всю свою увагу скерувати на те, щоб танцювальні, фігури як і хореографічний малюнок, допомагали глибшому і всебічнішому розкриттю ідейно-емоційного змісту танцю. Як підказує практика найкращий результат дає варіаційний спосіб розробки танцю.
В побутових танцях, в композиції яких використовуються майже одні й ті самі танцювальні рухи (" доріжки", " тиночки", " голубці", " присядки" тощо), основна увага має бути зосереджена на хореографічному малюнку танцю. Важливо, щоб цей малюнок був змістовним, барвистим, розкривав саму суть того чи іншого танцю.
Кожний народний танець має відповідну його змістові музику. Варіаційній розробці має підлягати саме та мелодія, яка властива тому чи іншому танцю.
Неабияке значення в танці мають одяг та інші атрибути. Одяг збагачує національний колорит танцю часто відтіняє його регіональні особливості. Отже, сценічно розробляючи танець тієї чи іншої області, треба врахувати локальні особливості її одягу.
Додержання цих умов сприятиме збереженню і розвитку національних традицій, стилістичних особливостей кожного танцювального жанру, а також поступовому зближенню народної хореографічної творчості з професіональним балетом.
У всім відомих танцях Центральної України, а саме " Козачку і " Гопаку широко застосовується змагання між танцюристами та окремими великими і не великими групами. Народно-сценічний танець за своєю композицією має досить давні і витривалі тисячоліттями традиції, такі як:
·Послідовне і раптове чергування фігур
·Неодноразове їх повторення
·Набір сталих рухів
·Характер виконання з певним неповторним забарвленням
Саме цим відрізняються ці два досить відомих танців. Ці танці на даний період намагаються виконувати без імпровізаційних моментів, тому що не завжди навіть самий умілий танцюрист зможе оригінально і гарно зімпровізувати перед тисячами глядачів." Гопак здебільшого виконується масою танцівників,що не завжди можна сказати про " Козачок який може виконуватися навіть на одну пару танцюристів. Ще одна досить важлива відмінність між цими танцями є те, що в "Козачку основне навантаження падає на жіночий склад ансамблю, а в " Гопаку – на чоловічий склад.
На відміну від гопаків, козачки танцюються в дуже швидкому темпі. Ще одна досить цікава відмінність між цими двома танцями помічається саме в оригінальному музичному ритмі, наприклад, в музиці до " Гопака акцент припадає на І долю такту, а в " Козачку – на ІІ долю такту, що дуже важливо відбивається на виконанні танцювальних рухів. Ще Гопак за своєю будовою поділяється на такі частини:
·Вступна частина (вихід юнаків і дівчат).
·Лірична частина
·Жіноча частина (швидка)
·Широка чоловіча частина
·Чоловіча частина (швидка)
·Кода танцю (парна частина)
Також для Гопака притаманні рухи більш складніші за виконанням (присядки, оберти, кабріолі, тури, ускладненні вправи), в козачку використовуються більш мілкі рухи і не такі складні по своїй техніці виконання.
Що стосовно танцю " Метелиця , то він має також досить багато цікавих фактів, про які повинен знати кожний постановник, такі як:
·Метелиця являється одним з найулюбленіших танців України, якщо Гопак і Козачок спочатку виник Запорозькій Січі і його здебільшого танцювали самі ж козаки, то Метелиця взяла свій початок серед простого українського люду, можливо й тому вона так полюбилася ним.
·Метелиця за своїм походженням характеризує ту саму зимню пору року, і в своїх малюнках народ хотів передати образ саме тієї завірюхи і стужі, про це не можна сказати у трьох інших народних танцях, тому що " Гопак характеризує чоловічу спритність, гідність, силу і відданість своїй державі, а в дівочій частині ми можемо побачити втілення скромності, внутрішньої ніжності і краси. Стосовно ж " Козачка , то він за характером виконання рухів також є досить жвавим танцем, але йому притаманна жартівливість, і Козачок не був масовим танцем, а Метелиця завжди була масовим танцем. Ну а ж " Коломийка і зовсім відрізняється від цього танцю, бо по-перше вона виникла зовсім в іншому регіоні, і Коломийка своїми малюнками характеризує коло.
·Метелиця має досить швидку і оригінальну музику яка сповнена багатьма музичними прийомами, синкопами, оригінальною ритмікою. А ось в Гопаку музика поділяється на ліричну, широку і швидку частину. Козачок може мати повільний вступ, хоча потім музика набирає оборотів. Коломийка за стилем і ритмікою схожа на Метелицю, але її музика сповнена іншим регіональним колоритом.
·Метелиця відрізняється від інших танців досить швидкою зміною малюнків, і саме головне ці малюнки є неповторними. Що стосовно Гопака і Козачка то тут малюнки можуть мінятися не з такою швидкістю.
·Що ж стосується танцювальних рухів, то вони виконуються з досить швидкою динамікою, і рухи цього танцю притаманні Наддніпрянському регіону. В цьому випадку між цим танцем і Гопаком і Козачком є маленька схожість, але не в випадку Коломийки тому, що рухи які використовуються в цьому танці походженням з Західної України.
Що ж стосується Коломийки то вона кардинально відрізняється від цих трьох танців Центральної України, за такими ознаками:
·Коломийка виникла на Покутті, що на заході України, про що не можна сказати стосовно трьох інших танців, які беруть свій початок з Центральної України, Гопак і Козачок з Запорізької Січі.
·Це танець якому притаманні рухи, які побутують на Західній Україні, а що стосовно Козачка, Гопака та Метелиці, то тут для постановок танців використовують рухи, які притаманні Центральній Україні.
·Ще цей танець відрізняється від інших тим,що в ньому зберігся дух синкретичного мистецтва, тобто він виконується з хоровим і інструментальним супроводом, і цей танець завжди починається з пісні.
·Основним композиційним малюнком цього танцю є коло, яке постійно вібрує і розбивається на менші кола. Що ж стосовно Гопака і Козачка то тут використовуються досить різноманітні малюнки, а в Метелиці всіма малюнками народ хотів передати незвичне явище природи хуртовину.
Українські танці у танцювальних колективах, не втрачаючи своєї народної основи, дуже добре видозмінюються, удосконалюються і збагачуються своїм підбором танцювальних рухів і оригінальних малюнків. Зберігаючи зразки фольклорного народного танцю, танцювальні колективи оновлюють, осучаснюють їх, намагаючись іти в ногу з сучасним розвитком всесвітньої культури. Балетмейстери, в міру своїх сил і знань, завжди намагаються відтворити особливості національного колориту, які дійшли до нас з давніх-давен передаючись з покоління в покоління, при цьому їм, як правило, вдається надати сучасного відтінку танцювальним формам народної хореографії, що віками побутують на всій території України. Це допомогло балетмейстерам зробити нову сходинку у відкриті більш сучасних штрихів і нюансів у створені сценічного народного танцю.
український танець гопак козачок
Висновки
Отже, "Гопак" – це танець, який виник на Запорізькій січі. Він є одним з найвідоміших танців світу.
·В гопаку основне навантаження припадає на чоловічий склад ансамблю
·В музичному ритмі акцент припадає на І долю музичного такту
·Йому притаманний швидкий, або помірний музичний супровід
·В ньому використовуються більш складні та ускладненні за виконанням рухи
·З плином часу він перетворився з чоловічого танцю в парно-масовий танець
Відомо, що "Козачок" був улюбленим танцем серед молоді на території Центральної України та згодом і за її межами.
·Козачок виконується в дуже швидкому темпі
·Основне навантаження припадає на жіночу частину ансамблю
·В музичному супроводі акцент припадає на ІІ долю музичного супроводу
·В ньому виконуються мілкі рухи і не складна віртуозна техніка
·На даний момент його танцюють не лише юнаки і не парно-масово, а й самі дівчата
·Вона має досить швидку та оригінальну музику
·Їй притаманна раптова зміна малюнків та незвичні напрями руху
·Метелиця завжди танцювалась великою кількістю людей
·Це танець, який не втратив свого звязка з хороводами, тому що, як і хороводи він насичений різноманітними малюнками
Танець "Коломийка" – це танець з неповторним колоритом свого регіону. А тому, до нашого часу дійшла коломийка, як: танець, пісня та інструментальна пєса.
·Їй притаманні рухи Західної частини України
·Основним характерним малюнком цього танцю є коло
·Вона виконується під хоровий і інструментальний супровід
·В ній хлопці можуть вибирати собі, під час пісні, яка виконується перед початком танцю, партнерку.
Україна є багатою державою, відносно її культурної спадщини. Адже наші предки залишили нам велику кількість традицій, обрядів та танців. Але всі ці надбання наших бабусь та дідусів можуть бути зовсім забуті та втрачені, якщо цим не займатись і досліджувати.
Список літератури
1.І. Маряненко. "Моє життя. Червоний шлях. – 1936, №2
2.Н.П. Ивановский. Бальный танец ХVІ – ХІХ веков. – М.: Искуство
.Т.Г. Шевченко. Кобзар. – К.: 1950
4.О.П. Колосок. Запорізька січ – колиска козацького танцю. – К.: ДАКККіМ, 2004
.В.С. Марущак, Ю.М. Марко. Успадкування локальних традицій, хореографічного фольклору Північної Буковини. Буковинські чоловічі народні танці "Гопак, "Козак. – Чернівці
6.В. Пилат. Бойовий гопак. – Львів.: Логос, 1999Т. Ткаченко. Українські народні танці. – Київ: Наукова думка, 1969
7.К. Василенко. Український танець. – Київ: ІПК ПК, 1997
."Українські народні пісні". КН ІІ, – К.: 1954
.Є.В. Зайцев, Ю.В. Колесниченко. Основи народно-сценічного танцю. – Вінниця, 2007
.Гуцульщина (Історико-етнографічне дослідження). – К.: Наукова думка, 1987
.В. Верховинець. теорія українського народного танцю. – К.: Музична Україна (всі видання).
.М. Пупченко. рідні мелодії та ритми. – Чернівці: Букрек, 2007
.Р. Захаров. Слово о танце. – М.: Молодая гвардія, 1979
.Д. Демків. Ярослав Чеперчук – феномен гуцульської хореографії. Коломия: Вік, 2001
.К. Василенко. Лексика українського народно-сценічного танцю. К.: Мистецтво, 1996
.Т. Ніколаєва. Український народний одяг. – К.: Наукова думка, 1988
